Сидор Василь Дмитрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Pidpilnyk (обговорення | внесок)
нагороди, вшанування, див.
Рядок 76: Рядок 76:


==Посилання==
==Посилання==
* [http://www.upa-pereginsk.if.ua/?p=3489&fbclid=IwAR2KKkVsPN8eCLNWG-ztfpHBcajLsFupuQtyxGEebDaU2PTiS9qzQdfuVPc 70-ти річчя загибелі командира групи УПА-Захід Василя Сидора “Шелеста”, його дружини Софії, охоронців “Бука”, “Богдана” і двох невідомих]
* [http://www.upa-pereginsk.if.ua/?p=3489 70-ти річчя загибелі командира групи УПА-Захід Василя Сидора “Шелеста”, його дружини Софії, охоронців “Бука”, “Богдана” і двох невідомих]


== Джерела та література ==
== Джерела та література ==

Версія за 05:40, 8 грудня 2019

Сидор Василь Дмитрович
Псевдо«Шелест», «Конрад», «Кравс», «Зов», «Лісовик», «Ростислав Вишитий»
Народився24 лютого 1910(1910-02-24)
с. Спасів, Сокальський район, Львівська область
Помер14 квітня 1949(1949-04-14) (39 років)
с. Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область
·Загинув у бою із загоном НКВС
Похованнясмт. Перегінське
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Відомий завдякиучасник батальйону «Нахтігаль»
УчасникДруга світова війна
ПосадаКомандир УПА-Захід
(26 січня 1944 — квітень 1949);
Крайовий провідник ОУН Карпатського краю;
Генеральний суддя ОУН;
Заступник головного командира УПА
Військове звання Полковник
ПартіяОУНР
РідСидори
БатькоДмитро Сидор
У шлюбі зНадія Романів
НагородиСрібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 25.04.1945

Василь Дмитрович Сидор (Псевдо: «Шелест», «Конрад», «Кравс», «Зов», «Лісовик», «Ростислав Вишитий»; 24 лютого 1910(19100224), с. Спасів, Сокальський район Львівська область  — 14 квітня 1949 (можливо 17 квітня) 1949, поблизу с. Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — полковник УПА, командир оперативної групи УПА-Захід (26 січня 1944 — квітень 1949), крайовий провідник ОУН Карпатського краю, Генеральний суддя ОУН, заступник головного командира УПА.

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу (1945).

Біографія

Народився 24 лютого 1910 року в селі Спасів, нині Сокальського району Львівської області, в селянській сім'ї.

Навчався в Сокальській гімназії до 1928 року, закінчив гімназію у Перемишлі у 1931 році, член «Пласту», ОУН. Школу підхорунжих у польській армії не закінчив через політичний конфлікт. В'язень польських тюрем (1935, 1937—1939)[1].

Військовий референт Краєвої Екзекутиви Північно-Західних Українських Земель (КЕ ПЗУЗ) в 1936 році, організатор бойових груп ОУН «Вовки», військовий референт КЕ ЗУЗ у 1940 році, викладач на військових курсах ОУН у Кракові (1941 р.). Учасник Другого Великого Збору ОУН у Кракові (1941), учасник легіону «Нахтігаль» та командир сотні 201-го шуцманшафт-батальйону у ранзі поручника (1941—1942).

Василь Сидор їздив на Чернігівщину для розвідки можливостей там базування УПА. У Києві він застрелив енкаведиста, котрий був на службі у гестапо й який вбив Д. Мирона[2].

В кінці квітня 1944 року перебував поблизу села Дагани, що біля Верхрати (тепер Верхрата в гміні Горинець-Здруй Любачівського повіту у Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі), де реорганізовував українське підпілля на час переходу радянсько-німецької лінії фронту. В той же час підпорядкував новостворену сотню «Залізняка» командуванню 2-ї Воєнної Округи «Буг», безпосередньо заступнику командира ВО-2 Мирославу Онишкевичу («Оресту»)[3].

Член крайового військового штабу (КВШ) УПА на ПЗУЗ влітку 1943 року, Головної Ради ОУН від серпня цього ж року. Член ГВШ УПА, підвищений до звання майора 8 липня 1943 року, крайовий командир УПА-Захід (1944—1949).

Член Проводу ОУН від 1947 року, крайовий провідник ОУН Карпатського краю, генеральний суддя ОУН. Іменований УГВР полковником УПА в 1946 році. Заступник головного командира УПА.

Загибель

Загинув 14(за іншими даними 17) квітня 1949 року разом із дружиною Надією Романів у бою з військами НКВС у Перегінському районі (сьогодні Рожнятівський район) на Івано-Франківщині понад річкою Лімниця біля села Осмолода[4][5].

Нагороди

  • Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/45 від 25.04.1945 р. майор УПА Василь Сидор – «Шелест» нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 1 класу.

Вшанування пам'яті

Хрест на місці загибелі Василя Сидора, його дружини Надії Романів та 4-х охоронців. Урочище Яла, поблизу села Осмолода
  • В 1993 році перепоховали у братській могилі на так званому Горішньому цвинтарі в Перегінському.[6][7]
  • 16 жовтня 1994 у Спасові для вшанування самовідданої боротьби за незалежність України полковнику Василю Сидору (Шелесту) відкрито пам'ятник.
  • 12.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Брібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 009) переданий Степану Дещиці, племіннику Василя Сидора – «Шелеста».

Див. також

Примітки

  1. Василь Сидор (Шелест). Архів оригіналу за 14 жовтень 2013. Процитовано 8 серпень 2010.
  2. С. Мудрик-Мечник. Шляхами підпілля революційної ОУН. Причинки до історії Львів, «Універсум» 1997
  3. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944—1947: Документи і матеріяли., Торонто-Львів, 2012. — С. 627, ст. 408
  4. Б. Мак. Полковник Шелест. «За вільну Україну» 27, 30.4, 4, 7, 14.5.96.
  5. Іван ЧОРНОЛІСЬКИЙ. Спом'янули «Шелеста»
  6. Розкопки жертв НКВС в Перегінську в 1993 році
  7. Рожнятівщина. Слідами нескорених…. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2019.

Посилання

Джерела та література