Сидихін Євген Володимирович

Сидихін Євген Володимирович
Народився	2 жовтня 1964(1964-10-02) (59 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	актор, актор театру, телеведучий, телеактор
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Роки діяльності	1989 — тепер. час
Діти	Поліна Євгенівна Сидихінаd
IMDb	nm0796606
Нагороди та премії
sidikhin.narod.ru

Сиді́хін Євге́н Володи́мирович (нар. 2 жовтня 1964) — радянський і російський актор театру і кіно, телеведучий. Лауреат Державної премії Росії у галузі літератури та мистецтва (2000) і низки вітчизняних кінопремій.

Біографія

Народився 2 жовтня 1964 року у Ленінграді.

В шкільні роки займався боротьбою, став 5-тиразовим чемпіоном Ленінграда.

По закінченні школи вступив на акторський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (курс Ігора Владимирова). На першому курсі призваний до армії.

У 1983 — 1985 роках перебував в лавах Збройних Сил СРСР, проходив військову службу в Афганістані.

Після демобілізації відновив навчання в інституті, закінчивши його у 1989 році (курс Льва Додіна).

У 1989 — 1993 роках працював у театрі імені Ленсовєта.

З 1993 року — актор Санкт-Петербурзького Великого драматичного театру імені Товстоногова.

Зніматись у кіно почав у 1989 році. Найбільшу популярність актору принесли ролі у бойовиках та кримінальних драмах.

У 1999—2000 рр. вів на каналі «НТВ» програму «Двоє», у 2012 році — ведучий документальної програми НТВ «Круті нульові».

Родина

Ще в студентські роки одружився з Тетяною Борковською. Має трьох дочок: Поліну (1988), Аглаю (1998) і Анфісу (2007).

Фільмографія

• «Алкмена та Амфітріон» (1989, телеспектакль; воїн)
• «Графиня» (1991, Микита Шувалов, письменник-початківець (головна роль)
• «За останньою межею» (1991, Віктор Дрьомов, ЗМС з боксу)
• «Прірва» (1992, Гоша, носильник; реж. І. Диховичний, Росія—Франція)
• «Виконавець вироку» (1992, Юрій Кірсанов (головна роль; озвучив Олександр Рахленко)
• «Операція „Люцифер“» (1993, слідчий прокуратури Забєлін)
• «Діти чавунних богів» (1993, Ігнат Морозов (головна роль)
• «Пором „Анна Кареніна“» (1993, командир легіону; реж. О. Яковлєва)
• «Остання субота» (1993, Олег)
• «Два брати і сестра» / Três Irmãos (1994, Жуау)
• «Російський транзит» (1994, Олександр Євгенович Бояров, «вибивала» ресторану «Пальміра», колишній майстер спорту з карате (головна роль); реж. В. Титов)
• «Без зворотньої адреси» (1994—1998, реж. К. Худяков)
• «Манія Жизелі» (1995, Борис Каплун; реж. О. Учитель)
• «Вовча кров» (1995, Родіон Миколайович Добрих, командир загону ЧОПівців (прототип І. І. Долгих); реж. М. Стамбула)
• «Васька Нємєшаєв» / Letgohand Vaska / Haggyállogva Vászka (1996, Ванька; Угорщина)
• «Мамо, не горюй» (1997, Зубек; реж. М. Пежемський)
• «Обпалені на морозі» / Burnt by Frost (1997, Норвегія)
• «Ретро втрьох» (1998, Костя; реж. П. Тодоровський)
• «У дзеркалі Венери» (1999, Пітер)
• «Зима у біса на паличках» / Egy tél az Isten háta mögött (1999, Бельгія)
• «Чоловічий характер, або Танго над прірвою 2» (1999, Сергій)
• «Барак» (1999, Олексій Михайлович Болотін, дільничний, старший лейтенант; реж. В. Огородніков) — Державна премія Росії у галузі літератури та мистецтва (2000)
• «Зіронька моя ненаглядна» (2000, В'ячеслав Миколайович, офіцер; реж. С. Мікаелян)
• «Бандитський Петербург» (з 2000, т/с, 1—4, 6—10 фільми; підполковник, майор, полковник Микита Микитович Кудасов)
• «Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон» (2000, т/с; підполковник, майор, полковник Микита Микитович Кудасов)
• «Бандитський Петербург. Фільм 2. Адвокат» (2000, т/с; підполковник, майор, полковник Микита Микитович Кудасов)
• «Літо, або 27 вкрадених поцілунків» / 27 Missing Kisses (2000, Олександр, астроном; реж. Нана Джорджадзе, Великобританія—Німеччина—Грузія—Франція)
• «Російська красуня» (2001, Юра, режисер; Італія—Росія)
• «Дванадцята осінь» (телеверсія «Ахіллесова п'ята») (2001, Максим)
• «Бандитський Петербург. Фільм 3. Крах Антибіотика» (2001, т/с; підполковник, майор, полковник Микита Микитович Кудасов)
• «Цвіркун за вогнищем» (2001, Джон; реж. Л. Нечаєв)
• «Соломія» (2001, т/с; Федір Петрович Яліков)
• «Ковчег» (2002, шкіпер)
• «Біле золото» (2002, Федір Ломов, король Сибіру, колишній КДБіст)
• «Таксист» (2003, т/с; Ілля Орлов) — номінація на Премію «Золотий орел» за найкращу чоловічу роль на телебаченні (2004)
• «Бандитський Петербург. Фільм 4. Арештант» (2003, т/с; начальник 15-го відділу УГРО ОРБ підполковник Микита Микитович Кудасов (2-3, 6-7 серії)
• «Бандитський Петербург. Фільм 5. Опер» (2003, т/с; начальник 15-го відділу УГРО ОРБ підполковник Микита Микитович Кудасов (флешбеки-сцени)
• «Бандитський Петербург. Фільм 6. Журналіст» (2003, т/с; Микита Микитович Кудасов)
• «Мамо, не горюй 2» (2005, Зубек; реж. М. Пежемський)
• «Злочин і погода» (2006, Родіон (головна роль)
• «Літєйний, 4» (2008—2014, т/с; Євген Андрійович Шаламов, генерал-майор ФСБ, начальник спеціального відділу (з 2-го сезону)
• «У лісах Сибіру» (2016, Олексій; реж. Сефі Неббу, Франція)
• «Три дні до весни» (2017, Зімін, начальник НКВС Ленінграда)
• «Робота без авторства» (2018, майор НКВС Муравйов; реж. Флоріан Генкель фон Доннерсмарк, Німеччина)

Література

• Раззаков Ф. Досьє на звезд: Кумиры всех поколений. М., 1998. — С.580—584;
• Раззаков Ф. Популярная Энциклопедия звезд. М., 2000. — С.524—525;
• Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.94-95.

Посилання

• Євген Сидихін на «Кино-театр.ru»
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)