Великобурімський парк: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 10: Рядок 10:
| локатор_x =
| локатор_x =
| локатор_y =
| локатор_y =
| розташування = {{UKR}}<br/>[[Черкаська область]],<br/>[[Чорнобаївський район]],<br/>с. [[Велика Бурімка]]
| розташування = {{UKR}}<br/>[[Черкаська область]],<br/>[[Золотоніський район]],<br/>с. [[Велика Бурімка]]
| nearest_city = [[Чорнобай]]
| nearest_city = [[Золотоноша]]
| lat_degrees =
| lat_degrees =
| lat_minutes =
| lat_minutes =
Рядок 26: Рядок 26:
| керуюча_організація = Золотоніський лісгоспзаг
| керуюча_організація = Золотоніський лісгоспзаг
}}
}}
'''Великобурі́мський парк''' — пам'ятка [[садово-паркове мистецтво|садово-паркового мистецтва]] загальнодержавного значення. Розташований у селі [[Велика Бурімка|Великій Бурімці]] [[Чорнобаївський район|Чорнобаївського району]] [[Черкаська область|Черкаської області]].
'''Великобурі́мський парк''' — пам'ятка [[садово-паркове мистецтво|садово-паркового мистецтва]] загальнодержавного значення. Розташований у селі [[Велика Бурімка|Великій Бурімці]] [[Золотоніський район|Золотоніського району]] [[Черкаська область|Черкаської області]].


Площа 86,5 га. Оголошено заповідним у 1989&nbsp;р. Заснований у [[18 століття|XVIII ст]]. Парк перебуває у віданні Золотоніського лісгоспзагу.<ref>Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. − Черкаси: Вертикаль, 2006. − 196 с.</ref>
Площа 86,5 га. Оголошено заповідним у 1989&nbsp;р. Заснований у [[XVIII століття|XVIII ст]]. Парк перебуває у віданні Золотоніського лісгоспзагу.<ref>Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. − Черкаси: Вертикаль, 2006. − 196 с.</ref>


== Історія ==
== Історія ==
У XVIII&nbsp;ст. Бурімка належала князям Фроловим-Багреєвим, а потім перейшла Кантакузенам як спадок. Парк упорядковували декілька раз, але найбільше робіт було виконано за Кантакузених-Сперанських. На території парку містилися [[палац]], господарські споруди. Згідно з описами [[краєзнавство|краєзнавців]] Брудь Л. Г. та Брудзь О. Д., на південь від палацу були шпалерний сад і [[оранжерея]], від палацу до дороги пролягала каштанова [[алея]], на схід&nbsp;— цегляна дорога, обсаджена кущами. Невелика гора на півдні була обсаджена барвінком і називалась Барвінковою. У парку було багато алей: тополева, горіхова, каштанова, осокорова та осикова. Характерною рисою є те, що в композицію палацово-паркового ансамблю були включені залишки міста-фортеці доби [[Київська Русь|Київської Русі]], який був одним з форпостів на [[Сула (притока Дніпра)|Сулі]], яких на той час налічували близько 18 і вони були південно-східними кордонами держави. У народній мові ці археологічні залишки отримали назву «городок». Під горою був викопаний ставок для лебедів, у якому було три острівці, що з'єднувалися між собою невеличкими дерев'яними місточками. На острівцях споруджені лебедині будиночки. Спроба власників влаштувати [[водоспад]] виявилась невдалою, хоча для цього була побудована дамба, але вода влітку пересихала й не давала потрібного ефекту. У парку, який доглядав садівник, росло багато цікавих фруктових дерев та декоративних кущів, які привозили з [[Крим]]у, [[Кавказ]]у, [[Карпати|Карпат]] та країн [[Середземномор'я]]. Були створені композиції з великого каміння, яке привезли з Криму для вшанування пам'яті загиблого в [[Цусимська битва|Цусимський битві]] сина княгині Кантакузеної-Сперанської. Вдало використовувались у композиції парку вікові дерева та різні за композицією та значенням зрощені дерева, що були характерними для багатьох парків того часу. Після 1918 року парк і маєток зруйновано, залишки палацу розібрали у 70-х роках XX&nbsp;ст.<ref> [http://www.landarchitecture.org.ua/doku.php/objects/velika_burimka Садово-паркова архітектура Черкащини]</ref>
У XVIII&nbsp;ст. Бурімка належала князям Фроловим-Багреєвим, а потім перейшла Кантакузенам як спадок. Парк упорядковували декілька раз, але найбільше робіт було виконано за Кантакузених-Сперанських. На території парку містилися [[палац]], господарські споруди. Згідно з описами [[краєзнавство|краєзнавців]] Брудь Л. Г. та Брудзь О. Д., на південь від палацу були шпалерний сад і [[оранжерея]], від палацу до дороги пролягала каштанова [[алея]], на схід&nbsp;— цегляна дорога, обсаджена кущами. Невелика гора на півдні була обсаджена барвінком і називалась Барвінковою. У парку було багато алей: тополева, горіхова, каштанова, осокорова та осикова. Характерною рисою є те, що в композицію палацово-паркового ансамблю були включені залишки міста-фортеці доби [[Київська Русь|Київської Русі]], який був одним з форпостів на [[Сула (притока Дніпра)|Сулі]], яких на той час налічували близько 18 і вони були південно-східними кордонами держави. У народній мові ці археологічні залишки отримали назву «городок». Під горою був викопаний ставок для лебедів, у якому було три острівці, що з'єднувалися між собою невеличкими дерев'яними місточками. На острівцях споруджені лебедині будиночки. Спроба власників влаштувати [[водоспад]] виявилась невдалою, хоча для цього була побудована дамба, але вода влітку пересихала й не давала потрібного ефекту. У парку, який доглядав садівник, росло багато цікавих фруктових дерев та декоративних кущів, які привозили з [[Крим]]у, [[Кавказ]]у, [[Карпати|Карпат]] та країн [[Середземномор'я]]. Були створені композиції з великого каміння, яке привезли з Криму для вшанування пам'яті загиблого в [[Цусімська битва|Цусимський битві]] сина княгині Кантакузеної-Сперанської. Вдало використовувались у композиції парку вікові дерева та різні за композицією та значенням зрощені дерева, що були характерними для багатьох парків того часу. Після 1918 року парк і маєток зруйновано, залишки палацу розібрали у 70-х роках XX&nbsp;ст.<ref> [http://www.landarchitecture.org.ua/doku.php/objects/velika_burimka Садово-паркова архітектура Черкащини]</ref>


