Путивль: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Виправлено джерел: 13; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6 |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:15778}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref> |
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:15778}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref> |
||
| площа = 10,51 |
| площа = 10,51 |
||
| ref-площа =<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1670-17 Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Путивль Путивльського району Сумської області»]</ref> |
| ref-площа = <ref>[http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1670-17 Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Путивль Путивльського району Сумської області»]</ref> |
||
| густота = 1565 |
| густота = 1565 |
||
| поштові індекси = |
| поштові індекси = 41500—41505 |
||
| код = 5442 |
| код = 5442 |
||
| координати = {{coord|51|20|11|N|33|51|47|E|scale:100000|display=inline,title}} |
| координати = {{coord|51|20|11|N|33|51|47|E|scale:100000|display=inline,title}} |
||
Рядок 55: | Рядок 55: | ||
Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, оскільки Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху [[Шлях із варягів у греки|«з варяг у греки»]]. |
Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, оскільки Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху [[Шлях із варягів у греки|«з варяг у греки»]]. |
||
Раніше також згадувався як ''Путивель''<ref>[[:c:File:Administrative map of the Ukrainian Socialist Soviet Republic, 1927.png|Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки]]. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].</ref><ref>[[:c:File:Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки, 1932.jpg|Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки]]. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. |
Раніше також згадувався як ''Путивель''<ref>[[:c:File:Administrative map of the Ukrainian Socialist Soviet Republic, 1927.png|Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки]]. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].</ref><ref>[[:c:File:Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки, 1932.jpg|Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки]]. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. — Х., 1932.</ref>. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
{{see also|Путивльська фортеця}} |
{{see also|Путивльська фортеця}} |
||
[[Файл:Gorskii 03970u.jpg|міні|ліворуч|Сільська дівчина, 1904, [[Прокудін-Горський Сергій Михайлович|Прокудін-Горський]]]] |
[[Файл:Gorskii 03970u.jpg|міні|ліворуч|Сільська дівчина, 1904, [[Прокудін-Горський Сергій Михайлович|Прокудін-Горський]]]] |
||
Перша згадка про Путивль датується [[1146]] роком в [[Іпатіївський літопис|Іпатіївському літописі]], у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів [[Святослав-Михайло Ольгович|Святослава II]] та [[Ігор Ольгович|Ігоря Ольговичів]] з [[Князь Чернігівський|чернігівськими князями]] [[Володимир Давидович|Володимиром II]] та [[Ізяслав Давидович|Ізясловом Давидовичем]]. Проте сліди його заселення сягають [[ |
Перша згадка про Путивль датується [[1146]] роком в [[Іпатіївський літопис|Іпатіївському літописі]], у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів [[Святослав-Михайло Ольгович|Святослава II]] та [[Ігор Ольгович|Ігоря Ольговичів]] з [[Князь Чернігівський|чернігівськими князями]] [[Володимир Давидович|Володимиром II]] та [[Ізяслав Давидович|Ізясловом Давидовичем]]. Проте сліди його заселення сягають [[IX століття|IX]] —[[X століття|X]] століть. |
||
У другій половині [[ |
У другій половині [[XII століття]] та на початку [[XIII століття]] місто було центром [[Путивльське князівство|удільного князівства]], яким правили путивльські князі — одна із гілок чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль та був однією з [[Путивльська фортеця|фортець]], що захищали [[Київська Русь|Київську Русь]] від [[половці]]в. |
