Націонал-соціалізм: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Kisnaak (обговорення | внесок) Скасовано перше редагування (користувача 93.74.35.117), виконане після версії 30728437 користувача Ehlla |
Kisnaak (обговорення | внесок) м Kisnaak перейменував сторінку з Нацизм на Націонал-соціалізм поверх перенаправлення: нацизм — скорочена й зневажлива назва |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 23:13, 2 березня 2021
Націона́л-соціалі́зм, також відомий як нацизм (нім. Nationalsozialismus, скорочено — нім. Nazismus[1][2]) — політична ідеологія, яка була політичною доктриною керівництва Німеччини та правлячої Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (у часи Третього рейху), а також у деяких інших країнах. Базується на тезі про цінність нації та її верховенстві в процесі утворення держави.
Націонал-соціалізм у Німеччині заснований на теоріях расової ієрархії і соціального дарвінізму. Німецькі народи (яких відносили до так званої нордичної раси) зображалися як втілення європеоїдних «арійців» і «вища раса». На противагу як капіталізму, так і комунізму він був спрямований на подолання соціальних відмінностей, з усіма частинами однорідного суспільства, та дотримання традиціоналізму як антитези намаганню штучними інструментами створювати видимість національної єдності у різнонаціональних країнах. Ідеологи німецького націонал-соціалізму вважали історичні території германських племен як додаткові землі для розширення держави.
Передумови виникнення
Термін «націонал-соціалізм» виник із спроб створити націоналістичне перевизначення «соціалізму» в ролі альтернативи інтернаціонального марксистського соціалізму і капіталізму вільного ринку. Нацисти у Німеччині прагнули досягти цієї «людської спільноти» (нім. Volksgemeinschaft) з метою об'єднання всіх німців як національних товаришів, в той же час без урахування тих, хто вважався чужинцем суспільства чи був представником іншої раси (нім. Fremdvölkische). Націонал-соціалізм відхиляв марксистську концепцію класової боротьби, ідеї класової рівності і міжнародної солідарності, і прагнув захистити приватну власність і бізнес.
Партія німецьких націонал-соціалістів заснована як паннімецька націоналістична й антисемітська Німецька робітнича партія 5 січня 1919 року. На початку 1920-х років Адольф Гітлер взяв на себе управління організацією, перейменованою у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei; NSDAP). Програма партії, прийнята 1920 року, закликала до єдиної Великої Німеччини, позбавлення громадянства євреїв (осіб єврейського походження), в той же час підтримуючи земельну реформу і націоналізацію деяких галузей промисловості. У Mein Kampf, написаній Гітлером 1924 року в ув'язненні, він виклав антисемітизм і антикомунізм в центрі своєї політичної філософії, а також презирство до парламентської демократії і віру в право Німеччини на територіальну експансію.
У 1933 році за підтримки консервативніших еліт Гітлер став канцлером Німеччини і нацисти поступово створили однопартійну державу, в якій євреї, політичні опоненти та інші «небажані» елементи були маргіналізовані, в кінці з кількома мільйонами ув'язнених і вбитих. Гітлер очистив партію від найсоціальніших та економічно радикальних угруповань в середині 1934 року в Ніч довгих ножів, а після смерті президента Гінденбурга політична влада була зосереджена в руках фюрера («вождя»).
Місце в політичному спектрі
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/54/WWII%2C_Europe%2C_Germany%2C_%22Nazi_Hierarchy%2C_Hitler%2C_Goering%2C_Goebbels%2C_Hess%22%2C_The_Desperate_Years_p143_-_NARA_-_196509.tif/lossy-page1-300px-WWII%2C_Europe%2C_Germany%2C_%22Nazi_Hierarchy%2C_Hitler%2C_Goering%2C_Goebbels%2C_Hess%22%2C_The_Desperate_Years_p143_-_NARA_-_196509.tif.jpg)
Учені ототожнюють нацизм на практиці як одну з форм ультраправої політики[3] Ультраправі теми нацизму включають аргументи, що окремі люди мають право домінувати над іншими, і суспільство повинне за допомогою чистки позбавлятися від нижчих верств.[4] Адольф Гітлер та інші прихильники офіційно зображують нацизм як ні лівий, ні правий, але синкретичний.[5][6][7].
