Барвинівка: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
оформлення |
→Населення: доповнення |
||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
== Населення == |
== Населення == |
||
Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 737 осіб, кількість дворів — 72<ref name="ВВСЕР"/>. |
Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 737 осіб, кількість дворів — 72<ref name="ВВСЕР"/>. |
||
Відповідно до результатів [[Перепис населення Російської імперії (1897)|перепису населення Російської імперії 1897 року]], загальна кількість мешканців села становила 1 281 особу, з них: православних — 1 199, чоловіків — 655, жінок — 626<ref>{{cite book |title=Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. |publisher=Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905 |page=29 |url=https://www.prlib.ru/item/428670 |accessdate=13 вересня 2022 |language=російська}}</ref>. |
|||
У 1906 році в поселенні налічувалося 1 270 жителів, дворів — 240<ref name="Список"/>. |
У 1906 році в поселенні налічувалося 1 270 жителів, дворів — 240<ref name="Список"/>. |
||
Версія за 19:27, 13 вересня 2022
| село Барвинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Новоград-Волинський район |
| Громада | Брониківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080050030073252 |
| Облікова картка | с. Барвинівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1585 |
| Населення | 698 |
| Площа | 4,112 км² |
| Густота населення | 169,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11783 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д.Координати: 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
207 м |
| Водойми | р. Рудня |
| Найближча залізнична станція | Барвинівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774 |
| Карта | |
  Барвинівка | |
 Барвинівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Барви́нівка (до 1960 року — Черниця) — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Кількість населення становить 698 осіб.
Географія
Розташоване за 21 км від районного центру, м. Новоград-Волинський, та 4 км — від залізничної станції Новоград-Волинський II[1]. Через село протікає річка Рудня (Луб'янка)[2].
Населення
Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 737 осіб, кількість дворів — 72[3].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 281 особу, з них: православних — 1 199, чоловіків — 655, жінок — 626[4].
У 1906 році в поселенні налічувалося 1 270 жителів, дворів — 240[5].
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 776 осіб, кількість дворів — 373[6].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 300 осіб, дворів — 407[1].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 881 особа, з яких 408 чоловіків та 473 жінки[7].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 698 осіб[8].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,57 % |
| російська | 0,43 % |
Історія
На околиці села знайдено 339 римських монет ІІ століття. Перша згадка про село датується 1585 роком[1]. Село, під помилковою назвою Щерниці, згадується в акті від березня 1585 року — у скарзі звягельського намісника Ільїнського та корецького війта Манцевича на берестейського воєводича Тишкевича — про переманювання до себе із маєтку Пулин селян, на умовах 20-річної пільги від панщини. При цьому Черниця згадується як володіння звягельського князя воєводи Київського Костянтина Костянтиновича Острозького, що входило до складу пулинського околодку і знаходилося під управлінням пулинського отамана Супруна[2].
У 1577 році належало до межиріцької власності, у 1581 році — до барашівського маєтку князя Костянтина Острозького, котрий вносив від 5 поселень та 11 загородників. У 1620 році — містечко без магдебурзького права, мало 250 вільних поселень, сплачувало 60 злотих князю Острозькому. В селі було 9 постійних, 4 підсусідські та 3 панцирних бояр, церква[10].
В акті від 7 січня 1650 року Щасний Вонсовський, уповноважений дружини віленського воєводи та гетьмана вольного князівства Литовського Анни-Алеізії Ходкевич скаржився на орендного власника містечка Вільськ, пана Олександра Цеклинського, і на слугу його — Яна Белецького, що останній, перебуваючи козацьким писарем і маючи знайомство з війтом м. Черниця, Іваном Водянюком, вмовив, за посередництвом цього війта, біля 120 селян з містечка Черниця, м. Бровник, с. Стариков, с. Немильня, с. Пилиповичі, с. Лунчиці та інших сіл Звягельської волості, піти в орендований Цеклинським маєток і, вночі 20 грудня 1649 року, вивів їх з цих сіл з усім їхнім майном, привів до Вільська, де повністю пограбував їх. При цьому, у війта Івана Водянюка забрав 16 000 польських злотих — чиншевих, зібраних ним з селян Звягельської волості для поміщика, 2 000 злотих його власних, все майно та зброю[2].
Згадується в люстрації Житомирського замку 1754 року, як село, що перебувало в посесії Целестина Чаплича, сплачувало 5 злотих до замку та 12 злотих і 16 грошів — до скарбу[11].
У 1794 році, на кошти парафіян, збудовано дерев'яну церкву Вознесіння Господнього. Дзвіницю при ній збудовано у 1847 році. Церкву капітально відремонтовано за кошти поміщика, графа Тишкевича, та, частково, парафіян, у 1858 та 1877 роках. З 1839 року діє церковно-парафіяльна школа.
В другій половині 19 століття — село Рогачівської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Луб'янка, за 70 верст від Житомира та 15 верст від Новограда-Волинського, до найближчої залізничної станції, Полонне — 50 верст. До парафії належали села Кам'яний Майдан (6 верст), Слобода-Черницька (5 верст) та Гута-Дзекунка (6 верст) та філіальна церква у с. Немильня. Церкві належали ставок в урочищі Орелець та близько 66 десятин землі, на котру, 1870 року, складено план. Земля суглиниста, місцями — піщана. Сусідні парафії — Броники та Гульськ, за 5 верст[2].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Гульської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Луб'янці. Були православна парафія, заїзд, водяний млин[3].
В кінці 19 століття — Черниця (пол. Czernica), село Рогачівської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Луб'янка, притоці Случі, за 15 верст від Новограда-Волинського та 5 верст від поштової станції в Брониках. Входило до гульського ключа, власність Людгардів з Тишкевичів-Яблунівських[10].
У 1906 році — село Рогачівської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 18 верст, до волосного центру, міст. Рогачів — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Рогачеві[5].
У 1923 році увійшло до складу, як адміністративний центр, новоствореної Черницької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. Разом з радою, входило до складу Соколовського (20.6.1930 р.) та Новоград-Волинського (15.9.1930 р., 4.6.1958 р.) районів, Новоград-Волинської міської ради (1.6.1935 р.).
В Другій світовій війні воювали 260 селян, 126 з них загинули, 135 відзначені державними нагородами. У 1961 році на їх честь встановлено пам'ятник.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, що користувався 3 400 га угідь, в тому числі, 2 500 га — ріллі. Господарство вирощувало жито, пшеницю, льон, картоплю, розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були середня школа, бібліотека, медпункт, майстерня побутового обслуговування[1].
5 серпня 1960 року село перейменоване на Барвинівку, з відповідним перейменуванням сільської ради[12]. В складі Барвинівської сільської ради перебувало до 2017 року, відтоді увійшло до складу Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області[13].
Відомі люди
- Гордійчук Олександр Михайлович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Барвинівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б в г М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 209-210. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 29. Процитовано 13 вересня 2022.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 158. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 13 вересня 2022.
- ↑ Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б Czernica, 1.) wieś nad rzką Lubianką… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 370. (пол.)
- ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 130. Процитовано 13 вересня 2022.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 195. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 20 червня 2021.
- ↑ Брониківська громада. https://gromada.info/. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 20 червня 2021.
Посилання
- Погода в селі Барвинівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
| |||||