Петер фон Бірон: відмінності між версіями

	Петер фон Бірон; нім. Peter von Biron
	Петер фон БіронПортрет Бірона
	Герцог Курляндії і Семигалії
	Герцог Курляндії і Семигалії
1769 — 1795
Попередник:	Ернст-Йоганн Бірон
Наступник:	скасовано
Народження:	15 лютого 1724; Мітава, Курляндія
Смерть:	13 січня 1800 (75 років); Гелленау, Пруссія
Поховання:	Мітавський палац
Національність:	німець
Релігія:	лютеранин
Рід:	Бірони
Батько:	Ернст-Йоганн фон Бірон
Мати:	Benigna Gottlieb von Trotha gt Treydend
Шлюб:	Princess Caroline of Waldeck and Pyrmontd, Бірон Євдокія Борисівнаd і Dorothea von Medemd
Діти:	Princess Pauline, Duchess of Sagand, Princess Wilhelmine, Duchess of Sagand, Доротея Саган, Princess Johanna of Courlandd і Henriette Friederike, Gräfin von Wartenbergd
Нагороди:	Ордени Андрія Первозванного, Олександра Невського, Чорного орла
	Медіафайли у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 01:30, 19 вересня 2020

Пе́тер фон Біро́н (нім. Peter von Biron, 15 лютого 1724(17240215) — 13 січня 1800) — останній герцог Курляндії і Семигалії (1769—1795). Представник шляхетного німецького роду Біронів. Народився у Мітаві, Курляндія. Син курляндського герцога Ернста-Йоганна. Розпочав кар'єру в російській армії, в кірасирському полку під командуванням Мініха (1732). Дослужився до підполковника кінної гвардії (1740), але незабаром був арештований. Перебував на засланні у Вологді (1741—1762). Звільнений наказом царя Петра III, підвищений до генерал-майора (1762). Проголошений спадкоємцем Курляндії-Семигалії (1763). Після батькового зречення очолив герцогство (1769). Перебував у гострому конфлікті із курляндським лицарством. Наслідував прусські політично-культурні зразки. Був патроном театральних мистецтв і музики. Заснував курляндську лицарську школу — Петрівську академію (1775), що стала центром освіти і науки курляндських земель на подальші століття. Добудував Мітавський і Рундальський палаци, а також резиденції у Вюрцау, Шветгофі й Фрідріхслусті. Тривалий час подорожував Німеччиною, Італією, Голландією (1784—1787). Під час поділів Речі Посполитої намагався зберегти самоврядність Курляндії; перебував в опозиції до проросійської партії Говена (1793—1795). В ході російської операції з анексії Курляндії, під тиском лицарства і петербурзьких урядовців, був змушений відмовитися від герцогського престолу (1795). Назавжди покинув Росію, виїхавши до Пруссії. Мав маєтки у Вартенберзі й Загані у Сілезії (з 1786), а також Наход в Богемії. Батько красуні Доротеї, коханки Талейрана. Нагороджений орденами Олександра Невського, Андрія Первозванного, Чорного орла. Помер у Гелленау, Пруссія.

Імена

Пе́тер / Петро́ фон Біро́н (нім. Peter von Biron) — у німецьких джерелах.
Петро́ Ерне́стович фон Біро́н (рос. Пётр Эрнестович фон Бирон) — у російських джерелах, з патронімом.
Пе́тер І, або Пе́тро І (нім. Peter I.) — з порядковим номером, як перший курляндський герцог з таким іменем.
Пе́тро І Курляндський (нім. Peter I. von Kurland) — з порядковим номером і короткою назвою герцогства.

Біографія

Петер фон Бірон народився 15 лютого 1724 року в Мітаві^[2]^[3].

15 жовтня 1765 року Петер одружився із князівною Кароліною-Луїзою фон Вальдек (померла 1772 року)^[2].

Герцог

24 листопада 1769 року Ернст-Йоганн Бірон зрікся герцогського престолу на користь свого сина Петра. Це породило політичну кризу, спричинену відмовою курляндського лицарства присягати йому.

У червні 1770 року, спільно з російськими представниками, Петер змусив членів курляндського ландтагу скласти присягу на вірність собі. Проте весь час його правління був сповнений політичною боротьбою з лицарством і смутами.

