Макаренко Микола Омелянович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Додано міжстатейні посилання |
Створено розділ Увічнення пам'яті |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{othernames|Макаренко}}{{otherpersons|Макаренко Микола}} |
{{othernames|Макаренко}}{{otherpersons|Макаренко Микола}}{{Редагую}}{{Науковець |
||
{{Науковець |
|||
| ім'я = Макаренко Микола Омелянович |
| ім'я = Макаренко Микола Омелянович |
||
| зображення = Микола Макаренко.png |
| зображення = Микола Макаренко.png |
||
Рядок 43: | Рядок 42: | ||
Реабілітований Постановами Верховного суду [[Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Татарської АРСР]] від 07.07.1960 та [[Томська область|Томського обласного]] [[суд]]у від 28.01.1965, [[Президія Верховної Ради СРСР|Президією Верховної Ради СРСР]] від 16.01.1989. |
Реабілітований Постановами Верховного суду [[Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Татарської АРСР]] від 07.07.1960 та [[Томська область|Томського обласного]] [[суд]]у від 28.01.1965, [[Президія Верховної Ради СРСР|Президією Верховної Ради СРСР]] від 16.01.1989. |
||
== Увічнення пам'яті == |
|||
В грудні 1993 року [[Міністерство культури України]] спільно з часописом [[Пам'ятки України: історія та культура|«Пам'ятки України»]] заснувало спеціальну щорічну премію імені Миколи Макаренка за найкращі наукові праці в галузі українського [[Пам'яткознавство|пам'яткознавства]]<ref>Положення про премію імені Миколи Макаренка Міністерства культури України та журналу «Пам'ятки України» // Пам'ятки України: історія та культура. — 1994. — № 3— 6. — С. 148—149.</ref>. Лауреатом першої премії став доктор архітектури, професор, член-кореспондент Нвціональної Академії Наук України [[Крижицький Сергій Дмитрович|Сергій Крижицький]]<ref>Премія імені Миколи Макаренка // Пам'ятки України: історія та культура. — 1995. — №1. — С. 97.</ref>. |
|||
Громадська організація «<nowiki/>[[Сумське земляцтво в Києві|Сумське земляцтво в місті Києві]]<nowiki/>» заснувало щорічну обласну мистецьку премію імені Миколи Макаренка. Серед її лауреатів: [[Синько Ростислав Олександрович|Ростислав Синько]], Надія Юрченко, [[Чередниченко Олександр Миколайович|Олександр Чередниченко]], Ігор Василевський, Олена Іваненко<ref>Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип 4. Суми : Собор, 2007. С. 60 61 : іл. ISBN 966-7164-60-8 </ref>. |
|||
== Праці == |
== Праці == |
Версія за 17:04, 7 серпня 2022
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка Ганна Макаренко (внесок, журнали) о 17:04 UTC (1049477 хвилин тому). |
Макаренко Микола Омелянович | |
---|---|
Народився | 4 (16) лютого 1877 Москалівка, Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
Помер | 4 січня 1938 (60 років) Томськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР |
Країна | УНР, СРСР |
Підданство | Російська імперія |
Національність | українець |
Діяльність | археолог, письменник |
Alma mater | Петербурзький археологічний інститут, Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца |
Галузь | археологія, мистецтвознавство, музеєзнавство |
Заклад | ВУАН, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків |
Відомі учні | Глухенька Наталія Олександрівна |
Відомий завдяки: | археологічними та мистецтвознавчими дослідженнями, вивченням монументального зодчества |
Роботи у Вікіджерелах Макаренко Микола Омелянович у Вікісховищі |
Мака́ренко Мико́ла Омеля́нович (4 (16) лютого 1877, Москалівка — 4 січня 1938, Томськ) — український археолог і мистецтвознавець.
Жертва сталінського терору. Страчений окупаційною владою через відмову (1934) підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Життєпис
Народився в селі Москалівка (нині село Роменського району Сумської області). Після Лохвицької гімназії навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, з 1902 — 1905 — в петербурзькому Археологічному інституті.
Дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі, тісно співпрацюючи з Імператорською Археологічною комісією, друкувався в часописі «рос. Старые годы», викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину Михайла Ломоносова та Тараса Шевченка.
В Україні
1918 року отримав громадянство УНР та оселився в Києві. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії, Спаського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум, Маріупольського могильника.
Упродовж 1920 — 1925 років — директор музею Мистецтв ВУАН, що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і дослідження.
