Левитський Григорій Андрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м виправлення дат
Немає опису редагування
Мітки: Скасовано Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 68: Рядок 68:
Вперше у світі показав значні перебудови у структурі хромосом під дією [[Рентгенівське випромінювання|рентгенівського випромінювання]]. Левитський визначив, що хромосоми мають двоплечу будову, а також постулював, що ядерні фрагменти, які не мають перетяжки-[[центромери]], не успадковуються, а тому не можуть вважатися хромосомами. Також вивчав генетичні механізми процесів видоутворення у рослин. Показав, що близькі еволюційно види мають близький набір хромосом. Зокрема досліджував спадкові зміни у цукрового буряка.
Вперше у світі показав значні перебудови у структурі хромосом під дією [[Рентгенівське випромінювання|рентгенівського випромінювання]]. Левитський визначив, що хромосоми мають двоплечу будову, а також постулював, що ядерні фрагменти, які не мають перетяжки-[[центромери]], не успадковуються, а тому не можуть вважатися хромосомами. Також вивчав генетичні механізми процесів видоутворення у рослин. Показав, що близькі еволюційно види мають близький набір хромосом. Зокрема досліджував спадкові зміни у цукрового буряка.


Є піонером цитогенетики. Разом з [[Делоне Лев Миколайович|Левом Делоне]] вважається автором терміна «[[каріотип]]», хоча на відміну від Делоне вкладав у цей термін його сучасне розуміння.<ref>[http://alkruglov.narod.ru/delone4.html Н. Л. Делоне «У времени в плену. Записки генетика». М.: Российское гуманистическое общество, 2010. 224 с., илл.]</ref>
Є піонером цитогенетики. Разом з [[Делоне Лев Миколайович|Левом Делоне]] вважається автором терміна «[[каріотип]]», хоча на відміну від Делоне вкладав у цей термін його сучасне розуміння.<ref>[http://alkruglov.narod.ru/delone4.html Н. Л. Делоне «У времени в плену. Записки генетика». М.: Российское гуманистическое общество, 2010. 224 с., илл.]</ref> Справжні відкриття українця були ще попереду. Закінчивши у 1902 р. здобувати вищу освіту, 23-річний Григорій Левитський служив лаборантом ботанічного кабінету Київського політехнічного інституту. Проте, вже у перших наукових розвідках, як-то: “Проформи, проміжні між Pulmonaria angustifolia L. і P. officinalis L. (s.l.)” (1903) та “Pulmonaria molisimaKern х P. officinalis L. (s.l.)” (1905) – він викладав власний погляд на природну гібридизацію різко відмінних видів, що ставала саме причиною стирання видових відмінностей у місцях їх сумісного поширення.

Утім, природа та вік брали своє: хотілося революційних змін… І викладача КПІ (1904-1908) Григорія Левитського, котрий пристав до партії есерів, у 1907 р. вперше заарештували, того разу – за участь у нелегальному Всеросійському з’їзді Селянської спілки, що з 31 липня по 1 серпня 1905 р. відбувся в Москві. Подальші вісім місяців революціонер провів у Бутирській тюрмі, а потім бунтівника вислали подалі від гріха… за межі Російської імперії.
{| class="wikitable"
|
|}
Перебуваючи поза увагою “жандарма Європи”, молодий науковець не вилазив із розкішних бібліотек Лондона й Парижа, стажувався на Російській біологічній дослідній станції у Вілла-Франке неподалік Неаполя, працював у ботанічному саду Боннського університету. На батьківщині Бетховена під керівництвом знаного німецького цитолога польського походження Едуарда Страсбургера (Eduard Adolf Strasburger; 1844-1912) наш земляк, заглиблюючись у безодню новітньої науки – генетики, зосередився на різноманітних дослідженнях мітохондрій (хондріосом), яких також називають “клітинними електростанціями”.

