Морозов Костянтин Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
вікіф., уточн., + 2 категорії
уточнення, вікіфікація, стиль, оформлення, категоризація (+ 1 категорія)
Рядок 13: Рядок 13:
| наступник = [[Сагач Ігор Михайлович|Ігор Сагач]] (з [[2008]])
| наступник = [[Сагач Ігор Михайлович|Ігор Сагач]] (з [[2008]])
| дата_народження = 03.06.1944
| дата_народження = 03.06.1944
| місце_народження = селище Лозова Павлівка (нині м. [[Брянка]]), [[Ворошиловградська область]], [[Українська РСР]],<br>{{USSR}}
| місце_народження = селище Лозова Павлівка (нині м. [[Брянка]]), [[Луганська область|Ворошиловградська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
| дата_смерті =
| дата_смерті =
| місце_смерті =
| місце_смерті =
Рядок 41: Рядок 41:
{{!)}}
{{!)}}
}}
}}
'''Костянти́н Петро́вич Моро́зов''' ({{н.}}&nbsp;[[3 червня]] [[1944]], селище Лозова Павлівка (нині м. [[Брянка]]), [[Луганська область|Ворошиловградська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— військовий діяч СРСР і України, [[генерал-полковник]] (18 вересня 1991)<ref>{{Постанова ВРУ|1569-XII|18 вересня 1991|Про присвоєння військового звання Міністру оборони України}}</ref>, [[Список міністрів оборони України|перший Міністр оборони України]] (вересень 1991&nbsp;— жовтень 1993). [[Надзвичайний і Повноважний Посол (Україна)|Надзвичайний і повноважний Посол України]] (2005)<ref>{{УПУ|1800/2005|19 грудня 2005|Про присвоєння К. Морозову дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла}}</ref>.
'''Костянти́н Петро́вич Моро́зов''' ({{н}} [[3 червня]] [[1944]], селище Лозова Павлівка (нині м. [[Брянка]]), [[Луганська область|Ворошиловградська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— радянський та український [[воєначальник]], [[державний діяч]] України, [[генерал-полковник]] (18 вересня 1991)<ref>{{Постанова ВРУ|1569-XII|18 вересня 1991|Про присвоєння військового звання Міністру оборони України}}</ref>, [[Список міністрів оборони України|перший Міністр оборони України]] (вересень 1991&nbsp;— жовтень 1993). [[Надзвичайний і Повноважний Посол (Україна)|Надзвичайний і повноважний Посол України]] (2005)<ref>{{УПУ|1800/2005|19 грудня 2005|Про присвоєння К. Морозову дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла}}</ref>.


== Біографія ==
== Біографія ==
Костянтин Петрович Морозов народився в селищі Лозова Павлівка (нині м. [[Брянка]]) [[Луганська область|Ворошиловградської області]]. Батько — Петро Степанович (1915—1954) учасник [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], у повоєнний період працював електриком на шахтах Донбасу, загинув на виробництві. Мати — Катерина Іванівна (1916—1997) була шкільною вчителькою.
Костянтин Петрович Морозов народився в селищі Лозова Павлівка (нині м. [[Брянка]]) [[Луганська область|Ворошиловградської області]]. Батько — Петро Степанович (1915—1954) учасник [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], у повоєнний період працював електриком на шахтах [[Донбас]]у, загинув на виробництві. Мати — Катерина Іванівна (1916—1997) була шкільною вчителькою.


