Різдво Христове: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 114.125.76.69 (обговорення) до зробленого Viktor Legend
Мітка: Відкіт
література, зовнішні посилання
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 236: Рядок 236:


== Посилання ==
== Посилання ==
* {{УМЕ13|частина=Різдво|сторінки=1599-1600}}
* {{УМЕ13|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_13_%D0%A0%D0%B8%D0%B7-%D0%A1%D0%B5#page/n11/mode/2up Різдво]|сторінки=1599-1600}}
* ''Товкайло Т.'' [https://archive.org/stream/slovnyksymvoliv#page/n685/mode/2up Різдво Христове] // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. [[Коцур Віктор Петрович|В. П. Коцура]], [[Потапенко Олександр Іванович|О. І. Потапенка]], В. В. Куйбіди. – 5-е вид. – Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 687–688. – 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1
* [https://web.archive.org/web/20121208030329/http://smereka.org.ua/view_post.php?id=640 З Різдвом Христовим]
* [https://web.archive.org/web/20121208030329/http://smereka.org.ua/view_post.php?id=640 З Різдвом Христовим]
* [https://web.archive.org/web/20080419135614/http://gomin.uazone.net/song.php?text=1 До історії різдвяних звичаїв]
* [https://web.archive.org/web/20080419135614/http://gomin.uazone.net/song.php?text=1 До історії різдвяних звичаїв]

Версія за 01:04, 12 березня 2020

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Різдво (значення).
Різдво Христове
Різдво Христове
Різдво Христове
Народження Ісуса Христа, грецька ікона, Візантійський і християнський музей в Афінах
Офіційна назваРіздво Христове
Інші назвиРіздво, Різдво Господнє
МісцеВифлеєм
Типхристиянський
Дата25 грудня (григоріанський і новоюліанський календар )
6 січня (Вірменська церква)
7 січня (юліанський календар)
CMNS: Різдво Христове у Вікісховищі

Різдво́ Христо́ве (грец. Χριστούγεννα, лат. Christi Natalis, англ. Christmas) — у християнстві день народження Ісуса Христа у Вифлиємі від Діви Марії. Згадується у Новому Заповіті. Одна з найбільших урочистостей, що відзначається усіма християнськими церквами (католицькими, православними і протестантами), а також низкою держав та організацій світу. Завершує різдвяний піст — Адвент, час очікування на прихід Ісуса. Святкується 25 грудня церквами, що відзначають нерухомі свята за григоріанським і новоюліанським календарем та 25 грудня (нині припадає на 7 січня) — за юліанським календарем. Кульмінація свята — урочиста літургія, що правиться на Святий Вечір; у східній традиції правиться літургія Василія Великого. Після служби християни збираються родиною на святу вечерю. Атрибути свята — вертеп, вистави, ярмарок, пісні, колядки, різдвяні вінки та ялинки тощо. В Україні святкується з середньовіччя; обидві дати є святковими вихідними днями. Період різдвяних свят триває до 6 січня за григоріанським календарем, і до 19 січня — за юліанським. У цей період християни та усі люди доброї волі покликані чинити справи милосердя. Також — Різдво́ Госпо́днє (лат. Natalis Domini), або просто Різдво́ (лат. Natalis, нім. Weihnachten).

Різдво в Євангеліях

Ель Греко. «Різдво»

Згідно з Євангелієм від Луки[1], Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії. Йосип з Марією прибули до Вифлеєму для участі в переписі населення (Лк. 2:1-2), який проводили за наказом імператора Августа, коли Сирією правив Киріній. Родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди, оскільки не було місця в заїзді. Під час народження Христа зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію мудрецям зі Сходу. Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол. Волхви прийшли в Єрусалим і розпиталися у царя Ірода про царя юдейського та стривожили його. Придворні книжники та первосвященики відповіли мудрецям, що згідно з пророцтвом цар мав народитися у Вифлеємі юдейськім. Тоді Ірод покликав мудреців і відправив їх до Вифлеєму вивідати все і йому доповісти. Вони знайшли Ісуса вже у домі[2] і піднесли Христу дарунки — золото, ладан і смирну. Попереджені уві сні, мудреці повернулись іншою дорогою додому[3].

Довідавшись про народження Христа, цар Юдеї Ірод велів провести забиття дітей у віці до 2 років, але Христос був чудом врятований від смерті. Попереджений ангелом[4], Йосип забрав сім'ю та змушений був утікати до Єгипту і перебувати там до смерті Ірода.