8 серпня 1776 року, за посередництва барона Говена, Петер уклав із лицарством «Акт примирення», який прибирав частину суперечностей.

Перший і другий поділи Речі Посполитої не торкнулися Куляндії-Семигалії безпосередньо. У країні посилився російський вплив, проте багато державних діячів все ще шукали опору при польському дворі, а також отримували підтримку з боку Австрії і Пруссії.

6 березня 1774 року Петер одружився вдруге, із князівною Євдокією Юсуповою (померла 1778)^[2].
1775 року Петер заснував перший найвищий навчальний заклад герцогства — Петрівську академію.
6 листопада 1779 року Петер одружився втретє, із графинею Доротеєю фон Медем^[2].
10 (21) травня 1783 уклав у Ризі курляндсько-російську конвенцію про кордон і торгівлю, яка надала широкі права російському купецтву в Курляндії-Семигалії.

Анексія

Докладніше: Анексія Курляндії та Семигалії

31 січня 1793 року, за ініціативи барона Говена, було ухвалено так звані «Композиційний акт» між герцогом і лицарством^[4], які принижували роль першого й надавали лицарям ширші права^[5].
17 (28) березня 1795 року курляндський герцог Петер фон Бірон, який з лютого перебував у Санкт-Петербурзі, визнав поділ Речі Посполитої і зрікся своєї герцогської гідності^[6].їїї
15 (26) квітня 1795 року російська імператриця Катерина ІІ видала Маніфест про приєднання Курляндії. На місці герцогства заснували Курляндське намісництво.
30 серпня 1795 року Петер фон Бірон назавжди покинув Курляндію^[6].

Йому належав Жаганський палац.

Петер фон Бірон помер 13 січня 1800 року в Гелленау, графство Глац^[2]^[3].

Сім'я

Докладніше: Бірони

Батько: Ернст-Йоганн Бірон
1-а дружина (з 1765): Кароліна-Луїза фон Вальдек
2-а дружина (з 1774): Євдокія Юсупова
3-я дружина (1779): Доротея фон Медем
- Петер фон Гершау (1779—1852)
- Катаріна Бірон (1781—1839)
- Пауліна Бірон (1781—1839)
- Йоганна Бірон (1783—1876)
- Доротея фон Бірон (1793—1862)

Портрети

v. Barisien (1781);
Stich v. S. G. Kütner (1781), Neumann;
Meyer, Acad. Peer.;
Medaillen v. G. B. Biluinger (1737), Georgi (1775) u. C. Leberecht (1785);
Sub., Dvor. imp. Ekateriny II, 13

Нагороди

Орден Андрія Первозванного (1740, 1764, Росія)^[2]^[3].
Орден Святого Олександра Невського (1740, 1762, Росія)^[2]^[3].
Орден Чорного орла (Пруссія)

Примітки

↑ ^а ^б ^в Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
d:Track:Q19847329 d:Track:Q19847326
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Biron, Peter v. // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710—1960. Köln-Wien, 1970, S. 68—69.
↑ ^а ^б ^в ^г Biron, Peter v. // Baltisches biografisches Lexikon digital.
↑ Kompositionsakte zwischen Seiner Hochfürstlichen Durchlaucht, dem Herzoge und Einer Wohlgebornen Ritter- und Landschaft. Mitau, 1793.
↑ Oberländer, Keller 2008, S. 49.
↑ ^а ^б Arbusov 1918, S. 55.

Бібліографія

Монографії

Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
Cruse, K. W. Curland unter den Herzögen. Mitau, 1837, V. 2, S. 177ff.
Seraphim, A. Die Geschichte Des Herzogtums Kurland: 1561—1795. Reval, 1904, S. 304—333.
Isenburg/Freytag, Taf. 132;
Neumann, Aus alter Zeit, 45-60;
Meyer, Acad. Fett., 62-67
Campe, Lex. 1 u. 2;
Müller, Kurl. Spätbarock

Довідники

Biron, Peter v. // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710–1960. Köln-Wien, 1970, S. 68—69. [1]
Winkelmann. Biron, Ernst Johann // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1877, Band 6, S. 286–291.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петер фон Бірон