1967 року закінчив [[Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба|Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків ВПС ім. С. Грицевця]], служив льотчиком у складі ВПС [[Північна група військ|Північної групи військ]]. 1972 року з посади командира авіаційної ланки поступив на командний факультет [[Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна|Військово-повітряної академії ім. Ю. О. Гагаріна]], яку закінчив 1975 року. Проходив службу в Липецькому ЦБЗ і ПЛС ВПС [[Московський військовий округ|МВО]] на посадах льотчика-інструктора, командира авіаційної ескадрильї, заступника командира авіаційного полку, начальника авіабази з дослідження бойового використання винищувальної авіації ([[Туркестанський військовий округ|ТуркВО]]), заступника командира і командира авіаційної дивізії [[Центральна група військ|ЦГВ]]. 1984 року направлений на навчання в [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Військовій академії Генерального штабу ЗС СРСР ім. К. Є. Ворошилова]], яку закінчив 1986 року.
1967 року закінчив [[Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба|Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків ВПС ім. С. І. Грицевця]]. Потім служив льотчиком у складі [[Повітряні сили|ВПС]] [[Північна група військ|Північної групи військ]]. 1972 року з посади командира авіаційної ланки вступив на командний факультет [[Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна|Військово-повітряної академії ім. Ю. О. Гагаріна]], яку закінчив 1975 року. Проходив службу в [[Липецьк]]ому ЦБЗ і ПЛС ВПС [[Московський військовий округ|Московського військового округу]] на посадах льотчика-інструктора, командира авіаційної ескадрильї, заступника командира авіаційного полку, начальника авіабази з дослідження бойового використання винищувальної авіації ([[Туркестанський військовий округ]]), заступника командира і командира авіаційної дивізії [[Центральна група військ|Центральної групи військ]].
⚫
По закінченні ВА ГШ, у 1986—1988 рр. проходив службу на посаді начальника штабу-першого заступника командувача повітряної армії ВГК (СП) зі штабом у [[Смоленськ|Смоленську]]. У грудні 1988 року переведений на таку ж посаду в повітряну армію зі штабом у [[Київ|Києві]], а у вересні 1990 р. призначений її командувачем.


⚫
1984 року направлений на навчання в [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Військовій академії Генерального штабу ЗС СРСР ім. К. Є. Ворошилова]], яку закінчив 1986 року. По закінченні Військовій академії Генерального штабу, у 1986—1988 роках проходив службу на посаді начальника штабу — першого заступника командувача повітряної армії ВГК (СП) зі штабом у [[Смоленськ|Смоленську]]. У грудні 1988 року переведений на таку ж посаду в [[17-та повітряна армія (СРСР)|17-ту повітряну армію]] зі штабом у [[Київ|Києві]], а у вересні 1990 року призначений її командувачем.
⚫
Під час [[Державний комітет з надзвичайного стану|спроби державного перевороту в Москві]] (серпень 1991&nbsp;р.) підтримав курс України на відокремлення від СРСР і утворення незалежної держави. 3 вересня 1991&nbsp;р. [[Верховна Рада України|Верховною Радою України]] призначений [[Список міністрів оборони України|першим Міністром оборони України]]<ref>{{Постанова ВРУ|1473-XII|3 вересня 1991|Про Міністра оборони України}}</ref>. 1 жовтня 1991&nbsp;р. Указом [[Президент СРСР|Президента СРСР]] і наказом [[Міністерство оборони СРСР|МО СРСР]] увільнений від обов'язків командувача повітряної армії і члена Військової ради [[Київський військовий округ|КВО]] та відряджений у розпорядження [[Кабінет Міністрів України|уряду України]]. Першим офіційно склав присягу на вірність українському народові (6 грудня 1991). Під керівництвом К. П.&nbsp;Морозова вперше було створено національну систему управління військовим угрупованням колишнього СРСР на території незалежної України, проведено унікальну організаційну роботу з приведення основної частини офіцерського складу цього угруповання до присяги на вірність народу України, проведено перший етап його реорганізації у структури Збройних Сил України, закладено основи організації видів Збройних Сил України. Через особисту особливу позицію в питанні [[Чорноморський флот ВМФ Росії|Чорноморського флоту]] 30 вересня 1993&nbsp;р. добровільно подав Президентові України рапорт про відставку<ref>{{УПУ|418/93|4 жовтня 1993|Про виконуючого обов'язки Міністра оборони України}}</ref>.