Щодо теми нехромосомної спадковості українцем було написано та видрукувано кілька ґрунтовних наукових праць. Уже перша з них, а саме: “Про хондріосоми в рослинних клітинах” (1910) обласкала 31-річного цитолога увагою світового співтовариства вчених. Адже окрім низки теоретичних положень, Г.А.Левитський здійснив перше сенсаційне відкриття – експериментально довів наявність мітохондрій у рослинних клітинах.

<nowiki>*</nowiki>   *   *
{| class="wikitable"
|
|}
Лише у 1911 р. опальний біолог повернувся до Києва, де до 1922 р. знову викладав у КПІ морфологію і систематику рослин. Здобуті в Західній Європі знання відкрили нові наукові інтереси фахівця, і Григорій Андрійович узявся досліджувати мікроскопічну структуру рослинної клітини. Як запевняв патріарх вітчизняної генетики:

- Питома вага науки у кожній країні визначається не лише коштами, що відпускаються відповідно до державному бюджету, кількістю дослідних інститутів, а й, перш за все, світорозумінням наукових діячів, висотою їхнього наукового польоту.

Залишаючись у всьому новатором, Григорій Левитський став піонером нових методик. Зокрема, в розвідці “Про північну і південну Pulmonariaofficinalis L. (s.l.) у Росії” (1911), щоб виявити критерії чіткого розмежування, автор використав кількісний метод порівняльної оцінки обраних видів. Не випадково, наукові праці Г.А.Левитського в галузі видоутворення навіть у сучасній ботаніці доволі помітні.

Написав оце і замислився: як читачеві пояснити, наскільки це були незвідані терени новітньої науки, реальна terra іncognita? Аби рухатися швидше і далі від європейських колег, Григорію Левитському належало не просто братися за нові теми чи приділяти підвищену увагу методичним питанням. Доводилося переглядати сам дослідницький інструментарій, пропонувати нові реактиви.

Зокрема, у статті про мітохондрії наводилися результати порівнянь хондріосом у живих та фіксованих клітинах, а потім логічно доводилася тотожність картин, які спостерігались у першому та другому випадках. Щоб продовжувати цитогенетичні дослідження, потрібно було розробити і застосувати принципово новий фіксатор – хром-формол, що геть відрізнявся від існуючого і поширеного фіксатора Навашина. Що це, зрештою, дало? По-перше, дозволило чітко фіксувати мітохондрії, пластиди, інші органоїди клітини, що, в свою чергу, покращило результати при вивченні мітохондрій. По-друге, в якості ущільнювача й фіксатора хромова кислота від початку 1940-х рр. широко увійшла в практику.<ref>{{Cite web|title=Григорій Левитський. Генетика у межах життя одного корінця|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3344824-grigorij-levitskij-genetika-u-mezah-zitta-odnogo-korinca.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2021-12-09|language=uk}}</ref>


== Наукові роботи ==
== Наукові роботи ==

Версія за 20:35, 9 грудня 2021

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левитський.
Григорій Андрійович Левитський
Народився7 (19) листопада 1878(1878-11-19)
село Білки, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер20 травня 1942(1942-05-20) (63 роки)
Златоуст, Челябінська область,СРСР
Місце проживанняСРСР
Країна СРСР
 Російська імперія
Діяльністьбіолог, цитогенетик
Alma materКиївський університет (1902)
Галузьгенетика
ЗакладВсерадянський інститут рослинництва, Ленінград; Київський політехнічний інститут, Київ
Вчене званнячлен-кореспондент АН СРСР
Науковий ступіньдоктор наук
Науковий керівникСергій Навашин
Відомі учніАвдулов Микола Павлович
Аспіранти, докторантиТеодосій Добжанський
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Відомий завдяки:введення терміну каріотип
НагородиОрден Трудового Червоного Прапора

Григорій Андрійович Левитський (7 (19) листопада 1878(18781119), Білки, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія —20 травня 1942, Златоуст, Челябінська область, СРСР) — український ботанік, генетик, цитолог, каріолог. Викладав у Київському політехнічному інституті, Ленінградському університеті. Професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН СРСР.

