Трюгве Гальвдан Лі: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м за запитом |
Zvr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Трюгве Лі народився в [[Осло]]. Його батько, Мартін Лі, був [[тесляр]]ем за професією. Він покинув сім'ю у [[1902]] році та емігрував у [[США]]. Його мати, Гільда, володіла пансіонатом у передмісті Осло. Вчився в [[Університет Осло|Університеті Осло]], де в [[1919]] році |
Трюгве Лі народився в [[Осло]]. Його батько, Мартін Лі, був [[тесляр]]ем за професією. Він покинув сім'ю у [[1902]] році та емігрував у [[США]]. Його мати, Гільда, володіла пансіонатом у передмісті Осло. Вчився в [[Університет Осло|Університеті Осло]], де в [[1919]] році здобув диплом [[юрист]]а. У [[1911]] році вступив в молодіжну організацію [[Норвезька робітнича партія|Норвезької робітничої партії]]. З [[1919]] по [[1922]] рік був помічником секретаря Робітничої партії, а з [[1922]] по [[1935]] рік — юрисконсультом Норвезької федерації профспілок, а у [[1926]] році став національним виконавчим секретарем Робітничої партії. У період з 1919 по 1921 був головним редактором газети ''Det 20 århundre'' (21 століття). |
||
У [[1937]] році був обраний у [[Стортинг|Парламент Норвегії]] від провінції [[Акерсхус]]. В уряді Робітничої партії з [[1935]] по [[1939]] рік |
У [[1937]] році був обраний у [[Стортинг|Парламент Норвегії]] від провінції [[Акерсхус]]. В уряді Робітничої партії з [[1935]] по [[1939]] рік обіймав посаду міністра юстиції, потім, з липня по вересень [[1939]] року, пост міністра торгівлі і промисловості. Лі, що свого часу підтримав [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневу революцію]] та ще особисто розмовляв з [[Ленін Володимир Ілліч|Леніним]] та виступив за надання [[Троцький Лев Давидович|Леву Троцькому]] [[Політичний притулок|політичного притулку]] в Норвегії (1935). |
||
З початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Лі був призначений міністром постачання та судноплавства. Під час [[Третій Рейх|німецького]] вторгнення за його наказом весь норвезький [[флот]] пішов в [[порт]]и [[Антигітлерівська коаліція|антигітлерівської коаліції]], щоб не стати здобиччю ворога. У [[червень|червні]] [[1940]] року, після окупації країни Німеччиною, виїхав до [[Велика Британія|Великої Британії]], оскільки норвезький уряд прийняв рішення звідти продовжувати боротьбу з Третім рейхом. У [[грудень|грудні]] був призначений виконуючим обов'язки міністра закордонних справ, а в лютому 1941 року — міністром закордонних справ Норвегії. У [[1945]] році переобраний до парламенту. [[12 червня]] [[1945]] року уряд, до складу якого входив Трюгве Лі, подав у відставку. Лі був призначений міністром закордонних справ тимчасового коаліційного кабінету та міністром закордонних справ в уряді Робітничої партії нового складу у жовтні 1945 року. |
З початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Лі був призначений міністром постачання та судноплавства. Під час [[Третій Рейх|німецького]] вторгнення за його наказом весь норвезький [[флот]] пішов в [[порт]]и [[Антигітлерівська коаліція|антигітлерівської коаліції]], щоб не стати здобиччю ворога. У [[червень|червні]] [[1940]] року, після окупації країни Німеччиною, виїхав до [[Велика Британія|Великої Британії]], оскільки норвезький уряд прийняв рішення звідти продовжувати боротьбу з Третім рейхом. У [[грудень|грудні]] був призначений виконуючим обов'язки міністра закордонних справ, а в лютому 1941 року — міністром закордонних справ Норвегії. У [[1945]] році переобраний до парламенту. [[12 червня]] [[1945]] року уряд, до складу якого входив Трюгве Лі, подав у відставку. Лі був призначений міністром закордонних справ тимчасового коаліційного кабінету та міністром закордонних справ в уряді Робітничої партії нового складу у жовтні 1945 року. |