||
Путивль оспіваний у «[[Слово о полку Ігоревім|Слові о полку Ігоревім»]]. Саме тут, у Путивлі, [[Єфросинія Ярославна|Ярославна]] очікувала звісток про похід свого чоловіка [[Ігор Святославич|Ігоря Святославовича]] «в поле незнаемое, половецкое». [[1186]] році Путивльська фортеця була безуспішно обложена [[половці|половцями]]. |
Путивль оспіваний у «[[Слово о полку Ігоревім|Слові о полку Ігоревім»]]. Саме тут, у Путивлі, [[Єфросинія Ярославна|Ярославна]] очікувала звісток про похід свого чоловіка [[Ігор Святославич|Ігоря Святославовича]] «в поле незнаемое, половецкое». [[1186]] році Путивльська фортеця була безуспішно обложена [[половці|половцями]]. |
||
Від середини [[ |
Від середини [[XIV століття]] до [[1500]] року Путивль входив до складу [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. У [[1500]]—[[1721]] роках — [[Велике князівство Московське|Московського князівства]], згодом, від [[1547]] року — [[Московське царство|Московського царства]]. |
||
27 листопада 1604 року містяни Путивля підняли повстання проти московської залоги окольничого Михайла Михайловича Салтикова і перейшли на сторону українсько-польського війська, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.<ref>Похід на Москву / П. |
27 листопада 1604 року містяни Путивля підняли повстання проти московської залоги окольничого Михайла Михайловича Салтикова і перейшли на сторону українсько-польського війська, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.<ref>Похід на Москву / П. Блавацький. — Київ: Видавець Корбуш, 2020. — 208 с. — ISBN 978-966-2955-49-1.</ref> |
||
1721—[[1917]] роках Путивль перебував у складі [[Російська імперія|Російської імперії]] та був центром [[Путивльський повіт|Путивльського повіту]] [[Бєлгородська губернія|Бєлгородської]], а згодом [[Курська губернія|Курської]] губерній. |
|||
[[Файл:Могила Базими Г.Я. – колишнього начальника штабу партизанського з’єднання Ковпака С.А..jpg|міні|ліворуч|201x201px|Могила Базими Г. |
[[Файл:Могила Базими Г.Я. – колишнього начальника штабу партизанського з’єднання Ковпака С.А..jpg|міні|ліворуч|201x201px|Могила Базими Г. Я. — колишнього начальника штабу партизанського з'єднання Ковпака]] |
||
[[1905]] року в Путивльському повіті відбувалися селянські заворушення, які жорстоко придушила царська влада. У березні 1918 року місто захопили німецькі війська, а з грудня того ж року в ньому стояло військо [[Українська Народна Республіка|УНР]] під командуванням [[Петлюра Симон Васильович|С. |
[[1905]] року в Путивльському повіті відбувалися селянські заворушення, які жорстоко придушила царська влада. У березні 1918 року місто захопили німецькі війська, а з грудня того ж року в ньому стояло військо [[Українська Народна Республіка|УНР]] під командуванням [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюри]]. Через два місяці його захопили [[Добровольча армія|денікінці]], які наступали на [[Київ]]. У листопаді [[1919]] року в Путивль окупували червоні. [[1926]] року Путивль відійшов до складу УРСР і став райцентром Конотопської округи. Про історію стародавнього Путивля розповідають експонати районного краєзнавчого музею. Зокрема, серед багатьох цікавих речей є шафа, що належала гетьману Іванові Мазепі п- бароковий витвір німецьких майстрів XVII століття. У будинку музею, зведеному на початку XX ст., містився партизанський штаб з'єднання, яким командував колишній голова Путивльської міської ради [[Ковпак Сидір Артемович|Сидір Ковпак]] ([[1887]]—[[1967]]). Саме з Путивля партизани [[Ковпак Сидір Артемович|С. Ковпака]] і [[Руднєв Семен Васильович|С. Руднєва]] вирушили у рейд по тилах німців аж до [[Карпати|Карпат]], який завершився наприкінці [[1943]] року. Місцем дислокації партизанів був величезний Спадщанський ліс, в якому й досі зберігається партизанська землянка як пам'ять про ті роки. |
||