Представник школи радянських генетиків, учень Сергія Навашина, працював із Миколою Вавиловим, Германом Мьоллером, Левом Делоне. Вперше у світі описав мітохондрії в рослинній клітині. Досліджував будову хромосом, виявив, що відмінності у кількості й структурі хромосом менше у близьких видів, увів у науковий вжиток термін «каріотип».

Репресований радянською владою, помер у тюрмі.

Біографія

Народився в родині священика. Навчався в Колегії Павла Галагана. Поступив на природниче відділення Київського університету 1897 року. Спеціалізувався на кафедрі ботаніки під керівництвом Миколи Цингера[ru] і Сергія Навашина.

Після закінчення у 1902 працював лаборантом ботанічного кабінету Київського політехнічного інституту.

У 1907 році заарештований за участь у Всеросійському селянському з'їзді на 8 місяців у Бутирській тюрмі, а потім висланий за межі Росії. У цей час працював у бібліотеках Лондона і Парижу, на російській біологічній станції у Вілла-Франке поблизу Неаполя, у ботанічному саду Боннського університету. У Бонні працював під керівництвом німецького цитолога Едуарда Страсбургера, досліджував нехромосомну спадковість.

З 1911 року повернувся у Київ і знову викладав морфологію і систематику рослин у КПІ. У цей час досліджував мікроскопічну структуру рослинної клтини. У 1914 році був мобілізований до лав армії, звідки через рік повернувся у чині прапорщика. У 1915 році Левитський здав іспит на фізико-математичному факультеті КПІ і отримав ступінь магістра.

У 1917–1920 Левитський читав курс «Будова і організація протоплазми» в Народному університеті. У 1920 році організував кафедру морфології і систематики рослин у Київському інституті народного господарства, якою і завідував до 1925 року. Також у 1920 році організував вищі курси з селекції сільськогосподарських рослин при Сахаротресті, а у 1922 році став одним із засновників Київського наукового інституту селекції, де очолив лабораторію морфології і систематики рослин.

1925 року в родині Левитських народилася донька Надія, а 31 травня 1927 року — син Іван.

У 1925 на запрошення Миколи Вавилова Григорій Левитський переїхав до Ленінграду, де займався дослідженнями будови хромосом, завідуючи лабораторією цитології у ВІРі.

У 1927 році брав участь у Міжнародному генетичному конгресі у Берліні.

У 1932 обраний членом-кореспондентом АН СРСР. У лютому 1933 заарештований і перебував на засланні у місті Ачинськ Красноярського краю, звідки зусиллями Вавилова повертається у листопаді того ж року. У 1934 він стає доктором біологічних наук.

Остання світлина Григорія Левицького, зроблена у тюрмі

У 1930–1932 роках Левитський працював професором на кафедрі морфології і систематики рослин у Молочно-городньому інституті в Дєтскому Селі. У 1934–1937 роках за запрошенням завідувача кафедри генетики Георгія Карпеченка працював професором Ленінградського університету. У 1938–1941 роках викладав на кафедрі генетики Пушкінського сільськогосподарського інституту.

У 1937 році знову заарештований, але невдовзі звільнений. 28 червня 1941 року заарештований втретє. Помер у тюрмі 20 травня 1942.

Родина

Родина Григорія Левитського (1946 рік, Рига). Іван Левитський (зверху), Надія Левитська (ліворуч), Наталя Левитська-Кузьміна (праворуч)

Після арешту Григорія Левитського його родина у вересні 1941 року не встигла евакуюватися з Пушкіна опинилася у німецькій окупаційній зоні. Кінець війни зустріли у Талсі, Латвійська РСР.