⚫
Під час [[Серпневий путч|спроби державного перевороту в Москві]] (19-21 серпня 1991 року) підтримав курс України на [[Розпад СРСР|відокремлення від СРСР]] і утворення незалежної держави. 3 вересня 1991 року [[Верховна Рада України|Верховною Радою України]] призначений [[Список міністрів оборони України|першим Міністром оборони України]]<ref>{{Постанова ВРУ|1473-XII|3 вересня 1991|Про Міністра оборони України}}</ref>. 1 жовтня 1991 року Указом [[Президент СРСР|Президента СРСР]] і наказом [[Міністерство оборони СРСР|МО СРСР]] увільнений від обов'язків командувача 17-ї повітряної армії і члена Військової ради [[Київський військовий округ|КВО]] та відряджений у розпорядження [[Кабінет Міністрів України|уряду України]]. Першим офіційно склав присягу на вірність українському народові (6 грудня 1991 року). Під керівництвом К. П.&nbsp;Морозова вперше було створено національну систему управління військовим угрупованням колишнього СРСР на території незалежної України, проведено унікальну організаційну роботу з приведення основної частини офіцерського складу цього угруповання до присяги на вірність народу України, проведено перший етап його реорганізації у структури Збройних Сил України, закладено основи організації видів Збройних Сил України. Через особисту особливу позицію в питанні [[Чорноморський флот ВМФ Росії|Чорноморського флоту]] 30 вересня 1993&nbsp;р. добровільно подав Президентові України рапорт про відставку<ref>{{УПУ|418/93|4 жовтня 1993|Про виконуючого обов'язки Міністра оборони України}}</ref>.
{{Див. також|Масандрівські угоди}}
{{Див. також|Масандрівські угоди}}


Після відставки з посади МО і звільнення із ЗС України — на громадській роботі: член Координаційної Ради Конгресу української інтелігенції, керівник виборчої громадської організації «Демократичне об'єднання Україна», координатор демократичних партій України, член Україно-Американського дорадчого Комітету з вироблення політики. У 1994—1995 рр. вивчав англійську мову, політологію, основи державного управління, політику міжнародної безпеки як старший науковий працівник Гарвардського університету (Kennedy School of Government), (Бостон, США). Закінчив докторантуру Міжнародного відкритого університету (2003) з дипломом доктора філософії в галузі політології (PhD).
Після відставки з посади міністра оборони і звільнення із [[Збройні сили України|ЗС України]] — на громадській роботі: член Координаційної Ради Конгресу української інтелігенції, керівник виборчої громадської організації «Демократичне об'єднання Україна», координатор демократичних партій України, член Україно-Американського дорадчого Комітету з вироблення політики. У 1994—1995 роках вивчав англійську мову, політологію, основи державного управління, політику міжнародної безпеки як [[старший науковий співробітник]] [[Гарвардський університет|Гарвардського університету]] (Kennedy School of Government) ([[Бостон]], [[Сполучені Штати Америки|США]]). Закінчив докторантуру Міжнародного відкритого університету (2003) з дипломом [[Доктор філософії|доктора філософії]] в галузі політології (PhD).


Від 1996 року&nbsp;— на дипломатичній службі. До 2000 року&nbsp;— радник-посланник, головний координатор співробітництва України з РПАС, ЄС, ЗЄС у військовій сфері Посольства України в Брюсселі, заступник Глави Місії України при [[НАТО]] (від 1998&nbsp;р.). Від травня 2000&nbsp;р. до листопада 2007&nbsp;р.&nbsp;— Посол України в [[Іран|Ісламській Республіці Іран]]<ref>{{УПУ|563/2000|5 квітня 2000|Про призначення К. Морозова Надзвичайним і Повноважним Послом України в Ісламській Республіці Іран}}</ref><ref>{{УПУ|442/2001|15 червня 2001|Про звільнення К. Морозова з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ісламській Республіці Іран}}</ref>, Посол з особливих доручень МЗС України (основний напрямок роботи&nbsp;— відносини [[Україна]]&nbsp;— [[НАТО]]), Глава Місії України при [[НАТО]] ([[Брюссель]], [[Бельгія]])<ref>{{УПУ|1545/2005|4 листопада 2005|Про призначення К. Морозова Главою Місії України при НАТО}}</ref>. У жовтні 2007&nbsp;р. через зміну позиції уряду України в питанні інтеграції в [[НАТО]] добровільно пішов у відставку<ref>{{УПУ|973/2007|15 жовтня 2007|Про звільнення К. Морозова з посади Глави Місії України при НАТО}}</ref>.
Від 1996 року&nbsp;— на [[Дипломатична служба України|дипломатичній службі]]. До 2000 року&nbsp;— радник-посланник, головний координатор співробітництва України з РПАС, ЄС, ЗЄС у військовій сфері [[Посольство України в Бельгії|Посольства України в Бельгії]], заступник Глави Місії України при [[НАТО]] (від 1998 року). Від травня 2000 року до листопада 2007 року— [[Посольство України в Ірані|Посол України в Ісламській Республіці Іран]]<ref>{{УПУ|563/2000|5 квітня 2000|Про призначення К. Морозова Надзвичайним і Повноважним Послом України в Ісламській Республіці Іран}}</ref><ref>{{УПУ|442/2001|15 червня 2001|Про звільнення К. Морозова з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ісламській Республіці Іран}}</ref>, Посол з особливих доручень [[Міністерство закордонних справ України|МЗС України]] (основний напрямок роботи&nbsp;— відносини [[Україна]]&nbsp;— [[НАТО]]), Глава [[Місія України при НАТО|Місії України при НАТО]] ([[Брюссель]], [[Бельгія]])<ref>{{УПУ|1545/2005|4 листопада 2005|Про призначення К. Морозова Главою Місії України при НАТО}}</ref>. У жовтні 2007 року через зміну позиції уряду України в питанні інтеграції в [[НАТО]] добровільно пішов у відставку<ref>{{УПУ|973/2007|15 жовтня 2007|Про звільнення К. Морозова з посади Глави Місії України при НАТО}}</ref>.


