Франко Тарас Іванович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м вилучено Категорія:Персоналії:Одеса; додано Категорія:Педагоги Одеси за допомогою HotCat |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював [[філологія|філологію]] на філософському факультеті [[Львівський університет|Львівського університету]]. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав [[вірш]]і, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до [[Віденський університет|Віденського університету]]. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час [[перша світова війна|Першої світової війни]] мобілізований Т. Франко захворів на [[тиф]]. Одужавши, поїхав у [[відрядження]] в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт. |
Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював [[філологія|філологію]] на філософському факультеті [[Львівський університет|Львівського університету]]. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав [[вірш]]і, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до [[Віденський університет|Віденського університету]]. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час [[перша світова війна|Першої світової війни]] мобілізований Т. Франко захворів на [[тиф]]. Одужавши, поїхав у [[відрядження]] в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт. |
||
Згодом вступив до [[ |
Згодом вступив до [[Українські січові стрільці|Легіону Січових Стрільців]] [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії]] ([[Українська Галицька армія|УГА]]), в якому воював його молодший брат [[Франко Петро Іванович|Петро]]. У 1919 р. у складі [[Українська Галицька армія|УГА]] опинився за [[Збруч]]ем. |
||
Навесні [[1920]] р. потрапив у [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7567 Кожухівський більшовицький концентраційний табір]. |
Навесні [[1920]] р. потрапив у [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7567 Кожухівський більшовицький концентраційний табір]. |
||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
[[Файл:Родина З. Франко.jpg|ліворуч|thumb|300px|Т. Франко та З. Франко з родиною (Київ, 1960-ті роки)]] |
[[Файл:Родина З. Франко.jpg|ліворуч|thumb|300px|Т. Франко та З. Франко з родиною (Київ, 1960-ті роки)]] |
||
У [[1939]] році переїхав жити до [[Івано-Франківськ| |
У [[1939]] році переїхав жити до [[Івано-Франківськ|Станіславова]], де перебував до [[1945]] року<ref>''Діда Роман.'' «Алеями міського парку». — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. с. 36</ref>. Спочатку викладав [[російська мова|російську мову]] і [[російська література|літературу]] в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав [[німецька мова|німецьку мову]] в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю — дружиною Катериною, дочками [[Франко Зеновія Тарасівна|Зіновією]] та Дарією і сином [[Франко Роланд Тарасович|Роландом]] в будинку, що знаходиться на початку алеї [[Парк імені Тараса Шевченка (Івано-Франківськ)|парку імені Т. Шевченка]] за адресою [[Вулиця Шевченка (Івано-Франківськ)|вул. Шевченка]], 95. |
||
З [[1945]] викладав класичну [[філологія|філологію]] у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У [[1947]]–[[1949]] роках був директором [[Літературно-меморіальний музей Івана Франка (Львів)|Літературно-меморіального музею Івана Франка]] у Львові<ref>''Бонь В. Л.'' 60 років Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка // [[Галицька брама]]. — № 10 (70), 2000. — С. 4.</ref>. |
З [[1945]] викладав класичну [[філологія|філологію]] у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У [[1947]]–[[1949]] роках був директором [[Літературно-меморіальний музей Івана Франка (Львів)|Літературно-меморіального музею Івана Франка]] у Львові<ref>''Бонь В. Л.'' 60 років Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка // [[Галицька брама]]. — № 10 (70), 2000. — С. 4.</ref>. |
Версія за 08:42, 25 серпня 2020
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (квітень 2018) |
Тарас Іванович Франко | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 9 березня 1889 Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія | |||
Помер | 13 листопада 1971 (82 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | Австро-Угорщина → ЗУНР → II Польська Республіка → СРСР | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | письменник, класичний філолог, викладач університету | |||
Сфера роботи | класична філологія[1] і творче та професійне письмоd[1] | |||
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | |||
Заклад | ЛНУ ім. І. Франка і Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка | |||
Батько | Франко Іван Якович | |||
Мати | Франко Ольга Федорівна | |||
Діти | Франко Зиновія Тарасівна і Франко Роланд Тарасович | |||
| ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Тара́с Іва́нович Франко́ (9 березня 1889, Львів — 13 листопада 1971, Київ) — український письменник, педагог. Член Спілки письменників СРСР. Син Івана Франка та Ольги Франко (Хоружинської), брат Андрія Франка, Петра Франка та Анни Ключко (Франко).
Життєпис
Народився 9 березня 1889 року у Львові.
Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював філологію на філософському факультеті Львівського університету. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав вірші, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до Віденського університету. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час Першої світової війни мобілізований Т. Франко захворів на тиф. Одужавши, поїхав у відрядження в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт.
Згодом вступив до Легіону Січових Стрільців Української Галицької Армії (УГА), в якому воював його молодший брат Петро. У 1919 р. у складі УГА опинився за Збручем.
