Колони Ашоки: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 62: Рядок 62:
* [http://www.columbia.edu/itc/mealac/pritchett/00routesdata/bce_299_200/ashoka/lioncapital/lioncapital.html Columbia University, New York] — See «lioncapital» for pictures of the original «Lion Capital of Ashoka» preserved at the [[Sarnath Museum]] which has been adopted as the «National Emblem of India» and the Ashoka Chakra (Wheel) from which has been placed in the center of the «National Flag of India».
* [http://www.columbia.edu/itc/mealac/pritchett/00routesdata/bce_299_200/ashoka/lioncapital/lioncapital.html Columbia University, New York] — See «lioncapital» for pictures of the original «Lion Capital of Ashoka» preserved at the [[Sarnath Museum]] which has been adopted as the «National Emblem of India» and the Ashoka Chakra (Wheel) from which has been placed in the center of the «National Flag of India».


[[Категорія:Стародавня Індія]]
[[Категорія:Імперія Маур'їв]]
[[Категорія:Пам'ятники Індії]]
[[Категорія:Пам'ятники Індії]]
[[Категорія:Колони і антаблементи|Ашоки]]
[[Категорія:Колони і антаблементи|Ашоки]]

Версія за 17:57, 12 вересня 2021

Колона Ашоки в Аллахабаді на фотографії 1870 року

Колони (стовпи) Ашоки — кам'яні монументи в формі окремого вертикального стовпа, встановлені в середині III століття до н. е. за наказом індійського царя Ашоки в ключових центрах держави Маур'їв.

Загальний опис

Написи на колонах, виконані на брахмі і розшифровані Дж. Прінсепом в 1837 році. Вони є найдавнішими прикладами індійської писемності[1]. На вершинах колон спочатку були розміщені скульптурні групи з зображеннями священних тварин. Також їх прикрашали зображення колеса дхарми і свастики.

Колони діляться на малі і великі; останні мають 12-15 метрів у висоту і важать близько 50 тонн. Колони встановлювалися в людних місцях, іноді віддалених на сотні миль від того місця, де їх виготовили. Поруч з кожним монументом стояв служитель, що роз'яснював зміст написи неписьменному населенню. Установка таких колон була ефективним засобом державної пропаганди[2].

Колони Ашоки стали предметом наслідування для наступних індійських правителів. За межами Індії їх копіював в XIII столітті сіамський цар Менграй.

Оскільки мусульманські правителі Індії систематично знищували статуї тварин, до нашого часу дійшли фрагменти тільки 19 колон і тільки шість скульптурних груп. Очевидно, в давнину їх було набагато більше. Повалені колони були реконструйовані в XIX столітті британськими колоніальними властями.

Краще за інших наверш збереглася так звана левова капітель в Сарнатху, чиє стилізоване зображення було оголошено в 1950 році національною емблемою Індії. Цю капітель виявив в 1851 році британський археолог А. Каннінгем, якому належить також честь відкриття колони в Санчі.

Єратичні зображення тварин на колонах відзначені впливом мистецтва Ахеменідів[3]. Це найдавніші шедеври індійської скульптури. До теперішнього часу вони перенесені в музеї, а на колонах їх замінили копії.

Список колон

Два китайських середньовічних мандрівники у своїх записах зафіксували існування декількох колон, які тепер зникли: Фасянь описав шість, а Сюаньцзан п'ятнадцять, з яких тільки п'ять можуть бути ідентифіковані з уцілілих стовпах. Список місцезнаходження вцілілих колон:[4][5]

Географія відомих колон Ашоки

Список капітелей

Відомо в цілому сім вцілілих капітелей, п'ять із зображенням левів, одна зі слоном і одна з зебу. Одна з них, чотири леви із Сарнатху, став Державним Гербом Індії.

Примітки

  1. Bhattacharyya, Sibajiban (1970). Abhidharma Buddhism to 150 A.D. Motilal Banarsidass Publ. Процитовано 3 червня 2021.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  2. Bandyopadhyaya, Jayantanuja (2007). Class and Religion in Ancient India. Anthem Press. Процитовано 3 червня 2021.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  3. Gardner's Art through the Ages (ed. Fred Kleiner). 15th edition. ISBN 9781305544918. Page 441.
  4. Mahajan V.D. (1960, reprint 2007). Ancient India, S.Chand & Company, New Delhi, ISBN 81-219-0887-6, pp.350-3
  5. Singh, Upinder (2008). A History of Ancient and Early Medieval India: From the Stone Age to the 12th Century. New Delhi: Pearson Education. с. 358. ISBN 978-81-317-1677-9.

Література

  • Ashoka, Emperor, Edicts of Ashoka, eds. N. A. Nikam, Richard P. McKeon, 1978, University of Chicago Press, ISBN 0226586111, 9780226586113, google books
  • «Companion»: Brown, Rebecca M., Hutton, Deborah S., eds., A Companion to Asian Art and Architecture, Volume 3 of Blackwell companions to art history, 2011, John Wiley & Sons, 2011, ISBN 1444396323, 9781444396324, google books
  • Harle, J.C., The Art and Architecture of the Indian Subcontinent, 2nd edn. 1994, Yale University Press Pelican History of Art, ISBN 0300062176
  • Krishnaswamy, C.S., Sahib, Rao, and Ghosh, Amalananda, «A Note on the Allahabad Pillar of Aśoka», The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, No. 4 (Oct., 1935), pp. 697–706, Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, JSTOR
  • Falk, H. Asokan Sites and Artefacts: a A Source-book with Bibliography, 2006, Volume 18 of Monographien zur indischen Archäologie, Kunst und Philologie, Von Zabern, ISSN 0170-8864

Посилання