Історіографія Берестейського миру: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
-kgoodluck- (обговорення | внесок)
286 редагувань
правопис
Рядок 13: Рядок 13:
Дослідницька література, що виходила з 1918 по 1927 рік, була нечисленна і, будучи написана під враженням від недавніх подій, як правило, емоційно забарвлена. Першими внесок у розробку проблема зробили радянські дипломати, у роботах яких робився акцент на зовнішньополітичну складову договору{{Sfn|Иоффе, Меринг|1918|с=}}{{Sfn|Каменев|1918|с=}}{{Sfn|Чичерин|1920|с=}}{{Sfn|Майский|1923|с=}}: вони ж першими сформулювали тезу про розрахунок на [[Світова революція|підтримку західноєвропейського пролетаріату]]. У той самий період ставлення [[Партія лівих соціалістів-революціонерів|партії лівих есерів]]{{Sfn|Штейнберг|1918|с=}} до укладання миру позначилося вже у самій назві брошури члена ПЛСР Георгія Земледельця{{Sfn|Земледелец|1918|c=}} «Берестейський мир несе смерть Росії, рабство і злидні трудящим»{{Sfn|Полторак|2015|c=35}}{{Sfn|Чубарьян|1962|с=164}}; аналогічні позиції займали й автори-[[Біла еміграція російських військових|білоемігранти]]{{Sfn|Деникин|1933|c=}}{{Sfn|Mirkine-Guetzevitch|1929|сторінки=10—24}}. Література з історії комуністичної партії в період дискусії про Берестейський мир з'явилася пізніше: окремі роботи&nbsp;— на початку 20-х років{{Sfn|Овсянников|1922|c=17—33}}{{Sfn|Павлович (Вельтман)|1923|c=}}{{Sfn|Покровский|1923|c=63—73}}{{Sfn|Сорин|1925|c=63—73}}, а основна маса&nbsp;— вже у другій їх половині{{Sfn|Волковичер|1928|c=}}{{Sfn|Ильин-Женевский|1928|c=48—66}}{{Sfn|Старчаков|1928|c=219—225}}{{Sfn|Рахметов|1929|c=}}. Зокрема, невелика праця Павловича{{Sfn|Павлович (Вельтман)|1918|c=}}, опублікована вже в 1918 році, використовувалася для пропаганди ленінської позиції серед населення радянської Росії{{Sfn|Полторак|2015|c=35—36}}. Причому в роботах, опублікованих після [[Внутрішньопартійна боротьба у ВКП(б) у 1920-ті роки|поразки Троцького у боротьбі влади]], позиція наркому починає трактуватися як «однозначно ворожа»{{Sfn|Каплуновская, автореф.|1990|с=15—17}}{{Sfn|Jodeit|1961|s=576}}&nbsp;— йому починає приписуватися як невиконання інструкції партії та уряду, так і готовність пожертвувати радянської владою в Росії{{Sfn|Garthoff|1952|сторінки=74—75}}; спробою колишнього наркома відповісти на звинувачення стала його [[автобіографія]] «<nowiki/>[[Моє життя (Троцький)|Моє життя]]<nowiki/>»{{Sfn|Jodeit|1961|s=576}}. Ще більш ідеологізовані роботи стали виходити з друку на початку 1930-х років{{Sfn|Минц|1931|c=159—163}}{{Sfn|Бубнов|1930|c=}}{{Sfn|Кин|1928|c=ix—lv}}: у них «ворожою» стала і позиція Бухаріна{{Sfn|Каплуновская, автореф.|1990|с=17—18}}, яка раніше&nbsp;— ґрунтуючись на думці Леніна&nbsp;— трактувалася як розбіжність у поглядах із тактичних питань{{Sfn|Garthoff|1952|сторінки=67—68}}.
Дослідницька література, що виходила з 1918 по 1927 рік, була нечисленна і, будучи написана під враженням від недавніх подій, як правило, емоційно забарвлена. Першими внесок у розробку проблема зробили радянські дипломати, у роботах яких робився акцент на зовнішньополітичну складову договору{{Sfn|Иоффе, Меринг|1918|с=}}{{Sfn|Каменев|1918|с=}}{{Sfn|Чичерин|1920|с=}}{{Sfn|Майский|1923|с=}}: вони ж першими сформулювали тезу про розрахунок на [[Світова революція|підтримку західноєвропейського пролетаріату]]. У той самий період ставлення [[Партія лівих соціалістів-революціонерів|партії лівих есерів]]{{Sfn|Штейнберг|1918|с=}} до укладання миру позначилося вже у самій назві брошури члена ПЛСР Георгія Земледельця{{Sfn|Земледелец|1918|c=}} «Берестейський мир несе смерть Росії, рабство і злидні трудящим»{{Sfn|Полторак|2015|c=35}}{{Sfn|Чубарьян|1962|с=164}}; аналогічні позиції займали й автори-[[Біла еміграція російських військових|білоемігранти]]{{Sfn|Деникин|1933|c=}}{{Sfn|Mirkine-Guetzevitch|1929|сторінки=10—24}}. Література з історії комуністичної партії в період дискусії про Берестейський мир з'явилася пізніше: окремі роботи&nbsp;— на початку 20-х років{{Sfn|Овсянников|1922|c=17—33}}{{Sfn|Павлович (Вельтман)|1923|c=}}{{Sfn|Покровский|1923|c=63—73}}{{Sfn|Сорин|1925|c=63—73}}, а основна маса&nbsp;— вже у другій їх половині{{Sfn|Волковичер|1928|c=}}{{Sfn|Ильин-Женевский|1928|c=48—66}}{{Sfn|Старчаков|1928|c=219—225}}{{Sfn|Рахметов|1929|c=}}. Зокрема, невелика праця Павловича{{Sfn|Павлович (Вельтман)|1918|c=}}, опублікована вже в 1918 році, використовувалася для пропаганди ленінської позиції серед населення радянської Росії{{Sfn|Полторак|2015|c=35—36}}. Причому в роботах, опублікованих після [[Внутрішньопартійна боротьба у ВКП(б) у 1920-ті роки|поразки Троцького у боротьбі влади]], позиція наркому починає трактуватися як «однозначно ворожа»{{Sfn|Каплуновская, автореф.|1990|с=15—17}}{{Sfn|Jodeit|1961|s=576}}&nbsp;— йому починає приписуватися як невиконання інструкції партії та уряду, так і готовність пожертвувати радянської владою в Росії{{Sfn|Garthoff|1952|сторінки=74—75}}; спробою колишнього наркома відповісти на звинувачення стала його [[автобіографія]] «<nowiki/>[[Моє життя (Троцький)|Моє життя]]<nowiki/>»{{Sfn|Jodeit|1961|s=576}}. Ще більш ідеологізовані роботи стали виходити з друку на початку 1930-х років{{Sfn|Минц|1931|c=159—163}}{{Sfn|Бубнов|1930|c=}}{{Sfn|Кин|1928|c=ix—lv}}: у них «ворожою» стала і позиція Бухаріна{{Sfn|Каплуновская, автореф.|1990|с=17—18}}, яка раніше&nbsp;— ґрунтуючись на думці Леніна&nbsp;— трактувалася як розбіжність у поглядах із тактичних питань{{Sfn|Garthoff|1952|сторінки=67—68}}.