Дата народження Христа

Історично достовірна дата народження Христа наразі невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли саме народився Христос, що дає підставу окремим християнським течіям відмовлятися від святкування Різдва.

Розрахунки, покладені в основу нашої ери, були зроблені в 525 році римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим, який спирався на дані Хронографічного збірника 354 року (Chronographus anni CCCLIIII)[5]. У цих збірках народження Ісуса віднесено до року консульства Гая Цезаря Віпсаніанa і Емілія Павла, тобто на 1 рік н. е. Запис у Хронографі 354 р. має такий вигляд: Hos cons. dominus Iesus Christus natus est VIII Kal. Ian. d. Ven. luna XV («При цих консулах Господь Ісус Христос народився у 8-й день до січневих календ у п'ятницю 15-й місяця»)[5].

Пізніші дослідники знайшли, що ця дата є помилковою — Христос народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказує рік смерті Ірода І Великого († 4 до н. е. — тобто 748 Ab Urbe condita)[6][7], та астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затемнення місяця, про яку говорять тодішні історики. На час народження Ісуса Христа за життя Ірода І Великого вказує нам і першоджерело — Євангеліє від Матвія — Мт. 2:16.

Також у Євангелії від Луки (Лк. 2:1,2) про цей час написано, що тоді відбувся перший перепис у Юдеї, а владу мав над нею намісник римського імператора Октавіана Августа — Квіріній. Про другий перепис, що відбувся між 6-8 роками, також згадує Йосип Флавій у творі «Єврейські старожитності» (лат. Antiquitates Judaicae) XVIII, 1.

Слід звернути увагу, що Православна церква традиційно звертає увагу на умовність дати Різдва, але разом з тим ця дата є важливою у розробці плану богослужінь протягом року і розрахунку пасхалії. Також слід звернути увагу, що юліанський календар був розроблений ще до народження Ісуса в 46 р. до Р. Х. імператором Юлієм Цезарем за участю олександрійського астронома Созігена.

Історія дати

Похвала від пастухів, Герріт ван Гонтгорст, XVII ст.

На перших порах єдиної дати святкування народження Христа не існувало. Оріген Александрійський навіть висміював практику римлян відзначати дні народження, вказуючи на те, що Різдво Христове не може бути позначене простими святкуваннями[8]. Климент Олександрійський (150—б. 215) писав не без іронії про тих, що покладають точну дату народження Христа на 20 травня (чи 20 квітня) 28 року Августового урядування, себто на третій рік нашого сучасного літочислення. Сам він указував на 17 листопада того ж року як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок на те, чим він цю дату обґрунтовував[9]. Пізніше день народження Христа пов'язували з початком весни, який за юліанським календарем припадав на 25 березня, бо на цей день, мовляв, припадало народження світу.

У той же час на сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня. Це свято поєднувало у собі і Христове Різдво, і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи «Теофанія», що означає «З'явлення» чи «Богоявлення», у перших століттях християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на Землі, тобто його народження.

У перші століття деякі Церкви, передусім Західна, з ознакою Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклоніння трьох мудреців, чудо в Кані Галілейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресіння Лазаря, бо всі ці події — це свідчення Богоявлення — появи Бога на Землі. І якраз святкування великої кількості подій із життя Ісуса Христа разом з ознаками Богоявлення було однією з головних причин, через яку Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.

Вперше у історичних джерелах, що збереглися, «25 грудня» як дата народження Христа вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, який у свою чергу спирається на джерела 336 року, що написані за рік до смерті Констянтина Великого. У восьмому розділі твору, серед списку римських консулів записано: «Христос народився під час консульства С. Augustus та L. Aemilianus Paulus 25 грудня, у п'ятницю, 15 дня нового місяця»[10]. З цього джерела також зрозуміло, що ця дата була святковою для літургійного служіння у Римі, проте відколи вона встановлена перед 336 роком — невідомо. Не збереглися також джерела, що вказували б на те, що протягом трьох перших сторіч християни мали окремо встановлене свято Христового Різдва. Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.

Святкування

Римо-католицька церква, більшість протестантських церков, а також більша частина православних: Константинопольська (крім Афону), Олександрійська, Антіохійська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська, Албанська православні церкви й Православна церква Чеських земель і Словаччини та Православна церква в Америці святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня[11].

Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Польська православні церкви, Афонські монастирі, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, усі Українські православні церкви, а також багато Східних католицьких церков, Українська греко-католицька церква, Російська греко-католицька церква, російські старообрядці святкують Різдво в ніч на 7 січня (що відповідає 25 грудня за старим Юліанським календарем)[12][13]. Оскільки святкування 25 грудня пов'язується з католицизмом, а 7 січня — з православ'ям, першу дату часто неправильно називають «католицьким Різдвом», а другу — «православним».

Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім за григоріанським календарем.

Церква Дата Календар Григоріанський Примітка
Церкви Західного християнства 25 грудня Григоріанський 25 грудня
Східні Православні церкви, включаючи: Константинопольську (крім Афону), Олександрійську, Антіохійську, Румунську, Болгарську, Кіпрську, Елладську, Албанську православні церкви й Православну церква Чеських земель і Словаччини, та Православну церкву в Америці 25 грудня Новоюліанський 25 грудня Новоюліанський календар використовується з початку 20 століття і до 28 лютого 2800 року буде повністю збігатися з григоріанським
Вірменська апостольська, Вірменська католицька 6 січня Григоріанський 6 січня Недотримуючись рішень Ефеського собору, Вірменська церква відзначає Різдво Христове 6 січня одночасно з Богоявленням, як це робили ще ранні християни у третьому столітті
Інші східні церкви: Російська, Грузинська, Сербська, Польська, Єрусалимська, Православна церква України та Українська греко-католицька 25 грудня Юліанський 7 січня Відповідність між 25 грудня за юліанським календарем та 7 січня за григоріанським триває до 2099; з 2100 року 25 грудня за юліанським календарем відповідатиме 8 січня
Коптська православна церква 29 Хояка, (25 чи 26 грудня за Юліанським календарем) Коптський 7 чи 8 січня У коптському календарі у високосному році додатковий день є у вересні, тож наступна дата 29 хояка випадає один день пізніше, ніж у юліанському і григоріанському календарях
Ефіопська православна церква Tahsas 29 чи 28 (відповідає Юліанському 25 грудня) Ефіопський 7 січня
Єрусалимський патріархат Вірменської апостольської церкви 6 січня Юліанський 19 січня Відповідність між 6 січня у юліанському календарі та 19 січня у григоріанському триває до 2100 року, потім стає на один день більше

Західна традиція

Закон про загальне святкування свята Різдва Христового містився у кодексах імператора Теодосія з 438 року і імператора Юстиніяна. Проте у Римі почали відзначати у цей день Різдво значно раніше.

Існують дані про те, що вперше 221 р. Секст Юлій Африкан відносив день народження Христа на 25 грудня. Визначення цієї дати було зроблено, мабуть, на тій підставі, що сотворіння світу, як згадано, починали з 25 березня, і на цей же день припадало Благовіщення, а 9 місяців пізніше мало бути й Різдво.

Існують дані, що Різдво святкували окремо 25 грудня в Римі вже 353 року, бо з промови Папи Римського Ліберія 352 р. легко зробити висновок, що того року Різдво святкувалося разом із Богоявленням, а в так званому Хронографі Філокалюса з 354 р. поміж християнськими святами знаходиться вже й Різдво 25 грудня. У Католицькій церкві Різдво має найвищий статус торжества.

Встановлення дати святкування 25 грудня імовірно було пов'язане із Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), що було введено імператором Авреліаном 274 року і пов'язане з переходом Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, зі збільшенням тривалості дня. На цей символічний зв'язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема св. Іван Золотоустий: «Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця…» і св. Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив». В сучасності святкування тривають починаючи за 5 днів до самого Різдва та ще 6 після нього, тобто з 20 грудня по 31 грудня.[14]

Східна традиція

Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли три отці Східної Церкви — святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Під їх впливом святий Григорій Богослов запроваджує це свято у Константинополі. Василій Великий святкував Христове Різдво 25 грудня в Каппадокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво.

В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 року. Службу на свято Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій. У ІV ст. свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Христового Різдва.

Слід зазначити, що щодо святкування Богоявлення та Різдва між Сходом і Заходом довго не було згоди. Навіть при кінці IV ст., коли ці два свята вже святкувала вся християнська Церква, зміст, що вкладався в ті свята був і, до певної міри, залишився різний — на Заході 25 грудня святкували тільки день народження Христа, на Сході додавали до нього згадку про прихід волхвів і присвячували Народженню Христа нічну службу, а поклонінню волхвів день. Друге розходження виникло щодо свята Богоявлення: у латинян головна точка цього свята — прихід волхвів чи царів — у греків цей момент зовсім тоді не існував. Греки згадують тоді хрещення Христа в Йордані, а в латинській Церкві цей факт ледве згадується. Нарешті, грецьке Богоявлення цілковито поминає чудо в Каннах, що в латинян припадає теж на цей день.

