Джузеппе Сінополі

Джузеппе Сінополі
італ. Giuseppe Sinopoli
Основна інформація
Дата народження	2 листопада 1946(1946-11-02)[…]
Місце народження	Венеція, Італія
Дата смерті	20 квітня 2001(2001-04-20)[…] (54 роки) або 21 квітня 2001(2001-04-21) (54 роки)
Місце смерті	Берлін, Німеччина
Причина смерті	інфаркт міокарда
Поховання	Кампо Верано
Громадянство	Італія
Професії	диригент, композитор, музичний педагог, колекціонер
Освіта	Падуанський університет, Віденський університет музики й виконавського мистецтва, Accademia Musicale Chigianad і Венеційська консерваторія
Вчителі	Дьордь Лігеті
Відомі учні	Karel Mark Chichond
Інструменти	орган
Жанри	опера
Лейбли	Deutsche Grammophon
Нагороди	Q113027229? (1996)
Файли у Вікісховищі

Джузеппе Сінополі (італ. Giuseppe Sinopoli; 2 листопада 1946, Венеція — 20 квітня 2001, Берлін) — італійський диригент і композитор.

Життєпис

Закінчив медичний факультет Падуанського університету, згодом навчався у Венеціанській консерваторії. Удосконалював свою майстерність в музичній композиції в Дармштадті у Карлгайнца Штокгаузена і здобув собі ім'я творами в техніці серійної музики. Найбільш відомий твір його як композитора — опера «Лу Саломе» (1981), після якої він відмовився від композиторства і повністю зосередився на диригуванні.

Був засновником «Ансамблю Бруно Мадерни» (1975), виступав з Берлінським симфонічним оркестром (від 1979 року).

На оперній сцені дебютував 1978 року («Аїда» Джузеппе Верді).

1980 року виконав у Віденській опері «Аттілу» Верді, 1981 року в Гамбурзі — «Луїзу Міллер» Верді, 1983 року в Ковент Гардені — «Манон Леско» Джакомо Пуччіні.

1985 року дебютував на фестивалі у Байройті (опера «Тангойзер»). Того ж року вперше виступив в Метрополітен-опера (опера То́ска Джакомо Пуччіні).

1983—1994 — головний диригент лондонського оркестру «Філармонія», водночас 1983—1987 років — музичний керівник Оркестру Національної академії Санта-Чечілія.

Від 1991 року очолював Саксонську державну капелу Дрездена. Помер в театрі під час диригування опери Верді «Аїда».

Серед найкращих аудіозаписів — твори Йоганнеса Брамса, Антона Брукнера, Джузеппе Верді, Густава Малера (всі симфонічні твори, в тому числі з вокалом), Ріхарда Штрауса (опери «Саломея», «Електра», «День миру»).

Сінополі — автор роману «Парсіфаль у Венеції» (1993), в якій деталі автобіографії поєднуються з роздумами про філософію, міфологію, історію Європи.

Нагороди

• Кавалер Великого хреста Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (1998)
• Великий офіцер Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (1994)

Джерела

• Kienzle U. Giuseppe Sinopoli: Komponist, Dirigent, Archäologe. 2 Bde. Würzburg, 2011. ISBN 978-3-8260-4585-1(нім.)