Еверест

Джомолунгма, Еверест англ. Mount Everest неп. सगरमाथा тиб. ཇོ་མོ་གླང་མ трад. китайська: 珠穆朗瑪峰 спрощ. кит.: 珠穆朗玛峰 трад. китайська: 聖母峰 спрощ. кит.: 圣母峰
Назва на честь (епонім):	Джордж Еверест
Вид на Еверест з району Кала-Паттар Вид на Еверест з району Кала-Паттар
27°59′17″ пн. ш. 86°55′31″ сх. д.
Країна	Непал і  КНР
Регіон	Солукхумбу Тибетський автономний район
Розташування	Зона Саґаратма, Непал, Азія
Система	Гімалаї
Тип	гора і пам'ятка
матеріал	гірська порода, лід
Висота	8 848 м
Висота відносна	8 848,519 м
Ізоляція	40 008 км
Перше сходження	29 травня 1953 року
Маршрут	Сауз Кол
Джомолунгма, Еверест Джомолунгма, Еверест (Непал)
Еверест у Вікісховищі

Джомолу́нгма, (тибетською мовою «Мати Всесвіту»), Еверест — найвища вершина земної кулі, є в Гімалаях на кордоні Китаю і Непалу. Її висота за останніми даними становить 8844,43 метри.

Етимологія

Інші назви гори — Еверест (на честь британського полковника Джорджа Евереста (George Everest) (1790—1866), який керував геодезичними роботами в Індії з 1830 по 1843 рр.), Сагарматха («Вершина неба» (непальська назва)).

Історія сходжень

8 червня 1924 Джордж Мелорі (англ. George Mallory) і Ендрю Ірвін (англ. Andrew Irvine), обидва із Сполученого Королівства, зробили спробу сходження, з якого вони ніколи не повернулися.

У 1934 р. британець Моріс Вілсон (англ. Maurice Wilson) зробив спробу сходження з парою шерпів. Тіло Моріса Вілсона було знайдене одним роком пізніше іншою експедицією. Долі шерпів невідомі і загальноприйнято що Вілсон і його група піднялись до 8,000 метрів перед поступкою висоті.

Після прийняття участі в розвідувальної експедиції 1935 р., досвідчений британський альпініст Біл Тілман (англ. Bill Tilman 1898—1977) був призначеним лідером експедиції на Еверест 1938 р, яка зробила спробу сходження через північно-західний хребет. Експедиція досягла понад 27,000 футів (8,200 м.) без додаткового кисню але були змушені повернутися через погану погоду і хворобу.

Ранні експедиції сходили на гору з Тибету через північний схил. У 1950 р. цей шлях був закритий для західних експедицій після китайського захоплення Тибету. В 1950, Біл Тілман і інші зробили дослідницьку експедицію до Евересту через Непал південним маршрутом, який зараз став стандартним підходом до Евересту.

Джорж Еверест

У 1951 р. британська експедиція, під проводом Еріка Шиптона (англ. Eric Shipton) і за участю Едмунда Хілларі (англ. Edmund Hillary1919-2008), зробила подорож в Непал, щоб розвідати новий маршрут через південний схил.

У 1952 р. швейцарська експедиція спробувала піднятися через південний схил, але команда Реймонда Лемберта (англ. Raymond Lambert) і шерпа Тенцинга Норгея ( англ. Tenzing Norgay1914—1986) повернулася назад не дійшовши 200 метрів до вершини. Швейцарець зробив спробу іншої експедиції в осені 1952; цім разом команда, що включала Лемберта і Тенцинга, повернулася назад на ранішій стадії в сходженні.

Перше успішне сходження було здійснено 29 травня 1953 року шерпом Тенцингом Норгеєм і новозеландцем Едмундом Гілларі.

До 1950 р. проводилося близько 50 експедицій у Гімалаї і Каракорум (на Джомолунгму, Чогорі, Канченджангу, Нанга Парбат та інші вершини). Їх учасникам вдалося підкорити декілька семитисячників цих гірських районів, але жодна спроба штурму вершин восьмитисячних гігантів успіху не мала. Найбільшого результату добилися англійські альпіністи при спробах сходження на Джомолунгму: у 1924 р. Нортон досяг висоти 8565 м, а Г. Меллорі і А. Ірвін (як оцінив Н. Оделл) — більше 8600 м, в 1933 р. П. Він-Харріс, Л. Вейгер і Ф. Сміт — 8565 м.

