Польсько-литовська війна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Редагування тексту
Рядок 27: Рядок 27:
'''Польсько-литовська війна''' [[1920|1920 року]] — збройний конфлікт між [[Польща|Польщею]] і [[Литва|Литвою]] через територіальні суперечки з привиду [[Віленський край|Віленського краю]].
'''Польсько-литовська війна''' [[1920|1920 року]] — збройний конфлікт між [[Польща|Польщею]] і [[Литва|Литвою]] через територіальні суперечки з привиду [[Віленський край|Віленського краю]].


Під час наступу польської армії в союзі з частинами [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] в [[Україна|Україні]] в ході [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] радянський уряд уклав Московський договір про визнання незалежної литовської держави (зі столицею у [[Вільнюс]]і і великими територіями на південному сході від міста, включаючи [[Гродно]], [[Ошмяни]], [[Ліда (місто)|Ліду]]) [[12 липня]] [[1920|1920 року]]. [[14 липня]] [[1920|1920 року]] [[Червона армія]] (3-й кавалерійський корпус Р. Гая) повторно зайняла [[Вільнюс|Вільно]], [[19 липня]] — Гродно, однак формально передані Литві території контролювалися радянськими воєначальниками. Лише після евакуації червоних частин ([[26 серпня]]) з [[Вільнюс|Вільни]] у місто [[28 серпня]] вступили литовські війська.
Під час наступу польської армії в союзі з частинами [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] в [[Україна|Україні]] під час [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] радянський уряд уклав Московський договір про визнання незалежної литовської держави (зі столицею у м. [[Вільнюс]]і і великими територіями на південному сході від міста, включаючи [[Гродно]], [[Ошмяни]], [[Ліда (місто)|Ліду]]) [[12 липня]] [[1920|1920 року]]. [[14 липня]] [[1920|1920 року]] [[Червона армія]] (3-й кавалерійський корпус Р. Гая) повторно зайняла м. [[Вільнюс|Вільно]], [[19 липня]] — м. Гродно, однак формально передані Литві території контролювалися радянськими воєначальниками. Лише після евакуації червоних частин ([[26 серпня]]) у м. [[Вільнюс|Вільно]] [[28 серпня]] вступили литовські війська.


Проте вже [[Битва на Німані|22 вересня польські війська розпочали новий наступ]], що місцями супроводжувався сутичками між польськими та литовськими частинами. Після форсування [[Битва на Німані|річки Німан]] в районі міста [[Друскінінкай]] польські частини [[25 вересня]] [[Битва на Німані|зайняли місто Гродно]]. Для запобігання подальших зіткнень під тиском військової контрольної комісії [[Ліга Націй|Ліги Націй]] в місті [[Сувалки]] [[7 жовтня]] [[1920|1920 року]] був підписаний [[Сувальська угода|договір]], що передбачав припинення бойових дій, обмін [[Військовополонений|полоненими]] і [[Демаркаційна лінія|демаркаційну лінію]], що розмежовує литовські та польські території таким чином, що більша частина [[Віленський край|Віленського краю]] опинялася під контролем Литви.
[[Битва на Німані|22 вересня польські війська розпочали новий наступ]], що місцями супроводжувався сутичками між польськими та литовськими частинами. Після форсування [[Битва на Німані|річки Німан]] в районі міста [[Друскінінкай]] польські частини [[25 вересня]] [[Битва на Німані|зайняли м. Гродно]]. Для запобігання подальших зіткнень під тиском військової контрольної комісії [[Ліга Націй|Ліги Націй]] в м.[[Сувалки]] [[7 жовтня]] [[1920|1920 року]] був підписаний [[Сувальська угода|договір]], що передбачав припинення бойових дій, обмін [[Військовополонений|полоненими]] і [[Демаркаційна лінія|демаркаційну лінію]], що розмежовує литовські та польські території. Отже, більша частина [[Віленський край|Віленського краю]] опинялася під контролем Литви.


