Чайка (човен): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, оформлення
шаблон
Рядок 112: Рядок 112:
{{mil-ship-stub}}
{{mil-ship-stub}}
{{Ukr-hist-stub}}
{{Ukr-hist-stub}}

{{Традиційні човни народів світу}}
{{Типи вітрильників}}
{{Типи вітрильників}}



Версія за 23:39, 12 лютого 2021

Зображення судна (чайки) запорозьких козаків з книги «Опис України» Ґійома Левассера де Боплана
Історія
Військо Запорозьке
Назва: «Чайка»
На службі: XVI ст.
Основні характеристики
Клас і тип: Човен
Довжина: 18 м
Ширина: 4 м
Осадка: 1,5 м
Екіпаж: 50 осіб
Озброєння: 4-6 фальконетів (гармат калібру 30 мм)

Ча́йка — безпалубний вітрильно-весельний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст. у вигляді звичайної довбанки з нарощеними по боках за допомогою декількох рядів дошок бортами. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для захисту від стріл і куль кріпився пояс із очерету. Чайки мали поперечні шпангоути й лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носове і кормове кермові весла, вміщували до 70 осіб. Могли бути озброєні декількома фальконетами (гармати калібру 30 мм).

Етимологія

Існують кілька версій походження назви «чайка»:

  1. Від тур. şayka, şayika — «трищогловий корабель» (надалі могло зазнати контамінації з укр. чайка). Припускають, що звідси походить і слово «шайка» («зграя», «банда», первісне значення — «екіпаж піратського корабля»)[1]
  2. Назва «чайка» походить від татарського «каїк», тобто «круглий човен»[1][2].
  3. Назва пішла від староруської назви невеликого судна «шайки», яке широко застосовувалося ушкуйниками . Очевидно, шайка мала округлу форму. Так само називали і круглу посудину для миття в бані. Через розбійницьку вдачу ушкуйників, назва судна перенеслася і на його команду[2].
  4. Назва походить від птаха чайки і підкреслює легкість, швидкість і маневровість човна[2].
Запорожці на «чайках» нападають на турецьку галеру
Запорожці на «чайках» під головуванням гетьмана Петра Сагайдачного знищують турецький флот і захоплюють Кафу 1616 року
Зіткнення козацьких чайок з османськими галерами в Чорному морі, близько 1636 року. Робота османського невідомого автора (Британська бібліотека).
Розгром козаками литовської флотилії на Дніпрі 1651 р.
Не випущена марка 1920 р. — Запорожці на Чорному морі

Опис

Довжина човна складала від 15,5 до 21,5 м, ширина й висота бортів — до 4 м., осадка — 1,5 метра[3].

Головною частиною чайки була довбанка довжиною близько 15 метрів, видовбана з єдиного стовбура липи, осики або верби, що одночасно слугувала кілем і днищем човна. До довбанки по боках нарощувались борти за допомогою декількох рядів дошок, з'єднаних між собою по клінкерній технології (внахлист)[4]. Дошки обшивки бортів кріпились до шпангоутів дерев'яними кілками (нагелями), через кожні 4 нагелі вбивався металевий цвях з круглою головкою. Корпус конопатився конопляним або льняним клоччям і смолився. Ззовні бортів човна прив'язувались оберемки очерету, які покращували загальну остійність і плавучість судна, амортизували удари при зіткненні і захищали екіпаж від куль[4][3].

Чайки приводились в рух за допомогою 10-15 пар весел. Судна також були озброєні зйомною 4-метровою щоглою з прямим прямокутним вітрилом, що допомагало рухатись тільки за попутного вітра. На чайках не було кормового стерна, управління здійснювалось за допомогою стернових весел, що були розташовані з обох кінців човна, дозволяючи йому, таким чином, рухатись в обох напрямках, не здійснюючи розворот[4].

Судно могло бути озброєне та 2-6 легкими гарматами типу фальконет з калібром 30-50 мм. Екіпаж чайки складав 40-50 чоловік, таким чином, крім веслярів на човні могли розміститися ще додатково 20-30 озброєних козаків.

У будівництві чайок брали участь до 60-ти майстрів. На її спорудження йшло два тижні. За гетьманування Івана Мазепи на один козацький човен, окрім дерева, витрачалося 13 пудів заліза, 2 діжки смоли, 200 аршинів полотна, 20 сажнів линви, 3 пуди клоччя, 195 аршинів різних шнурів для підв'язування очерету. Доречно вказати, що на будівництво однієї турецької галери витрачалося 150 центнерів заліза, 168 центнерів мотузок і канатів на снасті[3].

Ілюстрація «чайки» запорозьких козаків з книжки Ґійома Левассер де Боплана 1660 р.

Французький інженер Гійом Боплан, який у XVII столітті перебував на польській службі і керував будівництвом фортець в Україні, писав:

«Козаки будують човни довжиною 60, шириною від 10 до 12, і глибиною і 12 футів. Човни ці без кіля, дно їх складається з видовбаної вербової або липової колоди, довжиною близько 45 футів, воно обшивається з боків на 12 футів догори дошками, завдовжки від 10 до 12, і завширшки1 фут і прибиваються одна до одної так точно, як і при побудові річкових суден... Довжина човна поступово збільшується догори: це ясніше видно із прикладеного малюнка. На ньому можна помітити товсті канати з очерету, які обвиті ликами або глодом й, як зв'язані бочечки, обхоплюють човен від корми до носа... Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери... Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни, що піднімаються над морською поверхнею не більше ніж на 2,5 фути».

Відновлення

У ХХ і ХХІ ст українські археологи віднайшли залишки декількох «чайок». Частину з них відновлено. На думку генерального директора Національного заповідника «Хортиця» Максима Остапенка «У прісній воді дерев'яні частини зберігаються набагато краще, а якщо вони знаходяться ще й під шаром мулу і піску, то вони взагалі пречудові».[5]

Див. також

Примітки

  1. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. а б в Козацька Чайка «Спас» / Про нас / Історичні основи / Походження назви:. 13 серпня 2011. Процитовано 16 березня 2016.
  3. а б в Винаходи та інновації. Винахідники України. www.logos.biz.ua. Процитовано 16 березня 2016.
  4. а б в Лях С. Р., Турченко Ф. Г., Плецький С. Ф., та ін. (2002), стор. 531
  5. http://expres.ua/news/2016/12/18/218522-arheology-vidnovyly-unikalni-kozacki-korabli

Джерела

Посилання