== Характеристика парку ==
== Характеристика парку ==
Парк розташований на схилах [[балка (форма рельєфу)|балок]] (перепад висот — 31 м), на березі [[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцького водосховища]], у районі впадіння в нього [[Сула (притока Дніпра)|Сули]]. Є [[ставок]] (2,3 га) з 4 острівцями. Налічується 45 [[вид (біологія)|видів]] та 2 [[сорт|культивари]] (форми) дерев, кущів, напівкущів та ліан. Переважають [[клен гостролистий]], [[ясен звичайний]], [[дуб звичайний]], [[вільха чорна]]. Збереглися старі [[модрина європейська|модрини європейські]], [[осика|осики]] (діаметр стовбура найбільшої — 220 см), [[Дуб черешчатий|дуби звичайні]], [[клен цукровий|клени цукристі]]. Серед цікавих композицій можна виділити «Три сестри» — три осики, що ростуть з одного місця. Також є великий розлогий дуб (діаметр стовбура 130 см), посаджений за легендою [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]] під час визвольної війни XVII ст.
Парк розташований на схилах [[балка (форма рельєфу)|балок]] (перепад висот — 31 м), на березі [[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцького водосховища]], у районі впадіння в нього [[Сула (притока Дніпра)|Сули]]. Є [[Став|ставок]] (2,3 га) з 4 острівцями. Налічується 45 [[Вид|видів]] та 2 [[сорт|культивари]] (форми) дерев, кущів, напівкущів та ліан. Переважають [[Клен звичайний|клен гостролистий]], [[ясен звичайний]], [[дуб звичайний]], [[вільха чорна]]. Збереглися старі [[модрина європейська|модрини європейські]], [[осика|осики]] (діаметр стовбура найбільшої — 220 см), [[Дуб звичайний|дуби звичайні]], [[клен цукровий|клени цукристі]]. Серед цікавих композицій можна виділити «Три сестри» — три осики, що ростуть з одного місця. Також є великий розлогий дуб (діаметр стовбура 130 см), посаджений за легендою [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]] під час визвольної війни XVII ст.


Триповерховий палац не зберігся. Від садиби лишилося кілька напівзруйнованих будівель 18—19 ст. ([[млин]], майстерня, будинок для гостей). На території парку розташоване давньоруське родовище (1—11 ст.).<ref> Клим Ю.&nbsp;О.&nbsp;Великобурімський парк // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А.&nbsp;В.&nbsp;Толстоухов (гол. ред.).&nbsp;— К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 160.</ref>
Триповерховий палац не зберігся. Від садиби лишилося кілька напівзруйнованих будівель 18—19 ст. ([[млин]], майстерня, будинок для гостей). На території парку розташоване давньоруське родовище (1—11 ст.).<ref> Клим Ю.&nbsp;О.&nbsp;Великобурімський парк // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А.&nbsp;В.&nbsp;Толстоухов (гол. ред.).&nbsp;— К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 160.</ref>
Рядок 51: Рядок 51:
{{Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва України загальнодержавного значення}}
{{Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва України загальнодержавного значення}}
{{Природоохоронні території загальнодержавного значення Черкаської області}}
{{Природоохоронні території загальнодержавного значення Черкаської області}}
{{Природно-заповідний фонд Чорнобаївського району}}
{{Природно-заповідний фонд Чорнобаївського району}}{{Природно-заповідний фонд Золотоніського району}}

[[Категорія:Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Черкаської області]]
[[Категорія:Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Черкаської області]]
[[Категорія:Природно-заповідний фонд Чорнобаївського району]]
[[Категорія:Природно-заповідний фонд Чорнобаївського району]]

Версія за 06:36, 21 березня 2021

Великобурімський парк
Країна Україна
РозташуванняУкраїна Україна
Черкаська область,
Золотоніський район,
с. Велика Бурімка
Найближче містоЗолотоноша
Площа86,5 га
ЗаснованоXVIII ст.
ОператорЗолотоніський лісгоспзаг
CMNS: Великобурімський парк у Вікісховищі

Великобурі́мський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Розташований у селі Великій Бурімці Золотоніського району Черкаської області.

Площа 86,5 га. Оголошено заповідним у 1989 р. Заснований у XVIII ст. Парк перебуває у віданні Золотоніського лісгоспзагу.[1]

Історія

У XVIII ст. Бурімка належала князям Фроловим-Багреєвим, а потім перейшла Кантакузенам як спадок. Парк упорядковували декілька раз, але найбільше робіт було виконано за Кантакузених-Сперанських. На території парку містилися палац, господарські споруди. Згідно з описами краєзнавців Брудь Л. Г. та Брудзь О. Д., на південь від палацу були шпалерний сад і оранжерея, від палацу до дороги пролягала каштанова алея, на схід — цегляна дорога, обсаджена кущами. Невелика гора на півдні була обсаджена барвінком і називалась Барвінковою. У парку було багато алей: тополева, горіхова, каштанова, осокорова та осикова. Характерною рисою є те, що в композицію палацово-паркового ансамблю були включені залишки міста-фортеці доби Київської Русі, який був одним з форпостів на Сулі, яких на той час налічували близько 18 і вони були південно-східними кордонами держави. У народній мові ці археологічні залишки отримали назву «городок». Під горою був викопаний ставок для лебедів, у якому було три острівці, що з'єднувалися між собою невеличкими дерев'яними місточками. На острівцях споруджені лебедині будиночки. Спроба власників влаштувати водоспад виявилась невдалою, хоча для цього була побудована дамба, але вода влітку пересихала й не давала потрібного ефекту. У парку, який доглядав садівник, росло багато цікавих фруктових дерев та декоративних кущів, які привозили з Криму, Кавказу, Карпат та країн Середземномор'я. Були створені композиції з великого каміння, яке привезли з Криму для вшанування пам'яті загиблого в Цусимський битві сина княгині Кантакузеної-Сперанської. Вдало використовувались у композиції парку вікові дерева та різні за композицією та значенням зрощені дерева, що були характерними для багатьох парків того часу. Після 1918 року парк і маєток зруйновано, залишки палацу розібрали у 70-х роках XX ст.[2]

Характеристика парку

Парк розташований на схилах балок (перепад висот — 31 м), на березі Кременчуцького водосховища, у районі впадіння в нього Сули. Є ставок (2,3 га) з 4 острівцями. Налічується 45 видів та 2 культивари (форми) дерев, кущів, напівкущів та ліан. Переважають клен гостролистий, ясен звичайний, дуб звичайний, вільха чорна. Збереглися старі модрини європейські, осики (діаметр стовбура найбільшої — 220 см), дуби звичайні, клени цукристі. Серед цікавих композицій можна виділити «Три сестри» — три осики, що ростуть з одного місця. Також є великий розлогий дуб (діаметр стовбура 130 см), посаджений за легендою Богданом Хмельницьким під час визвольної війни XVII ст.

Триповерховий палац не зберігся. Від садиби лишилося кілька напівзруйнованих будівель 18—19 ст. (млин, майстерня, будинок для гостей). На території парку розташоване давньоруське родовище (1—11 ст.).[3]

Галерея

Джерела та література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великобурімський парк
  1. ↑ Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. − Черкаси: Вертикаль, 2006. − 196 с.
  2. ↑ Садово-паркова архітектура Черкащини
  3. ↑ Клим Ю. О. Великобурімський парк // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. Толстоухов (гол. ред.). — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. — Т. 1. — С. 160.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Великобурімський_парк&oldid=31041416