Договір мав вступити в дію [[10 жовтня]] [[1920|1920 року]]. Але напередодні, [[9 жовтня]], польські війська 1-ї литовсько-білоруської дивізії генерала [[Люціан Желіговський|Люціана Желіговського]] зайняли [[Вільнюс|Вільно]]. [[12 жовтня]] Желіговський проголосив себе верховним правителем створеної ним же держави «<nowiki/>[[Серединна Литва]]<nowiki/>» (до проведення виборів в орган, повноважний вирішувати долю краю)<ref name="Veidas">{{Cite web|url=http://www.inosmi.ru/world/20070718/235603.html|title=Договор, принесший разочарование|last=Томас Чивас, Арас Лукшас|date=2003-07-18|website=Мир|publisher=Ресурс «ИноСМИ»|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HaO1qqjM?url=http://www.inosmi.ru/world/20070718/235603.html|archivedate=2013-06-23|accessdate=2013-06-15|quote=7 октября 1920 года в Сувалках уполномоченные делегации Литвы и Польши подписали соглашение о перемирии, которое должно было начаться 10 октября. В соглашении была оговорена демаркационная линия между двумя государствами, по которому Вильнюс отходил Литве. Но накануне вступления в силу соглашения польский генерал Люциан Желиговский, инсценировав бунт польских солдат и жителей Вильнюсского края, резким броском занял Вильнюс и создал здесь государство Срединной Литвы.|deadurl=no}}</ref>. Бойові дії на вимогу [[Ліга Націй|Ліги Націй]] були припинені після битв під Гедройцами ([[19 листопада]]) і [[Ширвінтос|Ширвінтами]] ([[21 листопада]]). Після цього Ліга Націй намагалася врегулювати конфлікт шляхом створення федерації (План Гіманса), але безрезультатно.
Договір мав вступити в дію [[10 жовтня]] [[1920|1920 року]], але напередодні, [[9 жовтня]], польські війська 1-ї литовсько-білоруської дивізії генерала [[Люціан Желіговський|Люціана Желіговського]] зайняли м. [[Вільнюс|Вільно]]. [[12 жовтня]] Люціан Желіговський проголосив себе верховним правителем створеної ним же держави «<nowiki/>[[Серединна Литва]]<nowiki/>» (до проведення виборів в орган, повноважний вирішувати долю краю)<ref name="Veidas">{{Cite web|url=http://www.inosmi.ru/world/20070718/235603.html|title=Договор, принесший разочарование|last=Томас Чивас, Арас Лукшас|date=2003-07-18|website=Мир|publisher=Ресурс «ИноСМИ»|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HaO1qqjM?url=http://www.inosmi.ru/world/20070718/235603.html|archivedate=2013-06-23|accessdate=2013-06-15|quote=7 октября 1920 года в Сувалках уполномоченные делегации Литвы и Польши подписали соглашение о перемирии, которое должно было начаться 10 октября. В соглашении была оговорена демаркационная линия между двумя государствами, по которому Вильнюс отходил Литве. Но накануне вступления в силу соглашения польский генерал Люциан Желиговский, инсценировав бунт польских солдат и жителей Вильнюсского края, резким броском занял Вильнюс и создал здесь государство Срединной Литвы.|deadurl=no}}</ref>. Бойові дії на вимогу [[Ліга Націй|Ліги Націй]] були припинені після битв під Гедройцами ([[19 листопада]]) і [[Ширвінтос|Ширвінтами]] ([[21 листопада]]). Після цього Ліга Націй намагалася врегулювати конфлікт шляхом створення федерації (План Гіманса), але безрезультатно.


По резолюції [[Віленський сейм|Віленського сейму]], утвореного виборами [[8 січня]] [[1922|1922 року]], прийнятому [[20 лютого]] [[1922|1922 року]], і Акту возз'єднання Віленського краю, прийнятого Установчим сеймом у [[Варшава|Варшаві]] [[22 березня]] [[1922|1922 року]], [[Віленський край]] в односторонньому порядку увійшов до складу [[Польща|Польщі]].
За резолюцією [[Віленський сейм|Віленського сейму]], утвореного виборами [[8 січня]] [[1922|1922 року]], прийнятому [[20 лютого]] [[1922|1922 року]], і Акту возз'єднання Віленського краю, прийнятого Установчим сеймом у [[Варшава|Варшаві]] [[22 березня]] [[1922|1922 року]], [[Віленський край]] в односторонньому порядку увійшов до складу [[Польща|Польщі]].


Литва визнала анексію Віленського краю Польщею тільки в [[1937|1937 році]]. [[10 жовтня]] [[1939|1939 року]], після ліквідації Польської держави, [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] повернув Вільно (частина Віленського краю) незалежній Литві. У жовтні 1940 року до складу Литви була передана частина Віленського краю та частина території [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|БРСР]].
Литва визнала анексію Віленського краю Польщею тільки [[1937|1937 року]]. [[10 жовтня]] [[1939|1939 року]], після ліквідації Польської держави, [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] повернув Вільно (частина Віленського краю) незалежній Литві. У жовтні 1940 року до складу Литви була передана частина Віленського краю та частина території [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|БРСР]].