Перемога над першим восьмитисячником розбила міф про недоступність вершини такої висоти і з'явилася сигналом для альпіністів багатьох країн в прагненні «не запізнитися» в здійсненні першого сходження на восьмитисячники. За подальші п'ять років було скорено шість гігантів: Джомолунгма (альпіністи Великобританії), Нанга Парбат (альпіністи Австрії і ФРН), Чогорі (альпіністи Італії), Чо-ойю (альпіністи Австрії), Канченджанга (альпіністи Великобританії) і Макалу (альпіністи Франції). У подальші роки це прагнення наростало. До традиційних експедицій таких країн з розвиненим альпінізмом, як Австрія, Великобританія, ФРН, Франція і Швейцарія, додалися альпіністи США, Італії, Японії, Аргентини, КНР, Індії, а пізніше — Чехословакії, Польщі, Югославії, Південної Кореї.

Першою жінкою, що піднялася на Еверест, була японська альпіністка Дзюнко Табей (яп. 田部井 淳子) (15 травня 1975). У травні 1982 11 учасників радянської експедиції альпіністів підкорили Еверест, піднявшись по південно-західному схилу, що вважався раніше непрохідним, причому два сходження було здійснено вночі.

В даний час значна частина сходжень організовується спеціалізованими фірмами і здійснюється у складі комерційних груп. Клієнти цих фірм оплачують послуги гідів, які проводять необхідне навчання і, на скільки це можливо, забезпечують безпеку на всьому шляху. Ціна сходження складає декілька десятків тисяч доларів.

На вершині Евересту дме вітер із швидкістю 200 кілометрів на годину, а температура вночі знижується до мінус шістдесяти. Підйом на вершину Еверест займає близько двох місяців — з акліматизацією і установкою таборів. Втрата ваги після сходження — в середньому 10—15 кг, але буває і більше. Країни, на території яких знаходяться підступи до Евересту, беруть з туристів великі гроші за можливість підйому. Найдешевше підкорити Еверест з боку Тибету. Сезон сходження на вершину — весна і осінь.

Нараховується 15 існуючих маршрутів сходжень

На кінець сезону 2004 р. 2238 альпіністів досягло вершини і 186 чоловік померло під час підйому. Умови на горі такі важкі, що більшість померлих було залишено; декого з них легко видно зі стандартних маршрутів. За статистикою, приблизно в одній із десяти експедицій, траплялась смерть хоча б одного учасника.

Висота Евересту

Еверест з космосу

Першим, хто визначив, що Джомолунгма є найвищою гірською вершиною на Землі, був індійський математик і топограф Радханат Сикдар (англ. Radhanath Sikdar). Йому це вдалося зробити в 1852 році на основі тригонометричних розрахунків, знаходячись в Індії на відстані 240 км від Джомолунгми. Згідно його розрахунків, висота вершини складала рівно 29000 футів (8839 м), але оголошено було, що висота Джомолунгми становить 29002 фути (8840 м). Це довільне додавання було зроблене, щоб через круглість числа 29000 не виникло враження, що точність вимірювань невисока.

У 1955 році індійські топографи за допомогою теодолітів знов зміряли висоту Джомолунгми, яка склала 8848 м (29028 футів) над рівнем моря. У 1975 році китайська експедиція уточнила цю висоту (8848,13 м). У 1998 році американська експедиція на Еверест за допомогою GPS визначила висоту в 8850 м. 9 жовтня 2005 року директором Державного управління геодезії і картографії КНР було повідомлено на прес-конференції, що отримані нові, точніші результати вимірювань висоти Евересту. Згідно цим вимірюванням, проведеними китайськими вченими під час експедиції на Еверест в травні 2005 року, висота гори складає 8844,43 метра (± 21 см) над рівнем моря.

Посилання

• Супутниковий знімок на карті Google