Значення Різдва в православ'ї

Для православних Різдво належить до найбільших свят в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей усього світу, допомогти їм побачити правильний шлях у житті.

Різні люди і різні напрямки християнства можуть по-різному трактувати природу Бога і Ісуса Христа. Православне трактування в даному випадку спирається на православний Символ віри, перші три складники якого говорять щодо цього таке:

  • 1-й член: Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого й невидимого
  • 2-й член: І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
  • 3-й член: І в Духа Святого, Господа, Животворящого, Котрий від Отця походить, і Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і слава, він бо говорив через пророків.

Святий Аттика, єпископа константинопольський каже: "Нині Владика Христос прийняв народження по людинолюбству; бо народження по божественній гідності було раніше… Слово по людинолюбстві виснажується, будучи за своєю природою невичерпним; бо "Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, « (Флп. 2, 7). Безтілесний для тебе втілюється; бо „Слово плоть стало“ (Ів. 1, 14). Невідчутний через безтілесної природу може пізнатися за допомогою дотику. Безначальний буває під тілесним початком; досконалий зростає; незмінний процвітає; багатий народжується в вертепі; той хто одягає небо хмарами одягається пеленами; цар покладається в яслах».[15]

Дохристиянські звичаї у християнському Різдві

Свята Церква, святі отці і прості миряни Київської Русі, нащадки колишніх язичників, утверджуючи християнство і зокрема православ'я, утверджуючи вчення про єдиного Бога і про єдину вселенську Істину, борючись з язичництвом, у міру своїх знань і досвіду, намагалися відділити грішне (помилкове) від праведного (істинного) у ньому. Це дало змогу, відкинувши язичницьку атрибутику або переосмисливши її у християнському контексті, зберегти чимало з того доброго, хорошого і істинного, що існувало в язичництві, зокрема сільськогосподарський хліборобський календар, який багато в чому був розроблений ще в язичницькі часи, деяку термінологію при перекладі текстів тощо. Таким чином, в Україні, як і в інших країнах світу, день початку нового сонячного, хліборобського, року отримав новий, християнський зміст, як Різдво, свято народження Божого Сина, Спасителя світу.

Відповідним чином була змінена й обрядовість, магічні дії й обряди язичництва були замінені на молитви й обряди прославлення і прохання до Всевишнього, щоб наступного року він дав людям добрий урожай. Відповідно до нового вчення був дещо переосмислений в плані символіки і обрядовості, але за суттю залишений без змін, звичай поминання предків, старих дідів, праотців, які згідно з православним ученням за свої добрі вчинки, зокрема відносно своєї родини, мають вічне життя у Бога в небесних поселеннях серед святих і праведників. Так само як на святковому богослужінні, у святкуванні Різдва мали брати участь усі приналежні до родинного кола. На Святому Вечорі властиво зосереджується взагалі головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки Служба Божа в церкві та відвідування і гостювання родичів та знайомих з відповідними розвагами та забавами.

Святкування в Україні

Докладніше: Різдво в Україні
«Поклоніння пастухів» (з празничного ряду іконостасу). ІІ пол. XVII ст. Львівська обл.

Другий день Різдва називався колись Пологом Богородиці, у лемків Вимітним днем, бо того дня ходили по хатах чоловіки (мабуть, парубки) і замітали за тамтешню дівчину, за що діставали від господарів «почесне»[16].

З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітні м'ясні страви.

Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього свят-вечора).

На Покутті діти йдуть колядувати вже на Святий вечір (6 січня); на Слобожанщині та Гуцульщині — у перший день Різдва (7 січня), після того, як у церкві закінчиться Богослужіння; на Західному Поділлі — зранку на другий день свят.[17]

Парубки на святкування Різдва збирались ватагою і вирушали колядувати. Одному з них надавали роль міхоноші, іншими словами — кози або ж пастуха. Такого колядувальника одягали у вивернутий назовні кожух, надягали солом'яні роги і вішали невеликий дзвіночок на шию.

Ватаги ходили з двору до двору і питали дозволу колядувати. Під час колядування колядники хвалили господаря, господиню, їх дітей і бажали, щоб хата була багатою, «щоб і в полі буйно, і в оборі плідно, на пасіці рійно».[18]

Регіональні відмінності святкування

У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Віншувальників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на «великі вечорниці», які справляли 8 січня. Це були суто молодіжні розваги.