Дружина — Наталія Євгенівна Левитська-Кузьміна (1899–1952). Народилася в Києві. Після смерті чоловіка жила з дітьми в Ризі, звідти переїхала до Новгороду, де працювала завідувачкою лабораторії у лікарні. Заарештована 16 квітня 1951 року, присуджено вирок у 25 років таборів, померла у тюрмі.[1]

Донька — Надія Левитська (нар. 1925). Заарештовано 16 липня 1951 року. Присуджено 10 років таборів. Звільнено 26 грудня 1956 року. У 1960-1970-ті роки допомагала Олександру Солженіцину ховати рукописи, описана у його нарисі «Бодалося теля із дубом». Бібліограф Російського громадського фонду Олександра Солженіцина.[2][3][4]

Син — Іван Левитський (1927–1995). Народився у Ленінграді. До осені 1945 року працював різноробочим у лікарні Талсі. Склав екзамени за 7й клас екстерном. У вересні поступив у залізничний технікум у Даугавпілсі. Випустився з технікуму 20 червня 1948 року з фахом техніка-механіка паровозу. Вступив до Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту імені Образцова. 25 лютого 1950 року заарештований, 10 травня засуджений до 10 років таборів з статтею 58-1 КК РРФСР.[5] Відбував покарання у Норильському виправно-трудовому таборі, де у травні 1953 року розпочалося повстання. Був співкамерником Данила Шумука. Звільнений умовно-достроково 25 лютого 1955 року. Залишився на поселенні у Норильську до 1956 року, працював конструктором в управлінні вугільної промисловості. Одружився із Ніною Василівною, у 1956 році в них народився син, названий на честь Вавилова Миколою, а 1966 року донька Наталя. Влітку 1955 року намагався поступити до Хабаровського інституту залізничного транспорту, проте не пройшов за конкурсом. У 1956 році все ж поступив до інституту. Після випуску в 1961 році працював конструктором на заводі «Дальдизель». У вересні 1961 році реабілітований. З 1966 року працював у Хабаровському політехнічному інституті. Мав наукові публікації з конструювання,[6] посібники[7], патенти на винаходи.[8][9][10][11] У 1990 році захистив дисертацію на ступінь кандидата технічних наук.[12] 1993 року отримав звання доцента.[13]

Науковий внесок

Левитський починав як дослідник спонтанної еволюції рослин. У перших роботах він вивчав наслідки гібридизації у віддалених видів одного роду Pulmonaria. Пізніше під впливом Едуарда Страсбургера досліджував мікроскопічну будову рослинних клітин. Вперше у світі описав наявність мітохондрій у клітинах рослин. Пізніше сконцентрувався на дослідженні будови хромосом та її мінливості. Розробив декілька методів забарвлення хромосом і мітохондрій.

Вперше у світі показав значні перебудови у структурі хромосом під дією рентгенівського випромінювання. Левитський визначив, що хромосоми мають двоплечу будову, а також постулював, що ядерні фрагменти, які не мають перетяжки-центромери, не успадковуються, а тому не можуть вважатися хромосомами. Також вивчав генетичні механізми процесів видоутворення у рослин. Показав, що близькі еволюційно види мають близький набір хромосом. Зокрема досліджував спадкові зміни у цукрового буряка.

Є піонером цитогенетики. Разом з Левом Делоне вважається автором терміна «каріотип», хоча на відміну від Делоне вкладав у цей термін його сучасне розуміння.[14] Справжні відкриття українця були ще попереду. Закінчивши у 1902 р. здобувати вищу освіту, 23-річний Григорій Левитський служив лаборантом ботанічного кабінету Київського політехнічного інституту. Проте, вже у перших наукових розвідках, як-то: “Проформи, проміжні між Pulmonaria angustifolia L. і P. officinalis L. (s.l.)” (1903) та “Pulmonaria molisimaKern х P. officinalis L. (s.l.)” (1905) – він викладав власний погляд на природну гібридизацію різко відмінних видів, що ставала саме причиною стирання видових відмінностей у місцях їх сумісного поширення.

Утім, природа та вік брали своє: хотілося революційних змін… І викладача КПІ (1904-1908) Григорія Левитського, котрий пристав до партії есерів, у 1907 р. вперше заарештували, того разу – за участь у нелегальному Всеросійському з’їзді Селянської спілки, що з 31 липня по 1 серпня 1905 р. відбувся в Москві. Подальші вісім місяців революціонер провів у Бутирській тюрмі, а потім бунтівника вислали подалі від гріха… за межі Російської імперії.

