Угрюмов Сергій Вікторович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Створено шляхом перекладу сторінки «Угрюмов, Сергей Викторович» |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{пишу}} |
|||
{{Кінематографіст |
{{Кінематографіст |
||
| оригінал імені = |
| оригінал імені = |
Версія за 18:45, 8 жовтня 2020
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Андрій Гриценко (внесок, журнали) о 18:45 UTC (2061596 хвилин тому). |
Угрюмов Сергій Вікторович | |
---|---|
Ім'я при народженні | Сергей Викторович Угрюмов |
Дата народження | 24 січня 1971 (53 роки) |
Місце народження | Хабаровск, Хабаровский край, РСФСР, СССР |
Громадянство | СРСР → Росія |
Alma mater | Школа-студія МХАТ (1994) |
Професія | Шаблон:Актёр, Шаблон:Театральный педагог |
Кар'єра | 1993 — Шаблон:Н. в. |
Нагороди | Шаблон:Заслуженный артист России |
IMDb | ID 1717358 |
Сергій Вікторович Угрюмов (нар. 24 січня 1971, Хабаровск, Хабаровський край, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог. Заслужений артист Російської Федерації (2005)[1].
Біографія
Сергій Угрюмов народився 24 січня 1971 року в Хабаровську[2], в родині військового. Після виходу батька у відставку сім'я переїхала в Волгоградську область до міста Камишина, де Сергій провів більшу частину дитинства і юності[3].
Після закінчення середньої школи у 1988 році вступив до Казанського театрального училища. Після першого курсу відправився підкорювати столичні театральні вузи, але, зазнавши невдачі, повернувся до Казані, де влаштувався вантажником на місцевий пороховий завод[2].
У 1990 році знову поїхав у Москву і, тільки з другої спроби, пройшовши додатковий осінній набір[2], вступив на акторський факультет Школи-студії МХАТ (керівник курсу — Олег Павлович Табаков), який закінчив у 1994 році. Відразу після отримання диплома про вищу освіту був прийнятий в трупу Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова. У травні 1993 року, будучи студентом третього курсу, дебютував у виставі-долгожителе «Пристрасті за Бумбарашем»[4] режисера Володимира Машкова на сцені «Табакерки» в ролі бандита Грицька, яку грав двісті тридцять три рази протягом усіх сімнадцяти років існування вистави. А запам'яталася глядачам роль рядового Роя Селріджа у виставі «Білоксі-блюз» у постановці Олега Табакова актор грав більше п'ятнадцяти років, ставши рекордсменом за кількістю зіграних вистав серед усіх, хто коли-небудь грав у цій виставі.
Також Сергій Угрюмов зайнятий в спектаклях МХТ імені А. П. Чехова.
Багато знімається в кіно і телесеріалах.
Викладає «майстерність актора» в Московській театральній школі Олега Табакова[5].
Особисте життя
- Дружина — Галина Угрюмова.
- Сини — Андрій та Сергій[3].
Творчість
Ролі в театрі
Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова
- 1993 — «Пристрасті по Бумбараш» за однойменною п'єсою Юлія Кіма за мотивами ранніх творів Аркадія Гайдара (режисер — Володимир Машков; прем'єра — 16 травня 1993 року) — Грицько, бандит (дебют у театрі)[4]
- 1993 — «Білоксі-блюз» за однойменною п'єсою Ніла Саймона (режисер — Олег Табаков; прем'єра відбулася в 1987 році, в 2013 році спектакль був відновлений режисером Олександром Маріним[6]) — Рой Селрідж, рядовий (введення)[2]
- 2003 — «Біг» М. О. Булгакова (режисер — Олена Невежина) — Тихий, начальник контррозвідки[7]
- 2005 (по теперішній час) — «Лялька для нареченої» по п'єсі А. Коровкіна (режисер — Олександр Мохов; прем'єра — 20 березня 2005 року) — Колька
- 2009 (на даний час) — «Вовки і вівці» за однойменною п'єсою О. М. Островського (режисер Костянтин Богомолов; прем'єра — 15 жовтня 2009 року) — Василь Іванович Беркутов, чиновник з Петербурга
- 2010 (по теперішній час) — «Одруження» за однойменною п'єсою М. В. Гоголя (режисер — Олег Тополянський; прем'єра — 29 березня 2010 року) — Ілля Хомич Кочкарьов, друг Івана Подколесіна
- 2012 (по теперішній час) — «Дружина» за п'єсою А. П. Чехова (режисер — Михайло Станкевич; прем'єра — 9 листопада 2012 року) — Павло Андрійович Асорін
- «Зоряна година за місцевим часом» Г. Миколаєва — другий кореш
- «Смертельний номер» О. Антонова — клоун
- «Анекдоти» за мотивами творів Ф. М. Достоєвського і А. Вампілова — інженер
- «Прощайте... і рукоплескайте!» А. Богдановича — Копальто
- «Старий квартал» Теннессі Вільямса — Скай
- «Ще Ван Гог...»