Більшість сучасних дослідників фашизму і нацизму розглядають націонал-соціалізм як різновид (але не «зразковий») фашизму, в широкому розумінні цього терміну, як певного типу ідеологій — «родового фашизму» (англ. generic fascism), а не італійського, який також є лише одним із варіантів «родового фашизму», хоча й хронологічно першим[8]. При цьому термін «фашизм» використовується для позначення широкого спектра політичних рухів, що існували в різних країнах, тоді як термін «націонал-соціалізм» застосовують переважно стосовно до з політики, ідеології Націонал-соціалістичної партії Німеччини та Третім рейхом.
Ідеологія
Від 1920 до 1923 року Адольф Гітлер сформулював ідеологію, що була викладена ним у біографічній книзі «Моя боротьба» (нім. Mein Kampf), яка вийшла друком у 1925-26 роках як політичний маніфест.
Задекларовані положення ідеології націонал-соціалізму:[9]
- Міжкласова солідарність: між класами можлива співпраця. Спільність інтересів та шляхів набагато важливіші, ніж відмінності. Солідарність — основа будь-якого розвитку.
- Націоналізм: головним чинником солідарності є належність до однієї нації. Національна єдність суттєво важливіша, ніж класові відмінності.
- Елітаризм: всі люди різні, тому кожен має свій шлях реалізації.
- Недоторканість приватної власності.
- Легітимність: влада здобувається законно, шляхом народного визнання. Стійкий розвиток досягається не революціями, а еволюційними змінами.
- Джерелом влади є організований народ — етносоціальний організм, природна структурна одиниця людства. Народ спроможний виплекати власну еліту, але для цього треба долучити маси до самоорганізації і державотворення.
Націонал-соціалізм, будучи виразно правою ідеологією, був і залишається головним противником всього спектру лівих ідеологій.
Перший систематичний і критичний аналіз націонал-соціалізму як тоталітарної системи, порівняння його з іншою антигуманною системою — його «антиподом-двійником» комунізмом, був зроблений у праці американського політолога німецького походження, соціолога і філософа Ганни Арендт — «Походження тоталітаризму»[10].
Арнольд Тойнбі вказував на спорідненість деяких політичних режимів[11]:
Успіх ленінського диктаторського режиму однопартійного типу доведений багатьма його наслідувачами. Проминувши тих наслідувачів, що називали себе комуністами, вкажімо лише на режим, установлений Мустафою Кемалем Ататюрком задля повного відродження Туреччини; на фашистський режим Муссоліні в Італії; на націонал-соціалістичний режим Гітлера в Німеччині.
Національний соціалізм у різних країнах
Німеччина
Найповнішого практичного втілення ідеї національного соціалізму набули у ХХ-му столітті в Німеччині у часи диктатури Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (1933–1945) на чолі з Адольфом Гітлером. Опозиційними до Гітлера були ліві нацисти — штрассеристи, ідеологами яких були Грегор та Отто Штрассери. В 1934 році в Німеччині з'явились терміни «арійська наука» і «неарійська наука».[12]
Націонал-соціалістичний (нацистський) режим упроваджував у часи Другої світової війни нацистську расову політику та політику державного терору на окупованих територіях. Окремим національним групам (зокрема євреям і циганам) було заборонено працювати на державній службі, мати приватну практику, власний бізнес, отримувати освіту у державних навчальних закладах. Їхня власність підлягала конфіскації, а офіційна пропаганда Третього Райху розпалювала до цих національних груп почуття упередженості та ненависті.[13]
Діяння та практики націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму були засуджені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом у 1945—1946 роках як злочинні.[13]
Угорщина
В Угорщині в 1938—1945 роках діяла близька за ідеологією та практикою націонал-соціалізму партія «схрещених стріл», яку очолював Ференц Салаші.
Чехословаччина
За кілька років до Другої світової війни німецькою державною агентурою у країні, серед німецької національної меншини, була створена Судето-німецька партія, як фактична філія Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, що пропагувала ідеологію націонал-соціалізму. Цю партію очолив Конрад Генлейн.
Національно-соціалістична партія Чехо-Словаччини (чеськ. Československá strana národně socialistická) була близькою до президента країни Е. Бенеша[14].
Національне партнерство Богемії і Моравії — єдина політична партія Протекторату Богемії та Моравії націонал-соціалістичного спрямування.
Росія
Термін національний соціалізм вживався для позначення політичних течій не лише в Німеччині, а, наприклад, також в СРСР, де, по відношенню до встановленого у 1920-ті роки політичного режиму, комуністичними політичними діячами вживався термін «режим націонал-соціалізму»[15].
У РФ 1990 року була заснована організація «Російська національна єдність», що стоїть на засадах фашизму (офіційно не зареєстрована).
