Навашин Сергій Гаврилович

|автор видів=

Сергій Гаврилович Навашин
Сергій Навашин Сергій Навашин
Народився	2 (14) грудня 1857(1857-12-14) Царевщина, Росія
Помер	10 грудня 1930(1930-12-10) (72 роки) Дитяче Село, Пушкін, Росія
Поховання	Передєлкінський цвинтарd
Країна	Російська імперія, РРФСР
Діяльність	біолог, ботанік, хімік
Alma mater	Московський університет
Галузь	ботаніка, альгологія
Заклад	Київський університет, Тбіліський університет
Науковий ступінь	доктор ботаніки
Відомі учні	Микола Цингер, Григорій Левицький
Аспіранти, докторанти	Nikolaĭ Petrovich Krenked Левицький Григорій Андрійович Делоне Лев Миколайович
Членство	НАН України Баварська академія наук Петербурзька академія наук Академія наук СРСР Російська академія наук
Відомий завдяки:	каріосистематика, цитоембріологія, відкриття подвійного запліднення покритонасінних рослин.
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах  Навашин Сергій Гаврилович у Вікісховищі

Сергі́й Гаври́лович Нава́шин (нар. 2 (14) грудня 1857(18571214), с. Царевщина, нині Балтайського району Саратовської області — пом. 10 грудня 1930, Дитяче Село (кол. Царське Село), нині м. Пушкін Ленінградської області) — радянський ботанік, цитолог та ембріолог рослин. Відкрив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898). Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики. Довгий час жив і працював у Києві, створив вітчизняну школу цитології та ембріології рослин, послідовниками якої були такі відомі цитоембріологи рослин як Віра Мандрик, Юрій Петрус та інші.

Був родом із дворян.  Після закінчення Саратовської гімназії вступив до Медично-хірургічної академії в Санкт-Петербурзі, захопився органічною хімією, працював спільно з відомим хіміком та композитором А. П. Бородіним.  Оскільки клінічна медицина Навашина не зацікавила, він залишив академію і вступив до 2-го курсу Московського університету, де не припиняв хімічних досліджень.  Слухав лекції з фізіології рослин професора К. А. Тімірязєва.  Після закінчення університету (1881) став його асистентом у Петровській сільськогосподарській академії, одночасно працював на Московських вищих жіночих курсах.  Тімірязєв ​​сприяв спеціалізації Навашин як ботаніка, рекомендував його професору Санкт-Петербурзького університету А. Н. Бекетову як здобувача ступеня магістра.  Успішно склавши іспити в Санкт-Петербурзі, Навашин повернувся до Московського університету, де на посаді приват-доцента читав запровадження в систематику грибів, а в Петрівській сільськогосподарській академії – патологію рослин.  Під керівництвом М. С. Вороніна спеціалізувався в галузі мікології та освоював мікроскопічну техніку.

1894 року був запрошений працювати на кафедру систематики та морфології рослин Київського університету.  Читав курс анатомії, морфології та систематики рослин.  Брав участь у будівництві школи в районі Святошина під Києвом, займався справами Київського товариства дослідників природи.  У 1894-1896 роках працював над дослідженням берези звичайної.  Робота «Про звичайну березу та морфологічне значення халацогамії» стала наслідком підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук.  Захист дисертації проходив у Новоросійському університеті у 1896 році.  Європейські вчені спочатку розцінили роботи Навашина як помилкові, оскільки вони сильно суперечили науковим поглядам, що були на той момент, але з часом змушені були визнати його правоту.

У 1894-1914 роках працював директором ботанічного саду Київського університету.  У 1898 році представив доповідь про дослідження подвійного запліднення у лілії кучерявої (Lilium martagon L.) і рябчика східного (Fritillaria tenella) на засіданні Х з'їзду дослідників природи і лікарів, в тому ж році опублікував його німецькою мовою [3].  Багато ботаніки до Навашина докладно досліджували різні види лілій, але примудрилися не звернути увагу на цей важливий феномен.  Працював на острові Ява.