[[16 жовтня]] [[1925]] року Путивль було передано із складу [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]]. У 1920—1930-х роках Путивльский район був автономним російським національним районом у складі УРСР.<ref>Адміністративно-територіальний поділ УСРС. За станом на 1 гдудня 1933 року. — Харків: Видавництво ВУЦВК «Радянське будівництво і права», 1933. — 176 с</ref> У побуті говорять на путивльському діалекті курсько-орловскої групи говорів південноросійського наріччя. Населення — 29 723 |
[[16 жовтня]] [[1925]] року Путивль було передано із складу [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]]. У 1920—1930-х роках Путивльский район був автономним російським національним районом у складі УРСР.<ref>Адміністративно-територіальний поділ УСРС. За станом на 1 гдудня 1933 року. — Харків: Видавництво ВУЦВК «Радянське будівництво і права», 1933. — 176 с</ref> У побуті говорять на путивльському діалекті курсько-орловскої групи говорів південноросійського наріччя. Населення — 29 723 осіб, у тому числі міське населення — 16,4 тис. осіб, сільське — 13,3 тис. осіб. Національний склад [[українці]] — 47 %, [[росіяни]] — 51 %. |
||
=== Російське вторгнення === |
=== Російське вторгнення === |
||
Рядок 92: | Рядок 92: | ||
== Пам'ятки == |
== Пам'ятки == |
||
У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної [[Архітектура|архітектури]] [[ |
У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної [[Архітектура|архітектури]] [[XVII століття|XVII]] — [[XVIII століття|XVIII]] ст.: |
||
* [[ансамбль]] [[Мовчанський монастир|Мовчанського монастиря]] з храмом Різдва Богородиці (близько 1630—1636 рр.), з добудованим трапезним теплим храмом (1666—1669 роки), Спаською церквою (1666—1667 рр.), двома двоповерховими корпусами келій ([[ |
* [[ансамбль]] [[Мовчанський монастир|Мовчанського монастиря]] з храмом Різдва Богородиці (близько 1630—1636 рр.), з добудованим трапезним теплим храмом (1666—1669 роки), Спаською церквою (1666—1667 рр.), двома двоповерховими корпусами келій ([[XIX століття]]) і дзвіницею з [[бароко]]вим верхом (після перебудови наприкінці XVII — XVIII ст. соборний комплекс нині є єдиною пам'яткою стилю [[Російське бароко|«восьмерик на четверику»]] в [[Україна|Україні]]); |
||
[[Файл:Ярославна (Путивль).jpg|ліворуч|200px|міні|''Пам'ятник княгині [[Єфросинія Ярославна|Ярославні]] (дитинець міста)'']] |
[[Файл:Ярославна (Путивль).jpg|ліворуч|200px|міні|''Пам'ятник княгині [[Єфросинія Ярославна|Ярославні]] (дитинець міста)'']] |
||
* Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (середина [[17 століття|XVII століття]]), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі [[іконостас]]у, що зроблений в традиційному для [[Росія|Росії]] «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693—1697 |
* Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (середина [[17 століття|XVII століття]]), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі [[іконостас]]у, що зроблений в традиційному для [[Росія|Росії]] «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693—1697 рр.). |
||
Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві [[Церква Миколи Козацького (Путивль)|Миколи Козацького]] (1735—1737 рр.) із дзвіницею над притвором ([[1770-ті]] рр.) та на Воскресенській церкві ([[1758]] |
Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві [[Церква Миколи Козацького (Путивль)|Миколи Козацького]] (1735—1737 рр.) із дзвіницею над притвором ([[1770-ті]] рр.) та на Воскресенській церкві ([[1758]] р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста. |
||
З інших пам'яток [[ |
З інших пам'яток [[XVII століття|XVII]] — [[XVIII століття|XVIII]] століть: |
||
* цінна скульптура «Христа в темниці»; |
* цінна скульптура «Христа в темниці»; |
||
* ікони місцевих майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666 р.); |
* ікони місцевих майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666 р.); |
||
Рядок 105: | Рядок 105: | ||
* дзвін «Самодзвон». |
* дзвін «Самодзвон». |
||
Під час розкопів городища у 1950 — 1960-х |
Під час розкопів городища у 1950 — 1960-х років відкрито рештки фундаментів, мабуть, Вознесенської церкви, що була споруджена у кінці [[XII століття|XII]] — початку [[XIII] століття|XIII]] століть та рештки валів з [[XII століття|XII]] століття. |