Велика Британія
Рух націонал-соціалістичного спрямування був заснований в Англії 1932 року Освальдом Мослі та 1962 Коліном Джорданом, 1967 був створений Національний фронт.
США
В США Американська націонал-соціалістична партія була створена 1958 року Джорджем Лінкольном Рокуеллом. Сучасні американські прихильники націонал-соціалізму діють відкрито в рамках офіційно зареєстрованих організацій, мають інтернет-портали, видають газети, проводять масові акції і маніфестації — згідно з принципом свободи слова, що гарантовано першою поправкою Конституції США.[16]
Україна
Ідеології Українського Націонал-Соціалізму дотримувалася у 2005—2009 роках Українська націонал-трудова партія.
Білорусь
В липні 2019 року в Білорусі було запроваджено кримінальну відповідальність за реабілітацію нацизму нарівні з розпалюванням расової чи іншої соціальної ворожнечі[17].
Див. також
Примітки
- ↑ від жаргонного нім. Nazi
- ↑ Nazismus Duden online, 2011.
- ↑ Fritzsche, Peter. Germans into Nazis, Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1998; Eatwell, Roger, Fascism, A History, Viking-Penguin, 1996. pp. xvii-xxiv, 21, 26-31, 114—140, 352. Griffin, Roger, "Revolution from the Right: Fascism, " in David Parker, ed., Revolutions and the Revolutionary Tradition in the West 1560—1991, London: Routledge, 2000
- ↑ Oliver H. Woshinsky. Explaining Politics: Culture, Institutions, and Political Behavior. Oxon, England, UK; New York, New York, USA: Routledge, 2008. p. 156.
- ↑ Hitler, Adolf in Domarus, Max and Patrick Romane, eds. The Essential Hitler: Speeches and Commentary, Waulconda, Illinois: Bolchazi-Carducci Publishers, Inc., 2007, p. 170.
- ↑ Koshar, Rudy. Social Life, Local Politics, and Nazism: Marburg, 1880—1935, University of North Carolina Press, 1986. p. 190. ^ Hitler, Adolf, Mein Kampf, Bottom of the Hill Publishing, 2010. p. 287.
- ↑ Білоус Т. Чому Гітлер не був лівим: політичний спектр і науковий підхід // Спільне. — 4 березня 2019.
- ↑ Роджер Ґрифін. Дослідження фашизму в Східній Европі: рух навздогін чи прокладання нового шляху? [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.] // Україна Модерна. — 2013. — № 20.
- ↑ Каганець, Ігор (09.08.2018). Психологічна структура націонал-соціалізму: постіндустріальна четвірка головних цінностей (+аудіо). Народний Оглядач (українською) . Процитовано 11.10.2019.
- ↑ англ. «The Origins of Totalitarianism». New York, 1951; нім. «Elemente und Ursprünge totaler Herrschaft». Frankfurt/Main, 1955)
- ↑ Тойнбі, Арнольд. Дослідження історії. Том 2./Пер. з англ. В. Митрофанова, П. Таращука.— К.: Основи, 1995.— С. 178.
- ↑ Инженер ІІ ранга Шапиро Л. С. Совершенно секретно: вода плюс атом кислорода / «Химия и жизнь» Научно-популярный журнал Академии наук СССР. — 1972, № 1 (с.: 45)
- ↑ а б Пояснювальна записка до Проекту Закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки
- ↑ Прасолов С. И. Советский Союз и Чехословакия в 1938 г.— В кн.: Мюнхен — предверие войны (исторические очерки)/Отв. ред д-р историч. наук В. К. Волков.— М.: Наука, 1988.— С. 47.
- ↑ Троцкий Л. Д. Сталинская школа фальсификаций: Поправки и дополнения к литературе эпигонов.— Репринтное воспроизведение книги, опубликованной в Берлине в 1932 г. издательством «Гранит».— М.: Наука, 1990.— 336 с. (Академия наук СССР. Научный совет «История Великой Октябрьской социалистической революции»).— С. 8, 80, 180
- ↑ Чому в США легалізовано націонал-соціалізм і символіку Третього Райху. www.ar25.org (укр.). Процитовано 11 жовтня 2019.
- ↑ Білорусь запровадила кримінальну відповідальність за реабілітацію нацизму. РБК-Украина (рос.). Процитовано 23 липня 2019.
Джерела та література
- К. Ю. Галушко. Нацизм // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 234. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Книжки
- Карел Беркгоф. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. — Київ: Критика, 2011. — 556 с.
