Державна кримінально-виконавча служба України: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
== Структура == |
== Структура == |
||
[[Файл:Старший лейтенант.jpg|міні|Старший лейтенант Державної кримінально-виконавчої служби України у парадно-вихідній формі, 2019]] |
[[Файл:Старший лейтенант.jpg|міні|[[Старший лейтенант]] Державної кримінально-виконавчої служби України у [[Військовий однострій|парадно-вихідній формі]], 2019]] |
||
Служба складається з центрального апарату, 25 територіальних органів управління [[Державна пенітенціарна служба України|Державної пенітенціарної служби України]] в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, 184 установ, 703 уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів (два центри первинної підготовки, коледж другого рівня акредитації).<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/160-19|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2019-11-20}}</ref> |
Служба складається з центрального апарату, 25 територіальних органів управління [[Державна пенітенціарна служба України|Державної пенітенціарної служби України]] в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, 184 установ, 703 уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів (два центри первинної підготовки, коледж другого рівня акредитації).<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/160-19|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2019-11-20}}</ref> |
||
Версія за 09:14, 7 жовтня 2021
Державна кримінально-виконавча служба України — система, на яку покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e0/KVS_logo.svg/220px-KVS_logo.svg.png)
Правові засади
Правові засади організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»[1].
Згідно з КПК України, ДКВСУ має у своєму складі слідчі підрозділи, які є органами досудового розслідування; оперативні підрозділи, наділені правом проводити гласні та негласні слідчі (розшукові) дії. Згідно з розподілом підслідності, слідчі органів ДКВСУ здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях ДКВСУ. Але, рішенням Конституційного суду України від 24.04.2018, ДКВСУ позбавлена права здійснення досудового розслідування злочинів[2].
Структура
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e2/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%82.jpg/220px-%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%82.jpg)
Служба складається з центрального апарату, 25 територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, 184 установ, 703 уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів (два центри первинної підготовки, коледж другого рівня акредитації).[3]
Число ув'язнених
Станом на 1 січня 2010 року у 184 установах Державної кримінально-виконавчої служби України трималося 147,7 тис. осіб, у тому числі: у 32 діючих слідчих ізоляторах — 38 тис. осіб, у 141 кримінально-виконавчий установі відкритого та закритого типів — 108,2 тис. засуджених, в 10 виховних колоніях — 1499 неповнолітніх засуджених. На обліку 703 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції перебуває 161 тис. осіб.
Навчання засуджених
З метою забезпечення права засуджених на доступність і безоплатність здобуття загальної середньої освіти на початок 2009/2010 навчального року загальноосвітні навчальні заклади розпочали роботу при 150 установах Державної кримінально-виконавчої служби України, з них при 106 виправних колоніях, 32 слідчих ізоляторах, 10 виховних колоніях та 2 виправних центрах, у тому числі: у 56 установах — вечірні школи (з них у 10 виховних колоніях — середні загальноосвітні школи ІІ-ІІІ ступенів), 81 — класи (групи) з вечірньою формою навчання, 13 — навчально-консультаційні пункти.
Виробництво
В установах Державної кримінально-виконавчої служби України існує потужний виробничо-технічний потенціал і розвинена інженерна інфраструктура як для забезпечення повноцінного промислового виробництва, так і для надання комунально-побутових послуг засудженим.
Виробничий потенціал Державної кримінально-виконавчої служби України включає 130 промислових та 11 сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на виробництві машин і обладнання для сільського господарства, підйомно-транспортного устаткування, іншої продукції машинобудування та металообробки, виготовлення меблів, швейних виробів, продукції з природного каменю, виробництва рослинницької та тваринницької продукції.
Охорона здоров'я засуджених
Організація охорони здоров'я засуджених здійснюється 105 медичними частинами установ виконання покарань та 22 лікарнями, а осіб, узятих під варту, — 32 медичними частинами. Крім того, медичні послуги надаються засудженим і ув'язненим у лікувальних закладах Міністерства охорони здоров'я України.
У Державній кримінально-виконавчій службі України створена санітарно-епідеміологічна служба Державного департаменту України з питань виконання покарань, робота якої спрямована на нагляд за санітарно-епідеміологічним станом установ, організацією водопостачання, харчування, моніторинг епідемічної ситуації.
Фахівці служби
Організовують і проводять роботу із засудженими та особами, узятими під варту, 47,6 тис. працівників.
Підготовка фахівців для Державної кримінально-виконавчої служби України з вищою освітою здійснюється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (спеціальність «Правознавство»), Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна (спеціальність «Психологія», «Соціальна робота») та Академією державної пенітенціарної служби України, Державного департаменту України з питань виконання покарань (спеціальність «Правоохоронна діяльність», «Правознавство»).
Див. також
Примітки
- ↑ Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»
- ↑ (PDF) http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/3-p.pdf.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ zakon.rada.gov.ua https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/160-19. Процитовано 20 листопада 2019.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка)