Надвірна

Надвірна
Герб Надвірної Прапор Надвірної
У центрі міста
Основні дані
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Надвірнянський район
Громада	Надвірнянська міська громада
Код КОАТУУ:	2624010100
Засноване	офіційна дата - 1589, перша згадка - 1578
Магдебурзьке право	1591
Статус міста	з 1591 року
Населення	▲ 22 545 (01.01.2021)
Площа	25.53 км²
Густота населення	883 осіб/км²
Поштові індекси	78400 — 78409
Телефонний код	+380-3475
Координати	48°37′49″ пн. ш. 24°34′45″ сх. д.
Висота над рівнем моря	427 м
Водойма	р. Бистриця Надвірнянська, р. Стримба
Назва мешканців	надвірня́нець, надвірня́нка, надвірня́нці
Міста-побратими	Пруднік  Польща, Крнов  Чехія
День міста	друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Надвірна
До обл./респ. центру
- залізницею	38 км
- автошляхами	36 км
Міська влада
Рада	Надвірнянська міська рада
Адреса	78400, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Івана Мазепи, 29
Міський голова	Зіновій Андрійович
Надвірна у Вікісховищі Карта Надвірна Надвірна

Надві́рна — місто в Україні, адміністративний центр Надвірнянського району Івано-Франківської області, резиденція Надвірнянської районної ради.

З середини XIV століття до 1772 року Надвірна була частиною Королівства Польського. У 1772 році Надвірна була приєднана до Габсбурзької монархії та залишалася частиною Королівства Галичини та Володимирії до 1918 року, поки не була утворена ЗУНР. У міжвоєнний період місто стало частиною Польської Республіки. Після вторгнення до Польщі 1939 року місто було приєднане до УРСР. Надвірна була окупована німцями у 1941 році під час Другої світової війни. Після війни знову увійшов до складу УРСР. З 12 червня 2020 року Надвірна є центром Надвірнянської міської громади.

Місто розташоване в злегка горбистій зеленій місцевості за двадцять миль (32 км) на північний схід від Карпатських гір. Основними експортними та сировинними ресурсами міста є сіль, нафта та нафтопродукти, а також ліс. Місто було популярним на початку XX століття як літній курорт із ресторанами та готелями.

Назва

Щодо назви міста, то Р. Гандзюк вважає, що вона вказує на існування якогось двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, який знаходився занадто далеко (за 2 км), а існувала інша фортифікаційна споруда, руїни якої збереглися в міському парку. Швидше за все це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.

Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви р. Ворона, котра починається неподалік Надвірної (місто над Вороною).

Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. Делятину міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.

Однак, автори «Географічного словника королівства Польського» вважають, що Надвірна отримала назву від поселення челяді, яке утворилося за мурами замку:

	"…Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało…"
— Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів Потоцьких, котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко.

Географія

Місто розташоване на правому березі річки Бистриці Надвірнянської, що у передгір'ї Українських Карпат. Його розділяє на дві частини річка Стримба, притока Ворони. На лівому березі Бистриці височіють дві гори — Городище і Скала або Потоки.

На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль, на південному сході — Верхній Майдан, Красна, на півдні — Стримба і Лоїва, на заході — селище Битків, на північному заході — село Молодків, на півночі — Гвізд, на південному заході — Пнів, Пасічна.

Історія

Перші поселенці на теренах Надвірної з'явилися у ІІ тис. до н. е. За містом, на східному пагорбі, виявлено поселення бронзової доби, яке було зруйноване під час будівництва Пнівського замку. Через відсутність джерел не можна точно визначити які саме племена жили на цій території.

На території міста залишки укріпленого валами городища Х — ХІІІ ст. Городище розташоване на північно-західній околиці Надвірної на високому відрозі гори Городище (597 м) на лівому березі Бистриці.

Вважається, що виникнення міста пов'язане із Пнівським замком. Наприкінці XV ст. пнівським маєтком володів шляхетський рід Куропатвів.

Королівство Польське та Річ Посполита

Пнівський замок

Руїни цитаделі в міському парку м. Надвірна

Уперше згадується місто 1589 року в протестації, яку подав до суду М. Куропатва. В документі йдеться про напад татар на Галичину, внаслідок якого було знищено право власності автора протестації на села Пнів, Битків, містечко Надвірна.

В останні роки історикам вдалося розшукати архівні документи, у яких Надвірна згадується ще у 1578 році, хоча ці дані ще потребують детальної перевірки.

1591 року Надвірній було надане Магдебурзьке право і вона отримала статус міста.

Ще з часів Галицько-Волинського князівства через Надвірну пролягав торговий шлях. Тут була створена митниця. Родовий герб Куропатвів являв собою щит на блакитному тлі з підковою, повернутою кінцями вгору, всередні якої містився хрест. Над щитом на короні, розташованій над лицарським шоломом з опущеним забралом було зображено яструба з піднятими до польоту крильми, поверненим вправо відносно щита. Починаючи з XVI ст., герб Куропатвів використовували і як герб Надвірної.

У серпні 1589 р. татарські орди несподівано напали на Прикарпаття. В згадуваній протестації М. Куропатви не сказано чи було зруйновано м. Надвірну, однак в проміжку між 1589—1595 р.р. місто в архівних документах не згадується. Можливо воно було спалене. В 1596 р. місто було відбудоване. Очевидно руйнувань зазнає і надвірнянська оборонна споруда. Вона була зведена з великих нетесаних брил річкового каменю та вапняку. Товщина стін 1,2 м. Ширина замку 35 м, довжина 98 м. Однак, цитадель була споруджена на невеликому підвищенні. Можливо, після 1589 р. Куропатви вирішили побудувати надійнішу оборонну споруду — Пнівський замок.

Пнівська цитадель вважалася наймогутнішою оборонною спорудою на Прикарпатті. П'ятикутна споруда мала 7 веж. До замку в'їздили перекинутим через рів підйомним мостом. Залишки фундаментів свідчать, що посеред двору знаходився будинок Куропатвів.

У 1621 р. на Покутті діяв опришківський загін Гриня Кардаша. Вони зробили підкоп і непомітно проникнули у твердиню. Александра Куропатву було поранено. Опришки винесли зі сховища більшу частину золота і грошей. Після нападу Куропатви ще дужче укріпили замок, який до XVII ст. був наймогутнішою твердинею Галичини.

У травні 1648 р. на Прикарпатті почався рух непокори польській шляхті. Миколай Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо Семена Височана підійшло до Пнівського замку. Вони два тижні облягали його. Замок не вдалося здобути, але твердині було завдано значної шкоди. За деякими даними повсталі таки здобули його. Після цього С. Височан пішов на з'єднання з Богданом Хмельницьким до Львова.

У 1601 р. міщани побудували ратушу, у якій розмістилася адміністрація. У місті було запроваджено 2 колегії: лаву і раду, які складалися з виборних урядників, що виконували адміністративно-судові функції. Війта призначав власник міста.

У XVII століття Надвірна стала важливим господарським осередком і значним ремісницьким центром. Спочатку великого розвитку набули будівельні професії (потрібно було відбудовувати місто від частих татарських набігів). Розвивалося також кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство.

У XVII — XVIII ст. Надвірна стає центром торгівлі. Мешканці міста часто чумакували. На початку XVII ст. купці з Угорщини почали проїжджати через Надвірну. Щороку тут відбувалися два ярмарки і щотижня — торги.

Австро-Угорщина

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії РКЦ в м. Надвірна

Ратуша, 1914 рік

Від 1805 р. в місті почало діяти камеральне управління (тобто державне). Основним органом влади була рада. Староста тепер очолював тільки міський суд.

1846 року маєток в Надвірній купив ерцгерцог Йоган Габсбург.

У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою. У віданні повітової адміністрації, яка підлягала намісницькому правлінню, були всі справи крім судових. На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у Відні, а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві.

На початку XIX ст. цехове виробництво в Надвірній почало занепадати. Цехи витіснило фабрично-заводське виробництво.

У 1843 р. в Надвірній було споруджено одну з найбільших у Галичині фабрик хліборобських машин. Вже в 1844 р. вони експонувалися на Другій міжнародній виставці у Відні.

1870 р. вступили в дію сірникова фабрика Симона Губнера і броварня Вільгельма Бухміллера, а в 1877 р. — лісопильний завод. У 1886 р. держава почала експлуатацію нафтових родовищ у Пасічній, а пізніше — в інших селах, неподалік від Надвірної. Сировину до Надвірної перевозили підводами в дерев'яних бочках. Для її переробки в місті побудовано кустарну дистилярню, у якій з нафти одержували гас. Пізніше головну увагу спрямували на виробництво бензину. Тому дистилярню перебудували, і на початку ХХ ст. тут почав діяти нафтопереробний завод.

Влітку 1893 р. розпочалося спорудження залізничної гілки Станіслав — Вороненка, яка мала проходити через місто. В ньому взяли участь сотні спеціалістів з Італії, Австрії, Німеччини. Крім того, до робіт залучалися багато місцевих жителів. Перший пробний поїзд пішов новозбудованою колією 21 жовтня 1894 р., а офіційне відкриття залізниці, на якому були присутні урядовці зі Львова та Відня, відбулося 19 листопада.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 15 травня 1934 р. територія міста розширена за рахунок приєднання частини земель і забудови села Пнів.