Навесні 1920 р. потрапив у Кожухівський більшовицький концентраційний табір.
Достоту невідомо, коли вирвався на волю.
Згодом повернувся до Львова, де також учителював (перед тим учителював в Одесі). Написав велику наукову розвідку про твір Івана Франка «Лис Микита».
У 1939 році переїхав жити до Станіславова, де перебував до 1945 року[2]. Спочатку викладав російську мову і літературу в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав німецьку мову в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю — дружиною Катериною, дочками Зіновією та Дарією і сином Роландом в будинку, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95.
З 1945 викладав класичну філологію у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У 1947–1949 роках був директором Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові[3].
Був професором фізкультури («руханки») в Українській Академічній Гімназії, завзятим спортовцем та пропагандистом спорту серед молоді Львова[4].
У 1950–1963 роках — співробітник Інституту літератури АН УРСР.
Помер 13 листопада 1971 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).
Творчість
Починаючи з 1913 окремими виданнями вийшло дев'ять книжок Т. Франка, серед яких особливу цінність становлять його спогади «Про батька» (1956)[5].
Тарас Франко — автор оригінальних віршів і переспівів, переважно римських і грецьких поетів; написав «Нариси історії римської літератури» (1921), збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965)[5].
Як франкознавець брав участь у підготові 20 томів творів Івана Франка; книги «Про батька. Статті, спогади, оповідання» (1956). Автор оригінальних віршів і переспівів, головним чином з римських і грецьких поетів; підручник «Нариси історії римської літератури» (1921); збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).
Найповніше зібрання творів Тараса Франка — «Вибране» у 2-х томах; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз (Івано-Франківськ, 2015).
Вшанування пам'яті
На будинку, де він жив, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95 у місті Івано-Франківськ йому встановлено меморіальну дошку.
У 2016 році, в Києві, за ініціативи Роланда Франка було відкрито меморіальну квартиру-музей родини Івана Франка, у приміщенні, куди в 1949 році радянська влада насильно переселила родину другого сина Івана Франка зі Львова. [6]
Зображення
- Будинок в Івано-Франківську, де жив Тарас Франко на maps.yandex.ru
- Будинок в Івано-Франківську, де жив Т. Франко на stanislaw.in.ua
Примітки і посилання
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Діда Роман. «Алеями міського парку». — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. с. 36
- ↑ Бонь В. Л. 60 років Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка // Галицька брама. — № 10 (70), 2000. — С. 4.
- ↑ Земля для Івана Франка («Високий Замок», 15 жовтня 2008). Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 15 жовтня 2008.
- ↑ а б Франко Тарас Іванович. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!.
- ↑ Музей сім'ї українолюбів: про Івана Франка нерадянського і його визначну родину // «24 канал», 27 листопада 2016
Література
- Тарас Франко. Вибране / Тарас Франко ; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз. — Том 1. — Івано-Франківськ: Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 964 с.; Том 2. — Івано-Франківськ: Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 760 с.
- Наталя Тихолоз. Тарас, але не Шевченко. Франко, але не Іван ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE ©
- Наталя Тихолоз. Тарас Франко про батька: без купюр // Франкознавчі студії. — Дрогобич: Коло, 2012. — Випуск п'ятий. — С. 503—525.
- Наталя Тихолоз. Між батьком та сином (Олекса Коваленко, Іван і Тарас Франки: дискурс взаємин) // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 183—191.
- Листи Тараса Франка до Олекси Коваленка / Публ. Н. Тихолоз // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 198—205.
- Наталя Тихолоз. Причинки до історії взаємин Івана і Тараса Франків з Олексою Коваленком // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2009. — Т. 257: Праці філологічної секції. — С. 623—651. [1]
- Листи Тараса Франка до Ольги Франко / Публ. Н. Тихолоз // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 373—376.
- Листи Ольги Франко до синів Андрія і Тараса Франків / Публ. Н. Тихолоз // Дзвін. — 2009. — № 8. — С. 114—120.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.— К., 2008. — С. 89, 90,267.
- Віктор Жадько. У пам'яті Києва.— К., 2007. — С.403.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
- Народились 9 березня
- Народились 1889
- Померли 13 листопада
- Померли 1971
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Львівського університету
- Викладачі Львівського університету
- Українські письменники
- Українські перекладачі
- Українські франкознавці
- Уродженці Львова
- Діти Івана Франка
- Випускники філософського факультету Львівського університету
- Члени Спортового товариства «Україна»
- Австро-Угорські військовики Першої світової війни
- Вояки армії Австро-Угорщини
- Члени Спілки письменників СРСР
- Директори музеїв
- Персоналії:Івано-Франківськ
- Науковці Інституту літератури НАН України
- Педагоги Одеси
- Померли в Києві