Г

Літера Г
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄	А́	А̀	Ӑ	А̂	А̊	Ӓ
Ӓ̄	А̃	А̨	Ә	Ә́	Ә̃	Ӛ
Ӕ	Ғ	Г̧	Г̑	Г̄	Ӻ	Ӷ
Ԁ	Ԃ	Ꚃ	Ꚁ	Ꚉ	Ԫ	Ԭ
Ӗ	Е̄	Е̃	Ё̄	Є̈	Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ	Ԑ	Ԑ̈
Ӡ	Ԇ	Ӣ	И̃	Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ	Ԟ	Ԛ	Ӆ
Ԯ	Ԓ	Ԡ	Ԉ	Ԕ	Ӎ	Ӊ
Ң	Ԩ	Ӈ	Ҥ	Ԣ	Ԋ	О̆
О̃	О̄	Ӧ	Ө	Ө̄	Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ	Р̌	Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
Ꚑ	Ҭ	Ꚋ	Ꚍ	Ԏ	У̃	Ӯ
Ӱ	Ӱ́	Ӳ	Ү	Ү́	Ұ	Х̑
Ҳ	Ӽ	Ӿ	Һ	Һ̈	Ԧ	Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ	Ꚓ
Ꚗ	Ꚇ	Ҽ	Ҿ	Ы̆	Ы̄	Ӹ
Ҍ	Э̆	Э̄	Э̇	Ӭ	Ӭ́	Ӭ̄
Ю̆	Ю̈	Ю̈́	Ю̄	Я̆	Я̄	Я̈
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ	Ѽ
Ѿ	Ѣ	Ꙑ	ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ	Ꙣ	Ꙥ	Ꙧ	Ꙩ
Ꙫ	Ꙭ	ꙮ	Ꚙ	Ꚛ	Ꚏ̆	Ꙏ
Літери кирилиці

Г, г («ге») — літера кириличної абетки. Вона є у всіх абетках, створених на слов’яно-кириличній основі, у тому числі в українській абетці.

В українській мові літера зазвичай передає приголосний [ɦ].

Історія

Походить від літери («глаголь») старослов’янської кириличної абетки, у якій утворена від грецько-візантійської літери Γ, γ («гамма»). У глаголиці мала накреслення . У кириличній буквеній цифірі числове значення — «3», у глаголичній — «4».

Назва літери «глаголь» походить від староцерк.-слов. глаголи («говори», «кажи») або глаголъ («слово»).

У староукраїнській графіці означала фарингальний задньоязиковий [ħ], а в складі диграфа кг передавала вибуховий [ɡ] в іншомовних словах (кгвалтъ, кганокъ, паракграфъ).

У зв’язку з наявністю різних писем, шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Г» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам’яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з’явилася друкована форма літери.

В українській мові

У сучасній українській мові цією літерою позначають фарингальний щілинний дзвінкий приголосний [ɦ] (гарно, геть, гнів). Тільки в словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дегтяр «г» знеголошується й може оглушуватися до звуку [ħ] ([лехкий], [вохкий], [к'іхт'і], [н'іхт'і], [дехт'ар]), але в абсолютному кінці слова дзвінкість зберігається (біг, сніг), як і в решті слів перед глухими (мигтіти, пругкий).

У запозиченнях

У словах іншомовного походження українська «г» може представляти різні звуки, це пов’язане не тільки з фонетикою мови-джерела, але й зі шляхами запозичення, а також традиціями правопису.

• Звук [g] — у всіх випадках. У чинному правописі паралельно з «г» цій функції вживають також «ґ», деякі проєкти правопису приписують передавати [g] виключно літерою «ґ».
• Звук [h] — у традиційному написанні низки слів (Гітлер, Робін Гуд, Гулль), а також у деяких проєктах правопису. У чинному правописі паралельно вживають також літеру «х» (хайль, хакер, хобі, хокей, хот-дог);
• Звук [ɣ] — на місці грецької γ (біологія, гамма, граматика), а також іспанської літери «g» (Че Гевара).
• Густий придих на початку слів у грецизмах (Геракл, гіпотеза, Гомер, гомологія). У грецьких словах, запозичених прямо з новогрецької або через церковнослов’янську мову, придих не передають (Іраклій, історія, омонім);
• Звук ɦ (Гаага, Гарлем)

Докладніше див. розділ Проблема «Г» і «Ґ»
Див. також Український правопис

В інших кириличних писемностях

Літера — Г

Слов’янські мови

• У білоруській мові передає дзвінкий м’якопіднебінний фрикативний [ɣ].
• У російській мові означає: 1) дзвінкий м’якопіднебінний проривний [ɡ] (у стані перед голосними й дзвінкими приголосними); 2) глухий м’якопіднебінний проривний [k] (перед глухими приголосними й наприкінці більшості слів); 3) дзвінкий губно-зубний фрикативний [v] (у закінченнях родового відмінка «-его», «-ого», а також у слові сегодня); 4) дзвінкий м’якопіднебінний фрикативний [ɣ] (у словах благо, Бог, Господь, иногда, когда, тогда та наприкінці слів у деяких діалектах).
• У болгарській мові передає дзвінкий м’якопіднебінний проривний [ɡ] (ґ).
• У македонській абетці передає [ɡ]. Див. також «ѓ»
• У сербській кирилиці («вуковиці») передає [ɡ].

Неслов’янські мови

• У казахській кирилиці «г» позначає [ɡ]; похідна від неї літера «ғ» — звуки [ʁ] і [ɣ]; для передавання схожого звука [h] використовують специфічну кириличну літеру «һ» (великий варіант — «Һ»).
• У киргизькій кирилиці «г» вживають для позначення звуків [ɡ] і [ʁ].
• У молдавській кирилиці передає [ɡ].
• У монгольській кирилиці літерою «г» передають звук [ɡ].
• У румунській кирилиці означала [ɡ]
• У таджикській кирилиці «г» позначає звук [ɡ], похідна від неї літера «ғ» вживається для позначення [ʁ]. Для передавання схожого звука — глухого гортанного фрикативного [h] використовують літеру «ҳ».
• У татарській кирилиці літерою «г» передають звук [ɡ], для передавання схожого звука [h] використовують літеру «һ».

Інше використання

• Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «четвертий»: розділ «г». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 5-Г клас, будинок 12-Г тощо
• Зображення курсивної малої «г» з двома горизонтальними рисками з 1 березня 2004 року стало офіційним позначенням української гривні.
• Велика Г — скорочене позначення приставки «гіга» у SI (ГБ — «гігабайт»).
• Маленька г — скорочене позначення приставки «гекто» у СІ (га — «гектар»).
• Маленька г — скорочене позначення грама.

Похідні літери

• Ґ ґ («г» з гачком) — літера для позначення звука [ɡ] в українській, русинській, білоруській (тарашкевиця) абетках та в абетці російського діалекту циганської мови.
• Ѓ ѓ — літера македонської абетки, уживана для позначення дзвінкого твердопіднебінного проривного звука [ɟ] або дзвінкого ясенно-твердопіднебінного африката [d̠͡ʑ].
• Ғ ғ — літера азербайджанської (до 1992 р.), башкирської, казахської, таджицької, узбецької (до 1992) абеток, а також абетки келдерарського діалекту циганської мови. Призначена для позначення звуків [ʁ] і [ɣ], схожих на український [ɦ].

Проблема «Г» і «Ґ»

Докладніше: Правопис «г» і «ґ»

Після повернення літери «Ґ» до української абетки повстало питання розмежування їхніх функцій.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1043	0413	002023	00000100 00010011
	Мала	1075	0433	002063	00000100 00110011
ISO 8859-5	Велика	179	B3	263	10110011
	Мала	211	D3	323	11010011
KOI-8	Велика	231	E7	347	11100111
	Мала	199	C7	307	11000111
Windows-1251	Велика	196	C3	303	11000011
	Мала	227	E3	343	11100011

Див. також

• Гамма

Джерела

• Г — Енциклопедія сучасної України
• Г // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Півторак Г. П. Г // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.