||
У місті збереглося багато житлових та громадських споруд 19 — початку 20 століття. |
У місті збереглося багато житлових та громадських споруд 19 — початку 20 століття. |
||
Рядок 133: | Рядок 133: | ||
=== Народилися === |
=== Народилися === |
||
* [[Аляб'єв Олександр Володимирович|Олександр Аляб'єв]] ( |
* [[Аляб'єв Олександр Володимирович|Олександр Аляб'єв]] ({{н.}} 1940) — український музикант, баяніст, [[заслужений артист України]] (1998). |
||
* [[Вернигора Єфрем Леонтійович|Єфрем Вернигора]] (1884—невідомо) — підполковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. |
* [[Вернигора Єфрем Леонтійович|Єфрем Вернигора]] (1884—невідомо) — підполковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. |
||
* [[Душенко Михайло Савелійович|Михайло Душенко]] (1875—невідомо) — полковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], начальник постачання Армії; |
* [[Душенко Михайло Савелійович|Михайло Душенко]] (1875—невідомо) — полковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], начальник постачання Армії; |
||
* [[Дядечко Микола Платонович|Микола Дядечко]] (1912—2000) — ентомолог, доктор біологічних наук, професор |
* [[Дядечко Микола Платонович|Микола Дядечко]] (1912—2000) — ентомолог, доктор біологічних наук, професор |
||
* [[Загурський Леонтій Миколайович|Леонтій Загурський]] (1847—1912) — [[Українці|український]] [[Науковець|вчений]]-[[Юриспруденція|правознавець]], [[доктор наук|доктор юридичних наук]], декан юридичного факультету [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]] (1891—1905); |
* [[Загурський Леонтій Миколайович|Леонтій Загурський]] (1847—1912) — [[Українці|український]] [[Науковець|вчений]]-[[Юриспруденція|правознавець]], [[доктор наук|доктор юридичних наук]], декан юридичного факультету [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]] (1891—1905); |
||
* [[Клабуновський Євген Іванович|Євген Клабуновський]] ( |
* [[Клабуновський Євген Іванович|Євген Клабуновський]] ({{н.}} 1923) — вчений-хімік; |
||
* [[Мещанінов Олександр Іванович|Олександр Мещанінов]] (1879—1969) — визначний український медик, доктор медичних наук, [[професор]]; завідувач кафедри хірургії [[Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України|Харківського інституту, удосконалення лікарів]] (1919—1957), 5 грудня 2019 року у м. Харкові, у міській дитячій лікарні № 19 була встановлена меморіальна дошка<ref>{{Cite web|title=У Харкові відкрили меморіальну дошку Олександрові Мещанінову|url=http://www.city.kharkov.ua/uk/news/u-kharkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-oleksandrovi-meschaninovu-43454.html|website=https://www.city.kharkov.ua/|accessdate=2019-12-26|language=uk|first=Hulu|last=LLC|archive-date=26 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191226120434/https://www.city.kharkov.ua/uk/news/u-kharkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-oleksandrovi-meschaninovu-43454.html}}</ref> на честь професора; |
* [[Мещанінов Олександр Іванович|Олександр Мещанінов]] (1879—1969) — визначний український медик, доктор медичних наук, [[професор]]; завідувач кафедри хірургії [[Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України|Харківського інституту, удосконалення лікарів]] (1919—1957), 5 грудня 2019 року у м. Харкові, у міській дитячій лікарні № 19 була встановлена меморіальна дошка<ref>{{Cite web|title=У Харкові відкрили меморіальну дошку Олександрові Мещанінову|url=http://www.city.kharkov.ua/uk/news/u-kharkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-oleksandrovi-meschaninovu-43454.html|website=https://www.city.kharkov.ua/|accessdate=2019-12-26|language=uk|first=Hulu|last=LLC|archive-date=26 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191226120434/https://www.city.kharkov.ua/uk/news/u-kharkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-oleksandrovi-meschaninovu-43454.html}}</ref> на честь професора; |
||