Вихідний день

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2019)
Країни, в яких Різдво є державним святом, мають сірий колір, решта 39 країн позначені коричневим:
світло-коричневим — країни, де Різдво не є державним святом, але неофіційно відзначається;
темно-коричневим  — країни, де Різдво не святкується.

Один вихідний день

Два вихідні дні

Див. також: День подарунків

Три вихідні дні

Сучасне християнське літочислення

У всіх державах Європи та більшості країн світу сучасне літочислення нашої ери, включно з XXI століттям та 3-тім тисячоліттям ведеться від Різдва Христового і позначається латинською > Anno Domini, або скорочено: A.D./AD. Повністю фраза звучить: лат. Anno Domini Nostri Iesu Christi (в рік Господа нашого Ісуса Христа). За таким літочисленням нульового року немає, тому 1 рік AD (нової ери) йде відразу ж після 1 року до Різдва Христового (до нової ери). В українській мові вживається відповідник «рік Божий», «року Божого» (р. Б.).

Див. також

Примітки

  1. ↑ Лк. 2:1-7. Архів оригіналу за 12 листопад 2013. Процитовано 27 грудень 2015.
  2. ↑ Мт. 2:11. Архів оригіналу за 27 грудень 2014. Процитовано 27 грудень 2015.
  3. ↑ Мт 2:12. Архів оригіналу за 27 грудень 2014. Процитовано 27 грудень 2015.
  4. ↑ Мт. 2:13. Архів оригіналу за 27 грудень 2014. Процитовано 27 грудень 2015.
  5. ↑ а б Monumenta Germaniae Historia. Auctorum Antiquissimorum. Berolini. 1892, IX.
  6. ↑ Steinmann, Andrew, «When Did Herod the Great Reign?», Novum Testamentum, Volume 51, Number 1, 2009 , pp. 1-29(29); Ormond Edwards, "Herodian Chronology, " Palestine Exploration Quarterly 114 (1982) 29-42; W.E. Filmer, "Chronology of the Reign of Herod the Great, " Journal of Theological Studies ns 17 (1966) 283—298; Paul Keresztes, Imperial Rome and the Christians: From Herod the Great to About 200 A.D. (Lanham, MD: University Press of America, 1989) 1-43;"The Nativity and Herod's Death, " in Chronos, Kairos, Christos: Nativity and Chronological Studies Presented to Jack Finegan, ed. Jerry Vardaman and Edwin M. Yamauchi (Winona Lake, IN: Eisenbrauns, 1989) 85-92.
  7. ↑ Timothy David Barnes, "The Date of Herod's Death, " Journal of Theological Studies ns 19 (1968), 204-19; P. M. Bernegger, «Affirmation of Herod's Death in 4 B.C.,» Journal of Theological Studies ns 34 (1983), 526-31.
  8. ↑ Andrew McGowan. How December 25 Became Christmasbiblicalarchaeology.org
  9. ↑ Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Коротка історія. Архів оригіналу за 19 січень 2008. Процитовано 6 січень 2008.
  10. ↑ The Chronography of 354 AD. Part 8: Consular feasts from the fall of the kings to AD 354. MGH Chronica Minora I (1892), pp.50-61. tertullian.org
  11. ↑ Байцар Андрій. 25 грудня — Різдво Христове за Григоріанським та Новоюліанським календарем([1] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  12. ↑ З часом ця дата продовжує зміщуватися вперед, так що з 2101 року Різдво за новим стилем потраплятиме на 8 січня і т. д. (Calendar Converter)
  13. ↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([2] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  14. ↑ Rbc.ua. Католицьке Різдво: історія та традиції свята. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 лютого 2018.
  15. ↑ Защищение «12 глав» против восточных епископов - читать, скачать - святитель Кирилл Александрийский. azbyka.ru (рос.). Процитовано 14 серпня 2019.
  16. ↑ ЗНТШ. XXVII. ст. 45 в Бібліографії
  17. ↑ Байцар Андрій. Обряд колядування і Україна([3] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  18. ↑ Різдво Христове (7 січня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 4 вересня 2016.
  19. ↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([4] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  20. ↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([5] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  21. ↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([6] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  22. ↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([7] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  23. ↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([8] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  24. ↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([9] [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.])
  25. ↑ Молдова зробила і «західне» Різдво офіційним святом, 19.12.2013, сайт «Радіо Свобода»

Джерела

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • Martindale, Cyril Charles. Christmas // The Catholic Encyclopedia. Vol. 3. New York: Robert Appleton Company, 1908.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Різдво Христове

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Різдво Христове
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Різдво_Христове&oldid=27442196