Барвинівка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
оформлення
м Відкинуто редагування Юрко Градовський (обговорення) до зробленого InternetArchiveBot
Мітки: Відкіт Скасовано
Рядок 1: Рядок 1:
⚫
{{Otheruses|Барвинівка (значення){{!}}Барвинівка}}
{{Село
{{Село
| назва = Барвинівка
| назва = Барвинівка
Рядок 7: Рядок 8:
| mapx =
| mapx =
| mapy =
| mapy =
| засновано = [[1585 в Україні|1585]]
| перша згадка = 1585
| населення = 698 (2001)
| населення = 698
| територія =
| територія =
| ref-територія =
| ref-територія =
Рядок 21: Рядок 22:
| висота = 207
| висота = 207
| ref-висота =
| ref-висота =
| водойма = р. [[Рудня (річка)|Рудня]]
| водойма = Луб'янка
| адреса = вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774
| адреса = вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774
| облікова картка = [https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=9989 с. Барвинівка]
| облікова картка = [https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=9989 с. Барвинівка]
Рядок 33: Рядок 34:
| відстань ст =
| відстань ст =
}}
}}

⚫
{{Otheruses|Барвинівка (значення){{!}}Барвинівка}}
'''Барви́нівка''' (до 1960 року — ''Черниця'') — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Брониківська сільська громада|Брониківській сільській територіальній громаді]] [[Новоград-Волинський район|Новоград-Волинського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]. Кількість населення становить 698 осіб (2001).
'''Барви́нівка''' (до 1960 року — ''Черниця'') — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Брониківська сільська громада|Брониківській сільській територіальній громаді]] [[Новоград-Волинський район|Новоград-Волинського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]. Населення становить 698 осіб.


== Географія ==
== Географія ==
Через село протікає річка [[Рудня (Луб'янка)]], права притока [[Случ (притока Горині)|Случі]].
Розташоване за 21&nbsp;км від районного центру, м. [[Новоград-Волинський]], та 4&nbsp;км&nbsp;— від залізничної станції [[Новоград-Волинський II]]<ref name="ІМСУ">{{cite web |title=Історія міст і сіл Української РСР. Барвинівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область |url=http://ukrssr.com.ua/zhitomir/nov-volinskiy/barvinivka-novograd-volinskiy-rayon-zhitomirska-oblast |website=[[Історія міст і сіл Української РСР]] |accessdate=11 вересня 2022}}</ref>. Через село протікає річка [[Рудня (річка)|Рудня]] (Луб'янка)<ref name="Теодорович"/>.


На північному заході від присілку бере початок річка [[Черевач]], права притока Случі.
⚫
== Населення ==
Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 737 осіб, кількість дворів&nbsp;— 72<ref name="ВВСЕР"/>.


⚫
== Населення ==
Відповідно до результатів [[Перепис населення Російської імперії (1897)|перепису населення Російської імперії 1897 року]], загальна кількість мешканців села становила 1 281 особу, з них: православних&nbsp;— 1 199, чоловіків&nbsp;— 655, жінок&nbsp;— 626<ref>{{cite book |title=Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. |publisher=Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905 |page=29 |url=https://www.prlib.ru/item/428670 |accessdate=13 вересня 2022 |language=російська}}</ref>.
⚫
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 776 осіб, кількість дворів&nbsp;— 373<ref name="Матеріали">{{cite web |title=Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року |url=http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf |website=http://history.org.ua/ |publisher=Житомир |accessdate=24 липня 2021 |page=141 |language=російська |date=1923 |archive-date=5 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211005191752/http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf }}</ref>.


Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 881 особа, з яких 408 чоловіків та 473 жінки<ref name="населення 1989"/>.
⚫
У 1906 році в поселенні налічувалося 1 270 жителів, дворів&nbsp;— 240<ref name="Список"/>, у 1923 році&nbsp;— 1 776 осіб, кількість дворів&nbsp;— 373<ref name="Матеріали">{{cite web |title=Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року |url=http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf |website=http://history.org.ua/ |publisher=Житомир |accessdate=24 липня 2021 |page=142 |language=російська |date=1923 |archive-date=5 жовтня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211005191752/http://history.org.ua/LiberUA/MatAdmTerVolGub_1923/MatAdmTerVolGub_1923.pdf }}</ref>.


За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 698 осіб<ref name="населення 2001"/>.
Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 300 осіб, дворів&nbsp;— 407<ref name="ІМСУ"/>.