* [[Сазанов Віктор Іванович|Віктор Сазанов]] (1879—1967) — радянський учений, агротехнік, рослинник, доктор сільськогосподарських наук, професор. |
* [[Сазанов Віктор Іванович|Віктор Сазанов]] (1879—1967) — радянський учений, агротехнік, рослинник, доктор сільськогосподарських наук, професор. |
||
Рядок 163: | Рядок 163: | ||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | * [http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh Путивль. Місто Ярославни у сльозах] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101127160706/http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh |date=27 листопада 2010 }} на [http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh ''www.ukrainaincognita.com'' (вебпроект «Україна Інкогніта»)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101127160706/http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh |date=27 листопада 2010 }} |
||
⚫ | * [http://uartlib.org/allbooks/istoriya-ukrayinskogo-mistetstva/v-v-vecherskyj-y-a-gylbo-a-v-lugovskoj-putyvl-fotoputevodytel/ В. В. Вечерский, И. А. Гильбо, А. В. Луговской. Путивль. Фотопутеводитель. Київ, Мистецтво, 1992.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190330094421/http://uartlib.org/allbooks/istoriya-ukrayinskogo-mistetstva/v-v-vecherskyj-y-a-gylbo-a-v-lugovskoj-putyvl-fotoputevodytel/ |date=30 березня 2019 }} |
||
⚫ | |||
{{Вікіпосилання |
{{Вікіпосилання |
||
|Тема = Путивль |
|Тема = Путивль |
||
Рядок 182: | Рядок 174: | ||
|Вікісховище = Category:Putyvl |
|Вікісховище = Category:Putyvl |
||
|Метавікі = |
|Метавікі = |
||
| |
|Проєкт = |
||
|Родовід = |
|Родовід = |
||
}} |
}} |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | * [http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh Путивль. Місто Ярославни у сльозах] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101127160706/http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh |date=27 листопада 2010 }} на [http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh ''www.ukrainaincognita.com'' (вебпроект «Україна Інкогніта»)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101127160706/http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/putyvl-misto-yaroslavny-u-slozakh |date=27 листопада 2010 }} |
||
⚫ | * [http://uartlib.org/allbooks/istoriya-ukrayinskogo-mistetstva/v-v-vecherskyj-y-a-gylbo-a-v-lugovskoj-putyvl-fotoputevodytel/ В. В. Вечерский, И. А. Гильбо, А. В. Луговской. Путивль. Фотопутеводитель. Київ, Мистецтво, 1992.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190330094421/http://uartlib.org/allbooks/istoriya-ukrayinskogo-mistetstva/v-v-vecherskyj-y-a-gylbo-a-v-lugovskoj-putyvl-fotoputevodytel/ |date=30 березня 2019 }} |
||
⚫ | |||
* {{УМЕ12|частина=Путивль|сторінки=1538}} |
* {{УМЕ12|частина=Путивль|сторінки=1538}} |
||
* [http://www.putivl.com.ua Портал міста Путивль] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191030180106/http://putivl.com.ua/ |date=30 жовтня 2019 }} |
* [http://www.putivl.com.ua Портал міста Путивль] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191030180106/http://putivl.com.ua/ |date=30 жовтня 2019 }} |
Версія за 21:36, 14 травня 2022
Путивль | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
![]() | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | ![]() | ||||||||
Регіон | Сумська область | ||||||||
Район | Конотопський район | ||||||||
Засноване | — | ||||||||
Перша згадка | Путивль згадується у 1146, але сліди його заселення сягають 9 — 10 ст. | ||||||||
Статус міста | від 1146 року | ||||||||
Населення | ▼ 15 778 (01.01.2017)[1] | ||||||||
- повне | ▼ 15 778 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 10,51 км²[2] | ||||||||
Густота населення | 1565 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 41500—41505 | ||||||||
Телефонний код | +380-5442 | ||||||||
Координати | 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д.Координати: 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 178 м | ||||||||
Водойма | р. Сейм | ||||||||
