Якоб Задік: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
TohaomgBot (обговорення | внесок)
Боти
417 320 редагувань
м Не можна використовувати інші статті у Вікіпедії як джерела, див. ВП:АД
Рядок 7: Рядок 7:
Початкову військову освіту здобув в '''«Школі солдатів»''' у [[Ясси|Яссах]] ({{lang-ro | Şcoala Fiilor de Militari din Iaşi}}), де навчався протягом [[1878]]—[[1886]] років. Перше офіцерське звання [[Другий лейтенант|Sublocotenent]] [[1888]] року, після завершення навчання в '''«Школі офіцерів артилерії та інженерії»''' у [[Бухарест]]і ({{lang-ro | Şcoala de Ofiţeri de Artilerie şi Geniu}}). Пізніше ([[1896]]—[[1898]]) закінчив [[Бухарест|столичний]] '''«Університет національної оборони ім. Кароля I»''' ({{lang-ro | Universitatea Naţională de Apărare „Carol I”}}).
Початкову військову освіту здобув в '''«Школі солдатів»''' у [[Ясси|Яссах]] ({{lang-ro | Şcoala Fiilor de Militari din Iaşi}}), де навчався протягом [[1878]]—[[1886]] років. Перше офіцерське звання [[Другий лейтенант|Sublocotenent]] [[1888]] року, після завершення навчання в '''«Школі офіцерів артилерії та інженерії»''' у [[Бухарест]]і ({{lang-ro | Şcoala de Ofiţeri de Artilerie şi Geniu}}). Пізніше ([[1896]]—[[1898]]) закінчив [[Бухарест|столичний]] '''«Університет національної оборони ім. Кароля I»''' ({{lang-ro | Universitatea Naţională de Apărare „Carol I”}}).


У період з [[1888]] р. до [[1920]] р. обіймав різні посади в [[Королівство Румунія|румунській армії]], найважливішими серед яких були: командир 8-го артилерійського полку ({{lang-ro | Regimentului 8 Artilerie}} [[1909]]-[[1914]]), начальник штабу 3-го та 4-го армійських корпусів ({{lang-ro | Corpurile 3 şi 4 Armată}} [[1914]]-[[1916]]), командир 8-ї піхотної дивізії ({{lang-ro | Divizia 8 Infanterie}} [[1916]]—[[1920]]).<ref>https://ro.wikipedia.org/wiki/Iacob_Zadik</ref>
У період з [[1888]] р. до [[1920]] р. обіймав різні посади в [[Королівство Румунія|румунській армії]], найважливішими серед яких були: командир 8-го артилерійського полку ({{lang-ro | Regimentului 8 Artilerie}} [[1909]]-[[1914]]), начальник штабу 3-го та 4-го армійських корпусів ({{lang-ro | Corpurile 3 şi 4 Armată}} [[1914]]-[[1916]]), командир 8-ї піхотної дивізії ({{lang-ro | Divizia 8 Infanterie}} [[1916]]—[[1920]]).


Брав участь у [[Друга Балканська війна|Другій Балканській війні]], [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], [[Окупація Північної Буковини (1918)|Окупації Північної Буковини]].
Брав участь у [[Друга Балканська війна|Другій Балканській війні]], [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], [[Окупація Північної Буковини (1918)|Окупації Північної Буковини]].

Версія за 20:32, 18 травня 2021

Якоб Задік
рум. Iacob Zadik
Народився8 грудня 1867(1867-12-08)
Бретулешть (Ясси), Струнга, Ясси, Румунія
Помер8 квітня 1970(1970-04-08) (102 роки)
Бухарест, Румунія
Країна Румунія
Діяльністьофіцер
Alma materCarol I National Defence Universityd (1898), Q19710035? (1886) і School or artillery and military engineering officersd (1888)
Знання моврумунська
УчасникПерша світова війна, Друга Балканська війна і Румунська інтервенція в Угорщину
Військове званнядругий лейтенант[d], лейтенант, капітан, майор, лейтенант-полковник, полковник, бригадний генерал і дивізійний генерал
Нагороди
орден Почесного легіону
орден Зірки Румунії орден Корони Румунії орден Корони Румунії

Якоб Задік (рум. Iacob Zadik; 8 грудня 1867 — 8 квітня 1970) — румунський генерал, керівник операції з приєднання колишньої австрійської коронної землі Герцогство Буковина до Королівства Румунія, в т.ч. окупації Північної Буковини.[1]

Біографія

Генерал Задік народився 8 грудня 1867 року в селі Бретулешть комуни Струнга, жудець Ясси, Об'єднане князівство Волощини та Молдови. Вірменин за національністю був відомим військовим діячем Королівства Румунія.