- «Ревізор» М. В. Гоголя — Іван Кузьмич Шпекін, поштмейстер
- «Батько» А. Стріндберга — Нойд
- «Довгий різдвяний обід» Т. Вайлдера — Родерік
- «Болеро» П. Когоута — Роберт
- «Місто» Євгена Гришковця — Максим
- «Ідеальний чоловік» Оскара Вайльда — Фіппс, дворецький лорда Горінга
- «На всякого мудреця досить простоти» О. М. Островського — Голутвін, людина, що не має занять
- «На дні» Максима Горького — Татарин, крючник
- «Ловелас»
Московський Художній театр імені А. П. Чехова
- «№ 13»
- «Облога»
- «Майстер і Маргарита»
- 2004 — «Вишневий сад» за однойменною п'єсою А. П. Чехова (режисер — Адольф Шапіро) — Семен Пантелійович Єпіходов, конторщик[8]
- «Місячне чудовисько»
- «Примадонни»
Фільмографія
- 2000 — Старые клячи — разнорабочий
- 2001 — Дальнобойщики (серии № 1, 6) — Владимир Юрко, водитель
- 2001 — Остановка по требованию — проводник
- 2003 — Марш Турецкого. Новое назначение (фильм № 3 «Ржавчина») — Виктор Мохов, помощник депутата Воронова
- 2002 — Звезда — старший лейтенант, командир артиллерии
- 2002 — Каменская 2 (фильм № 4 «За всё надо платить») — Николай Саприн
- 2002 — Лекарь поневоле — Лука, муж Жаклины / Тибо, отец Перрена
- 2002 — Страсти по Бумбарашу — Грицко, бандит
- 2002 — Главные роли — Иван Иванович
- 2003 — № 13 — официант
- 2003 — Таксист — Слава, оперативник
- 2004 — Стилет 2 — Волков
- 2004 — Папа — Митя Жучков
- 2004 — Время жестоких — Андрей Андреевич Трефилов, участковый уполномоченный милиции
- 2004 — 32 декабря — Паша, охранник
- 2005 — Хиромант — Евгений Алмазов, армейский друг Рябинина
- 2005 — Полный вперёд! — рыбак на моторной лодке
- 2005 — Золотой телёнок — усатый
- 2006 — Женская лига (1-й сезон) —
- 2006 — Угон (серия № 14 «Шерше ля фам») —
- 2007 — И всё-таки я люблю — Пётр («Петя-петушок» / «Серёга-артист» / «Бумбараш»), сожитель Веры
- 2007 — На пути к сердцу — Сергей
- 2007 — Май — Ивушкин
- 2007 — Ликвидация — Виктор Платов, бывший комвзвода Гоцмана
- 2007 — Внук космонавта — Виктор Васильевич
- 2007 — Атлантида — Борис Петрович Руденко, следователь
- 2008 — Казаки-разбойники — Михаил Борисович Крушевский, мэр Мещерска
- 2009 — Фонограмма страсти — осмотрительный мужчина
- 2009 — Пелагия и белый бульдог — Степан Трофимович Ширяев, художник, управляющий имением Татищевой
- 2009 — Любовь, как мотив — Павел, муж Дины, зять Галины Васильевны
- 2009 — Исаев — Пимезов (Воленька), ротмистр, адъютант Гиацинтова
- 2009 — Стая — Борис, бывший милиционер
- 2010 — Тёмный мир — Александр Волков (Ылто Валло), колдун
- 2010 — 2012 — Побег — Александр Владимирович Маканин, майор ОСО, следователь
- 2010 — Голоса — Андрей Чибисов
- 2010 — Телохранитель 3 (фильм № 1 «Не своё дело») — Михаил Семёнович Маргулис
- 2010 — Воробей — Степан, отец Митьки
- 2011 — Бабло — бизнесмен в караоке
- 2011 — Сказка. Есть (новелла «Мир игрушек») — Кен, кукла-папа, муж Барби
- 2011 — Семь майских дней
- 2011 — Иллюзия охоты — Алексей Вербич (Казимирыч)
- 2011 — МУР — Вадим Гаврилович Алтунин, лётчик
- 2011 — Утомлённые солнцем 2: Цитадель — офицер, перевозивший раненых из госпиталя
- 2011 — Рейдер — Савелий Ильич Бугров, капитан милиции, начальник отдела по расследованию убийств
- 2011 — Блиндаж — Казимир
- 2013 — Департамент — Евгений Михайлович Жужукало, майор департамента СБ
- 2013 — Убить дважды — Вячеслав Аркадьевич Куликов, капитан полиции, оперуполномоченный