Одним із перших історіографів проблеми Берестя можна вважати і самого Леніна: у п'ятому виданні його зібрання творів налічувалося загалом 119 робіт та усних виступів, у яких піднімається проблема Берестейського миру; із них 29 робіт і виступів присвячені аналізу становища всередині РКП(б), а безпосередньо під час дискусії Леніним було написано одинадцять статей; багато робіт було перекладено німецькою{{Sfn|Jodeit|1961|s=575}}. Крім того, через шість років після підписання Берестейського мирного договору, збірка промов Леніна з роз'ясненням змісту його позиції була опублікована в [[Харків|Харкові]]{{Sfn|Ленин, «О Брестском мире»|1924|c=}} і тоді ж була випущена брошура{{Sfn|«Ленин и Брестский мир»|1923|c=}}, до якої крім ленінських промов і статей входила і частина про роль Леніна в укладанні миру. Окрім того, напередодні початку [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], подібне видання з'явилось в [[Іжевськ]]у{{Sfn|Ленин|1940|c=}}: Полторак припускав, що підставою до його видання стало прагнення провести паралель між подіями 1918 року та міжнародною ситуацією, що склалася напередодні укладання [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Молотова-Ріббентропа]]{{Sfn|Полторак|2015|c=36}}{{Sfn|Каплуновская, автореф.|1990|с=9, 12}}.
Одним із перших історіографів проблеми Берестя можна вважати і самого Леніна: у п'ятому виданні його зібрання творів налічувалося загалом 119 робіт та усних виступів, у яких піднімається проблема Берестейського миру; із них 29 робіт і виступів присвячені аналізу становища всередині РКП(б), а безпосередньо під час дискусії Леніним було написано одинадцять статей; багато робіт було перекладено німецькою{{Sfn|Jodeit|1961|s=575}}. Крім того, через шість років після підписання Берестейського мирного договору, збірка промов Леніна з роз'ясненням змісту його позиції була опублікована в [[Харків|Харкові]]{{Sfn|Ленин, «О Брестском мире»|1924|c=}} і тоді ж була випущена брошура{{Sfn|«Ленин и Брестский мир»|1923|c=}}, до якої крім ленінських промов і статей входила і частина про роль Леніна в укладанні миру. Окрім того, напередодні початку [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], подібне видання з'явилось в [[Іжевськ]]у{{Sfn|Ленин|1940|c=}}: Полторак припускав, що підставою до його видання стало прагнення провести паралель між подіями 1918 року та міжнародною ситуацією, що склалася напередодні укладання [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Молотова — Ріббентропа]]{{Sfn|Полторак|2015|c=36}}{{Sfn|Каплуновская, автореф.|1990|с=9, 12}}.