Початкову військову освіту здобув в «Школі солдатів» у Яссах (рум. Şcoala Fiilor de Militari din Iaşi), де навчався протягом 1878—1886 років. Перше офіцерське звання Sublocotenent 1888 року, після завершення навчання в «Школі офіцерів артилерії та інженерії» у Бухаресті (рум. Şcoala de Ofiţeri de Artilerie şi Geniu). Пізніше (1896—1898) закінчив столичний «Університет національної оборони ім. Кароля I» (рум. Universitatea Naţională de Apărare „Carol I”).

У період з 1888 р. до 1920 р. обіймав різні посади в румунській армії, найважливішими серед яких були: командир 8-го артилерійського полку (рум. Regimentului 8 Artilerie 1909-1914), начальник штабу 3-го та 4-го армійських корпусів (рум. Corpurile 3 şi 4 Armată 1914-1916), командир 8-ї піхотної дивізії (рум. Divizia 8 Infanterie 1916—1920).

Брав участь у Другій Балканській війні, Першій світовій війні, Окупації Північної Буковини.

Нагороджений державними військовими нагородами, зокрема: Орден Корони Румунії (1906), Орден Зірки Румунії (1912), Орден Почесного легіону (1923, Орден Корони Румунії (1929).

Помер на 103 році — 8 квітня 1970 року. Похований у Бухаресті.

Боротьба за об'єднання Буковини з Королівством Румунія

Герцогство Буковина (2018) Синім кольором позначена територія заселена українцями, жовтим - румунами
Докладніше: Румунська окупація Північної Буковини
Марка румунської військової адміністрації

Всупереч досягнутим на початку жовтня 2018 домовленостям між представниками «Румунської Національної Ради» та «Української Національної Ради» в Райхсраті про поділ території Герцогства Буковина за етнічною ознакою, волевиявленням місцевого українського населення (див. Буковинське віче), спираючись виключно на рішення альтернативної (шовіністичної) «Румунської національної ради в Чернівцях» на чолі з Янку Флондором та їх звернення від 27 жовтня 1918 до уряду Румунії з проханням про інтервенцію, Королівство Румунія таки зважилося на окупацію всієї Буковини. Військову операцією здійснювала 8-а піхотна дивізія на чолі з генералом Задіком. 6 листопада 2018 р. передові підрозділи вступили в Сучаву, 9 листопада румунські війська вторглися на українські етнічні землі та зайняли Глибоку, 11 листопада увійшли в Чернівці. Операцію із захоплення всього колишнього Герцогства Буковина було завершено 2 грудня 2018 року, після чого на території Північної Буковини було оголошено стан облоги.[2]

Румунська окупація Покуття

Докладніше: Румунська окупація Покуття

25 травня 1919 р. дивізія генерала Якоба Задіка вступила на територію, яку в ході польсько-української війни оспорювали один у одного Західноукраїнська Народна Республіка і Польська республіка. Остання була союзником румунських сил в даній операції. На початок червня 1919 року війська генерала Задіка повністю зайняли Покуття, ліквідували Гуцульську Республіку і змусили відступити в Закарпаття і здатися чехословацьким військам два підрозділи українсько- галицької армії (1-ю гірську бригаду і групу «Глибока»). Влада Західноукраїнської Народної Республіки не чинила військового опору румунським військам, обмежившись лише деклараціями протесту. Румунська окупація Покуття тривала до початку серпня 1919 року.

Джерела

1. На зустріч 100-літтю листопадових подій 1918 року у Чернівцях
2. Бажаємо до України! Добржанський О.В., Старик В.П., «Маяк», Одеса-2008
3. Історія Буковини та Північної Бессарабії (Хотинщини). До 90-річчя Буковинського народного віча 3 листопада 1918 р. О.Добржанський, УДК: 94 (477.8)"1900/1918".

Примітки

  1. ↑ https://chas.cv.ua/ukrnet/43957-na-zustrch-100-lttyu-listopadovih-pody-1918-roku-u-chernvcyah.html
  2. ↑ file:///C:/Documents%20and%20Settings/Admin/Мои%20документы/Downloads/Piu_2008_11_13%20(5).pdf
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Якоб_Задік&oldid=31738509