Відповідно до результатів [[перепис населення СРСР (1989)|перепису населення]] СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 875 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до [[Перепис населення України (2001)|перепису населення]] України, кількість мешканців села становила 698 осіб<ref>{{cite web |title=Населення Житомирської області |url=http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-perm/zytomyrska.htm |website=pop-stat.mashke.org |accessdate=13 вересня 2022 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210904204102/http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-perm/zytomyrska.htm |archivedate=4 вересня 2021 року}}</ref>.


=== Мова ===
=== Мова ===
Рядок 64: Рядок 63:


== Історія ==
== Історія ==
На околиці села знайдено 339 римських монет ІІ століття. Перша згадка про село датується 1585 роком<ref name="ІМСУ"/>. Село, під помилковою назвою ''Щерниці'', згадується в акті від березня 1585 року&nbsp;— у скарзі звягельського [[намісник]]а Ільїнського та корецького [[війт]]а Манцевича на берестейського воєводича Тишкевича&nbsp;— про переманювання до себе із маєтку [[Пулини|Пулин]] селян, на умовах 20-річної пільги від панщини. При цьому Черниця згадується як володіння звягельського князя воєводи Київського [[Костянтин Василь Острозький|Костянтина Костянтиновича Острозького]], що входило до складу пулинського околодку і знаходилося під управлінням пулинського отамана Супруна<ref name="Теодорович"/>.
Перша згадка села Черниця: 1585&nbsp;р.<ref>Історія міст і сіл УРСР: Житомирська область.&nbsp;— К.: 1973&nbsp;р</ref>. Село Черниця, під назвою Щерниці, згадується в акті від 1585 року, березня,&nbsp;— у скарзі Звягільського намісника Василя Богдановича Ільїнського та войта Корецького Томила Манцевича на Берестейського воєводича Фрідріха Тишкевича&nbsp;— про те, що він переманює до себе із маєтку Пулин селян на умовах 20-річної пільги від панщини. При цьому Черниця згадується як володіння Звягельського князя воєводи Київського Костянтина Костянтиновича Острожського, що входило до складу Пулинського околодка і знаходилося під управлінням отамана Пулинського&nbsp;— Супруна: "піддані князя Гриць, Євхим, Роман та інші (піддані (з) Щерниці) «з бидлом, вівцями та козами» були переманені Тишкевичем у свої маєтки.


Пізніше, під назвою Черниця, воно згадується в акті від 1650 року 7 січня, в скарзі Щасного Воксовського, уповноваженого дружини Віленського воєводи та гетьмана вольного князівства Литовського Анни-Алеізії Ходкевич на орендного власника м. Вільська пана Олександра Цекланського і на слугу його&nbsp;— Яна Белецького про те, що він, Белецький, перебуваючи козацьким писарем і маючи знайомство з війтом м. Черниця&nbsp;— Іваном Водянюком, вмовив, за посередництвом цього війта, біля 120 селян з містечка Черниця, м. Бровник, с. Стариков, с. Немильня, с. Пилиповичі, с. Лунчиця та з інших сіл Звягельської волості&nbsp;— піти в орендований Цеклинським маєток. І дійсно, вночі 20 грудня 1649 року вивів їх з цих сіл з усім їхнім майном, привів їх в містечко Вільськ і там повністю пограбував їх, «коней, вози, скрині і всю субстанцію маєтність їхню побрав та пошарпав». При цьому, у війта Івана Водянюка він відняв 16000 злотих польських&nbsp;— чиншевих, зібраних ним з селян Звягельської волості для поміщика, та 2000 злотих його власних. Крім того, у того ж війта він відняв "шабель добрих три, палаш, луків два, пітолетів пару, суконь різних пар п'ять, ковдру турецьку, матрац атласний, сукню одну з срібними петлицями, бутів турецьких пар п'ять, вілчур дві, сукманів білоголовських два, ліників п'ять (з яких один турецький желтокгоронний, інший червоний турецький, коней сім, бахмата строкатого, власного протестуючого конів вісімнадцять, сукна простого ліктів п'ятдесят, котелків три, наневок дві, бидла сорок; … а в Уласа, селянина Щерниці від відняв «кожух новий одежний, хуст білих скриню одну, сукна простого ліктя чотири»<ref>''[[Теодорович Микола Іванович|Теодорович]] Н. И.'' Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский.&nbsp;— Почаев, 1889.&nbsp;— C. 209—210&nbsp;</ref>.
У 1577 році належало до межиріцької власності, у 1581 році&nbsp;— до барашівського маєтку князя Костянтина Острозького, котрий вносив від 5 дворів та 11 [[загородники|загородників]]. У 1620 році&nbsp;— містечко без [[магдебурзьке право|магдебурзького права]], мало 250 вільних людей, сплачувало 60 злотих князю Острозькому. В селі було 9 [[Тяглі селяни]], 4 [[підсусідки]] та 3 [[Панцирні бояри|панцирних бояр]], церква<ref name="SgKP II"/><ref name="СВ">{{СВ|2|526|Черниця}}</ref>.