1934 заарештований за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору, засланий на три роки до Казані, де викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. 1936, після повторного арешту, засуджений на три роки і відправлений у Томську виправно-трудову колонію № 2. 15 грудня 1937 року втретє заарештований і постановою «трійки» НКВС СРСР убитий в тюрмі 4 січня 1938. Місце поховання кати приховали.
Реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 07.07.1960 та Томського обласного суду від 28.01.1965, Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989.
Увічнення пам'яті
В грудні 1993 року Міністерство культури України спільно з часописом «Пам'ятки України» заснувало спеціальну щорічну премію імені Миколи Макаренка за найкращі наукові праці в галузі українського пам'яткознавства[1]. Лауреатом першої премії став доктор архітектури, професор, член-кореспондент Нвціональної Академії Наук України Сергій Крижицький[2].
Громадська організація «Сумське земляцтво в місті Києві» заснувало щорічну обласну мистецьку премію імені Миколи Макаренка. Серед її лауреатів: Ростислав Синько, Надія Юрченко, Олександр Чередниченко, Ігор Василевський, Олена Іваненко[3].
Праці
Науковий доробок вченого:
- (рос.)Ломоносов и мозаичное дело в России (1911);
- З артистичної спадщини Шевченка (1914);
- Городища и курганы Полтавской губернии (1917);
- Музей Мистецтв Української Академії наук: Провідник (1924);
- Чернігівський Спас: Археологічні досліди року 1923 (1929);
- Мистецтво книжки (1924);
- Городище «Монастирище» (1925);
- Макаренко, Николай. Памятники украинского искусства XVIII века / Николай Макаренко. — СПб. : Тип. С.-Петербург. Градоначальства, 1908. [Архівовано 23 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Орнаментація української книжки XVI—XVIII ст (1926);
- Скульптура і різьбярство Київської Русі передмонгольських часів (1930);
- Маріюпільський могильник (1933).
- Макаренко М. Малюнки П. М. Боклевського / Микола Макаренко ; Укр. н.-д. ін-т книгознавства. – Київ. 1930. – 16 с.
- Українська книга XVI, XVII, XVIII ст. / Укр. наук. ін-т книгознавства ; за ред. М. О. Макаренко, С. І. Маслова. — Київ : Держ. вид-во України, 1926. — XV, 434 с. : іл. — (Труди Українського наукового інституту книгознавства ; т. 1). або в Інтернет-архіві.
- Макаренко, Микола. Орнаментація української книжки XVI–XVII ст. / Микола Макаренко ; Укр. наук. ін-т книгозн. — Київ : б. в., 1926. – 69 с. [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Макаренко М. Маріюпільський могильник / Микола Макаренко ; Всеукр. акад. наук. — К. : Вид-во Всеукр. акад. наук, 1933. — 151, 5 с., LV арк. [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Бібліографія друкованих праць М. О. Макаренка складає щонайменше 164 позиції. (Їх перелік див. у біографічному дослідженні Дмитра Єлисейовича Макаренка «Шлях до храму»)
- Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии : (сб. топогр. сведений) / Николай Макаренко. – Полтава : Изд. Полтав. ученой архив. комиссии, 1917. – VIII, 105, XX с. [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Джерела та література
- Р. В. Маньковська. Макаренко Микола Омелянович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 439. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Цвейбель Д. С. Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // УІЖ. — 1970. — № 8.
- Макаренко Д. Є. Микола Омелянович Макаренко. — К., 1992.
- Макаренко Д. Є. Невтомний просвітитель // Україна. Наука і культура. Вип. 28. — К., 1994. — С. 232—236.
- Німенко Н. А. Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. — 2002. — №Х.
- Макаренко Д. Є. Шлях до Храму. — К.: Хрещатик, 2006. — 128 с.
- Принь О. В. Археологічні дослідження М. О. Макаренка на території заводу «Азовсталь» у 1931 році: невідомий рукопис спогадів історика П. В. Клименка // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2015. — Вип. 28. — С. 212—216.
- Принь О. В. Археологічна експедиція професора М. О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Праці Центру пам'яткознавства. — 2016. — Вип. 30. — С. 93–98.
Посилання
- Макаренко Микола Омелянович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 24-25.
- Макаренко Микола Омелянович / ЕСУ
- Макаренко Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 894. — 1000 екз.
- Висока доля Миколи Макаренка [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Положення про премію імені Миколи Макаренка Міністерства культури України та журналу «Пам'ятки України» // Пам'ятки України: історія та культура. — 1994. — № 3— 6. — С. 148—149.
- ↑ Премія імені Миколи Макаренка // Пам'ятки України: історія та культура. — 1995. — №1. — С. 97.
- ↑ Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип 4. Суми : Собор, 2007. С. 60 61 : іл. ISBN 966-7164-60-8