Адміністративний устрій Автономної Республіки Крим

В адміністративному відношенні Автономна Республіка Крим складається з 25 регіонів:

• 14 районів (з переважно сільським населенням),
• 11 територій, підпорядкованих міським радам міст республіканського підпорядкування (з переважно міським населенням).

Райони і міськради

Райони:

1. Бахчисарайський район
2. Білогірський район
3. Джанкойський район
4. Кіровський район
5. Красногвардійський район
6. Красноперекопський район
7. Ленінський район
8. Нижньогірський район
9. Первомайський район
10. Роздольненський район
11. Сакський район
12. Сімферопольський район
13. Совєтський район
14. Чорноморський район

Території, підпорядковані міським радам:

1. Алуштинська міська рада
2. Армянська міська рада
3. Джанкойська міська рада
4. Євпаторійська міська рада
5. Керченська міська рада
6. Красноперекопська міська рада
7. Сакська міська рада
8. Сімферопольська міська рада
9. Судацька міська рада
10. Феодосійська міська рада
11. Ялтинська міська рада

Як можна бачити з наведеної карти, деякі з цих 11 територій займають велику площу і включають в себе багато населених пунктів крім міста-центру. Глави районів призначаються Президентом України за поданням прем'єр-міністра Криму, а голови міст обираються загальним голосуванням.

Регіони, в свою чергу, складаються з міських, селищних та сільських громад.

Територія, підпорядкована міській раді Севастополя, а також північна частина Арабатської стрілки, що відноситься до Херсонської області розташовані на Кримському півострові, але не входять до складу автономної республіки.

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч на 1 січня 2008 року

Севастополь 380,5 Білогірськ 18,3 Сімферополь 337,8 Судак 14,9 Керч 149,0 Приморський 14,7 Євпаторія 107,1 Гвардійське 12,6 Ялта 78,9 Інкерман 11,7 Феодосія 71,2 Октябрське 11,4 Джанкой 38,3 Щолкіне 11,3 Красноперекопськ 30,3 Гаспра 11,2 Алушта 29,5 Чорноморське 10,9 Бахчисарай 26,1 Гресівський 10,9 Саки 25,3 Красногвардійське 10,6 Армянськ 22,9

Історія

Кримська АРСР

Після приходу до влади більшовиків і утворення 18 жовтня 1921 Кримської АРСР адміністративно-територіальний поділ республіки неодноразово змінювалося, поки, нарешті, в 1930 році не було запроваджено поділ на райони.

На підставі резолюції ХІІ з'їзду РКП(б) «Про районування в окремих областях та республіках», а також спільної постанови Кримського ЦВК і РНК Кримської АСРР від 16 серпня 1923 р, округи на півострові було скасовано і затверджено новий поділ на 15 районів: Ак-Мечетський, Алуштинський, Вірменський, Бахчисарайський, Джанкойський, Євпаторійський, Керченський, Карасубазарський, Сарабузький, Севастопольський, Сімферопольський, Старокримський, Судацький, Феодосійський, Ялтинський. Причому деякі райони були ліквідовані майже відразу після їх створення, а їх територія була приєднана до інших районів. Постановою Президії Кримського ЦВК від 19 липня 1924 р. «Про районування в Криму» скасовувалися Старокримський і Алуштинський райони, їх територія приєднувалася до Феодосійського і Ялтинського районів. Наступним рішенням Президії Кримського ЦВК були скасовані як самостійні одиниці Вірменський, Сарабузький і Ак-Мечетський райони. Перший з них було приєднано до Джанкойського, другий — до Сімферопольського, третій — до Євпаторійського районів. У 1930 р. було додатково створено ще 6 районів. В тому числі: Фрайдорфський єврейський національний район (населення району складало 26 тис. осіб; з них 33% — євреї, росіяни — 25%, кримські татари — 20%, німці — 15%), Біюк-Онларський німецький національний район, Ішунський, Ак-Мечетський, Алуштинський та Сейтлерський татарські національні райони (на 1930 р. районів було 16).

На початку 1935 р. відповідно до рішення листопадового пленуму ЦК ВКП (б) було проведене нове районування. В результаті були створені ще 9 нових районів, у тому числі Тельманівський з німецьким населенням до 50%, Лариндорфський з єврейським населенням до 60%, Куйбишевський з татарським населенням до 95%. До 1937 році їх число було збільшено до 26 — в 1937 р. був створений Зуйський район.