Дерев'яна церква Вознесіння Господнього з 1794 р. У 1887 році відновлена спадкоємцем села, графом Тишкевичем. До православного приходу села Черниця належать села: [[Кам'яний Майдан]], [[Лебедівка (Новоград-Волинський район)|Черницька Слободка]] та [[Яворівка (Новоград-Волинський район)|Гута Дзєканка]]. Філіальна церква в селі [[Немильня (село)|Немильня]].
В акті від 7 січня 1650 року Щасний Вонсовський, уповноважений дружини віленського воєводи та гетьмана вольного князівства Литовського Анни-Алеізії Ходкевич скаржився на орендного власника містечка [[Вільськ]], пана Олександра Цеклинського, і на його слугу, Яна Белецького, що останній, перебуваючи козацьким писарем і маючи знайомство з війтом м. Черниця, Іваном Водянюком, вмовив, за посередництвом цього війта, біля 120 селян з містечка Черниця, м. Бровник, с. Стариков, с. [[Немильня (село)|Немильня]], с. [[Пилиповичі (Новоград-Волинський район)|Пилиповичі]], с. Лунчиці та інших сіл Звягельської волості, піти в орендований Цеклинським маєток і, вночі 20 грудня 1649 року, вивів їх з цих сіл з усім їхнім майном, привів до Вільська, де повністю пограбував їх. При цьому, у війта Івана Водянюка забрав 16 000 польських [[злотий|злотих]]&nbsp;— чиншевих, зібраних ним з селян Звягельської волості для поміщика, 2 000 злотих його власних, все майно та зброю<ref name="Теодорович"/>.


У 1577 році село Черниця належить панам Мєдзиржицьким. У 1581 році&nbsp;— до маєтку Бараші князя Костянтина Острозького, який налічує 5 поселень, 11 застав. У 1620 році Черниця&nbsp;— маленьке містечко, але без магдебурзького закону, має 250 вільних мешканців, сплачує за опіку 60 злотих князю Острозькому. Мало 9 цегляних будинків<ref name="dir.icm.edu.pl"/>.
Згадується в [[Королівська люстрація|люстрації]] [[Житомирський замок|Житомирського замку]] 1754 року, як село, що перебувало в [[посесія|посесії]] [[Целестин Чаплич|Целестина Чаплича]], сплачувало 5 злотих до замку та 12 злотих і 16 грошів&nbsp;— до скарбу<ref>{{cite book |author1=К. Жеменецький |title=Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року |publisher=Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015 |page=130 |url=http://history.org.ua/LiberUA/978-617-604-057-6/978-617-604-057-6.pdf |accessdate=13 вересня 2022 |language=українська}}</ref>.


Станом на 1900 рік&nbsp;— власницьке село, належало Людгарду з Тишкевичів та Яблоновських, загальною площею 12250 десятин (4555 десятин лісу). Православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Село розташоване над річкою Луб'янка, притоки річки Случ<ref name="dir.icm.edu.pl">{{Cite web |url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.1/370 |title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 |accessdate=12 грудня 2017 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305204542/http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.1/370 }}</ref>.
У 1794 році, на кошти парафіян, збудовано дерев'яну церкву Вознесіння Господнього. Дзвіницю при ній збудовано у 1847 році. Церкву капітально відремонтовано за кошти поміщика, графа Тишкевича, та, частково, парафіян, у 1858 та 1877 роках. З 1839 року діє церковно-парафіяльна школа.


