Човник (ткацтво): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
→Галерея: уточнення |
→Будова: уточнення |
||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Найпростіший човник являє собою вирізану дерев'яну колодочку з виїмками на кінцях, на які намотується утокова нитка. Складніші конструкції включають [[шпуля|шпулю]] для нитки, що поміщається усередині порожнистого човника. В Україні човникова шпуля була відома як ''цівка'', а стрижень, куди вона надівалася — ''веретено, сват, сваток, цьвак''<ref>{{Грінченко|Човник|64949-chovnyk.html#show_point}} — Т. 4. — С. 468.]</ref>. Намотувати на шпульку нитку називалося «сукати цівку»<ref>{{СУМ-11|Цівка}}</ref>. Для сукання цівки використовувався пристрій під назвою ''ремісник'' (у східній Галичині ''шпуляр''). Він складався з двох вертикальних дощок («лаб», у східній Галичині називалися «слупками»), з'єднаних посередині ящиком («скринькою»); між верхніми кінцями лаб обертається залізний прут («веретено»), що слугує віссю для дерев'яного колеса-[[Махове колесо|маховика]]. Один з кінців осі загострений і виступає назовні лаби — на нього надівається шпуля. Вісь з маховиком приводять у рух за допомогою «лучка» — дерев'яної палички, до обох кінців якої прив'язано ремінець. До ящика-скриньки прироблено сидіння («сідець»)<ref>{{Грінченко|Ремісник|50688-remisnyk.html#show_point}} — Т. 4. — С. 12.</ref><ref>{{Грінченко|Шпуляр|66349-shpuljar.html#show_point}}</ref>. |
Найпростіший човник являє собою вирізану дерев'яну колодочку з виїмками на кінцях, на які намотується утокова нитка. Складніші конструкції включають [[шпуля|шпулю]] для нитки, що поміщається усередині порожнистого човника. В Україні човникова шпуля була відома як ''цівка'', а стрижень, куди вона надівалася — ''веретено, сват, сваток, цьвак''<ref>{{Грінченко|Човник|64949-chovnyk.html#show_point}} — Т. 4. — С. 468.]</ref>. Намотувати на шпульку нитку називалося «сукати цівку»<ref>{{СУМ-11|Цівка}}</ref>. Для сукання цівки використовувався пристрій під назвою ''ремісник'' (у східній Галичині ''шпуляр''). Він складався з двох вертикальних дощок («лаб», у східній Галичині називалися «слупками»), з'єднаних посередині ящиком («скринькою»); між верхніми кінцями лаб обертається залізний прут («веретено»), що слугує віссю для дерев'яного колеса-[[Махове колесо|маховика]]. Один з кінців осі загострений і виступає назовні лаби — на нього надівається шпуля. Вісь з маховиком приводять у рух за допомогою «лучка» — дерев'яної палички, до обох кінців якої прив'язано ремінець. До ящика-скриньки прироблено сидіння («сідець»)<ref>{{Грінченко|Ремісник|50688-remisnyk.html#show_point}} — Т. 4. — С. 12.</ref><ref>{{Грінченко|Шпуляр|66349-shpuljar.html#show_point}}</ref>. |
||
У ручних ткацьких верстатах просилювання човника між нитками основи здійснюється вручну. Човник, що сам переміщався в основі |
У ручних ткацьких верстатах просилювання човника між нитками основи здійснюється вручну. Човник, що сам переміщався в основі від одного кінця ляди до другого (так званий «[[летючий човник]]») з'явився лише в 1733 році, його винайшов англійський сукняр [[Джон Кей]]. |
||
Існують верстати з кількома човниками — [[Багаточовниковий верстат|багаточовникові верстати]]. Вони використовуються для виготовлення клітчастих, [[креп]]ових, складноузорчатих та інших тканин, у яких у певному порядку чергується кілька видів утоку. |
Існують верстати з кількома човниками — [[Багаточовниковий верстат|багаточовникові верстати]]. Вони використовуються для виготовлення клітчастих, [[креп]]ових, складноузорчатих та інших тканин, у яких у певному порядку чергується кілька видів утоку. |
Версія за 19:25, 2 березня 2020
Чо́вник[1] (від прасл. *čьl̥nъ — «видовбана колодка»)[2] — деталь ткацького верстата, що прокладає утокову нитку між нитками основи. Під час ткання переміщається туди і назад від крайки до крайки вироблюваної тканини.
Будова
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6f/LoomShuttle.jpg/220px-LoomShuttle.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/11/%D0%9A%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%82%D0%BA%D0%B0%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%8F-%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F.jpg/220px-%D0%9A%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%82%D0%BA%D0%B0%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%8F-%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F.jpg)
Найпростіший човник являє собою вирізану дерев'яну колодочку з виїмками на кінцях, на які намотується утокова нитка. Складніші конструкції включають шпулю для нитки, що поміщається усередині порожнистого човника. В Україні човникова шпуля була відома як цівка, а стрижень, куди вона надівалася — веретено, сват, сваток, цьвак[3]. Намотувати на шпульку нитку називалося «сукати цівку»[4]. Для сукання цівки використовувався пристрій під назвою ремісник (у східній Галичині шпуляр). Він складався з двох вертикальних дощок («лаб», у східній Галичині називалися «слупками»), з'єднаних посередині ящиком («скринькою»); між верхніми кінцями лаб обертається залізний прут («веретено»), що слугує віссю для дерев'яного колеса-маховика. Один з кінців осі загострений і виступає назовні лаби — на нього надівається шпуля. Вісь з маховиком приводять у рух за допомогою «лучка» — дерев'яної палички, до обох кінців якої прив'язано ремінець. До ящика-скриньки прироблено сидіння («сідець»)[5][6].
У ручних ткацьких верстатах просилювання човника між нитками основи здійснюється вручну. Човник, що сам переміщався в основі від одного кінця ляди до другого (так званий «летючий човник») з'явився лише в 1733 році, його винайшов англійський сукняр Джон Кей.
Існують верстати з кількома човниками — багаточовникові верстати. Вони використовуються для виготовлення клітчастих, крепових, складноузорчатих та інших тканин, у яких у певному порядку чергується кілька видів утоку.
На деяких сучасних верстатах (безчовникових) човник відсутній: утокова нитка просилюється між нитками основи за допомогою струменя повітря (пневматичні верстати), води (гідравлічні верстати), рапірами (рапірні верстати) або мікрочовниками-мікропрокладачами.
Інше
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4e/Fotothek_df_n-04_0000088.jpg/220px-Fotothek_df_n-04_0000088.jpg)
- Човник швацької машини — деталь у швацькій машині з двонитковим швом, яка подає нижню нитку[1]
- Човник також використовується для плетіння в техніці «фриволіте». Він споряджений в'язальним гачком.
- Човник використовується і під час плетіння рибальських сітей: на нього намотують волосінь.
- За аналогією з цим приладом, що в процесі роботи переміщається від одного краю полотна до другого, «човниками» у 90-х роках XX століття називали дрібних торгівців, які постійно їздили за товаром (переважно за кордон).
Галерея
-
Натягання основи і робота летючого човника.
-
Сукання цівки на шпулярі. Чилі.
Примітки
- ↑ а б Човник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Човник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 4. — С. 468.]
- ↑ Цівка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ремісник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 4. — С. 12.
- ↑ Шпуляр // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерела
- Chandler, Deborah (1995). Learning to Weave, Loveland, Colorado: Interweave Press LLC. ISBN 1-883010-03-9
Посилання
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Човник (ткацтво) |