== Нагороди ==
== Нагороди ==
* [[Орден «За мужність»]] ІІІ ст. ([[4 грудня]] [[1996]])&nbsp;— ''за особисті заслуги у розбудові [[Збройні сили України|Збройних Сил України]], забезпечення обороноздатності країни''<ref>{{УПУ|1160/96|4 грудня 1996|Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За мужність"}}</ref>
* [[Орден «За мужність»]] ІІІ ст. ([[4 грудня]] [[1996]])&nbsp;— ''за особисті заслуги у розбудові [[Збройні сили України|Збройних Сил України]], забезпечення обороноздатності країни''<ref>{{УПУ|1160/96|4 грудня 1996|Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За мужність"}}</ref>
* [[Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»]] II ст. (1990), III ст. (1982)
* [[Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»]] II ступеня (1990), III ступеня (1982)
* Іменна вогнепальна зброя від Президента України (1993)
* [[Іменна вогнепальна зброя (Україна)|Іменна вогнепальна зброя від Президента України]] (1993)
* Медалі СРСР, України і міжнародні відзнаки
* Медалі СРСР, України і міжнародні відзнаки


Рядок 71: Рядок 71:
== Твори ==
== Твори ==
* ''Морозов К.'' Моя Українізація. — Київ: Основи, 2014. — 320 с. — ISBN 978-966-500-352-6
* ''Морозов К.'' Моя Українізація. — Київ: Основи, 2014. — 320 с. — ISBN 978-966-500-352-6
* [http://www.hup.harvard.edu/catalog.php?isbn=9780916458775 '''Above and beyond: From Soviet general to Ukrainian state builder''' / Kostiantyn P. Morozov; Introd. by Sherman W. Garnett.&nbsp;— Cambridge: Harvard Univ., 2000.&nbsp;— 295 с.&nbsp;— XXII.&nbsp;— Англ. мовою&nbsp;— ISBN 0-916458-77-6] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150323161842/http://www.hup.harvard.edu/catalog.php?isbn=9780916458775 |date=23 березня 2015 }}
* [http://www.hup.harvard.edu/catalog.php?isbn=9780916458775 '''Above and beyond: From Soviet general to Ukrainian state builder''' / Kostiantyn P. Morozov; Introd. by Sherman W. Garnett.&nbsp;— Cambridge: Harvard Univ., 2000.&nbsp;— 295 p.&nbsp;— XXII.&nbsp;— Англ. мовою&nbsp;— ISBN 0-916458-77-6] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150323161842/http://www.hup.harvard.edu/catalog.php?isbn=9780916458775 |date=23 березня 2015 }}