В 1906 році&nbsp;— село [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]] у [[Гульська (Рогачівська) волость|Гульській волості]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 12. Дворів 240, мешканців 1270<ref name="Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.">{{Cite web |url=http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf |title=Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. |accessdate=9 травня 2019 |archive-date=14 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171214071800/http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf }}</ref>.
В другій половині 19 століття&nbsp;— село [[Рогачівська волость|Рогачівської волості]] [[Новоград-Волинський повіт|Новоград-Волинського повіту]], на річці [[Рудня (річка)|Луб'янка]], за 70 [[верста|верст]] від [[Житомир]]а та 15 верст від Новограда-Волинського, до найближчої залізничної станції, [[Полонне (станція)|Полонне]]&nbsp;— 50 верст. До парафії належали села [[Кам'яний Майдан]] (6 верст), [[Лебедівка (Новоград-Волинський район)|Слобода-Черницька]] (5 верст) та [[Яворівка (Новоград-Волинський район)|Гута-Дзекунка]] (6 верст) та філіальна церква у с. [[Немильня (село)|Немильня]]. Церкві належали ставок в урочищі Орелець та близько 66 [[Десятина (одиниця площі)|десятин]] землі, на котру, 1870 року, складено план. Земля суглиниста, місцями&nbsp;— піщана. Сусідні парафії&nbsp;— [[Броники]] та [[Гульськ]], за 5 верст<ref name="Теодорович">{{cite book |author1=М. Теодорович |authorlink1=Теодорович Микола Іванович |title=Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский|publisher=Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888 |page=209-210 |url=http://history.org.ua/LiberUA/IstStatOpVolGub1_1888/IstStatOpVolGub1_1888.pdf |accessdate= 11 вересня 2022 |language=російська}}</ref>.


⚫
У 1923 році увійшло до складу, як [[адміністративний центр]], новоствореної [[Барвинівська сільська рада|Черницької]] сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного [[Новоград-Волинський район (1923—2020)|Новоград-Волинського району]] [[Волинська округа|Житомирської]] (згодом — ''Волинська'') округи. Разом з радою, входило до складу [[Соколовський район (Волинська округа)|Соколовського]] (20.6.1930 р.) та Новоград-Волинського (15.9.1930 р., 4.6.1958 р.) районів, [[Новоград-Волинська міська рада|Новоград-Волинської міської ради]] (1.6.1935 р.).
Станом на 1885 рік&nbsp;— колишнє власницьке село [[Рогачівська волость|Гульської волості]] Новоград-Волинського повіту [[Волинська губернія|Волинської губернії]], на річці Луб'янці. Були православна парафія, [[заїзд]], водяний [[млин]]<ref name="ВВСЕР">{{ВВСЕР-3-1885|226}}</ref>.


⚫
5 серпня 1960 року село перейменоване на ''Барвинівку'', з відповідним перейменуванням сільської ради<ref name="Довідник">{{cite web |title=Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки |url=http://www.archive.zt.gov.ua/left%20menu/vudav%20diyal/admin-podil.pdf |accessdate=20 червня 2021 |page=195 |archive-date=12 липня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170712213529/http://www.archive.zt.gov.ua/left%20menu/vudav%20diyal/admin-podil.pdf }}</ref>. В складі Барвинівської сільської ради перебувало до 2017 року, відтоді увійшло до складу Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області<ref>{{cite web |title=Брониківська громада |url=https://gromada.info/gromada/bronykivska/ |website=https://gromada.info/ |accessdate=20 червня 2021 |archive-date=22 січня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220122193207/https://gromada.info/gromada/bronykivska/ }}</ref>.
В кінці 19 століття&nbsp;— ''Черниця'' ({{lang-pl|Czernica}}), село Рогачівської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Луб'янка, притоці [[Случ (притока Горині)|Случі]], за 15 верст від Новограда-Волинського та 5 верст від поштової станції в Брониках. Входило до гульського ключа, власність Людгардів з Тишкевичів-Яблунівських<ref name="SgKP II">{{SgKP|XV_cz.1|370|Czernica, 1.) wieś nad rzką Lubianką…}}</ref>. Над річкою було [[Городище (укріплення)|городище]], оточене валами<ref name="СВ"/>.

У 1906 році&nbsp;— село Рогачівської волості (3-го [[стан (частина повіту)|стану]]) Новоград-Волинського повіту [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 18 верст, до волосного центру, міст. [[Рогачів (Баранівська міська громада)|Рогачів]]&nbsp;— 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Рогачеві<ref name="Список">{{cite web |title=Список населенных мест Волынской губернии |url=http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf |website=[[Інститут історії України НАН України]] |publisher=Житомир:Волинська губернська типографія, 1906 |accessdate=13 вересня 2022 |page=158 |language=російська |archive-date=14 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171214071800/http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf }}</ref>.