Biron, Peter v. // Baltisches biografisches Lexikon digital.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q7094076_citetype_Q33270056"_data-entity-id="Q19847326"><i_class="wef_low_priority_links">[[:en:Leo_van_de_Pas|Pas&nbsp;L.&nbsp;v.]]</i>_Genealogics.org<span_class="wef_low_priority_links">_—_2003.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19847329]][[d:Track:Q19847326]]</div>-1] а ^б ^в Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
d:Track:Q19847329 d:Track:Q19847326

[DBL-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Biron, Peter v. // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710—1960. Köln-Wien, 1970, S. 68—69.

[BBLD-3] а ^б ^в ^г Biron, Peter v. // Baltisches biografisches Lexikon digital.

[4] Kompositionsakte zwischen Seiner Hochfürstlichen Durchlaucht, dem Herzoge und Einer Wohlgebornen Ritter- und Landschaft. Mitau, 1793.

[5] Oberländer, Keller 2008, S. 49.

[A255-6] а ^б Arbusov 1918, S. 55.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{Державний діяч
-| українське ім'я    = Петро Бірон
+| українське ім'я    = Петер фон Бірон
 | портрет            = Peter von Biron.PNG
 | ширина портрета    = 250 px
@@ Рядок 26: / Рядок 26: @@
 }}
-'''Петро́ фон Біро́н''' ({{lang-de|Peter von Biron}}, {{ДН|15|2|1724}} — {{ДС|13|1|1800}}) — останній [[герцог Курляндії і Семигалії]] ([[1769]]—[[1795]]). Представник шляхетного [[балтійські німці|німецького]] роду [[Бірони|Біронів]]. Народився у [[Мітава|Мітаві]], [[Герцогство Курляндії і Семигалії|Курляндія]]. Син курляндського герцога [[Ернст-Йоганн Бірон|Ернста-Йоганна]]. Розпочав кар'єру в [[російська імператорська армія|російській армії]], в кірасирському полку під командуванням [[Бургард-Крістоф Мініх|Мініха]] ([[1732]]). Дослужився до підполковника кінної гвардії ([[1740]]), але незабаром був арештований. Перебував на засланні у [[Вологда|Вологді]] ([[1741]]—[[1762]]). Звільнений наказом царя [[Петро III|Петра III]], підвищений до [[генерал-майор]]а ([[1762]]). Проголошений спадкоємцем Курляндії-Семигалії ([[1763]]). Після батькового зречення очолив герцогство ([[1769]]). Перебував у гострому конфлікті із [[курляндське лицарство|курляндським лицарством]]. Наслідував прусські політично-культурні зразки. Був патроном театральних мистецтв і музики. Заснував курляндську лицарську школу — [[Academia Petrina|Петрівську академію]] ([[1775]]), що стала центром освіти і науки курляндських земель на подальші століття. Добудував [[Мітавський палац|Мітавський]] і [[Рундальський палац|Рундальський палаци]], а також резиденції у [[Вірцава|Вюрцау]], [[Свете (село)|Шветгофі]] й Фрідріхслусті. Тривалий час подорожував Німеччиною, Італією, Голландією ([[1784]]—[[1787]]). Під час [[поділи Речі Посполитої|поділів Речі Посполитої]] намагався зберегти самоврядність Курляндії; перебував в опозиції до проросійської партії [[Отто-Герман фон дер Говен|Говена]] ([[1793]]—[[1795]]). В ході російської операції з [[анексія Курляндії та Семигалії|анексії Курляндії]], під тиском лицарства і петербурзьких урядовців, був змушений відмовитися від герцогського престолу ([[1795]]). Назавжди покинув Росію, виїхавши до [[Королівство Пруссія|Пруссії]]. Мав маєтки у Вартенберзі й [[Жаганський палац|Загані]] у Сілезії (з [[1786]]), а також Наход в Богемії. Батько красуні [[Доротея фон Бірон|Доротеї]], коханки [[Шарль Моріс де Талейран-Перігор|Талейрана]]. Нагороджений [[Орден Святого Олександра Невського|орденами Олександра Невського]], [[Орден Андрія Первозванного|Андрія Первозванного]], [[Орден Чорного орла|Чорного орла]]. Помер у [[Гелленау]], Пруссія.
