Барвинівка: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
оформлення, доповнення |
доповнення |
||
| Рядок 40: | Рядок 40: | ||
== Населення == |
== Населення == |
||
Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 737 осіб, кількість дворів — 72<ref name="ВВСЕР"/>. |
|||
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 776 осіб, кількість дворів — 373<ref name="Матеріали">{{cite web |title=Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року |url=http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf |website=http://history.org.ua/ |publisher=Житомир |accessdate=24 липня 2021 |page=141 |language=російська |date=1923 |archive-date=5 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211005191752/http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf }}</ref>. |
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 776 осіб, кількість дворів — 373<ref name="Матеріали">{{cite web |title=Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року |url=http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf |website=http://history.org.ua/ |publisher=Житомир |accessdate=24 липня 2021 |page=141 |language=російська |date=1923 |archive-date=5 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211005191752/http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf }}</ref>. |
||
| Рядок 71: | Рядок 73: | ||
В другій половині 19 століття — село [[Рогачівська волость|Рогачівської волості]] [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]], на річці [[Рудня (річка)|Луб'янка]], за 70 [[верста|верст]] від [[Житомир]]а та 15 верст від Новограда-Волинського, до найближчої залізничної станції, [[Полонне (станція)|Полонне]] — 50 верст. До парафії належали села [[Кам'яний Майдан]] (6 верст), [[Лебедівка (Новоград-Волинський район)|Слобода-Черницька]] (5 верст) та [[Яворівка (Новоград-Волинський район)|Гута-Дякунка]] (6 верст) та філіальна церква у с. [[Немильня (село)|Немильня]]. Церкві належали ставок в урочищі Орелець та близько 66 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] землі, на котру, 1870 року, складено план. Земля суглиниста, місцями — піщана. Сусідні парафії — [[Броники]] та [[Гульськ]], за 5 верст<ref name="Теодорович">{{cite book |author1=М. Теодорович |authorlink1=Теодорович Микола Іванович |title=Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский|publisher=Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888 |page=209-210 |url=http://history.org.ua/LiberUA/IstStatOpVolGub1_1888/IstStatOpVolGub1_1888.pdf |accessdate= 11 вересня 2022 |language=російська}}</ref>. |
В другій половині 19 століття — село [[Рогачівська волость|Рогачівської волості]] [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]], на річці [[Рудня (річка)|Луб'янка]], за 70 [[верста|верст]] від [[Житомир]]а та 15 верст від Новограда-Волинського, до найближчої залізничної станції, [[Полонне (станція)|Полонне]] — 50 верст. До парафії належали села [[Кам'яний Майдан]] (6 верст), [[Лебедівка (Новоград-Волинський район)|Слобода-Черницька]] (5 верст) та [[Яворівка (Новоград-Волинський район)|Гута-Дякунка]] (6 верст) та філіальна церква у с. [[Немильня (село)|Немильня]]. Церкві належали ставок в урочищі Орелець та близько 66 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] землі, на котру, 1870 року, складено план. Земля суглиниста, місцями — піщана. Сусідні парафії — [[Броники]] та [[Гульськ]], за 5 верст<ref name="Теодорович">{{cite book |author1=М. Теодорович |authorlink1=Теодорович Микола Іванович |title=Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский|publisher=Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888 |page=209-210 |url=http://history.org.ua/LiberUA/IstStatOpVolGub1_1888/IstStatOpVolGub1_1888.pdf |accessdate= 11 вересня 2022 |language=російська}}</ref>. |
||
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село [[Рогачівська волость|Гульської волості]] Новоград-Волинського повіту [[Волинська губернія|Волинської губернії]], на річці Луб'янці. Були православна парафія, [[заїзд]], водяний [[млин]]<ref name="ВВСЕР">{{ВВСЕР-3-1885|226}}</ref>. |
|||
Станом на 1900 рік — власницьке село, належало Людгарду з Тишкевичів та Яблоновських, загальною площею 12250 десятин (4555 десятин лісу). Православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Село розташоване над річкою Луб'янка, притоки річки Случ<ref name="dir.icm.edu.pl">{{Cite web |url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.1/370 |title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 |accessdate=12 грудня 2017 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305204542/http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.1/370 }}</ref>. |
Станом на 1900 рік — власницьке село, належало Людгарду з Тишкевичів та Яблоновських, загальною площею 12250 десятин (4555 десятин лісу). Православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Село розташоване над річкою Луб'янка, притоки річки Случ<ref name="dir.icm.edu.pl">{{Cite web |url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.1/370 |title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 |accessdate=12 грудня 2017 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305204542/http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.1/370 }}</ref>. |
||
| Рядок 97: | Рядок 101: | ||
}} |
}} |
||
== Джерела == |
|||
# {{ВВСЕР-3-1885}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Версія за 06:55, 12 вересня 2022
| село Барвинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Новоград-Волинський район |
| Громада | Брониківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080050030073252 |
| Облікова картка | с. Барвинівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1585 |
| Населення | 698 |
| Площа | 4,112 км² |
| Густота населення | 169,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11783 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д.Координати: 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
207 м |
| Водойми | р. Рудня |
| Найближча залізнична станція | Барвинівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774 |
| Карта | |
  Барвинівка | |
 Барвинівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Барви́нівка (до 1960 року — Черниця) — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Кількість населення становить 698 осіб.
Географія
Розташоване за 21 км від районного центру, м. Новоград-Волинський, та 4 км — від залізничної станції Новоград-Волинський II[1]. Через село протікає річка Рудня (Луб'янка)[2].
Населення
Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 737 осіб, кількість дворів — 72[3].