||
Рядок 36: | Рядок 36: | ||
Лі очолював норвезьку делегацію на [[Сан-Франциско|Сан-Франциській]] конференції з питання про створення міжнародної організації [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]], брав участь в підготовці [[Статут ООН|Статуту ООН]]. Очолював норвезьку делегацію на Генеральній асамблеї Об'єднаннях Націй де [[1 лютого]] [[1946]] року він був обраний першим [[Генеральний секретар ООН|Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй]]. [[1 листопада]] [[1950]] року Генеральна Асамблея продовжила його термін повноважень ще на три роки — починаючи з [[1 лютого]] [[1951]] року. |
Лі очолював норвезьку делегацію на [[Сан-Франциско|Сан-Франциській]] конференції з питання про створення міжнародної організації [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]], брав участь в підготовці [[Статут ООН|Статуту ООН]]. Очолював норвезьку делегацію на Генеральній асамблеї Об'єднаннях Націй де [[1 лютого]] [[1946]] року він був обраний першим [[Генеральний секретар ООН|Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй]]. [[1 листопада]] [[1950]] року Генеральна Асамблея продовжила його термін повноважень ще на три роки — починаючи з [[1 лютого]] [[1951]] року. |
||
На посаді Генерального секретаря Лі прагнув зупинити назріваючі конфлікти такі як [[Корейська війна]], [[Поділ Берліна|Блокаду Західного Берліна]], кризу в [[Кашмір]]і), домогтися міжнародного визнання для [[Ізраїль|Ізраїлю]], [[Індонезія|Індонезії]] та [[КНР]], не дозволив увійти до складу ООН [[Франциско Франко|франкістській]] [[Іспанія|Іспанії]]. Піддавався запеклій критиці за нерішучість та під тиском як [[США]] так і [[СРСР]], Лі подав у відставку в [[листопад]]і [[1952]] року. |
На посаді Генерального секретаря Лі прагнув зупинити назріваючі конфлікти такі як [[Корейська війна]], [[Поділ Берліна|Блокаду Західного Берліна]], кризу в [[Кашмір]]і), домогтися міжнародного визнання для [[Ізраїль|Ізраїлю]], [[Індонезія|Індонезії]] та [[КНР]], не дозволив увійти до складу ООН [[Франциско Франко|франкістській]] [[Іспанія|Іспанії]]. Піддавався запеклій критиці за нерішучість та під тиском як [[США]], так і [[СРСР]], Лі подав у відставку в [[листопад]]і [[1952]] року. |
||
Після відставки з Організації Об'єднаних Націй Лі обіймав посади губернатора [[Акерсхус]]а та був головою Норвезької ради з енергетики. У [[1959]] році за дорученням короля [[Улаф V|Улафа V]] був посередником в процесі врегулювання територіальних суперечок [[Італія|Італії]] та [[Ефіопія|Ефіопії]] у [[Сомалі]]. |
Після відставки з Організації Об'єднаних Націй Лі обіймав посади губернатора [[Акерсхус]]а та був головою Норвезької ради з енергетики. У [[1959]] році за дорученням короля [[Улаф V|Улафа V]] був посередником в процесі врегулювання територіальних суперечок [[Італія|Італії]] та [[Ефіопія|Ефіопії]] у [[Сомалі]]. |
Версія за 13:18, 2 серпня 2022
Трюгве Гальвдан Лі норв. Trygve Halvdan Lie | ||
![]() | ||
| ||
---|---|---|
2 лютого 1946 — 10 листопада 1952 | ||
Попередник: | Гледвин Джебб (в. о.) | |
Наступник: | Даґ Гаммаршельд | |
Ім'я при народженні: | бук. Trygve Halvdan Lie | |
Народження: |
16 липня 1896 Осло, Норвегія | |
Смерть: |
30 грудня 1968 (72 роки) Гейло, Норвегія | |
Причина смерті: | інфаркт міокарда | |
Країна: | Норвегія | |
Релігія: | лютеранство і Церква Норвегії | |
Освіта: | Університет Осло | |
Партія: | Норвезька робітнича партія | |
Шлюб: | Hjørdis Jørgensend[1] | |
Діти: | Sissel Lied | |
Автограф: | ![]() | |
Нагороди: | ||
Трюгве Гальвдан Лі (норв. Trygve Halvdan Lie; 16 липня 1896, Осло, Норвегія — 30 грудня 1968, Гейло, Норвегія) — норвезький політичний діяч, у період з 1946 по 1952 роки — 1-й вибраний Генеральний секретар ООН.