Поряд з економічним та громадським життям міста розвивалася і його культура. На початку XVII ст. в місті вже діяла церква Різдва Христового, що мала кілька дочірніх церков. Після закриття у 1785 р. Манявського скиту головну монастирську церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрали і перевезли до Надвірної. Відтоді у всіх документах вона значиться як Церква Воздвиження Чесного Хреста.

Крім греко-католицької церкви в Надвірній діяв римо-католицький костел Святої Трійці. Спорудили його в 1599 р. У 1609 р. в Надвірній було створено римо-католицьку парафію. В першій половині XIX ст. до неї належали громади з 16 населених пунктів.

У XVI — XVIII ст. у Надвірній, як і у всій Галичині, більшість населення була неписьменною. У другій половині XVIII ст. в місті на 2233 мешканці діяла тільки одна німецько-єврейська школа на 100 учнів. Після реформи 1777 р. тут було відкрито тривіальну школу, яка мала елементарний та перший класи. Навчання в ній проводилося німецькою та польською мовами.

Польська Республіка

Пнівський замок, 1932 рік

З 23 грудня 1920 року Надвірна була частиною Станіславівського воєводства Польської Республіки.

1 вересня 1939 німецькі та радянські війська напали на Польську Республіку, почалася Друга світова війна.

Радянський період

З 17 вересня 1939 року війська Українського фронту Червоної Армії вступили до східних районів Польщі — Західної України. Похід закінчився підписанням 28 вересня 1939 року Договору про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною. 27 жовтня 1939 року в Надвірні була встановлено радянську окупацію. 14 листопада 1939 року Надвірна була приєднана до УРСР. 4 грудня 1939 року у Станіславській області (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року). 1939 року в УРСР Надвірна отримала статус міста.

З червня 1940 до березня 1941 року знаходився 15-й мотострілковий полк 15-й тд 8-го мк Київського ВО.

3 липня 1941 року окупована німецькими військами.

29 березня 1944 року Надвірна була окупована радянськими військами в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції 1944 року. 18 квітня 1944 року Надвірна була знову окуповано німецькими військами. 25 липня 1944 року радянські війська в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції повернули контроль над містом.

У Надвірні був лісокомбінат, харчокомбінат, цегельний, сироробний заводи; автотранспортний технікум; залізнична станція на лінії Делятин Івано-Франківськ. Вузол автошляхів. Розвинуто нафтопереробку. У районі проводиться видобуток нафти та газу.

Незалежна Україна

Файл:Пам'ятник Тарасові Шевченку у місті Надвірна Івано-Франківської області.jpg

Пам'ятник Т. Г. Шевченку

У місті діють 4 загальноосвітні школи, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат, сім дитячих садків, ПТУ № 11, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, Музей історії Надвірнянщини.

Також у Надвірній функціонує Прикарпатський військово-спортивний ліцей.

У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну.

Населення

Чисельність

У 1973 році в місто проживало 17,3 тис. жителів.

Національний склад

Єврейська громада

Надвірна колись мала велику єврейську громаду, описана історія якої почалася з 1765 року. З Надвірної походить відома хасидська община.

У 1880 році перепис населення показав 6552 мешканця, з яких 4182 (64 %) були євреями. У 1890 році з 7227 мешканців 3618 (50 %) були євреями. У 1921 році з 6062 мешканців 2042 (34 %) були євреями. У 1942 більшість єврейського населення було страчено нацистами у міських гетто і у концентраційному таборі Белжець.

Економіка

Пам'ятник 100-річчя надвірнянській нафті в м. Надвірна (місцева назва «Фантомас»)

ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», НГВУ «Надвірнанафтогаз», ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна».

Нині в Надвірнянському нафтопромисловому районі експлуатуються два нафтові і 5 газоконденсатних родовища з фондом понад 400 свердловин, з яких щороку видобувають 200 тис. т нафти і 170 млн кубометрів газу. Крім того, нафтопромисловий район має значні перспективи відкриття нових родовищ. Щоб не допустити падіння нафтовидобутку в період важкої економічної ситуації в Україні, у зв'язку з виснаженням нафтогазових родовищ та зменшення обсягів буріння колектив  НГВУ «Надвірнанафтогаз» застосував комплексування таких методів, як польові й сейсморозвідувальні роботи, вертикальне сейсмічне профілювання газо-геохімічні прогнози. За сприяння українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» закупили потужні американські перфоратори та бурові долота, які мають у три і більше разів вищі показники швидкості проходження. У 1997 р. підприємство у 4 рази збільшило сплату до бюджету податку з прибутку.

ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є одним з шести нафтопереробних заводів України, та єдиний, який працює з українською сировиною. Працюють відділення Укрпошти, найбільших банків України (ПриватБанк, УкрсибБанк та ін.).

Культура

Релігія

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії УГКЦ

Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна («Стара» церква, перенесена з Манявського скиту)

Церква св. Володимира Великого ПЦУ

В останнє десятиріччя XX ст. бурхливо розвивалося духовне життя Надвірної, яке особливо пригнічувалося за радянських часів. Навесні 1990 р. мирянам греко-католицької конфесії було передано церкву, що раніше підпорядковувався Московському патріархату. 1991 року вірним РКЦ було повернуто Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який освятили 23 жовтня 1991. У місті діє громада Української Православної Церкви Київського Патріархату (Церква святого Володимира Великого). Також існує церква Християн Віри Євангельської (ХВЄ).

Відомі особи

Народилися

• Білас Ростислав-Едмунд — полковник УГА, санітарний референт Державного секретаріату військових справ, керівник медичної служби УГА.
• Вахняк Євген Дмитрович — український хоровий диригент, педагог, композитор, народний артист України.
• Ядвіга Волошинська (1882—1951) — польський ботанік, альголог, лімнолог та палеоботанік.
• Гальчук Любомир Богданович — український футболіст.
• Гонтюк Роман Володимирович — український дзюдоїст, заслужений майстер спорту України.
• Гринішак Олекса Матвійович — український театральний діяч, диригент, хорунжий УСС.
• Дем'янчук Василь Климентійович — український мовознавець.
• Дерев'янко Юрій Богданович — депутат Верховної Ради України, меценат.
• Луців Володимир Гаврилович — бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру.
• Мандичевський Іван Корнилович — адвокат, громадський діяч.
• отець Мандичевський Корнило — парох Надвірної, маршалок Надвірнянського повіту
• Марк Лівін — сучасний український письменник, музикант та блогер.
• Сакель Манфред Іошуа — лікар-психіатр.
• Свідрук Микола-«Завзятий» — сотенний УПА, командир сотні «Зелені» ТВ-22 «Чорний ліс». Зрадник, ліквідований за це СБ ОУНР 22 червня 1946 року.
• Ястребов Віктор Анатолійович  — український легкоатлет, майстер спорту України міжнародного класу, срібний призер чемпіонату Європи в потрійному стрибку, Старший тренер національної збірної команди України з легкої атлетики.

Перебували

• Катря Гриневичева — українська письменниця.
• Любомир Т. Винник — швейцарський журналіст, письменник та художник українського походження.

Почесні громадяни

• Бандера Степан Андрійович
• Бобровський Петро Сидорович
• Боднарук Євген Миколайович
• Бунь Ростислав Адамович
• Веприк-Попович Євдокія Степанівна
• Гонтюк Роман Володимирович
• Гринішак Олекса Матвійович
• Ленкавський Степан
• Луців Володимир Гаврилович
• Орел Сергій Степанович
• Свідрук Мирон Іванович
• Свідрук Марта Іванівна
• Стецько Ярослава Йосипівна
• Шухевич Роман Осипович
• Яцура Ірина Василівна

Міста-побратими

Місто	Країна	Дата угоди
Пруднік	Польща	2000
Крнов	Чехія	2011

Світлини

• 
  Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна
• 
  Пам'ятник Т.Г.Шевченку
• У центрі Надвірної
  У центрі Надвірної
• 
  Будинок, де перебувала письменниця Катря Гриневичева
• 
  Готель "Смарагд"
• 
  Універмаг

Див. також

• Покуття
• Бойківщина
• Пнівський замок

Джерела та література

• Вортман . Надвірна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 155. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Nadwórna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 866. (пол.) — S. 866—868. (пол.)
• Petrus J. T. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — tom 4. — 211 s. — 402 il. — S. 95—118. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)

Посилання

• Надвірна і її замок / Замки та храми України [Архівовано 19 червня 2009 у Wayback Machine.]
• Вебсторінка Надвірнянського ПТУ № 11 [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Надвірнянський коледж [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
• http://nadvirnamr.gov.ua/ [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт міста Надвірна
• Надвірна — портал міста
• Надвірна — форум міста
• NadvirnaTV на Youtube [Архівовано 4 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Лариса Іроденко: «Позитивний канал про наш край» на Youtube [Архівовано 7 грудня 2020 у Wayback Machine.]