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 16:22, 20 травня 2020

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (листопад 2016)
Польсько-литовська війна
Війна за незалежність Литви

Парад польської кавалерії в Сейнах
Дата: Литовська історіографія: весна 1919 — 29 листопада 1920
Польська історіографія: 1 вересня — 7 жовтня 1920
Місце: Віленський край
Результат: Перемога Польщі
Сторони
Польща (де-юре до 7 жовтня 1920; де-факто на протязі всієї війни)

Серединна Литва (з 12 жовтня 1920)

Литва Литва
Командувачі
Адам Неневський

Люціан Желіговський

Литва Сільвестрас Жукаускас
Військові сили
Польські дані: 20.000
Литовські дані: 30.000 		Польські дані: 8.000
Литовські дані: 7.000

Польсько-литовська війна 1920 року — збройний конфлікт між Польщею і Литвою через територіальні суперечки з привиду Віленського краю.

Під час наступу польської армії в союзі з частинами Симона Петлюри в Україні під час радянсько-польської війни радянський уряд уклав Московський договір про визнання незалежної литовської держави (зі столицею у м. Вільнюсі і великими територіями на південному сході від міста, включаючи Гродно, Ошмяни, Ліду) 12 липня 1920 року. 14 липня 1920 року Червона армія (3-й кавалерійський корпус Р. Гая) повторно зайняла м. Вільно, 19 липня — м. Гродно, однак формально передані Литві території контролювалися радянськими воєначальниками. Лише після евакуації червоних частин (26 серпня) у м. Вільно 28 серпня вступили литовські війська.

22 вересня польські війська розпочали новий наступ, що місцями супроводжувався сутичками між польськими та литовськими частинами. Після форсування річки Німан в районі міста Друскінінкай польські частини 25 вересня зайняли м. Гродно. Для запобігання подальших зіткнень під тиском військової контрольної комісії Ліги Націй в м.Сувалки 7 жовтня 1920 року був підписаний договір, що передбачав припинення бойових дій, обмін полоненими і демаркаційну лінію, що розмежовує литовські та польські території. Отже, більша частина Віленського краю опинялася під контролем Литви.

Договір мав вступити в дію 10 жовтня 1920 року, але напередодні, 9 жовтня, польські війська 1-ї литовсько-білоруської дивізії генерала Люціана Желіговського зайняли м. Вільно. 12 жовтня Люціан Желіговський проголосив себе верховним правителем створеної ним же держави «Серединна Литва» (до проведення виборів в орган, повноважний вирішувати долю краю)[1]. Бойові дії на вимогу Ліги Націй були припинені після битв під Гедройцами (19 листопада) і Ширвінтами (21 листопада). Після цього Ліга Націй намагалася врегулювати конфлікт шляхом створення федерації (План Гіманса), але безрезультатно.

За резолюцією Віленського сейму, утвореного виборами 8 січня 1922 року, прийнятому 20 лютого 1922 року, і Акту возз'єднання Віленського краю, прийнятого Установчим сеймом у Варшаві 22 березня 1922 року, Віленський край в односторонньому порядку увійшов до складу Польщі.

Литва визнала анексію Віленського краю Польщею тільки 1937 року. 10 жовтня 1939 року, після ліквідації Польської держави, СРСР повернув Вільно (частина Віленського краю) незалежній Литві. У жовтні 1940 року до складу Литви була передана частина Віленського краю та частина території БРСР.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Томас Чивас, Арас Лукшас (18 липня 2003). Договор, принесший разочарование. Мир. Ресурс «ИноСМИ». Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 15 червня 2013. 7 октября 1920 года в Сувалках уполномоченные делегации Литвы и Польши подписали соглашение о перемирии, которое должно было начаться 10 октября. В соглашении была оговорена демаркационная линия между двумя государствами, по которому Вильнюс отходил Литве. Но накануне вступления в силу соглашения польский генерал Люциан Желиговский, инсценировав бунт польских солдат и жителей Вильнюсского края, резким броском занял Вильнюс и создал здесь государство Срединной Литвы.
1901—
1910
1911—
1920
1921—
1930
1931—
1940
1941—
1950
1951—
1960
1961—
1970
1971—
1980
1981—
1990
1991—
2000
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Польсько-литовська_війна&oldid=28173383