Облога Єрусалима (1244): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м додано Категорія:Аюбіди за допомогою HotCat |
Вступ |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
|casualties2 = 14,000 (спірно) |
|casualties2 = 14,000 (спірно) |
||
}} |
}} |
||
'''Облога Єрусалима в 1244 році''' — завоювання міста Єрусалим [[Хорезмська імперія|хорезмійська армією]] |
'''Облога Єрусалима в 1244 році''' — завоювання і наступне пограбування та руйнування міста Єрусалим [[Хорезмська імперія|хорезмійська армією]] в липні 1244 року, що відбулось після закінчення строку дії [[Яффська угода (1229)|Яффської угоди]], в результаті якої Єрусалим було передано християнам мирним шляхом після [[Шостий хрестовий похід|Шостого хрестового походу]]. |
||
== Передумови == |
== Передумови == |
||
Версія за 08:41, 5 листопада 2022
| Облога Єрусалима (1244) | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Хрестові походи | |||||||||
 Башта Давида, останній прихисток захисників Єрусалиму | |||||||||
| Координати: 31°47′00″ пн. ш. 35°13′00″ сх. д. / 31.78333° пн. ш. 35.21667° сх. д. | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Аюбідський султанатХорезмійці |
 Єрусалимське королівство
| ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Ас-Саліх Аюб
|
невідомо | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 10,000 | 20,000 | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| невідомо | 14,000 (спірно) | ||||||||
Облога Єрусалима в 1244 році — завоювання і наступне пограбування та руйнування міста Єрусалим хорезмійська армією в липні 1244 року, що відбулось після закінчення строку дії Яффської угоди, в результаті якої Єрусалим було передано християнам мирним шляхом після Шостого хрестового походу.
Передумови
Імператор Священної Римської імперії Фрідріх II, який очолював Шостий хрестовий похід і претендував на титул короля Єрусалиму як чоловік Ізабелли II Єрусалимської уклав з айюбідським султаном Єгипту Аль-Камілем в 1229 році Яффську угоду — договір, згідно якого місто Єрусалим, Назарет, Віфлеєм та деякі інші територій в Палестині мирним шляхом передавались Єрусалимському королівству, заснованому європейськими хрестоносцями. Храмова гора (Харам аш-Шаріф) в Єрусалимі мала залишатися в руках мусульман з мусульманським гарнізоном і каді (суддею), але як християни, так і мусульманські паломники мали мати доступ до цього місця та право молитися там. Всі інші мусульмани в Єрусалимі повинні були залишити його. Хоча християнські звіти стверджують, що Фрідріх мав право відновити укріплення Єрусалиму, мусульманські джерела це заперечують. Храмова гора (Харам аш-Шаріф) у місті мала залишатися в руках мусульман з мусульманським гарнізоном і каді (суддею), але як християни, так і мусульманські паломники мали мати доступ до цього місця та право молитися там. Всі інші мусульмани в Єрусалимі повинні були залишити його.
Договір передбачав перемир'я на десять років, п'ять місяців і сорок днів з 24 лютого (28 рабі-аль-авваль)[1] 1229 року. Цей строк перебував в межах максимуму десяти років і десяти місяців, що дозволявся ісламським правом для перемир’я з невірними[2] і, таким чином, в 1239 році строк його дії скінчився. Після передачі Єрусалима християнам, стіни міста так і не були відновлені і в місті залишалось лише декілька оборонних споруд, не знесених раніше, зокрема цитадель і Башта Давида. Незважаючи на подальші територіальні здобутки під час Баронського хрестового походу, християни не контролювали околиці міста в достатній мірі, щоб забезпечити ефективну оборону.
Хорезмійська армія складалася з 10 000 кіннотників, які включали як частину залишків переважно кипчацької армії останнього хорезмшаха Джалал ад-Діна Мангбурні, імперія якого була знищена монголами в 1231 році, так і курдських каймаріїв. Вони діяли за дрмовленністю з аюбідським султаном Єгипту[3].
Битва
Оскільки строк дії Яффської угоди, укладеної з Фрідріхом II закінчився, ніщо не заважало султану Єгипту Аль-Камілю напасти на Єрусалим. Він потребував союзників для боротьби з аюбідськими правителями Дамаску, і такими союзниками могли стати хорезмійці, залишки армії яких після знищенння їх держави монголами в 1231 році виступали як військові найманці. у 1244 році Єль-Каміль дозволив хорезмійцям напасти на місто і пограбувати його. Таким чином він вирішував відразу два питання - повертав священне для мусульман місто з рук християн і розплачувався з потенційними союзниками за їх послуги. Облога відбулася 15 липня, і незахищене місто швидко впало. Під час облоги та подальшого пограбування міста, хорезмійці повністю зруйнували Єрусалим, залишивши його в руїнах, так що місто стало практично непридатним для життя як для християн, так і для мусульман. Особливо сильно хорезмійці пограбували вірменський квартал, де знищили християнське населення та вигнали євреїв.[4] Крім того, вони розграбували гробниці єрусалимських королів у церкві Гробу Господнього та викопали їхні кістки, після чого гробниці Годфріда Буйонського та Балдуїна I таперетворились на кенотафами. 23 серпня, останній прихисток захисників міста Вежа Давида здалася хорезмійським військам і близько 6000 християнських чоловіків, жінок і дітей, що ще залишились вживих були вигнані з Єрусалиму[5].
Наслідки
Пограбування міста та різанина, що супроводжувалася цим, спонукали хрестоносців зібрати сили, щоб об'єднатись з військами Айюбідів з Дамаска і Керака для спільної боротьби проти Аюбідів з Єгипту і хорезмійцями у битві при Форбії[6]. Крім того, події спонукали короля Франції Людовика IX організувати Сьомий хрестовий похід .
Примітки
- ↑ Takayama, 2010, с. 175.
- ↑ Abulafia, 2001, с. 184.
- ↑ R. Stephen Humphreys (1977), From Saladin to the Mongols: The Ayyubids of Damascus, 1193–1260, State University of New York Press, p. 275.
- ↑ Gilbert, Martin (1978). Jerusalem: Illustrated History Atlas, p. 25. New York: Macmillan Publishing.
- ↑ Steven Runciman (1952). A History of The Crusades. Vol III: The Kingdom of Acre, p. 188. ISBN 978-0-241-29877-0.
- ↑ Dougherty, Martin J. (2007). Battles of the Crusades, pp. 176–77. ISBN 978-1-905704-58-3.
Посилання
- The Siege на Православній Вікі
- The Siege на Encyclopædia Britannica
- The Siege на WZO.org, Хронологія: Історія Єрусалиму
- Облога Центру ресурсів єврейської історії