== Література ==
== Література ==
* ''Матвієнко В. М. '' Морозов Костянтин Петрович // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. ./ Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
* ''Матвієнко В. М.'' Морозов Костянтин Петрович // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с. —ISBN 966-316-045-4


== Посилання ==
== Посилання ==
Рядок 90: Рядок 90:
{{s-end}}
{{s-end}}


⚫
{{-}}{{Міністри оборони України}}
⚫
{{-}}{{Mil-bio-stub}}
⚫
{{Міністри оборони України}}
{{Уряд Вітольда Фокіна}}
{{Уряд Вітольда Фокіна}}
{{Уряд Леоніда Кучми}}
{{Уряд Леоніда Кучми}}
{{Представники України в НАТО}}
{{Представники України в НАТО}}
{{Бібліоінформація}}
{{Бібліоінформація}}
⚫
{{Mil-bio-stub}}


[[Категорія:Уродженці Брянки]]
[[Категорія:Уродженці Брянки]]
Рядок 103: Рядок 103:
[[Категорія:Радянські військові льотчики]]
[[Категорія:Радянські військові льотчики]]
[[Категорія:Українські військові льотчики]]
[[Категорія:Українські військові льотчики]]
[[Категорія:Міністри оборони України]]
[[Категорія:Українські дипломати]]
[[Категорія:Українські дипломати]]
[[Категорія:Надзвичайні і Повноважні Посли України]]
[[Категорія:Надзвичайні і Повноважні Посли України]]
Рядок 109: Рядок 108:
[[Категорія:Посли України в Ірані]]
[[Категорія:Посли України в Ірані]]
[[Категорія:Керівники Місії України при НАТО]]
[[Категорія:Керівники Місії України при НАТО]]
[[Категорія:Доктори філософії з політичних наук]]

Версія за 12:53, 29 червня 2022

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Морозов.
Морозов Костянтин Петрович
Морозов Костянтин Петрович
Морозов Костянтин Петрович
4-й Глава Місії України при НАТО
4 листопада 2005 — 15 жовтня 2007
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникВолодимир Хандогій (за сумісництвом)
НаступникІгор Сагач (з 2008)
2-й Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ісламській Республіці Іран
5 квітня 2000 — 15 червня 2001
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникВолодимир Бутяга
НаступникВадим Примаченко (з 2002)
1-й Міністр оборони України
3 вересня 1991 — 4 жовтня 1993
ПрезидентЛеонід Кравчук
Попередник —
НаступникІван Біжан (в. о.)
Народився3 червня 1944(1944-06-03) (80 років)
селище Лозова Павлівка (нині м. Брянка), Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Відомий якдипломат, офіцер
КраїнаУкраїна
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Звання Генерал-полковник
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
 Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
 Медіафайли у Вікісховищі

Костянти́н Петро́вич Моро́зов (нар. 3 червня 1944, селище Лозова Павлівка (нині м. Брянка), Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український воєначальник, державний діяч України, генерал-полковник (18 вересня 1991)[1], перший Міністр оборони України (вересень 1991 — жовтень 1993). Надзвичайний і повноважний Посол України (2005)[2].

Біографія

Костянтин Петрович Морозов народився в селищі Лозова Павлівка (нині м. Брянка) Ворошиловградської області. Батько — Петро Степанович (1915—1954) учасник німецько-радянської війни, у повоєнний період працював електриком на шахтах Донбасу, загинув на виробництві. Мати — Катерина Іванівна (1916—1997) була шкільною вчителькою.

1967 року закінчив Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків ВПС ім. С. І. Грицевця. Потім служив льотчиком у складі ВПС Північної групи військ. 1972 року з посади командира авіаційної ланки вступив на командний факультет Військово-повітряної академії ім. Ю. О. Гагаріна, яку закінчив 1975 року. Проходив службу в Липецькому ЦБЗ і ПЛС ВПС Московського військового округу на посадах льотчика-інструктора, командира авіаційної ескадрильї, заступника командира авіаційного полку, начальника авіабази з дослідження бойового використання винищувальної авіації (Туркестанський військовий округ), заступника командира і командира авіаційної дивізії Центральної групи військ.

