Боголюбов Олексій Миколайович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Deineka (обговорення | внесок) |
оформлення |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
''' |
'''Олексій Миколайович Боголюбов''' ([[12|12(25) березня]] [[1911]], м. [[Ніжин]], нині [[Чернігівська область]] - [[1 листопада]] [[2004]]) — учений у галузі [[Історія математики|історії математики]] й [[Машинознавство|теорії механізмів]]. Доктор техічних наук ([[1966]]), [[професор]] ([[1972]]), член-кореспондент [[АН УРСР]] ([[1969]]). Премія [[Крилов Микола Іванович|М. Крилова]] ([[1997]]). Іспанський орден “За громадянські заслуги” ([[1996]]). Заслужений діяч науки і техніки ([[2001]]). Син [[Боголюбов Микола Михайлович|Миколи Михайловича]], брат [[Боголюбов Микола Миколайович (старший)|Миколи Миколайовича]] та [[Боголюбов Михайло Миколайович|Михайла Миколайовича]] Боголюбових. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Версія за 17:24, 27 липня 2009
Олексій Миколайович Боголюбов (12(25) березня 1911, м. Ніжин, нині Чернігівська область - 1 листопада 2004) — учений у галузі історії математики й теорії механізмів. Доктор техічних наук (1966), професор (1972), член-кореспондент АН УРСР (1969). Премія М. Крилова (1997). Іспанський орден “За громадянські заслуги” (1996). Заслужений діяч науки і техніки (2001). Син Миколи Михайловича, брат Миколи Миколайовича та Михайла Миколайовича Боголюбових.
Біографія
Закінчив Харківський університет (1936) та механічно-машинобудівний інститут (1938). Працював на інженерних посадах, викладав у Харківському механічно-машинобудівному інституті (1940—1941); 1956—1962 — старший інженер, головний інженер Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, 1958—1981 — викладач, професор Київського інженерно-будівного інституту; водночас від 1962 — молодший науковий спвіробитник, від 1963 — старгий науковий співробітник, 1975—1989 — головний науковий співробітник Інституту математики, а також стариший науковий співробітник сектору історії техніки й природознавства Інституту історії АН УРСР (1963—1974). Один із фундаторів наукової школи з історії математики в Україні. Досліджує питання історії вітчизняної математики, механчіних машин, машинобудування, науки й освіти в Україні. За участі Б. 1966—1970 вийшли 4-томна монографія “История отечественной математики” та біографічний довідник “Математики. Механики” (Київ, 1983). Автор циклу науково-історичних праць з історії культур. зв’язків між Іспанією та Росією. Досліджує життя і діяльність інженера Авґустина де Бетанкура. З коментарями Б. у Мадриді 1990 передруковано працю Бетанкура і Ланца “Трактат о построении машин” — першу в світі книгу з теорії машин і механізмів.
Праці
- История механики машин. К., 1964;
- Развитие проблем механики машин. К., 1967;
- Августин Бетанкур: Научно-биогр. очерк. Москва, 1968;
- Научно-технический прогресс в Украинской ССР. К., 1967;
- Механика в СССР за 50 лет. Москва, 1967 (співавт.);
- Машина і людина. К., 1969; Нариси з історії механіки. К., 1974;
- Доктор Роберт Гук. Москва, 1980.
Література
- Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930—2000): Довід. К., 2001.
- Л. Г. Лесько, В. Л. Баладинський Енциклопедія сучасної України. — Т. 3. — Київ, 2004., стор. 141