Міста-побратими | ![]() | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Буринь | ||||||||
До станції | 24 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- залізницею | 82 км | ||||||||
- автошляхами | 98,4 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- залізницею | 292 км | ||||||||
- автошляхами | 306 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 41500, Сумська обл., Конотопський р-н, м. Путивль, вул. Князя Володимира, 50 | ||||||||
Вебсторінка | Путивльська міськрада | ||||||||
|
Пути́вль — стародавнє місто на Посем'ї в Конотопському районі, колишній районний центр Сумської області України. Розташоване над річкою Сейм. У місті розвинута харчова промисловість та туристична галузь, є краєзнавчий музей. Віддаленість від залізниці (24 км) не сприяє його розвитку. Відстань до облцентру становить 98 км (автошлях Р44). Населення міста у 2001 році становило 17 354 чоловік, у 1897 — близько 10 000 мешканців.
Географія
Місто Путивль розташоване на правому березі річки Сейм, на відстані 96 км від обласного центру. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці (Любка) і заболочені озера. Через місто проходять автомобільні дороги Р44, Т 1911, Т 1920, Т 1921 та Т 1922.
Назва
Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, оскільки Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху «з варяг у греки».
Раніше також згадувався як Путивель[3][4].
Історія
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/23/Gorskii_03970u.jpg/220px-Gorskii_03970u.jpg)
Перша згадка про Путивль датується 1146 роком в Іпатіївському літописі, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X століть.
У другій половині XII століття та на початку XIII століття місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із гілок чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль та був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.
Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 році Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями.
Від середини XIV століття до 1500 року Путивль входив до складу Великого князівства Литовського. У 1500—1721 роках — Московського князівства, згодом, від 1547 року — Московського царства.
27 листопада 1604 року містяни Путивля підняли повстання проти московської залоги окольничого Михайла Михайловича Салтикова і перейшли на сторону українсько-польського війська, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.[5]
1721—1917 роках Путивль перебував у складі Російської імперії та був центром Путивльського повіту Бєлгородської, а згодом Курської губерній.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/9/94/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%93.%D0%AF._%E2%80%93_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%88%D1%82%D0%B0%D0%B1%D1%83_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%BF%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%A1.%D0%90..jpg/140px-thumbnail.jpg)
1905 року в Путивльському повіті відбувалися селянські заворушення, які жорстоко придушила царська влада. У березні 1918 року місто захопили німецькі війська, а з грудня того ж року в ньому стояло військо УНР під командуванням С. Петлюри. Через два місяці його захопили денікінці, які наступали на Київ. У листопаді 1919 року в Путивль окупували червоні. 1926 року Путивль відійшов до складу УРСР і став райцентром Конотопської округи. Про історію стародавнього Путивля розповідають експонати районного краєзнавчого музею. Зокрема, серед багатьох цікавих речей є шафа, що належала гетьману Іванові Мазепі п- бароковий витвір німецьких майстрів XVII століття. У будинку музею, зведеному на початку XX ст., містився партизанський штаб з'єднання, яким командував колишній голова Путивльської міської ради Сидір Ковпак (1887—1967). Саме з Путивля партизани С. Ковпака і С. Руднєва вирушили у рейд по тилах німців аж до Карпат, який завершився наприкінці 1943 року. Місцем дислокації партизанів був величезний Спадщанський ліс, в якому й досі зберігається партизанська землянка як пам'ять про ті роки.