==== Початок 30-х — середина 50-х років ====
==== Початок 30-х — середина 50-х років ====
Рядок 30: Рядок 30:
На самому початку [[Розпад СРСР|пострадянського періоду]] світ побачила «велика за об'ємом і „рихла“ за змістом» монографія [[Фельштинський Юрій Георгійович|Юрія Фельштинського]]{{Sfn|Фельштинский|1992|c=}}, що нагадувала Полтораку журналістське [[есе]], у якому автор намагався довести, що Берестейський договір став результатом некомпетентності та невмілих дій Леніна та його прихильників. У «ґрунтовній» монографії [[Поршнева Ольга Сергіївна|Ольги Поршневої]]{{Sfn|Поршнева|2000|c=}}, що з'явилася у 2000 році, окремий розділ був присвячений вивченню ставлення широкого загалу населення до укладання миру&nbsp;— у книзі робився висновок, що наслідком прийняття документа стало розгортання широкомасштабної Громадянської війни та військової інтервенції. У 2007 році була опублікована монографія [[Михутіна Ірина Василівна|Ірини Міхутіної]]{{Sfn|Михутина|2007|c=}}, у якій авторка суттєво змістила звичні акценти, намагаючись довести, що підписання договору було вдалим лише для української Центральної ради&nbsp;— і повторювала радянську версію про особисту ініціативу Троцького у проведенні політики «ні війни, ні світу»: Полторак вважав, що робота не сприяла розвитку історіографії на тему{{Sfn|Полторак|2015|c=37—38}}{{Sfn|Chernev|2017|сторінки=27, 183, 228—232, 235—236}}.
На самому початку [[Розпад СРСР|пострадянського періоду]] світ побачила «велика за об'ємом і „рихла“ за змістом» монографія [[Фельштинський Юрій Георгійович|Юрія Фельштинського]]{{Sfn|Фельштинский|1992|c=}}, що нагадувала Полтораку журналістське [[есе]], у якому автор намагався довести, що Берестейський договір став результатом некомпетентності та невмілих дій Леніна та його прихильників. У «ґрунтовній» монографії [[Поршнева Ольга Сергіївна|Ольги Поршневої]]{{Sfn|Поршнева|2000|c=}}, що з'явилася у 2000 році, окремий розділ був присвячений вивченню ставлення широкого загалу населення до укладання миру&nbsp;— у книзі робився висновок, що наслідком прийняття документа стало розгортання широкомасштабної Громадянської війни та військової інтервенції. У 2007 році була опублікована монографія [[Михутіна Ірина Василівна|Ірини Міхутіної]]{{Sfn|Михутина|2007|c=}}, у якій авторка суттєво змістила звичні акценти, намагаючись довести, що підписання договору було вдалим лише для української Центральної ради&nbsp;— і повторювала радянську версію про особисту ініціативу Троцького у проведенні політики «ні війни, ні світу»: Полторак вважав, що робота не сприяла розвитку історіографії на тему{{Sfn|Полторак|2015|c=37—38}}{{Sfn|Chernev|2017|сторінки=27, 183, 228—232, 235—236}}.


