Макаренко Микола Омелянович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6
SalweenBot (обговорення | внесок)
м правопис
Рядок 78: Рядок 78:
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60617 Макаренко Микола Омелянович] / ЕСУ
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60617 Макаренко Микола Омелянович] / ЕСУ
* [https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_07_Ле-Ме#page/n73/mode/2up Макаренко Микола] // {{УМЕ7|сторінки=894}}
* [https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_07_Ле-Ме#page/n73/mode/2up Макаренко Микола] // {{УМЕ7|сторінки=894}}
{{Інші проєкти
{{інші проекти
|Тема = Микола Макаренко
|Тема = Микола Макаренко
|Портал = Мистецтво
|Портал = Мистецтво

Версія за 20:16, 28 квітня 2022

Макаренко Микола Омелянович
Народився4 (16) лютого 1877(1877-02-16)
Москалівка, Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер4 січня 1938(1938-01-04) (60 років)
Томськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР
Країна УНР, СРСР СРСР
Підданство Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьархеолог, письменник
Alma materПетербурзький археологічний інститут, Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Галузьархеологія, мистецтвознавство, музеєзнавство
ЗакладВУАН, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
Відомі учніГлухенька Наталія Олександрівна
Відомий завдяки:археологічними та мистецтвознавчими дослідженнями, вивченням монументального зодчества

Мака́ренко Мико́ла Омеля́нович (4 (16) лютого 1877(18770216), Москалівка — 4 січня 1938, Томськ) — український археолог і мистецтвознавець.

Жертва сталінського терору. Страчений окупаційною владою через відмову (1934) підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Життєпис

Народився в селі Москалівка (нині село Роменського району Сумської області). Після Лохвицької гімназії навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, з 1902 — 1905 — в петербурзькому Археологічному інституті.

Дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі, тісно співпрацюючи з Імператорською Археологічною комісією, друкувався в часописі «рос. Старые годы», викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину Михайла Ломоносова та Тараса Шевченка.

В Україні

Меморіальна дошка Макаренку М. О. на стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Скульптор Юрій Багаліка

1918 року отримав громадянство УНР та оселився в Києві. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії, Спаського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум, Маріупольського могильника.

Упродовж 1920 — 1925 років — директор музею Мистецтв ВУАН, що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і дослідження.

1934 заарештований за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору, засланий на три роки до Казані, де викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. 1936, після повторного арешту, засуджений на три роки і відправлений у Томську виправно-трудову колонію № 2. 15 грудня 1937 року втретє заарештований і постановою «трійки» НКВС СРСР убитий в тюрмі 4 січня 1938. Місце поховання кати приховали.

Реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 07.07.1960 та Томського обласного суду від 28.01.1965, Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989.

Праці

Науковий доробок вченого:

Бібліографія друкованих праць М. О. Макаренка складає щонайменше 164 позиції. (Їх перелік див. у біографічному дослідженні Дмитра Єлисейовича Макаренка «Шлях до храму»)

Джерела та література

  • Р. В. Маньковська. Макаренко Микола Омелянович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 439. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Цвейбель Д. С. Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // УІЖ. — 1970. — № 8.
  • Макаренко Д. Є. Микола Омелянович Макаренко. — К., 1992.
  • Макаренко Д. Є. Невтомний просвітитель // Україна. Наука і культура. Вип. 28. — К., 1994. — С. 232—236.
  • Німенко Н. А. Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. — 2002. — №Х.
  • Макаренко Д. Є., Шлях до Храму. — К.: Хрещатик, 2006. — 128 с.
  • Принь О. В. Археологічні дослідження М. О. Макаренка на території заводу «Азовсталь» у 1931 році: невідомий рукопис спогадів історика П. В. Клименка // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2015. — Вип. 28. — С. 212—216.
  • Принь О. В. Археологічна експедиція професора М. О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Праці Центру пам'яткознавства. — 2016. — Вип. 30. — С. 93–98.

Посилання