Берберські корсари: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон
шаблон
Рядок 1: Рядок 1:
{{Перекласти}}
[[Файл:MoorishAmbassador_to_Elizabeth_I.jpg|thumb|Посол від держав Варварського берега до двору англійської королеви Єлизавети I]]
[[Файл:MoorishAmbassador_to_Elizabeth_I.jpg|thumb|Посол від держав Варварського берега до двору англійської королеви Єлизавети I]]
'''Бербе́рські''' (берберійські, варварійські) '''пірати''' (вони ж, за винятком марокканських, так як марокканці не визнавали себе османами, відомі як османські корсари) — мусульманські [[пірати]] і [[капер]]и, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.
'''Бербе́рські''' (берберійські, варварійські) '''пірати''' (вони ж, за винятком марокканських, так як марокканці не визнавали себе османами, відомі як османські корсари) — мусульманські [[пірати]] і [[капер]]и, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.

Версія за 01:50, 16 березня 2021

Посол від держав Варварського берега до двору англійської королеви Єлизавети I

Бербе́рські (берберійські, варварійські) пірати (вони ж, за винятком марокканських, так як марокканці не визнавали себе османами, відомі як османські корсари) — мусульманські пірати і капери, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття.

Діючи з безлічі портів Магрибу, включаючи такі великі як Туніс, Триполі, Алжир й Сале, вони тримали в страху все західне Середземномор'я. Діяльність піратів не обмежувалась одним лише полюванням на торгові судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі» — спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко[1]. За даними професора історії Роберта Девіса в період з XVI по XIX століття, пірати захопили і продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Основною метою для подібних рейдів служили прибережні села в Італії, Іспанії та Португалії, хоча й більш віддалені країни — Франція, Англія, Нідерланди, Ірландія і навіть Скандинавські країни, включаючи Ісландію, страждали від подібних нападів (дивись статті Напад берберських піратів на Балтимор і Напад турецьких піратів на Ісландію).

Ефект від цих атак був вкрай важкий: Франція, Англія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії знелюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття.

З XVI століття почалися «алжирські експедиції» — ряд морських і десантних експедицій європейських держав проти гнізда піратів в Алжирі. З 19 століття (з 1801) почалися берберійські війни США.

Хайр-ад-Дін Барбароса

Відомі берберські пірати

Ті, що побували в полоні берберських піратів

Літературні персонажі

  • Робінзон Крузо
  • Гі де Нантейль — герой французької поеми «Нантейльская жесту». 
  • Анжеліка — в 4-й книзі про Анжеліку французьких авторів Анни і Сержа Голон.

Приміти