+'''Пе́тер фон Біро́н''' ({{lang-de|Peter von Biron}}, {{ДН|15|2|1724}} — {{ДС|13|1|1800}}) — останній [[герцог Курляндії і Семигалії]] ([[1769]]—[[1795]]). Представник шляхетного [[балтійські німці|німецького]] роду [[Бірони|Біронів]]. Народився у [[Мітава|Мітаві]], [[Герцогство Курляндії і Семигалії|Курляндія]]. Син курляндського герцога [[Ернст-Йоганн Бірон|Ернста-Йоганна]]. Розпочав кар'єру в [[російська імператорська армія|російській армії]], в кірасирському полку під командуванням [[Бургард-Крістоф Мініх|Мініха]] ([[1732]]). Дослужився до підполковника кінної гвардії ([[1740]]), але незабаром був арештований. Перебував на засланні у [[Вологда|Вологді]] ([[1741]]—[[1762]]). Звільнений наказом царя [[Петро III|Петра III]], підвищений до [[генерал-майор]]а ([[1762]]). Проголошений спадкоємцем Курляндії-Семигалії ([[1763]]). Після батькового зречення очолив герцогство ([[1769]]). Перебував у гострому конфлікті із [[курляндське лицарство|курляндським лицарством]]. Наслідував прусські політично-культурні зразки. Був патроном театральних мистецтв і музики. Заснував курляндську лицарську школу — [[Academia Petrina|Петрівську академію]] ([[1775]]), що стала центром освіти і науки курляндських земель на подальші століття. Добудував [[Мітавський палац|Мітавський]] і [[Рундальський палац|Рундальський палаци]], а також резиденції у [[Вірцава|Вюрцау]], [[Свете (село)|Шветгофі]] й Фрідріхслусті. Тривалий час подорожував Німеччиною, Італією, Голландією ([[1784]]—[[1787]]). Під час [[поділи Речі Посполитої|поділів Речі Посполитої]] намагався зберегти самоврядність Курляндії; перебував в опозиції до проросійської партії [[Отто-Герман фон дер Говен|Говена]] ([[1793]]—[[1795]]). В ході російської операції з [[анексія Курляндії та Семигалії|анексії Курляндії]], під тиском лицарства і петербурзьких урядовців, був змушений відмовитися від герцогського престолу ([[1795]]). Назавжди покинув Росію, виїхавши до [[Королівство Пруссія|Пруссії]]. Мав маєтки у Вартенберзі й [[Жаганський палац|Загані]] у Сілезії (з [[1786]]), а також Наход в Богемії. Батько красуні [[Доротея фон Бірон|Доротеї]], коханки [[Шарль Моріс де Талейран-Перігор|Талейрана]]. Нагороджений [[Орден Святого Олександра Невського|орденами Олександра Невського]], [[Орден Андрія Первозванного|Андрія Первозванного]], [[Орден Чорного орла|Чорного орла]]. Помер у [[Гелленау]], Пруссія.
 == Імена ==
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Петер фон Бірон народився [[15 лютого]] [[1724]] року в Мітаві<ref name="DBL">Biron, Peter v. // ''Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710—1960''. Köln-Wien, 1970, S. 68—69.</ref><ref name="BBLD">Biron, Peter v. // Baltisches biografisches Lexikon digital.</ref>.
-* [[15 жовтня]] [[1765]] року Петро одружився із князівною [[Кароліна-Луїза фон Вальдек|Кароліною-Луїзою фон Вальдек]] (померла 1772 року)<ref name="DBL"/>.
+* [[15 жовтня]] [[1765]] року Петер одружився із князівною [[Кароліна-Луїза фон Вальдек|Кароліною-Луїзою фон Вальдек]] (померла 1772 року)<ref name="DBL"/>.
 === Герцог ===
 листопада 1769 року Ернст-Йоганн Бірон зрікся герцогського престолу на користь свого сина Петра. Це породило політичну кризу, спричинену відмовою курляндського лицарства присягати йому.