Перебуваючи поза увагою “жандарма Європи”, молодий науковець не вилазив із розкішних бібліотек Лондона й Парижа, стажувався на Російській біологічній дослідній станції у Вілла-Франке неподалік Неаполя, працював у ботанічному саду Боннського університету. На батьківщині Бетховена під керівництвом знаного німецького цитолога польського походження Едуарда Страсбургера (Eduard Adolf Strasburger; 1844-1912) наш земляк, заглиблюючись у безодню новітньої науки – генетики, зосередився на різноманітних дослідженнях мітохондрій (хондріосом), яких також називають “клітинними електростанціями”.

Щодо теми нехромосомної спадковості українцем було написано та видрукувано кілька ґрунтовних наукових праць. Уже перша з них, а саме: “Про хондріосоми в рослинних клітинах” (1910) обласкала 31-річного цитолога увагою світового співтовариства вчених. Адже окрім низки теоретичних положень, Г.А.Левитський здійснив перше сенсаційне відкриття – експериментально довів наявність мітохондрій у рослинних клітинах.

*   *   *

Лише у 1911 р. опальний біолог повернувся до Києва, де до 1922 р. знову викладав у КПІ морфологію і систематику рослин. Здобуті в Західній Європі знання відкрили нові наукові інтереси фахівця, і Григорій Андрійович узявся досліджувати мікроскопічну структуру рослинної клітини. Як запевняв патріарх вітчизняної генетики:

- Питома вага науки у кожній країні визначається не лише коштами, що відпускаються відповідно до державному бюджету, кількістю дослідних інститутів, а й, перш за все, світорозумінням наукових діячів, висотою їхнього наукового польоту.

Залишаючись у всьому новатором, Григорій Левитський став піонером нових методик. Зокрема, в розвідці “Про північну і південну Pulmonariaofficinalis L. (s.l.) у Росії” (1911), щоб виявити критерії чіткого розмежування, автор використав кількісний метод порівняльної оцінки обраних видів. Не випадково, наукові праці Г.А.Левитського в галузі видоутворення навіть у сучасній ботаніці доволі помітні.

Написав оце і замислився: як читачеві пояснити, наскільки це були незвідані терени новітньої науки, реальна terra іncognita? Аби рухатися швидше і далі від європейських колег, Григорію Левитському належало не просто братися за нові теми чи приділяти підвищену увагу методичним питанням. Доводилося переглядати сам дослідницький інструментарій, пропонувати нові реактиви.

Зокрема, у статті про мітохондрії наводилися результати порівнянь хондріосом у живих та фіксованих клітинах, а потім логічно доводилася тотожність картин, які спостерігались у першому та другому випадках. Щоб продовжувати цитогенетичні дослідження, потрібно було розробити і застосувати принципово новий фіксатор – хром-формол, що геть відрізнявся від існуючого і поширеного фіксатора Навашина. Що це, зрештою, дало? По-перше, дозволило чітко фіксувати мітохондрії, пластиди, інші органоїди клітини, що, в свою чергу, покращило результати при вивченні мітохондрій. По-друге, в якості ущільнювача й фіксатора хромова кислота від початку 1940-х рр. широко увійшла в практику.[15]

Наукові роботи

Опублікував більше 80 наукових робіт.