⚫
У 1923 році увійшло до складу новоствореної [[Барвинівська сільська рада|Черницької]] (згодом&nbsp;— ''Барвинівська'') сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного [[Новоград-Волинський район (1923—2020)|Новоград-Волинського району]] [[Волинська округа|Житомирської]] (згодом&nbsp;— ''Волинська'') округи; [[адміністративний центр]] ради<ref name="Довідник"/>. Відстань до районного центру, м. Новоград-Волинський&nbsp;— 12 верст<ref name="Матеріали"/>. 20 червня 1930 року, в складі сільської ради, увійшло до новоствореного [[Соколовський район (Волинська округа)|Соколовського]] німецького національного району, 15 вересня 1930 року&nbsp;— до Новоград-Волинського району, 1 червня 1935 року&nbsp;— до складу [[Новоград-Волинська міська рада|Новоград-Волинської міської ради]] [[Новоград-Волинська округа|Новоград-Волинської округи]]<ref name="Довідник"/>.

На фронтах [[Друга світова війна|Другої світової війни]] воювали 260 селян, 126 з них загинули, 135 відзначені державними нагородами. У 1961 році на їх честь встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, що користувався 3 400 га угідь, в тому числі, 2 500 га&nbsp;— [[рілля|ріллі]]. Господарство вирощувало [[Жито посівне|жито]], [[пшениця|пшеницю]], [[льон]], [[картопля|картоплю]], розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були середня школа, бібліотека, медпункт, майстерня побутового обслуговування<ref name="ІМСУ"/>.

⚫
4 червня 1958 року, в складі сільської ради, включене до відновленого Новоград-Волинського району Житомирської області. 5 серпня 1960 року село перейменоване на ''Барвинівку'', з відповідним перейменуванням сільської ради<ref name="Довідник">{{cite web |title=Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки |url=http://www.archive.zt.gov.ua/left%20menu/vudav%20diyal/admin-podil.pdf |accessdate=20 червня 2021 |page=195 |archive-date=12 липня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170712213529/http://www.archive.zt.gov.ua/left%20menu/vudav%20diyal/admin-podil.pdf }}</ref>.

У 2017 році увійшло до складу новоствореної Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області<ref>{{cite web |title=Брониківська громада |url=https://gromada.info/gromada/bronykivska/ |website=https://gromada.info/ |accessdate=20 червня 2021 |archive-date=22 січня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220122193207/https://gromada.info/gromada/bronykivska/ }}</ref>.


== Відомі люди ==
== Відомі люди ==
Рядок 97: Рядок 84:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist|refs=
{{reflist|refs=

<ref name="населення 1989">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=7 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}}</ref>

<ref name="населення 2001">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=7 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}}</ref>

<ref name="населення 2001 мова">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=7 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}}</ref>
<ref name="населення 2001 мова">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=7 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}}</ref>


}}
}}

== Джерела ==
# {{ВВСЕР-3-1885}}

== Література ==
* Барви́нівка // [[Історія міст і сіл Української РСР]] : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.482


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/675 Погода в селі Барвинівка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305220640/http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/675 |date=5 березня 2016 }}
* [http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/675 Погода в селі Барвинівка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305220640/http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/675 |date=5 березня 2016 }}



{{Бібліоінформація}}
{{Брониківська сільська громада}}
{{Брониківська сільська громада}}


Версія за 18:27, 14 вересня 2022

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Барвинівка.
село Барвинівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Новоград-Волинський район
Громада Брониківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18080050030073252
Облікова картка с. Барвинівка 
Основні дані
Засноване 1585
Населення 698
Площа 4,112 км²
Густота населення 169,75 осіб/км²
Поштовий індекс 11783
Географічні дані
Географічні координати 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д. / 50.50167; 27.81167Координати: 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д. / 50.50167; 27.81167
Середня висота
над рівнем моря 		207 м
Водойми Луб'янка
Найближча залізнична станція Барвинівка
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774
Карта
Барвинівка. Карта розташування: Україна
Барвинівка
Барвинівка
Барвинівка. Карта розташування: Житомирська область
Барвинівка
Барвинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Барвинівка у Вікісховищі

Барви́нівка (до 1960 року — Черниця) — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Населення становить 698 осіб.

Географія

Через село протікає річка Рудня (Луб'янка), права притока Случі.

На північному заході від присілку бере початок річка Черевач, права притока Случі.