Сімферополь, Севастополь, Керч, Феодосія та Ялта були виділені зі складу районів в окремі адміністративні одиниці. Деякі райони мали національний статус: Балаклавський, Куйбишевський, Бахчисарайський, Ялтинський, Алуштинський, Судацький - кримськотатарські (6), Фрайдорфський і Лариндорфський - єврейські, Бююк-Онларський і Тельманський - німецькі, Ішунський (пізніше Красноперекопський) - українська. Та 441 сільська рада, в тому числі 178 татарських,130 російських, 40 німецьких, 32 єврейських. До початку Німецько-Радянської війни всі райони та нацональні сільради втратили національний статус (у 1938 році - німецькі, в 1939 - єврейські, потім всі інші) в результаті ухвалення Президією Верховної Ради Автономії таємної постанови про ліквідацію 19 національних сільських рад і реорганізацію 11 національних сільських рад у ради без врахування національного складу населення (1938).

На карті кримськотатарські райони виділені бірюзовим, єврейські - синім, німецькі - червоним, український - жовтим, змішані райони - рожевим.

1 Акмечитський (Ак-Мечетський) район	14 Красноперекопський район
2 Акшейхський (Ак-Шейхський) район	15 Куйбишевський район (центр Албат)
3 Алуштинський район	16 Лариндорфський район (центр Джурчі)
4 Балаклавський район	17 Ленінський район
5 Бахчисарайський район	18 Маяк-Салинський район
6 Бююк-Онларський район	19 Сакський район
7 Джанкойський район	20 Сеїтлерський район
8 Євпаторійський район	21 Сімферопольський район
9 Зуйський район	22 Старокримський район
10 Ічкинський район	23 Судацький район
11 Калайський район	24 Тельманський район (центр Курман-Кемельчи)
12 Карасубазарський район	25 Фрайдорфський район
13 Кіровський район (центр Іслям-Терек)	26 Ялтинський район
27 Севастополь

Напад Німеччини на СРСР спричинив зміну адміністративно-територіального устрою в Криму. Крим разом з південними частинами Запорізької і Миколаївської областей ввійшов до складу Генерального округу «Таврія» — складову частину Рейхскомісаріату «Україна». Центром його стало місто Мелітополь. Станом на 1 вересня 1941 р. територія округу складала 22900 квадратних кілометри та нараховувала 661981 особу. В 1943 р. округ «Таврія» складався з 4 штадткомісаріатів: Сімферополь, Севастополь, Керч, Мелітополь і 14 районних областей з центрами в Євпаторії, Джанкої, Курман-Кемельчі, Сімферополі, Ялті, Севастополі, Ічнах, Судаку, Керчі, Урюпінську, Каховці, Геніченську, Акимовці і Мелітополі, які складалися з районного центру і навколишніх населених пунктів. Щоправда, така адміністративна структура існувала лише на карті, оскільки Крим до моменту його звільнення знаходився під подвійним управлінням: номінально — під цивільним, а фактично — під воєнним.

Проте 30 червня 1945 р. Кримську АРСР було перетворено на Кримську область у складі РРФСР. (Як стверджує Д. Велігодський, це було зроблено з порушенням конституцій СРСР, РРФСР та Кримської АРСР. А ці нормативні акти (про ліквідацію автономії) були визнані Верховною Радою СРСР у 1989 р. «незаконними і репресивними»). Цій події передувала депортація жителів певних національностей із Кримського півострова — німецької національності в серпні 1941 р., кримських татар, вірмен, кримських греків та болгар у травні червні 1944 р. У зв’язку з цим фактично зникла необхідність існування автономії, оскільки за етнічним складом населення півострова стало більш однорідним. За даними науковців, перед початком Другої світової війни кількість татар у Криму становила 22,3 %: греків – 20 652 осіб (1,8 %), болгар – 15 344 (1,4 %), вірмен – 12 953 (1,1 %). Крім того, упродовж 1920 – 1940 рр. в Криму штучно змінювали демографічну структуру населення. Так було розміщено понад 120 тис. військових (більшість з яких була росіянами), переселяли на ці території цивільних росіян, українців, євреїв. У період Другої світової війни мобілізація до армії, евакуація населення протягом 1941—1942 рр., примусове виселення 1941, 1944 рр., знищення окупантами та відгін на каторжні роботи до Німеччини багатьох десятків тисяч кримчан призвели до того, що населення Криму з 1127 тис. осіб станом на 1 січня 1940 р. скоротилося до 379 тис. осіб на літо 1944 р.