Історик В.&nbsp;В.&nbsp;Калашніков вважав ленінську позицію щодо Берестя наслідком реалістичного підходу до перспектив формування пост-імперської держави{{Sfn|Калашников|2008|c=}}, розцінюючи сам мирний договір як своєрідний аналог пакту Молотова-Ріббентропа; аналогічно думки професора Ф.&nbsp;А.&nbsp;Селезньова{{Sfn|Селезнев|2014|c=232—233}}, Калашніков звертав увагу на міжнародне значення переговорів у Бересті-Литовському. Одночасно, у XXI століття відбулося «множення числа інтерпретацій» подій: російські дослідники стали розглядати Берестя-Литовське і як ленінську «пастку» для Німеччини{{Sfn|Бутаков|2012|с=}}, і як демонстрацію провалу більшовицької зовнішньої політики{{Sfn|Макаренко|2010|c=3—21}}, і навіть як «ганьба» Росії{{Sfn|Уткин|2004|c=}}{{Sfn|Chernev|2017|с=27}}. Полторак також зазначав, що одним із найслабших місць російської історіографії було незнання фахівцями зарубіжної історіографії з проблеми, особливо німецької та турецької. Станом на 2015 рік Берестейському миру не було присвячено жодного [[Дисертація|докторського дисертаційного дослідження]]{{Sfn|Полторак|2015|c=38—39}} .
Історик В.&nbsp;В.&nbsp;Калашніков вважав ленінську позицію щодо Берестя наслідком реалістичного підходу до перспектив формування пост-імперської держави{{Sfn|Калашников|2008|c=}}, розцінюючи сам мирний договір як своєрідний аналог пакту Молотова — Ріббентропа; аналогічно думки професора Ф.&nbsp;А.&nbsp;Селезньова{{Sfn|Селезнев|2014|c=232—233}}, Калашніков звертав увагу на міжнародне значення переговорів у Бересті-Литовському. Одночасно, у XXI століття відбулося «множення числа інтерпретацій» подій: російські дослідники стали розглядати Берестя-Литовське і як ленінську «пастку» для Німеччини{{Sfn|Бутаков|2012|с=}}, і як демонстрацію провалу більшовицької зовнішньої політики{{Sfn|Макаренко|2010|c=3—21}}, і навіть як «ганьба» Росії{{Sfn|Уткин|2004|c=}}{{Sfn|Chernev|2017|с=27}}. Полторак також зазначав, що одним із найслабших місць російської історіографії було незнання фахівцями зарубіжної історіографії з проблеми, особливо німецької та турецької. Станом на 2015 рік Берестейському миру не було присвячено жодного [[Дисертація|докторського дисертаційного дослідження]]{{Sfn|Полторак|2015|c=38—39}} .


=== Українська та болгарська історіографія ===
=== Українська та болгарська історіографія ===

Версія за 00:23, 19 червня 2023

Історіографія Берестейського миру: фрагмент каталогу РДБ

Центральне місце Берест-Литовського договору як для «східної політики» Німеччини, так і для історії Радянської Росії призвело до того, що друга мирна угода Великої війни розглядалася у значній кількості мемуарів та історичних праць[1]: так, до 1990 тільки на території СРСР про Берестейський мир було опубліковано щонайменше 44 монографії, 33 брошури та 129 статей[2], а робота історика Йодайта[1], опублікована в 1961 році, містила перелік зі 135 робіт — переважно німецькою мовою[3].

Історіографія

Центральне місце Берест-Литовського договору як для всієї Німецької «східної політики» (див. Ostpolitik), так і для історії Радянської Росії, призвело до того, що кожна мемуарна робота, що охоплює період 1918 року, обговорювала тему миру. Як наслідок, історик Клаус Йодайт ще в 1961 році пропонував обмежитися розглядом думок лише безпосередніх учасників переговорів та авторів подальших досліджень[1].

Радянська історіографія

До 1990 року тільки на території СРСР про Берестейський мир було опубліковано принаймні 44 монографії, 33 брошури та 129 статей[2]. Олена Каплуновська виділяла три етапи в радянській, вельми «партійній і канонізованій»[4], історіографії Берестейського миру та внутрішньопартійної дискусії про нього[5] — історіографії, що являла собою «змінний калейдоскоп історіографічних уявлень»[6], у рамках яких фактичні дані про хід переговорів інтерпретувалися з усе нових ідеологічних і революційно-теоретичних позицій[1].