Навашин власним коштом обладнав невелику лабораторію у селищі Святошин недалеко від Києва.  Тут він продовжив свої наукові дослідження, дедалі більше заглиблюючись у чисту цитологію.  Завдяки своїй спостережливості він знову досягає успіху і робить відкриття, повз які пройшли багато цитологів.

У 1915 році лікарі діагностували у С. Г. Навашин рак і навіть передбачали його швидку смерть, але після проведеної операції Сергій Гаврилович прожив ще 15 років.  За порадою лікарів він переїхав до м. Тифліс, де продовжив свою наукову та педагогічну діяльність на посадах професора Грузинського університету та тифліського політехнікуму.

У 1917 році обирається дійсним членом Петербурзької академії наук та шведської академії наук в Упсалі.

З весни 1923 виконував обов'язки директора Державного Тимірязівського науково-дослідного інституту, одночасно продовжуючи свої наукові дослідження.  Неодноразово виїжджав із доповідями на закордонні наукові симпозіуми.  У 1930 році йде з посади директора і зосереджується виключно на науковій діяльності.  Але восени того ж року захворює на важку форму грипу, який через півтора місяці призвів до зараження крові.  10 грудня 1930 року о 2-й годині ночі С. Г. Навашин помер

Життєпис

Навчання та життя в Москві

Народився у родині лікаря. Початкову освіту отримав вдома, навчався у Саратівській гімназії.

1874 року — вступив до Медико-хірургічної академії, де переважно займався хімією у лабораторії О. П. Бородіна.

1878 року — переводиться до Московського університету, який закінчує кандидатом у 1881 році, захистивши роботу з хімії. Саме тут під впливом лекцій К. А. Тімірязєва та В. Я. Цингера розпочав вивчати ботаніку після курсу хімії, посів місце лаборанта на кафедрі фізіології рослин, та невдовзі (1885) таку ж посаду у Петровській сільськогосподарській академії.

Київський період

1894 року запрошено працювати на кафедру систематики та морфології рослин Київського університету. Читав курс анатомії, морфології та систематики рослин. Брав участь у будівництві школи у районі Святошино під Києвом, багато часу проводив з дітьми, опікувався справами Київського товариства натуралістів. У 1894–1896 роках працював над дослідженням берези звичайної. Робота «Про звичайну березу і морфологічне значення халазогамії» стала наслідком підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук. Захист самої дисертації проходив у Одеському університеті 1896 року. 1894–1914 роки — працює директором ботанічного саду Київського університету. 1898 рік — доповідь про дослідження подвійного запліднення у Lilium martagon L. на засіданні Х з'їзду натуралістів та лікарів. Працює на о. Ява.

Радянський період

Професор Тбіліського (1918–1923) університету. Один із засновників (1923) і перший директор (до 1929) Біологічного інституту ім. Тімірязева в Москві. Академік АН СРСР (1918; член-кореспондент 1901), академік АН УРСР (1924).

Похований в Москві.

Наукова діяльність

Сергій Гаврилович Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та морфології рослин. Дослідив у берези механізм проникнення пилкової трубки в насінну бруньку через її підставу — халазу; проходження трубки у вільхи, в'яза, волоського горіха та згодом довів наявність халазогамії і у інших однопокривних рослин. Фундаментальне значення мало відкриття ним у покритонасінних рослин подвійного запліднення, що пояснило природу їх триплоїдного ендосперма, а також природу ксеній. Заклав основи вчення про морфологію хромосом та її таксономічне значення.

Нагороди та звання

• 1901 рік — член-кореспондент Російської АН.
• 1904 рік — присудження премії імені Бера.
• 1908 рік — член-кореспондент Баварської Академії наук.
• 1911 рік — іноземний член Лондонського Ліннеївського товариства.
• 1918 рік — дійсний член Російської АН.

Джерела

• С. Г. Навашин на who-is-who.com.ua
• С. Г. Навашин на cybertruffle.org.uk