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 776 осіб, кількість дворів — 373[4].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 300 осіб, дворів — 407[1].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 881 особа, з яких 408 чоловіків та 473 жінки[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 698 осіб[6].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,57 % |
| російська | 0,43 % |
Історія
На околиці села знайдено 339 римських монет ІІ століття. Перша згадка про село датується 1585 роком[1]. Село Черниця, під назвою Щерниці, згадується в акті від 1585 року, березня, — у скарзі Звягільського намісника Василя Богдановича Ільїнського та войта Корецького Томила Манцевича на Берестейського воєводича Фрідріха Тишкевича — про те, що він переманює до себе із маєтку Пулин селян на умовах 20-річної пільги від панщини. При цьому Черниця згадується як володіння Звягельського князя воєводи Київського Костянтина Костянтиновича Острожського, що входило до складу Пулинського околодка і знаходилося під управлінням отамана Пулинського — Супруна: "піддані князя Гриць, Євхим, Роман та інші (піддані (з) Щерниці) «з бидлом, вівцями та козами» були переманені Тишкевичем у свої маєтки.
Пізніше, під назвою Черниця, воно згадується в акті від 1650 року 7 січня, в скарзі Щасного Воксовського, уповноваженого дружини Віленського воєводи та гетьмана вольного князівства Литовського Анни-Алеізії Ходкевич на орендного власника м. Вільська пана Олександра Цекланського і на слугу його — Яна Белецького про те, що він, Белецький, перебуваючи козацьким писарем і маючи знайомство з війтом м. Черниця — Іваном Водянюком, вмовив, за посередництвом цього війта, біля 120 селян з містечка Черниця, м. Бровник, с. Стариков, с. Немильня, с. Пилиповичі, с. Лунчиця та з інших сіл Звягельської волості — піти в орендований Цеклинським маєток. І дійсно, вночі 20 грудня 1649 року вивів їх з цих сіл з усім їхнім майном, привів їх в містечко Вільськ і там повністю пограбував їх, «коней, вози, скрині і всю субстанцію маєтність їхню побрав та пошарпав». При цьому, у війта Івана Водянюка він відняв 16000 злотих польських — чиншевих, зібраних ним з селян Звягельської волості для поміщика, та 2000 злотих його власних. Крім того, у того ж війта він відняв "шабель добрих три, палаш, луків два, пітолетів пару, суконь різних пар п'ять, ковдру турецьку, матрац атласний, сукню одну з срібними петлицями, бутів турецьких пар п'ять, вілчур дві, сукманів білоголовських два, ліників п'ять (з яких один турецький желтокгоронний, інший червоний турецький, коней сім, бахмата строкатого, власного протестуючого конів вісімнадцять, сукна простого ліктів п'ятдесят, котелків три, наневок дві, бидла сорок; … а в Уласа, селянина Щерниці від відняв «кожух новий одежний, хуст білих скриню одну, сукна простого ліктя чотири»[8].
У 1577 році село Черниця належить панам Мєдзиржицьким. У 1581 році — до маєтку Бараші князя Костянтина Острозького, який налічує 5 поселень, 11 застав. У 1620 році Черниця — маленьке містечко, але без магдебурзького закону, має 250 вільних мешканців, сплачує за опіку 60 злотих князю Острозькому. Мало 9 цегляних будинків[9].
У 1794 році, на кошти парафіян, збудовано дерев'яну церкву Вознесіння Господнього. Дзвіницю при ній збудовано у 1847 році. Церкву капітально відремонтовано за кошти поміщика, графа Тишкевича, та, частково, парафіян, у 1858 та 1877 роках. З 1839 року діє церковно-парафіяльна школа.
В другій половині 19 століття — село Рогачівської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Луб'янка, за 70 верст від Житомира та 15 верст від Новограда-Волинського, до найближчої залізничної станції, Полонне — 50 верст. До парафії належали села Кам'яний Майдан (6 верст), Слобода-Черницька (5 верст) та Гута-Дякунка (6 верст) та філіальна церква у с. Немильня. Церкві належали ставок в урочищі Орелець та близько 66 десятин землі, на котру, 1870 року, складено план. Земля суглиниста, місцями — піщана. Сусідні парафії — Броники та Гульськ, за 5 верст[2].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Гульської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Луб'янці. Були православна парафія, заїзд, водяний млин[3].
Станом на 1900 рік — власницьке село, належало Людгарду з Тишкевичів та Яблоновських, загальною площею 12250 десятин (4555 десятин лісу). Православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Село розташоване над річкою Луб'янка, притоки річки Случ[9].
В 1906 році — село Новоград-Волинського повіту у Гульській волості Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 12. Дворів 240, мешканців 1270[10].
У 1923 році увійшло до складу, як адміністративний центр, новоствореної Черницької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. Разом з радою, входило до складу Соколовського (20.6.1930 р.) та Новоград-Волинського (15.9.1930 р., 4.6.1958 р.) районів, Новоград-Волинської міської ради (1.6.1935 р.).
В Другій світовій війні воювали 260 селян, 126 з них загинули, 135 відзначені державними нагородами. У 1961 році на їх честь встановлено пам'ятник.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, що користувався 3 400 га угідь, в тому числі, 2 500 га — ріллі. Господарство вирощувало жито, пшеницю, льон, картоплю, розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були середня школа, бібліотека, медпункт, майстерня побутового обслуговування[1].
5 серпня 1960 року село перейменоване на Барвинівку, з відповідним перейменуванням сільської ради[11]. В складі Барвинівської сільської ради перебувало до 2017 року, відтоді увійшло до складу Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області[12].
Відомі люди
- Гордійчук Олександр Михайлович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Барвинівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 209-210. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
- ↑ Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 209—210
- ↑ а б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 9 травня 2019.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 195. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 20 червня 2021.
- ↑ Брониківська громада. https://gromada.info/. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 20 червня 2021.
Посилання
- Погода в селі Барвинівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
| |||||