Руська унійна церква: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Sanya3 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
|||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
== Церковна структура == |
== Церковна структура == |
||
Після Берестейської унії 1596 року унійними стали Київська, Полоцька архієпархії та Пінська, Луцька, Володимирська й Холмська єпархії. Унію не прийняли Львівська та Перемиська єпархії. Після смерті владики [[Кирило (Терлецький)|Кирила Терлецького]] в [[1607]] Луцька єпархія поступово відійшла від унії, повернувшись до неї в [[1702]] за єпископа [[Діонісій (Жабокрицький)|Діонісія Жабокрицького]]. У 1691 до Унійної Київської митрополії приєдналася Перемисьська єпархія за владики [[Інокентій (Винницький)|Інокентія Винницького]], а в [[1700]] приєдналася Львівська єпархія за єпископа [[Йосиф (Шумлянський)|Йосифа Шумлянського]]. Після взяття в [[1616]] польськими військами [[Смоленськ]]а король призначив у [[1625]] [[Лев (Кревза-Жевуський)|Лева Кревзу-Жевуського]] архієпископом Смоленським, започаткувавши тим самим унійну Смоленську архієпархію; у [[1646]] внаслідок [[Ужгородська унія|Ужгородської унії]] 1646 року виникла [[Мукачівська греко-католицька єпархія]]. |
|||
Впродовж [[1798]]—[[1809]] років на території [[Нова Східна Пруссія|Нової Східної Пруссії]] в складі [[Королівство Пруссія|Королівства Пруссії]] існувала [[Супрасльська унійна єпархія]]. |
Впродовж [[1798]]—[[1809]] років на території [[Нова Східна Пруссія|Нової Східної Пруссії]] в складі [[Королівство Пруссія|Королівства Пруссії]] існувала [[Супрасльська унійна єпархія]]. |
Версія за 11:33, 1 грудня 2020
Унійна церква в Речі Посполитій, також Київська митрополія у складі Католицької церкви (лат. Ecclesia Ruthena unita, дослівно — Руська унійна церква) — помісна католицька церква грецького обряду (греко-католицька), утворена в Речі Посполитій унаслідок Берестейської унії.
Зараз її правонаступниками є Українська та Білоруська греко-католицькі церкви.
Предстоятелі
З укладенням Берестейської унії за Михайлом Рогозою залишився титул Митрополита Київського, Галицького та Всієї Руси, який носили київські первосвященики після відокремлення 1458 року Московської митрополії. Цей титул успадкували і наступники Михайла Рогози:
- 1589 (1596)—1599 — Михайло Рогоза
- 1600—1613 — Іпатій Потій
- 1613—1637 — Йосиф Велямин-Рутський
- 1637—1642 — Рафаїл Корсак
- 1642—1655 — Антін Селява
- 1655—1674 — Гавриїл Коленда
- 1674—1693 — Кипріян Жоховський
- 1694—1708 — Лев I Слюбич-Заленський
- 1708—1713 — Юрій Винницький
- 1714—1728 — Лев II Кишка
- 1729—1746 — Атанасій Шептицький
- 1748—1762 — Флоріян Гребницький
- 1762—1778 — Пилип Феліціян Володкович
- 1778—1779 — Лев III Шептицький
- 1780—1788 — Ясон Смогожевський
- 1788—1805 — Теодосій Ростоцький
Церковна структура
Після Берестейської унії 1596 року унійними стали Київська, Полоцька архієпархії та Пінська, Луцька, Володимирська й Холмська єпархії. Унію не прийняли Львівська та Перемиська єпархії. Після смерті владики Кирила Терлецького в 1607 Луцька єпархія поступово відійшла від унії, повернувшись до неї в 1702 за єпископа Діонісія Жабокрицького. У 1691 до Унійної Київської митрополії приєдналася Перемисьська єпархія за владики Інокентія Винницького, а в 1700 приєдналася Львівська єпархія за єпископа Йосифа Шумлянського. Після взяття в 1616 польськими військами Смоленська король призначив у 1625 Лева Кревзу-Жевуського архієпископом Смоленським, започаткувавши тим самим унійну Смоленську архієпархію; у 1646 внаслідок Ужгородської унії 1646 року виникла Мукачівська греко-католицька єпархія.
Впродовж 1798—1809 років на території Нової Східної Пруссії в складі Королівства Пруссії існувала Супрасльська унійна єпархія.
- Київська архієпархія
- Полоцька архієпархія
- Смоленська архієпархія
- Пінсько-Турівська єпархія
- Луцько-Острозька єпархія
- Володимиро-Берестейська єпархія
- Холмська єпархія
- Львівська єпархія
- Перемиська єпархія
До часу поділів Речі Посполитої Руська Унійна Церква налічувала 9 300 парафій, 10300 священиків і 4500000 прихожан (тоді як все населення Речі Посполитої становило 12300000 осіб[1]). Крім того, Унійній Церкві належало 172 монастирі з 1 458 ченцями[2].
Примітки
- ↑ Kuklo C. Demografia Rzeczypospolitej Przedrozbiorowej — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2009. — 518 s. — S. 211. (пол.)
- ↑ Уніяцкая царква // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 114—116. — ISBN 985-11-0314-4.
Джерела та література
- Дзюба О. М. Київська унійна митрополія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 243. — ISBN 978-966-00-0692-8.
![]() |
Це незавершена стаття про Українську греко-католицьку церкву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() |
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |