Тимоха Олександр Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 30: Рядок 30:


Захистив дисертацію кандидата (м. Київ, 1988 р.) та доктора (“Прямі методи в нелінійних задачах теорії віброакустичної взаємодії поверхневих хвиль”, м. Київ, 1993 р.) фізико-математичних наук.
Захистив дисертацію кандидата (м. Київ, 1988 р.) та доктора (“Прямі методи в нелінійних задачах теорії віброакустичної взаємодії поверхневих хвиль”, м. Київ, 1993 р.) фізико-математичних наук.

З 2017 р. – завідувач відділу математичних проблеми механіки та теорії керування Інституту математики НАН України.


=== Міжнародна діяльність ===
=== Міжнародна діяльність ===
З 2017 р. – завідувач відділу математичних проблеми механіки та теорії керування. запрошений професор University of Surrey (Велика Британія, з 2012 р.) та Norwegian University of Science and Technology (Норвегія, з 2005 р.) В 2003-2004 рр. – стіпендіат Фонду Гумбольда (Фрідріх-Шіллер університет Йєна, ФРН), в 1998-2003 рр. – візитуючий професор Університету м. Ляйпціга (ФРН).
Запрошений професор University of Surrey (Велика Британія, з 2012 р.) та Norwegian University of Science and Technology (Норвегія, з 2005 р.).
У 2003-2004 рр. – стіпендіат Фонду Гумбольда (Фрідріх-Шіллер університет Йєна, ФРН),
У 1998-2003 рр. – візитуючий професор Університету м. Ляйпціга (ФРН).


=== Наукова діяльність ===
=== Наукова діяльність ===

Версія за 12:08, 14 січня 2021

ТИМОХА ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ (Alexander Timokha) - математик та механік, фундатор декількох наукових напрямків з математичних проблем нелінійної механіки, хвильової гідромеханіки, вібромеханіки, а також теорії крайових задач з вільною межею математичної фізики.

Олександр Миколайович Тимоха народився 13 липні 1962 р. в м. Києві. В 1984 р. закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка після чого працює в Інституті математики НАН України.

О.М. Тимоха належить до київської математичної школи, яку започатковано академіками М.О. Лаврентьєвим, О.Ю. Ішлінським, В.Л. Кошляковим та І.О. Луковським[джерело?].

Статус

Доктор фізико-математичних наук (1993 р.),

член-кореспондент НАН України (2015 р.).

Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (2012 р.),

Премії М.Крилова НАН України (2000 р.),

Премії В.Петришина за найкращу роботу в нелінійному аналізі (1994 р., США),

Alexander von Humboldt Fellow (2003 р., ФРН),

NATO Senior Scientist (1998 р.),

Запрошений член Товариства Прикладної Математики та Механіки (GAMM, 1995 р., ФРН),

Запрошений член Американського Математичного Товариства (AMS, 1995р., США)

Запрошений член Європейського товариства механіки (EUROMECH, 2014 р.).

Захистив дисертацію кандидата (м. Київ, 1988 р.) та доктора (“Прямі методи в нелінійних задачах теорії віброакустичної взаємодії поверхневих хвиль”, м. Київ, 1993 р.) фізико-математичних наук.

З 2017 р. – завідувач відділу математичних проблеми механіки та теорії керування Інституту математики НАН України.

Міжнародна діяльність

Запрошений професор University of Surrey (Велика Британія, з 2012 р.) та Norwegian University of Science and Technology (Норвегія, з 2005 р.).

У 2003-2004 рр. – стіпендіат Фонду Гумбольда (Фрідріх-Шіллер університет Йєна, ФРН),

У 1998-2003 рр. – візитуючий професор Університету м. Ляйпціга (ФРН).

Наукова діяльність

Наукові праці О.М.Тимохи на початку його наукової діяльності були присвячені створення варіаційного формалізма в задачах гідродинаміки стисливої рідини з вільною границею, а також створенню на цій основі математічної теорії нелінійної взаємодії поверхневих хвиль з акустичними полями (1984-1993 рр.)[джерело?]. Результатом стало, зокрема, математичне пояснення феномену “акустичного насосу” (експерименти 1967 р.)[джерело?]. Ним було введено поняття капілярно-звукових форм рівноваги[джерело?], доведено ряд теорем про стійкість цих форм[джерело?], а також досліджено властивості спектру відносних коливань[джерело?]. Паралельно він почав рооту над створенням теорії усереднення для крайових задач з вільною поверхнею гідродинамічного типу (1991-2004 рр.)[джерело?]. Базуючись доведених спектральних та варіаційних критеріях стійкості для так званих форм віброрівноваги (поняття вперше введено автором в 1993 р. та загальновизнаним у світовій літературі), О.М.Тимосі вдалося вперше, через майже 200 років після експериментального відкриття пояснити сплющення крапель Фарадея (1831 р.), а також ряд інших екзотичних гідродинамічних парадоксів, відкритих у 60-х роках минулого сторіччя[джерело?]. Його роботи стали теоретичною базою для програм експериментальних досліджень (the 65th ESA Parabolic Flight Campaign, the European Low Gravity Research Association, 2016-2017 рр.)[джерело?].

У своїх роботах він також узагальнює роботи академіка І.О.Луковського стосовно мультімодальних методів в задачах з вільною поверхнею гідродинамічного типу (1999-2010 рр).[джерело?] Ним, зокрема, доведено існування так званих діагональних резонансних хвиль (2003 р.), феномену, який було підтверджено Норвезькими експериментаторами у 2005 р.[джерело?]

В 2011-2012 рр. О.М. Тимохою створена математична теорія взаємодії обмеженого об’єму рідини, що частково заповнює бак, з перфорованими перегородками.[джерело?] Вона дозволила, зокрема, вперше теоретично пояснити феномени “міграції” та “розмноження” резонансних частот (експерименти Х. Абрамсон, 1963-1966 рр.).[джерело?] В 2017 р. ним дано математичне обґрунтування парадоксу Ікеда-Ібрагіма (Takashi Ikeda & Raouf Ibrahim, 2008 р.) втрати симетрії кругової резонансної хвилі в контейнерах квадратного перерізу.[джерело?]

Нагороди

Нагороджений Медаллю Академії наук України з премією для молодих вчених (1994 р.), а також Стіпендією Президента України для молодих вчених (двічі у 1994 та 1995 рр.).

Публікації

О.М.Тимоха є автором понад 200 наукових праць включно із 4 монографіями, дві з яких видано за кордоном (англійською, Cambridge University Press, та китайською мовами).

Джерела