Олійник Микола Дмитрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Створена сторінка: '''Олійник Микола Дмитрович''' — український актор. Заслужений артист України (2003...
 
→‎Література: + {{Ізольована стаття}} за допомогою AWB
Рядок 13: Рядок 13:
[[Категорія:Персоналії Ол]]
[[Категорія:Персоналії Ол]]
[[Категорія:Українські актори]]
[[Категорія:Українські актори]]
{{Ізольована стаття}}

Версія за 12:47, 1 листопада 2009

Олійник Микола Дмитрович — український актор. Заслужений артист України (2003).

Народ. 20 січня 1944 р. у с. Матусові Черкаської обл. в родині службовця. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1969). Актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Знявся у стрічках: «Білі хмари» (Ваня), «На Київському напрямку» (Волков), «Білий птах з чорною ознакою» (Роман), «Таємниця партизанської землянки» (Коцюба), «Єралашний рейс» (Похмурий), «Р. В. Р.» (Головень), «Женці» (Ковальов), «Підпільний обком діє» (Новиков), «Схованка біля Червоного каменя» (Алексєєв), «Доля» (Рябокляч, «Мосфільм»), «Повертайся з сонцем» (Коля, «Узбекфільм»), "За два кроки від «Раю» (полковник), «І ніхто у світі…» (Матюшенко), «Два гусари» (т/ф, 2 с, офіцер), «Без сина не приходь!» (Гусов), «Фантастична історія» (гравець), «Мама рідна, любима» (голова колгоспу). Грав також у фільмах: «Комісари», «В'язні Бомона», «Там, вдалині за рікою», «Хлопчину звали Капітаном», «Чорний капітан», «Свято печеної картоплі», "Бунтівний «Оріон», «Розколоте небо», «Від Бугу до Вісли», «Віщує перемогу», «Жіночі радощі й печалі», «Шлях до Софії», «Високий перевал», «Вишневі ночі», «Зона», «Грішник», «Сто тисяч», «Війна» (т/ф, 6 а), «Особиста зброя», «Подарунок на іменини», "Капітан «Пілігрима», «Хочу зробити зізнання», «Помешкання у завулку», «Підпалювачі», «Секретний ешелон».

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Література

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ 15—116.