Біографія
Трюгве Лі народився в Осло. Його батько, Мартін Лі, був теслярем за професією. Він покинув сім'ю у 1902 році та емігрував у США. Його мати, Гільда, володіла пансіонатом у передмісті Осло. Вчився в Університеті Осло, де в 1919 році здобув диплом юриста. У 1911 році вступив в молодіжну організацію Норвезької робітничої партії. З 1919 по 1922 рік був помічником секретаря Робітничої партії, а з 1922 по 1935 рік — юрисконсультом Норвезької федерації профспілок, а у 1926 році став національним виконавчим секретарем Робітничої партії. У період з 1919 по 1921 був головним редактором газети Det 20 århundre (21 століття).
У 1937 році був обраний у Парламент Норвегії від провінції Акерсхус. В уряді Робітничої партії з 1935 по 1939 рік обіймав посаду міністра юстиції, потім, з липня по вересень 1939 року, пост міністра торгівлі і промисловості. Лі, що свого часу підтримав Жовтневу революцію та ще особисто розмовляв з Леніним та виступив за надання Леву Троцькому політичного притулку в Норвегії (1935).
З початком Другої світової війни Лі був призначений міністром постачання та судноплавства. Під час німецького вторгнення за його наказом весь норвезький флот пішов в порти антигітлерівської коаліції, щоб не стати здобиччю ворога. У червні 1940 року, після окупації країни Німеччиною, виїхав до Великої Британії, оскільки норвезький уряд прийняв рішення звідти продовжувати боротьбу з Третім рейхом. У грудні був призначений виконуючим обов'язки міністра закордонних справ, а в лютому 1941 року — міністром закордонних справ Норвегії. У 1945 році переобраний до парламенту. 12 червня 1945 року уряд, до складу якого входив Трюгве Лі, подав у відставку. Лі був призначений міністром закордонних справ тимчасового коаліційного кабінету та міністром закордонних справ в уряді Робітничої партії нового складу у жовтні 1945 року.
Лі очолював норвезьку делегацію на Сан-Франциській конференції з питання про створення міжнародної організації Ради Безпеки ООН, брав участь в підготовці Статуту ООН. Очолював норвезьку делегацію на Генеральній асамблеї Об'єднаннях Націй де 1 лютого 1946 року він був обраний першим Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй. 1 листопада 1950 року Генеральна Асамблея продовжила його термін повноважень ще на три роки — починаючи з 1 лютого 1951 року.
На посаді Генерального секретаря Лі прагнув зупинити назріваючі конфлікти такі як Корейська війна, Блокаду Західного Берліна, кризу в Кашмірі), домогтися міжнародного визнання для Ізраїлю, Індонезії та КНР, не дозволив увійти до складу ООН франкістській Іспанії. Піддавався запеклій критиці за нерішучість та під тиском як США, так і СРСР, Лі подав у відставку в листопаді 1952 року.
Після відставки з Організації Об'єднаних Націй Лі обіймав посади губернатора Акерсхуса та був головою Норвезької ради з енергетики. У 1959 році за дорученням короля Улафа V був посередником в процесі врегулювання територіальних суперечок Італії та Ефіопії у Сомалі.
Особисте життя
У 1921 році одружився. Мав трьох дочок: Сесіль, Гурі та Матте.
Література
- В. С. Бруз. Лі Трюгве Хальвдан // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
- Біографія на сайті ООН(англ.)
Попередник: | Генеральний секретар ООН 2 лютого 1946 — 10 листопада 1952 |
Наступник: |
' | Даг Хаммаршельд |
|
- ↑ Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- Народились 16 липня
- Народились 1896
- Померли 30 грудня
- Померли 1968
- Випускники університету Осло
- Члени Норвезької робітничої партії
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа
- Нагороджені орденом Данеброг
- Кавалери Великого хреста ордена Данеброг
- Уродженці Осло
- Політики Норвегії
- Генеральні секретарі ООН
- Міністри закордонних справ Норвегії
- Люди на марках