- Вольфґанґ Віперман. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922—1982) / пер. з нім. — Київ: Дух і літера, 2008. — 278 с.
- Александр Галкин. Германский фашизм. — Москва: Наука, 1989. — 352 с.(рос.)
- М. Г. Дубик (упор.). Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941—1944). — Київ: Державний комітет архівів України, 2000. — 304 с.
- Курт Зонтгаймер. Як нацизм прийшов до влади. / Пер. з нім. — К.: Дух і літера, 2009. — 320 с. — ISBN 966-7888-91-6
- Эрнст Нольте. Фашизм в его эпоху / пер. с нем. — Новосибирск: Сибирский хронограф, 2001. — 568 с.(рос.)
- Вильгельм Райх. Психология масс и фашизм / пер. с нем. — Москва: Университетская книга, 1997. — 380 с.(рос.)
- Ярослав Старух. Опир фашизму. — Київ—Львів, 1947. — 24 с.
- W.S. Allen (1965). The Nazi Seizure of Power: The Experience of a Single German Town 1922–1945. Penguin. ISBN 0-14-023968-5.(англ.)
- Saul Friedländer, Nazi Germany and the Jews: The Years of Persecution, 1933—1939, New York: HarperCollins, 1997.(англ.)
- Saul Friedländer, The Years of Extermination: Nazi Germany and the Jews, 1939—1945, New York: HarperCollins, 2007.(англ.)
- Nicholas Goodrick-Clarke (1985). The Occult Roots of Nazism: Secret Aryan Cults and Their Influence on Nazi Ideology: The Ariosophists of Austria and Germany, 1890—1935. Wellingborough, England: The Aquarian Press. ISBN 0-85030-402-4. (Several reprints. Expanded with a new Preface, 2004, I.B. Tauris & Co. ISBN 1-86064-973-4.)(англ.)
- Nicholas Goodrick-Clarke (2002). Black Sun: Aryan Cults, Esoteric Nazism and the Politics of Identity. New York University Press. ISBN 0-8147-3124-4. (Paperback, 2003. ISBN 0-8147-3155-4.)(англ.)
- Max Horkheimer, Eclipse of Reason, New York: Oxford University Press, 1947. 187 pp.(англ.)
- Franz Leopold Neumann, Behemoth: The Structure and Practice of National Socialism, London: Victor Gollancz Ltd., 1944.(англ.)
- Kevin Passmore, Fascism: A Very Short Introduction, London and New York: Oxford University Press, 2002. 176 pp.(англ.)
- Wolfgang Sauer «National Socialism: Totalitarianism or Fascism?» pages 404—424 from The American Historical Review, Volume 73, Issue #2, December 1967.(англ.)
- Richard Steigmann-Gall (2003). The Holy Reich: Nazi Conceptions of Christianity, 1919—1945. Cambridge: Cambridge University Press.(англ.)
Статті
- О. Ю. Кутаев. Кризис 1929 г. и германский национал-социализм // «Вопросы истории» (Москва). — 2012. — № 12. — C. 92-108.(рос.)
- Націонал-соціалізм // Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Харків: Право, 2015.
Посилання
- Нацизм // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1098-1099. — 1000 екз.
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Націонал-соціалізм |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Націонал-соціалізм |
- Вольфґанґ Віперман. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922—1982). — Київ: Дух і літера, 2008. — 278 с.
- Александр Галкин. Германский фашизм. — Москва: Наука, 1989. — 352 с.(рос.)
- Кріша Копс, Тетяна Вєжис. У Мюнхені відкрився Документаційний центр з історії націонал-соціалізму // «Deutsche Welle», 4 травня 2015.
- Стас Мензелевський. Імперативний відпочинок: гендерний та класовий утопізм у нацистській Німеччині (2013)
- Віктор Петров. Расова теорія на слугах германського фашизму (1934)
- Нікос Пуланзас. Народний поштовх до фашизму (1976)
- Александр Тарасов. Фашизмов много. И чем дальше, тем они все менее отличимы от «обычного капитализма» (2003)(рос.)
- Марк Вокер. Наука при национал-социализме (1999)(рос.)
- Григорий Шехтман. Парадоксы нацистской культуры (2014)(рос.)
- Націонал-соціалізм // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Націонал-соціалізм // Енциклопедія історії України
- Hitler's National Socialist Party platform(англ.)
- Nazi Propaganda: 1933—1945(англ.)
- NS-Archiv(нім.)
|
|