Драгуни: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
доповнення, оформлення |
уточнення, вікіфікація |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
У колишні часи під цією ж назвою розумілася [[піхота]], посаджена на [[Кінь|коней]]. Прообразом драгунів можна вважати [[ |
У колишні часи під цією ж назвою розумілася [[піхота]], посаджена на [[Кінь|коней]]. Прообразом драгунів можна вважати [[димахи|димахів]] ({{lang-el|διμάχοι}}) Олександра Македонського, які були навчені дій як у кінному, так і в пішому строю<ref name="ВЕС">{{ВТ-ВЕС|Драгуны}}</ref>. |
||
Слово «драгуни» вперше з'явилося в історії в [[16 століття|XVI ст.]]: [[ |
Слово «драгуни» вперше з'явилося в історії в [[16 століття|XVI ст.]]: маршал [[Шарль I де Коссе|Бріссак]] під час окупації [[П'ємонт]]у ([[1550]]—[[1560|60]]) посадив на коней добірних, сміливих піхотинців, дав цьому загону назву «драгуни» і застосовував його для швидких набігів. При зустрічі з противником вони спішувалися і діяли виключно в пішому порядку. Появі драгунів сприяло те, що станом на XVI ст. кіннота отримала вогнепальну зброю, перетворившись, таким чином, на кінних стрільців<ref name="ВЕС"/>. |
||
Перший [[полководець]], що надав драгунам їх сучасне значення, був шведський король [[Густав II Адольф|Густав-Адольф]]. Він докорінно змінив погляд на драгунів, прилічивши їх до кавалерії і призначивши для дій у переважно кінному строю. Піший бій був для них радше винятком, ніж правилом. Драгунські [[полк]]и, правильно організовані, перш за все з'явилися у [[Франція|Франції]] за [[Людовик XIV (король Франції)|Людовика XIV]] (1668). У XIX в [[Німеччина|Німеччині]], [[Австрія|Австрії]], [[Франція|Франції]] і [[Англія|Англії]] біля ⅓ всієї кінноти складалося з драгунів, в [[Італія|Італії]] ж їх зовсім не було. |
Перший [[полководець]], що надав драгунам їх сучасне значення, був шведський король [[Густав II Адольф|Густав-Адольф]]. Він докорінно змінив погляд на драгунів, прилічивши їх до кавалерії і призначивши для дій у переважно кінному строю. Піший бій був для них радше винятком, ніж правилом. Драгунські [[полк]]и, правильно організовані, перш за все з'явилися у [[Франція|Франції]] за [[Людовик XIV (король Франції)|Людовика XIV]] (1668). У XIX в [[Німеччина|Німеччині]], [[Австрія|Австрії]], [[Франція|Франції]] і [[Англія|Англії]] біля ⅓ всієї кінноти складалося з драгунів, в [[Італія|Італії]] ж їх зовсім не було. |
||
Версія за 17:24, 16 жовтня 2021
Драгу́ни (фр. dragons, буквально — «дракони») — вид кавалерії; назва присвоєна кінноті, яка здатна діяти в бою, як у кінному, так і в пішому строю. Назва походить від «дракона» (dragon) — короткоствольного варіанта мушкетона, вживаному французькими кінними піхотинцями[1][2].
Історія
У колишні часи під цією ж назвою розумілася піхота, посаджена на коней. Прообразом драгунів можна вважати димахів (грец. διμάχοι) Олександра Македонського, які були навчені дій як у кінному, так і в пішому строю[3].
Слово «драгуни» вперше з'явилося в історії в XVI ст.: маршал Бріссак під час окупації П'ємонту (1550—60) посадив на коней добірних, сміливих піхотинців, дав цьому загону назву «драгуни» і застосовував його для швидких набігів. При зустрічі з противником вони спішувалися і діяли виключно в пішому порядку. Появі драгунів сприяло те, що станом на XVI ст. кіннота отримала вогнепальну зброю, перетворившись, таким чином, на кінних стрільців[3].
Перший полководець, що надав драгунам їх сучасне значення, був шведський король Густав-Адольф. Він докорінно змінив погляд на драгунів, прилічивши їх до кавалерії і призначивши для дій у переважно кінному строю. Піший бій був для них радше винятком, ніж правилом. Драгунські полки, правильно організовані, перш за все з'явилися у Франції за Людовика XIV (1668). У XIX в Німеччині, Австрії, Франції і Англії біля ⅓ всієї кінноти складалося з драгунів, в Італії ж їх зовсім не було.
Росія
У московській армії слово «драгуни» вперше з'являється за Романова Михайла Феодоровича, коли в 1631 із завербованих іноземців був сформований 1-й драгунський полк, що в 1632 брав участь у бою в складі війська Шеїна під Смоленськом.
Потім драгуни стали поповнюватися московськими охочими людьми (добровольцями) і охрещеними татарами. До кінця царювання Олексія Михайловича драгунів було вже понад 11 тис. Тодішні драгуни були озброєні мушкетами, шпагами, бердишами і короткими списами.
У 20 столітті майже вся кавалерія де-факто стала драгунською — атакувати верхи на коні піхоту з автоматичною зброєю було б недоцільно через великі втрати. Під час Другої світової війни кавалерія драгунського типу була, образно кажучи, «квазімотопіхотою» — діючи там де недоцільно чи складно було застосовувати механізовані війська.
Примітки
- ↑ Dragoon. Oxford English Dictionary.
A kind of carbine or musket.
- ↑ Dragoon. Encyclopædia Britannica. 1911.
... took his name from his weapon, a species of carbine or short musket called the dragon.
- ↑ а б Драгуны // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
Джерела
- Черкас В. Б. Драгуни // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 460. — ISBN 966-00-0405-2.
Посилання
- Драгуни // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 381. — 1000 екз.
- Драгуны
- Гетьманський драгун XVII ст. // Український тиждень
- Драгуны // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Драгуни
|