1984 року направлений на навчання в Військовій академії Генерального штабу ЗС СРСР ім. К. Є. Ворошилова, яку закінчив 1986 року. По закінченні Військовій академії Генерального штабу, у 1986—1988 роках проходив службу на посаді начальника штабу — першого заступника командувача повітряної армії ВГК (СП) зі штабом у Смоленську. У грудні 1988 року переведений на таку ж посаду в 17-ту повітряну армію зі штабом у Києві, а у вересні 1990 року призначений її командувачем.

Під час спроби державного перевороту в Москві (19-21 серпня 1991 року) підтримав курс України на відокремлення від СРСР і утворення незалежної держави. 3 вересня 1991 року Верховною Радою України призначений першим Міністром оборони України[3]. 1 жовтня 1991 року Указом Президента СРСР і наказом МО СРСР увільнений від обов'язків командувача 17-ї повітряної армії і члена Військової ради КВО та відряджений у розпорядження уряду України. Першим офіційно склав присягу на вірність українському народові (6 грудня 1991 року). Під керівництвом К. П. Морозова вперше було створено національну систему управління військовим угрупованням колишнього СРСР на території незалежної України, проведено унікальну організаційну роботу з приведення основної частини офіцерського складу цього угруповання до присяги на вірність народу України, проведено перший етап його реорганізації у структури Збройних Сил України, закладено основи організації видів Збройних Сил України. Через особисту особливу позицію в питанні Чорноморського флоту 30 вересня 1993 р. добровільно подав Президентові України рапорт про відставку[4].

Див. також: Масандрівські угоди

Після відставки з посади міністра оборони і звільнення із ЗС України — на громадській роботі: член Координаційної Ради Конгресу української інтелігенції, керівник виборчої громадської організації «Демократичне об'єднання Україна», координатор демократичних партій України, член Україно-Американського дорадчого Комітету з вироблення політики. У 1994—1995 роках вивчав англійську мову, політологію, основи державного управління, політику міжнародної безпеки як старший науковий співробітник Гарвардського університету (Kennedy School of Government) (Бостон, США). Закінчив докторантуру Міжнародного відкритого університету (2003) з дипломом доктора філософії в галузі політології (PhD).

Від 1996 року — на дипломатичній службі. До 2000 року — радник-посланник, головний координатор співробітництва України з РПАС, ЄС, ЗЄС у військовій сфері Посольства України в Бельгії, заступник Глави Місії України при НАТО (від 1998 року). Від травня 2000 року до листопада 2007 року— Посол України в Ісламській Республіці Іран[5][6], Посол з особливих доручень МЗС України (основний напрямок роботи — відносини Україна — НАТО), Глава Місії України при НАТО (Брюссель, Бельгія)[7]. У жовтні 2007 року через зміну позиції уряду України в питанні інтеграції в НАТО добровільно пішов у відставку[8].

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Постанова Верховної Ради України від 18 вересня 1991 року № 1569-XII «Про присвоєння військового звання Міністру оборони України»
  2. ↑ Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1800/2005 «Про присвоєння К. Морозову дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла»
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України від 3 вересня 1991 року № 1473-XII «Про Міністра оборони України»
  4. ↑ Указ Президента України від 4 жовтня 1993 року № 418/93 «Про виконуючого обов'язки Міністра оборони України»
  5. ↑ Указ Президента України від 5 квітня 2000 року № 563/2000 «Про призначення К. Морозова Надзвичайним і Повноважним Послом України в Ісламській Республіці Іран»
  6. ↑ Указ Президента України від 15 червня 2001 року № 442/2001 «Про звільнення К. Морозова з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ісламській Республіці Іран»
  7. ↑ Указ Президента України від 4 листопада 2005 року № 1545/2005 «Про призначення К. Морозова Главою Місії України при НАТО»
  8. ↑ Указ Президента України від 15 жовтня 2007 року № 973/2007 «Про звільнення К. Морозова з посади Глави Місії України при НАТО»
  9. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 1996 року № 1160/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За мужність"»

Див. також

Список міністрів оборони України

Твори

Література

Посилання

Військові посади
Нове створення Міністр оборони
2-ге створення
3 вересня 1991 — 4 жовтня 1993 		Наступник:
Іван Біжан
Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Морозов_Костянтин_Петрович&oldid=36385056