16 жовтня 1925 року Путивль було передано із складу РРФСР до УСРР. У 1920—1930-х роках Путивльский район був автономним російським національним районом у складі УРСР.[6] У побуті говорять на путивльському діалекті курсько-орловскої групи говорів південноросійського наріччя. Населення — 29 723 осіб, у тому числі міське населення — 16,4 тис. осіб, сільське — 13,3 тис. осіб. Національний склад українці — 47 %, росіяни — 51 %.
Російське вторгнення
Орієнтовно о 16:40 24 лютого 2022 року силами ЗСУ в районі Путивля було зупинено наступ танків противника[7]
Економіка
- Птахопідприємство «Натон». Вирощує угорську птицю кросу ХайЛайн коричневий. Однак у перспективі хоче збільшити асортимент продукції шляхом посадки білої птиці, тому що на ринку попит має як коричневе яйце, так і біле.[8]
- ПП «Прибормашсервіс».
- ТОВ «Путивль-хліб».
- ТОВ «Колос».
- ППП «Сейм» [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Освіта і культура
У місті розташований Державний історико-культурний заповідник, який складається з 44 об'єктів нерухомої культурної спадщини. Об'єкти, що знаходяться власне в місті: краєзнавчий музей, Святодухівський монастир, Церква Миколи Козацького, Городок та інші.
Пам'ятки
У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної архітектури XVII — XVIII ст.:
- ансамбль Мовчанського монастиря з храмом Різдва Богородиці (близько 1630—1636 рр.), з добудованим трапезним теплим храмом (1666—1669 роки), Спаською церквою (1666—1667 рр.), двома двоповерховими корпусами келій (XIX століття) і дзвіницею з бароковим верхом (після перебудови наприкінці XVII — XVIII ст. соборний комплекс нині є єдиною пам'яткою стилю «восьмерик на четверику» в Україні);
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/a/ae/%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%28%D0%9F%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BB%D1%8C%29.jpg/200px-%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%28%D0%9F%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BB%D1%8C%29.jpg)
- Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (середина XVII століття), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі іконостасу, що зроблений в традиційному для Росії «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693—1697 рр.).
Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735—1737 рр.) із дзвіницею над притвором (1770-ті рр.) та на Воскресенській церкві (1758 р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста.
З інших пам'яток XVII — XVIII століть:
- цінна скульптура «Христа в темниці»;
- ікони місцевих майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666 р.);
- мист. оправи євангелій;
- дзвін «Самодзвон».
Під час розкопів городища у 1950 — 1960-х років відкрито рештки фундаментів, мабуть, Вознесенської церкви, що була споруджена у кінці XII — початку [[XIII] століття|XIII]] століть та рештки валів з XII століття.
У місті збереглося багато житлових та громадських споруд 19 — початку 20 століття.
Пам'ятки цивільної архітектури:
- Будинок, у якому мешкав історик Рябінін І. М. (1-а половина ХІХ століття);
- Будинок, у якому мешкав фотограф Фесик Я. (кінець ХІХ століття);
- Будинок графа Головіна (ХІХ століття);
- Будинок земської управи (тепер міська рада, 1878-81);
- Будинок купця Брежнєва (ХІХ століття);
- Будинок Черепова А. (тепер краєзнавчий музей, 1914);
- Будинок церковного притчу Покровської двухрамської церкви (1865);
- Курдюмовська богадільня (ХІХ століття);
- Магазин купця Брянцева (1910);
- Ремісниче училище Маклакова М. (тепер Путивльський коледж Сумського національного аграрного університету, 1886);
- Садиба генерала Косинського (1906-10);
- Садиба поміщика Єфремова (1824-36);
- Торгові ряди купців Пономарьових (ХІХ століття);
- Водогінна вежа (початок ХХ століття).
Транспорт
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/8/89/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9F%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BB%D1%8C.jpg/200px-%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9F%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BB%D1%8C.jpg)
Автобусна система міського транспорту в місті представлена єдиним маршрутом, що дозволяє вранці городянам дістатись до роботи та навчальних закладів.[9] Автобус курсує від місцевого РЕМу, через Райагробуд, центр та ПТУ до Прудів і в зворотному напрямку. Рейс триває півгодини. Розклад руху з 7:00 до 17:00. У вихідні та святкові дні графік роботи залежить від потреб пасажирів у транспорті.