- 2013 — Старшая сестра — Кирилл Соломин, майор вооружённых сил
- 2014 — По лезвию бритвы — [biography.wikireading.ru/156719 Ульрих фон Ортель], штурмбаннфюрер СС
- 2014 — Выстрел — Роман Бережной, главный тренер по биатлону
- 2014 — Григорий Р. — Александр Фёдорович Керенский
- 2014 — Господа-товарищи (фильм № 1 «Попрыгунчики») — Денис Нагулин / Иван Бальгаузен
- 2015 — Паук — Роберт Михайлович Лебедев, подполковник, заместитель начальника отдела Пятого управления КГБ CCCР
- 2015 — Спутники — Иван Егорович Данилов, комиссар
- 2016 — Шакал — Роберт Михайлович Лебедев, подполковник, заместитель начальника отдела Пятого управления КГБ CCCР
- 2017 — Налёт — Зацепин, майор СК
- 2017 — Хождение по мукам — связной
- 2018 — Операция «Мухаббат» — Георгий Васнецов, полковник политической разведки
- 2018 — Доктор Рихтер-2 — Юрий Стровский, журналист
- 2018 — Спящие-2 — Игорь Николаевич Шапошников, сотрудник СВР
- 2018 — Операция «Сатана» — Роберт Михайлович Лебедев, подполковник, заместитель начальника отдела Пятого управления КГБ CCCР
- 2019 — Формула мести — Роберт Михайлович Лебедев, подполковник
Нагороди
- 2005 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — «за заслуги в галузі мистецтва»[1].
Громадські нагороди
- 2005 — лауреат театральної премії «Чайка» в номінації «Подвійний удар» (найкращий дует) разом з Яніною Колесніченко — за роль у виставі «Місячне чудовисько».
Примітки
- ↑ а б Указ Президента Российской Федерации В. Путина № 900 от 1 августа 2005 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
- ↑ а б в г Труппа театра. Сергей Угрюмов. Заслуженный артист Российской Федерации. Биография, роли в театре. Официальный сайт Московского театра-студии под руководством Олега Табакова // tabakov.ru
- ↑ а б Елена Грибкова (16 апреля 2008 года). Актёр Сергей Угрюмов: «В школе меня ругали за хулиганство, а теперь за него же платят». // womanhit.ru. Процитовано 15 вересня 2016.
- ↑ а б Спектакль «Страсти по Бумбарашу» по пьесе Юлия Кима. Режиссёр — Владимир Машков. Премьера — 16 мая 1993 года. Официальный сайт Московского театра-студии под руководством Олега Табакова // tabakov.ru
- ↑ Сергей Угрюмов: «Я не взял бы на себя, сколько смог Безруков». «Подмосковье сегодня» // mosregtoday.ru. 26 ноября 2015 года. Процитовано 15 вересня 2016.
- ↑ Алла Панасенко. «Билокси-блюз»: старая армейская история на новый лад. // m24.ru (10 декабря 2013 года)
- ↑ «Бегъ». Московский театр-студия под руководством Олега Табакова. Пресса о спектакле. Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (январь 2003 года)
- ↑ «Вишнёвый сад». МХАТ имени А. П. Чехова. Пресса о спектакле. Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru (июнь 2004 года)
Посилання
- Угрюмов Сергій Вікторович. Біографія, фільмографія, фотографії актора. // ruskino.ru
- Сергій Угрюмов. Біографія, фільмографія. // kino-teatr.ru
- Сергій Угрюмов на сайті Московської театральної школи Олега Табакова
- Анжелика Заозерская (6 октября 2010 года). Сергей Угрюмов: «Не стоит заглядывать в запредельный мир». Газета «Труд». Процитовано 15 вересня 2016.
- Мила Серова (28 февраля 2012 года). Сергей Угрюмов: «Чтобы стать героем, не обязательно идти на войну». Журнал «Театральная афиша» // o.tabakov.ru. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 15 вересня 2016.