-У червні 1770 року, спільно з російськими представниками, Петро змусив членів курляндського ландтагу скласти присягу на вірність собі. Проте весь час його правління був сповнений політичною боротьбою з лицарством і смутами.
+У червні 1770 року, спільно з російськими представниками, Петер змусив членів курляндського ландтагу скласти присягу на вірність собі. Проте весь час його правління був сповнений політичною боротьбою з лицарством і смутами.
-* [[8 серпня]] [[1776]] року, за посередництва барона Говена, Петро уклав із лицарством  «Акт примирення», який прибирав частину суперечностей.
+* [[8 серпня]] [[1776]] року, за посередництва барона Говена, Петер уклав із лицарством  «Акт примирення», який прибирав частину суперечностей.
 Перший і другий поділи Речі Посполитої не торкнулися Куляндії-Семигалії безпосередньо. У країні посилився російський вплив, проте багато державних діячів все ще шукали опору при польському дворі, а також отримували підтримку з боку Австрії і Пруссії.
-* [[6 березня]] [[1774]] року Петро одружився вдруге, із князівною [[Юсупова Євдокія Борисівна|Євдокією Юсуповою]] (померла 1778)<ref name="DBL"/>.
+* [[6 березня]] [[1774]] року Петер одружився вдруге, із князівною [[Юсупова Євдокія Борисівна|Євдокією Юсуповою]] (померла 1778)<ref name="DBL"/>.
-* [[1775]] року Петро заснував перший найвищий навчальний заклад герцогства — [[Academia Petrina|Петрівську академію]].
+* [[1775]] року Петер заснував перший найвищий навчальний заклад герцогства — [[Academia Petrina|Петрівську академію]].
-* [[6 листопада]] [[1779]] року Петро одружився втретє, із графинею [[Доротея фон Медем|Доротеєю фон Медем]]<ref name="DBL"/>.
+* [[6 листопада]] [[1779]] року Петер одружився втретє, із графинею [[Доротея фон Медем|Доротеєю фон Медем]]<ref name="DBL"/>.
 * {{СС|21|травня|1783|10}} уклав у [[Рига|Ризі]] [[Курляндсько-російська конвенція (1783)|курляндсько-російську конвенцію про кордон і торгівлю]], яка надала широкі права російському купецтву в Курляндії-Семигалії.
@@ Рядок 57: / Рядок 57: @@
 {{main|Анексія Курляндії та Семигалії}}
 * [[31 січня]] [[1793]] року, за ініціативи барона Говена, було ухвалено так звані «Композиційний акт» між герцогом і лицарством<ref>''Kompositionsakte zwischen Seiner Hochfürstlichen Durchlaucht, dem Herzoge und Einer Wohlgebornen Ritter- und Landschaft''. Mitau, 1793.</ref>, які принижували роль першого й надавали лицарям ширші права<ref>Oberländer, Keller 2008, S. 49.</ref>.
-* {{OldStyleDate|28|березня|1795|17}} року курляндський герцог Петро Бірон, який з лютого перебував у Санкт-Петербурзі, визнав [[Третій поділ Речі Посполитої|поділ Речі Посполитої]] і зрікся своєї герцогської гідності<ref name="A255">Arbusov 1918, S. 55.</ref>.їїї
+* {{OldStyleDate|28|березня|1795|17}} року курляндський герцог Петер фон Бірон, який з лютого перебував у Санкт-Петербурзі, визнав [[Третій поділ Речі Посполитої|поділ Речі Посполитої]] і зрікся своєї герцогської гідності<ref name="A255">Arbusov 1918, S. 55.</ref>.їїї
 * {{OldStyleDate|26|квітня|1795|15}}  року російська імператриця [[Катерина ІІ]] видала [[Маніфест про приєднання Курляндії]]. На місці герцогства заснували [[Курляндське намісництво]].
-* [[30 серпня]] [[1795]] року Петро Бірон назавжди покинув Курляндію<ref name="A255"/>.
+* [[30 серпня]] [[1795]] року Петер фон Бірон назавжди покинув Курляндію<ref name="A255"/>.
 Йому належав [[Жаганський палац]].

Петер фон Бірон: відмінності між версіями

Версія за 01:30, 19 вересня 2020

Зміст

Імена