  • Про форми, проміжні між Pulmonaria angustifolia L. i P. officinalis L. (s. l.) (1903)
  • Про північну і південну Pulmonaria officinalis L. (s. l.) в Росії (1911)
  • Левитский Г. А. Материальные основы наследственности. — К.: Гос. издат. Украины, 1924. — 166 с.
  • Левитский Г. А. Pulmonaria molisima Kern × P. officinalis L. (s. l.) // Труды Ботанического музея имп. Академии наук, 1905, вып. 2.
  • Левитский Г. А. О северной и южной Pulmonarii officinalis L. (s. l.) в России // Труды Ботанического музея имп. Академии наук, 1910, вып. 8.
  • Левитский Г. А. Элементы биометрики: Общедоступное руководство для натуралистов и аграрников. — К.: Сахаротрест, 1922.
  • До питання про причини спадкових відмінностей в розмірах клітин по спостереженню над буряком (1923)
  • «Каріо- і генотипічні зміни в процесі еволюції» (1925)
  • «Про цитологічний метод у систематиці» (1930)
  • «Каріологічний метод у систематиці і філогенетиці роду Festuca» (1927)
  • Левитский Г. А. Морфология хромосом. История. Методика. Факты. Теория // Труды по прикл. ботанике, генетике и селекции. — 1931. — 27, № 1. — С. 19.
  • Левитский Г. А. Морфология хромосом и понятие «кариотипа» в систематике // Там же. — С. 187.
  • Левитский Г. А. Цитологические основы эволюции //Природа. — № 5.
  • LEWITZKY, G. A. and ARARATIAN, A. G., 1931 Transformation of chromosomes under the influence of X-rays. Bull. Appl. Bot. 27: 289–303.
  • G. Lewitzky Experimentally Induced Alterations of the Morphology of Chromosomes The American Naturalist Vol. 65, No. 701 (Nov. — Dec., 1931), pp. 564–567 [1]
  • Левитский Г. А. Цитология растений // Избранные труды АН СССР / Ин-т общей генетики, Всесоюз. об-во генетиков и селекционеров им. Н. И. Вавилова. — М.: Наука, 1976. — 351 с.
  • Левитский Г. А. Цитогенетика растений // Избранные труды АН СССР / Ин-т общей генетики, Всесоюз. об-во генетиков и селекционеров им. Н. И. Вавилова. — М.: Наука, 1978. — 351 с

Вшанування пам'яті

У 1945 році посмертно нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1978 році на честь 100-річчя Григорія Левитського було проведено урочисте засідання у ВІРі і відкрито його погруддя.

Примітки

  1. ↑ Книга памяти жертв политических репрессий Новгородской области. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 13 червня 2014.
  2. ↑ Женщины ГУЛага: последние свидетели
  3. ↑ Ричард Темпест. Международная конференция «Александр Солженицын как писатель, мифотворец и общественный деятель» (Иллинойский университет, 14-16 июня 2007 г.)
  4. ↑ 45 лет назад Александр Солженицын закончил «Архипелаг ГУЛАГ» ТВ «Культура», 11.06.2013
  5. ↑ Левитский Иван Григорьевич. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора
  6. ↑ Левитский И. Г. О нагрузочной способности планетарной фрикционной передачи // Теория и расчет передаточных механизмов: межвуз. сб. науч. тр. /под ред. М. Л. Ерихова; Хабар. политехн. ин-т. — Хабаровск, 1973. — С. 155–160:ил. -Библиогр.: 6 назв
  7. ↑ Расчет клиноременной передачи: методические указания к курсовому проектированию по деталям машин для студентов всех форм обучения / сост. И. Г. Левитский.- Хабаровск: Изд-во Тихоокеан. гос. ун-та, 2008
  8. ↑ Устройство для измерения скольжения во фрикционных передачах (Патент SU 1538026)
  9. ↑ Каток фрикционной передачи (Патент SU 735857)
  10. ↑ Фрикционная передача (Патент SU 1397648)
  11. ↑ Регулятор давления для фрикционного планетарного редуктора (Патент SU 779981)
  12. ↑ Разработка основ расчета и проектирования силовой фрикционной планетарной передачи с гидравлически сжимаемым кольцевым катком. Автореф. дисс. кандидат технических наук, Левитский, Иван Григорьевич, Курган, 1990, специальность ВАК РФ 05.02.02
  13. ↑ А. В., Гиль (2004), И.Г. Левитский: судьба человека через призму сталинских репрессий (PDF), Краевой фестиваль «Студенческая весна-2004» {{citation}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  14. ↑ Н. Л. Делоне «У времени в плену. Записки генетика». М.: Российское гуманистическое общество, 2010. 224 с., илл.
  15. ↑ Григорій Левитський. Генетика у межах життя одного корінця. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 9 грудня 2021.

Джерела

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Левитський_Григорій_Андрійович&oldid=34029181