Малінін Михайло Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Науковець}}
{{Науковець}}
'''Михайло Іванович Малінін''' ([[1845]]—[[1885]]) — юрист, професор цивільного судоустрою і судочинства [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Новоросійського університету]].
'''Михайло Іванович Малінін''' ([[1845]]—[[1885]]) — юрист, професор цивільного судоустрою і судочинства [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Новоросійського університету]].


== Біографія ==
== Біографія ==
Михайло Малінін народився 1847 року у місті [[Серпухов]] [[Московська губернія|Московської губернії]] в родині бідного священника. Середню освіту отримав у [[Московська духовна академія|Московській духовній семінарії]], як найкращий учень був рекомендований до Київської духовної академії. 1866 року вступив на юридичний факультет Новоросійського університету, на якому був одним із найкращих учнів. По закінченню університет у 1870 році, його залишили для здобуття професорського звання на кафедрі цивільного судочинства та судоустрою. 2 жовтня 1873 року захистив дисертацію на тему «Убежьдение судьи в гражданском процессе», отримав ступінь магістра цивільного права та був обраний доцентом юридичного факультету. У 1874—1876 роках за направленням з Новоросійського університету працював у галузі цивільного права у Мюнхені та Парижі. Після повернення читав лекції на кафедрі цивільного права.
Михайло Малінін народився 1847 року у місті [[Серпухов]] [[Московська губернія|Московської губернії]] в родині бідного священника. Середню освіту отримав у [[Московська духовна академія|Московській духовній семінарії]], як найкращий учень був рекомендований до Київської духовної академії. 1866 року вступив на юридичний факультет Новоросійського університету, на якому був одним із найкращих учнів. По закінченню університет у 1870 році, його залишили для здобуття професорського звання на кафедрі цивільного судочинства та судоустрою. 2 жовтня 1873 року захистив дисертацію на тему «Убежьдение судьи в гражданском процессе», отримав ступінь магістра цивільного права та був обраний доцентом юридичного факультету. У 1874—1876 роках за направленням з Новоросійського університету працював у галузі цивільного права у Мюнхені та Парижі. Після повернення читав лекції на кафедрі цивільного права.


1877 року М. І. Малінін захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора цивільного права на тему «Судебное признание в гражьданских делах». 28 квітня 1877 був обраний екстраординарним професором, а 17 листопада 1877 — ординарним професором цивільного судочинства. Цього ж року був обраний секретарем юридичного факультету. У 1878 році його разом з професорами О. С. Трачевським і П. П. Цитовичем обрали суддею університетського суду.
1877 року М. І. Малінін захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора цивільного права на тему «Судебное признание в гражьданских делах». 28 квітня 1877 був обраний екстраординарним професором, а 17 листопада 1877 — ординарним професором цивільного судочинства. Цього ж року був обраний секретарем юридичного факультету. У 1878 році його разом з професорами О. С. Трачевським і П. П. Цитовичем обрали суддею університетського суду.


У 1879 року було відкрите [[Юридичне товариство при Новоросійському університеті]], одним із ініціаторів створення якого був професор М. І. Малінін. Головою Юридичного товариства обрали [[Леонтович Федір Іванович|Ф. І. Леонтовича]], секретарем М. І. Малініна
У 1879 року було відкрите [[Юридичне товариство при Новоросійському університеті]], одним із ініціаторів створення якого був професор М. І. Малінін. Головою Юридичного товариства обрали [[Леонтович Федір Іванович|Ф. І. Леонтовича]], секретарем — М. І. Малініна


1882 року був обраний на посаду декана юридичного факультету. Професор Михайло Малінін користувався повагою і любов'ю співробітників та учнів. Його лекції відрізнялися великою змістовністю і сильно цікавили слухачів. Завдяки цим якостям М. І. Малінін став одним із найвідоміших професорів в університеті.
1882 року був обраний на посаду декана юридичного факультету. Професор Михайло Малінін користувався повагою і любов'ю співробітників та учнів. Його лекції відрізнялися великою змістовністю і сильно цікавили слухачів. Завдяки цим якостям М. І. Малінін став одним із найвідоміших професорів в університеті.