Населення

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 776 осіб, кількість дворів — 373[1].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 881 особа, з яких 408 чоловіків та 473 жінки[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 698 осіб[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,57 %
російська 0,43 %

Історія

Перша згадка села Черниця: 1585 р.[5]. Село Черниця, під назвою Щерниці, згадується в акті від 1585 року, березня, — у скарзі Звягільського намісника Василя Богдановича Ільїнського та войта Корецького Томила Манцевича на Берестейського воєводича Фрідріха Тишкевича — про те, що він переманює до себе із маєтку Пулин селян на умовах 20-річної пільги від панщини. При цьому Черниця згадується як володіння Звягельського князя воєводи Київського Костянтина Костянтиновича Острожського, що входило до складу Пулинського околодка і знаходилося під управлінням отамана Пулинського — Супруна: "піддані князя Гриць, Євхим, Роман та інші (піддані (з) Щерниці) «з бидлом, вівцями та козами» були переманені Тишкевичем у свої маєтки.

Пізніше, під назвою Черниця, воно згадується в акті від 1650 року 7 січня, в скарзі Щасного Воксовського, уповноваженого дружини Віленського воєводи та гетьмана вольного князівства Литовського Анни-Алеізії Ходкевич на орендного власника м. Вільська пана Олександра Цекланського і на слугу його — Яна Белецького про те, що він, Белецький, перебуваючи козацьким писарем і маючи знайомство з війтом м. Черниця — Іваном Водянюком, вмовив, за посередництвом цього війта, біля 120 селян з містечка Черниця, м. Бровник, с. Стариков, с. Немильня, с. Пилиповичі, с. Лунчиця та з інших сіл Звягельської волості — піти в орендований Цеклинським маєток. І дійсно, вночі 20 грудня 1649 року вивів їх з цих сіл з усім їхнім майном, привів їх в містечко Вільськ і там повністю пограбував їх, «коней, вози, скрині і всю субстанцію маєтність їхню побрав та пошарпав». При цьому, у війта Івана Водянюка він відняв 16000 злотих польських — чиншевих, зібраних ним з селян Звягельської волості для поміщика, та 2000 злотих його власних. Крім того, у того ж війта він відняв "шабель добрих три, палаш, луків два, пітолетів пару, суконь різних пар п'ять, ковдру турецьку, матрац атласний, сукню одну з срібними петлицями, бутів турецьких пар п'ять, вілчур дві, сукманів білоголовських два, ліників п'ять (з яких один турецький желтокгоронний, інший червоний турецький, коней сім, бахмата строкатого, власного протестуючого конів вісімнадцять, сукна простого ліктів п'ятдесят, котелків три, наневок дві, бидла сорок; … а в Уласа, селянина Щерниці від відняв «кожух новий одежний, хуст білих скриню одну, сукна простого ліктя чотири»[6].

Дерев'яна церква Вознесіння Господнього з 1794 р. У 1887 році відновлена спадкоємцем села, графом Тишкевичем. До православного приходу села Черниця належать села: Кам'яний Майдан, Черницька Слободка та Гута Дзєканка. Філіальна церква в селі Немильня.

У 1577 році село Черниця належить панам Мєдзиржицьким. У 1581 році — до маєтку Бараші князя Костянтина Острозького, який налічує 5 поселень, 11 застав. У 1620 році Черниця — маленьке містечко, але без магдебурзького закону, має 250 вільних мешканців, сплачує за опіку 60 злотих князю Острозькому. Мало 9 цегляних будинків[7].

Станом на 1900 рік — власницьке село, належало Людгарду з Тишкевичів та Яблоновських, загальною площею 12250 десятин (4555 десятин лісу). Православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Село розташоване над річкою Луб'янка, притоки річки Случ[7].

В 1906 році — село Новоград-Волинського повіту у Гульській волості Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 12. Дворів 240, мешканців 1270[8].

У 1923 році увійшло до складу, як адміністративний центр, новоствореної Черницької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. Разом з радою, входило до складу Соколовського (20.6.1930 р.) та Новоград-Волинського (15.9.1930 р., 4.6.1958 р.) районів, Новоград-Волинської міської ради (1.6.1935 р.).

5 серпня 1960 року село перейменоване на Барвинівку, з відповідним перейменуванням сільської ради[9]. В складі Барвинівської сільської ради перебувало до 2017 року, відтоді увійшло до складу Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області[10].

Відомі люди

Примітки

  1. ↑ Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  2. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  4. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  5. ↑ Історія міст і сіл УРСР: Житомирська область. — К.: 1973 р
  6. ↑ Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 209—210 
  7. ↑ а б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2017.
  8. ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 9 травня 2019.
  9. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 195. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 20 червня 2021.
  10. ↑ Брониківська громада. https://gromada.info/. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 20 червня 2021.

Джерела

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Література

  • Барви́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.482

Посилання


Села
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барвинівка&oldid=37124308