Герасимович Володимир Діонізійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 47: Рядок 47:
З численних фольклорно-етнографічних розвідок Герасимовича опубліковано:
З численних фольклорно-етнографічних розвідок Герасимовича опубліковано:
* «Народні звичаї, обряди та пісні в селі Крехові Жовківського повіту» (в журналі «Правда», 1893, 1894).
* «Народні звичаї, обряди та пісні в селі Крехові Жовківського повіту» (в журналі «Правда», 1893, 1894).
* [http://web.nlu.org.ua/object.html?id=039 Герасимович В. Що то таке господарність (економія)? / за Герінгом розповів В. Герасимович. – У Львові : Накладом К. Паньківського, 1894. – 102, 2 с. – (Дрібна бібліотека ; кн. 4).]

=== Оповідання ===
=== Оповідання ===
* «Домовик» («Неділя», 1895, 21 травня)
* «Домовик» («Неділя», 1895, 21 травня)

Версія за 10:54, 20 грудня 2021

о. Володимир Герасимович
Псевдопсевдоніми і криптоніми: Василь Трохимович, Кирик, Шпирка, В. Г., Г-ч,' В.
Народився1 жовтня 1870(1870-10-01)
м. Золочів
Помер14 серпня 1940(1940-08-14) (69 років)
с. Терпилівка
ПохованняПідволочиський район
Діяльністьсвященик УГКЦ, письменник, етнограф, культурно-освітній діяч, перекладач, член товариства «Просвіта»
Галузьлітература[1], проза[1], драма[1], етнографія[1], перекладацтво[d][1] і cultural-educational activityd[1]
Alma materбогословський факультет Львівського університетуd
Знання мовукраїнська[1]
Титулпарох с. Терпилівка
Термін1899-1940
Попереднико. Михайло Форись
Наступнико. Мирон Головинський
Конфесіягреко-католикї
У шлюбі зЄвгенія Шухевич

о. Володимир Деонізійович (Денисович) Герасимович, псевдоніми і криптоніми: Василь Трохимович, Кирик, Шпирка, В. Г., Г-ч, В. (1 (13) жовтня 1870, Золочів — 14 серпня 1940, Терпилівка, нині Підволочиський район Тернопільської області) — священик УГКЦ, письменник, етнограф, культурно-освітній діяч, перекладач, член товариства «Просвіта».

Життєпис

Народився в Золочеві в сім'ї судді Дениса Герасимовича. Мати Володимира народилася в Крехові Жовківського повіту. Від 1872 р. упродовж десяти років сім'я проживала у Жовкві, винаймаючи одну із кімнат у василіянському монастирі Різдва Христового[2].

Закінчив Львівську духовну семінарію УГКЦ, університет (богословський факультет). Перед висвяченням одружився з Євгенією з роду Шухевичів. Рукоположений у священичий сан 16 грудня 1894 р.[3] З 1895 року — на служінні: спочатку в селі Семичів, потім у м Тернопіль. З 1899 — у селі Терпилівка, де заснував читальню товариства «Просвіта», хор, аматорський театральний гурток, якими керував.

Виховав дочку Ганну-Зиновію (Когут у заміжжі) — хорову диригентку, композиторку, фольклористку, мемуаристку.

Помер і похований у Терпилівці.

Творча спадщина

Опублікував понад 30 художніх творів: оповідань, п'єс, перекладів. З численних фольклорно-етнографічних розвідок Герасимовича опубліковано:

Оповідання

  • «Домовик» («Неділя», 1895, 21 травня)
  • «Візитація» (1924)

П'єси

  • «Воєнні промисловці» (1917)
  • «Мамона» (1922)
  • «Бантикур умер» (1924)
  • «Клопоти війта Смоктуна» (1934)
  • «На колесі щастя» (1936)

У них із симпатією змальовував життя і звичаї сільські трудівників, висміював урядовців, лихварів, осуджував неробство, пияцтво.

Переклади

Переклав окремі твори Льва Толстого («Крейцерова соната», 1902), Івана Тургенєва («Перша любов», 1910), Михайла Салтикова-Щедріна, Едмона Ростана («Самаритянка», 1930), К. Райса та ін.

Був знайомий з Іваном Франком (провадив із ним жваве листування), Осипом Маковеєм, Тимофієм Бордуляком, Володимиром Гнатюком, Франтішеком Ржегоржем[4].

Примітки

  1. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  2. Шкраб'юк П. Крехів: дороги земні і небесні… — С. 160—161.
  3. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 132.
  4. Арсенич П. ГЕРАСИМО́ВИЧ Володимир Денисович (Деонізійович).

Джерела