Помер від [[дифтерит]]у 9 грудня 1885 року.
Помер від [[дифтерит]]у 9 грудня 1885 року.


== Бібліографія ==
== Бібліографія ==
* Убеждение судьи в гражданском процессе" (магистерская диссертация, «Зап. Имп. нов. ун.», т. X),

* «Судебное признание в гражданских делах» (докторская диссерт., ibid., т. XXII),
*Убеждение судьи в гражданском процессе» (магистерская диссертация, «Зап. Имп. нов. ун.», т. X),
* «Теория гражданского процесса» (ibid., XXXI и XXXII),
*«Судебное признание в гражданских делах» (докторская диссерт., ibid., т. XXII),
Теория гражданского процесса» (ibid., XXXI и XXXII),
* «К вопросу об основных принципах гражданского права и гражданского уложения» (ibid., т. XXXIV).
*«К вопросу об основных принципах гражданского права и гражданского уложения» (ibid., т. XXXIV).


== Література ==
== Література ==

Версія за 05:48, 6 березня 2020

Малінін Михайло Іванович
Народився1845
Помер8 (20) грудня 1885[1]
ПохованняПерший Християнський цвинтар
Країна Російська імперія
Діяльністьправник
Alma materМосковська духовна академія
ОНУ ім. І. І. Мечникова
ЗакладОНУ ім. І. І. Мечникова

Михайло Іванович Малінін (18451885) — юрист, професор цивільного судоустрою і судочинства Новоросійського університету.

Біографія

Михайло Малінін народився 1847 року у місті Серпухов Московської губернії в родині бідного священника. Середню освіту отримав у Московській духовній семінарії, як найкращий учень був рекомендований до Київської духовної академії. 1866 року вступив на юридичний факультет Новоросійського університету, на якому був одним із найкращих учнів. По закінченню університет у 1870 році, його залишили для здобуття професорського звання на кафедрі цивільного судочинства та судоустрою. 2 жовтня 1873 року захистив дисертацію на тему «Убежьдение судьи в гражданском процессе», отримав ступінь магістра цивільного права та був обраний доцентом юридичного факультету. У 1874—1876 роках за направленням з Новоросійського університету працював у галузі цивільного права у Мюнхені та Парижі. Після повернення читав лекції на кафедрі цивільного права.

1877 року М. І. Малінін захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора цивільного права на тему «Судебное признание в гражьданских делах». 28 квітня 1877 був обраний екстраординарним професором, а 17 листопада 1877 — ординарним професором цивільного судочинства. Цього ж року був обраний секретарем юридичного факультету. У 1878 році його разом з професорами О. С. Трачевським і П. П. Цитовичем обрали суддею університетського суду.

У 1879 року було відкрите Юридичне товариство при Новоросійському університеті, одним із ініціаторів створення якого був професор М. І. Малінін. Головою Юридичного товариства обрали Ф. І. Леонтовича, секретарем — М. І. Малініна

1882 року був обраний на посаду декана юридичного факультету. Професор Михайло Малінін користувався повагою і любов'ю співробітників та учнів. Його лекції відрізнялися великою змістовністю і сильно цікавили слухачів. Завдяки цим якостям М. І. Малінін став одним із найвідоміших професорів в університеті.

Помер від дифтериту 9 грудня 1885 року.

Бібліографія

  • Убеждение судьи в гражданском процессе" (магистерская диссертация, «Зап. Имп. нов. ун.», т. X),
  • «Судебное признание в гражданских делах» (докторская диссерт., ibid., т. XXII),
  • «Теория гражданского процесса» (ibid., XXXI и XXXII),
  • «К вопросу об основных принципах гражданского права и гражданского уложения» (ibid., т. XXXIV).

Література

  • Малинин, Михаил Иванович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Самодурова В. В. Малінін Михайло Іванович / Професори Одеського (Новоросійського) університету. Т.3. — Одеса, 2000. С.291—294
  1. https://dlib.rsl.ru/viewer/01003963257#?page=143