• У 1944, 1945 та 1948 рр. проведена значна низка перейменувань.
• У лютому 1954 р. з РРФСР до складу УРСР була передана Кримська область — як депресивний регіон для відродження та відбудови народного господарства.
• 24 квітня 1957 р. ліквідовано Балаклавський район; у 1959 р. скасовано 2 райони.
• У 1962 р. після укрупнення сільських районів залишилось 10 районів. Таким чином скасовувались 11 районів: Азовський, Кіровський, Куйбишевський, Октябрьський, Первомайський, Приморський, Роздольненський, Сакський, Сімферопольський, Совєтський та Судацький.
• 11.02.1963 Євпаторійський р-н перейменовано на Сакський район (з перенесенням районного центру).
• 10.06.1964 Алуштинський р-н ліквідований, м. Алушта віднесена до категорії міст обласного підпорядкування.
• У 1965 р. деякі з них були відновлені до 12: Бахчисарайський, Білогорський, Джанкойський, Кіровський, Червоногвардійський, Красноперекопський, Ленінський, Нижньогірський, Роздольненський, Сакський, Сімферопольський, Чорноморський
• У грудні 1966 р. відновилось ще 2 райони: Первомайський та Совєтський.
• 07.12.1979 — утворено Судацький район

Російська окупація

У березні 2014 року майже вся територія Кримського півострову була окупована російськими загарбниками, а 18 березня — анексована Російською Федерацією, що знайшло відображення у так званому договорі про прийняття Криму до складу Росії.

Окупаційна влада не вносила суттєвих змін в адміністративний поділ на півострові — усі райони і території міськрад отримали статус муніципальних утворень.

Після повернення Криму під державний суверенітет України, територія АР Крим згідно правил нового адміністративно-територіального устрою, буде поділена на 10 районів :

1. Бахчисарайський район.
2. Білогірський район.
3. Джанкойський район.
4. Євпаторійський район.
5. Керченський район.
6. Курманський район.
7. Перекопський район.
8. Сімферопольський район.
9. Феодосійський район.
10. Ялтинський район.

Посилання

• Автономна Республіка Крим [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Адміністративно-територіальний устрій Автономної Республіки Крим [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради.
• World Wide Historical Project: Адм.-тер. деление Крымской области(рос.)

Література

• Андрощук А. В. Перейменування об'єктів адміністративно-територіального поділу Криму як репресивний та пропагандистський засіб державної політики (ІІ половина ХХ століття) // Крим в історичних реаліях України : Матеріали наук. конф. «Крим в історичних реаліях України: До 50-річчя входження Криму до складу УРСР» (Київ, 19 лютого 2004 р.). — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — С. 317–334. — 404 с. — ISBN 966-02-3348-9.
• Крымская область: Адм.-территор. деление на 1 января 1968 г. / Испол. ком. Крымского обл. Совета депутатов трудящихся. Орг.-инструкт. отд.; [под общ. ред. А. И. Татарникова]. — Симферополь: Крим, 1968. — 142 с.
• Крымская область: адм.-территор. деление на 1 января 1977 г.: справочник / Исполком. Крым. обл. Совета депутатов трудящихся; [сост. М. М. Панасенко]. — 3-е изд. — Симферополь: Таврия, 1977. — 116 с.
• Крымская область. Административно-территориальное деление: на 1 января 1986 г.: справочник / Исполком. Крым. обл. Совета нар. депутатов; [сост. В. Д. Макеев]. — 4-е изд. — Симферополь: Таврия, 1986. — 112 с.
• Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783–1998 гг. / Справочник. — Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. — 464 с.(рос.)
• Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — С. 7–30.
  (Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)

• Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — С. 11–24. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.

Див. також

• Адміністративний устрій України