Відомі люди
Народилися
- Олександр Аляб'єв (нар. 1940) — український музикант, баяніст, заслужений артист України (1998).
- Єфрем Вернигора (1884—невідомо) — підполковник Армії УНР.
- Михайло Душенко (1875—невідомо) — полковник Армії УНР, начальник постачання Армії;
- Микола Дядечко (1912—2000) — ентомолог, доктор біологічних наук, професор
- Леонтій Загурський (1847—1912) — український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, декан юридичного факультету Харківського університету (1891—1905);
- Євген Клабуновський (нар. 1923) — вчений-хімік;
- Олександр Мещанінов (1879—1969) — визначний український медик, доктор медичних наук, професор; завідувач кафедри хірургії Харківського інституту, удосконалення лікарів (1919—1957), 5 грудня 2019 року у м. Харкові, у міській дитячій лікарні № 19 була встановлена меморіальна дошка[10] на честь професора;
- Віктор Сазанов (1879—1967) — радянський учений, агротехнік, рослинник, доктор сільськогосподарських наук, професор.
- Павло Свиреденко (1897—1971) — український зоолог, дійсний член НАН України (від 1948), завідувач відділу екології Київського інституту зоології (1947—1954).
Мешкали
- Ольга Трофімцева (нар. 1976) — у 1991—1994 роках. навчалася в Путивльському сільськогосподарському технікумі, з 06 лютого 2019 р. — виконувач обов'язків Міністра аграрної політики та продовольства України.
Галерея
-
Головна пам'ятка Путивля — Мовчанський монастир (1591)
-
Центральна вулиця Путивля (початок ХХI століття)
-
Торгові ряди (XIX століття)
-
Путивль між 1905 та 1915 (фото Прокудіна-Горського)
Див. також
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Путивль Путивльського району Сумської області»
- ↑ Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
- ↑ Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. — Х., 1932.
- ↑ Похід на Москву / П. Блавацький. — Київ: Видавець Корбуш, 2020. — 208 с. — ISBN 978-966-2955-49-1.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ УСРС. За станом на 1 гдудня 1933 року. — Харків: Видавництво ВУЦВК «Радянське будівництво і права», 1933. — 176 с
- ↑ Військове вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень перший. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). 3 березня 2022. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Сумська птахоферма збільшить поголів'я курей до 190 тис. голів. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- ↑ (рос.) Міський портал Путивля [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.].
- ↑ LLC, Hulu. У Харкові відкрили меморіальну дошку Олександрові Мещанінову. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
Джерела та література
- Вортман Д. Я. Путивль [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 63. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Згадка про Путивль у Іпатіївському літописі [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Середньовічні фортифікації Путивля [Архівовано 11 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Путивль. Місто Ярославни у сльозах [Архівовано 27 листопада 2010 у Wayback Machine.] на www.ukrainaincognita.com (вебпроект «Україна Інкогніта») [Архівовано 27 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- В. В. Вечерский, И. А. Гильбо, А. В. Луговской. Путивль. Фотопутеводитель. Київ, Мистецтво, 1992. [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання
- Путивль // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1538. — 1000 екз.
- Портал міста Путивль [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
YouTube, Маловідома Україна. Путивль [Архівовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.] (Перевірено 18 лютого 2012)
![]() |
Це незавершена стаття про Путивльський район. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|
- Незавершені статті про Путивльський район
- Населені пункти Путивльського району
- Історичні місця України
- Путивль
- Міста Сумської області
- Районні центри Сумської області
- Міста Русі
- Посем'я
- 1146 в Україні
- Міста зі Списку руських міст далеких і близьких
- Населені пункти України, засновані 1146
- Населені пункти, засновані 989