Джерела. 1918 — початок 30-х років

Стенографічний звіт VII з'їзду РКП(б) був опублікований із затримкою у п'ять років — у зв'язку з «надзвичайним характером» прийнятих на ньому рішень[7]. Аналогічно, протоколи засідань ЦК «берестейського періоду» були вперше опубліковані в журналі «Пролетарська революція» лише в 1928 році[8], після чого вийшли окремим виданням[9]. До цього дослідники мали можливість використовувати низку опублікованих дипломатичних документів та матеріали з періодичного друку[10][11][12] — насамперед, газети «Правда». Дипломатичні матеріали були опубліковані і в німецькому перекладі, що зробило їх важливим джерелом для німецької історіографії[1]. Також до 1930 року були опубліковані мемуари та спогади низки учасників подій у Бересті[13][14][15][16][17][18], що практично завершило формування бази російськомовних джерел на тему[19][20]. У 1968 був випущений перший том збірника документів «Радянсько-німецькі відносини»[21], у який увійшли багато першоджерел, що висвітлюють процес дипломатичної взаємодії РРФСР та Німеччини в період переговорів[22].

Дослідницька література, що виходила з 1918 по 1927 рік, була нечисленна і, будучи написана під враженням від недавніх подій, як правило, емоційно забарвлена. Першими внесок у розробку проблема зробили радянські дипломати, у роботах яких робився акцент на зовнішньополітичну складову договору[23][24][25][26]: вони ж першими сформулювали тезу про розрахунок на підтримку західноєвропейського пролетаріату. У той самий період ставлення партії лівих есерів[27] до укладання миру позначилося вже у самій назві брошури члена ПЛСР Георгія Земледельця[28] «Берестейський мир несе смерть Росії, рабство і злидні трудящим»[22][29]; аналогічні позиції займали й автори-білоемігранти[30][31]. Література з історії комуністичної партії в період дискусії про Берестейський мир з'явилася пізніше: окремі роботи — на початку 20-х років[32][33][34][35], а основна маса — вже у другій їх половині[36][37][38][39]. Зокрема, невелика праця Павловича[40], опублікована вже в 1918 році, використовувалася для пропаганди ленінської позиції серед населення радянської Росії[22]. Причому в роботах, опублікованих після поразки Троцького у боротьбі влади, позиція наркому починає трактуватися як «однозначно ворожа»[41][1] — йому починає приписуватися як невиконання інструкції партії та уряду, так і готовність пожертвувати радянської владою в Росії[42]; спробою колишнього наркома відповісти на звинувачення стала його автобіографія «Моє життя»[1]. Ще більш ідеологізовані роботи стали виходити з друку на початку 1930-х років[43][44][45]: у них «ворожою» стала і позиція Бухаріна[46], яка раніше — ґрунтуючись на думці Леніна — трактувалася як розбіжність у поглядах із тактичних питань[47].

Одним із перших історіографів проблеми Берестя можна вважати і самого Леніна: у п'ятому виданні його зібрання творів налічувалося загалом 119 робіт та усних виступів, у яких піднімається проблема Берестейського миру; із них 29 робіт і виступів присвячені аналізу становища всередині РКП(б), а безпосередньо під час дискусії Леніним було написано одинадцять статей; багато робіт було перекладено німецькою[1]. Крім того, через шість років після підписання Берестейського мирного договору, збірка промов Леніна з роз'ясненням змісту його позиції була опублікована в Харкові[48] і тоді ж була випущена брошура[49], до якої крім ленінських промов і статей входила і частина про роль Леніна в укладанні миру. Окрім того, напередодні початку Німецько-радянської війни, подібне видання з'явилось в Іжевську[50]: Полторак припускав, що підставою до його видання стало прагнення провести паралель між подіями 1918 року та міжнародною ситуацією, що склалася напередодні укладання пакту Молотова — Ріббентропа[22][51].

Початок 30-х — середина 50-х років

На думку Каплуновської в радянських роботах про Берестейський мир, опублікованих у 1930-1950-х роках помітно «посилюється вплив культу особистості І. В. Сталіна», що призвело до «найглибшого спотворення історичної істини», що почалося в 1931 році — після листа Сталіна в журнал «Пролетарська революція»[52]: «головною метою [істориків] був доказ підривної, антирадянської діяльності супротивників мирного перепочинку». У нечисленній літературі[53][54][55][56][57] даного періоду простежується як загальна спрямованість на викриття ворогів у керівництві партії, так і створення образу Сталіна як послідовного захисника політики Леніна[58]: а сама ж тема переважно «відзначалася в науковій і політичній літературі скоромовкою, одним і тим же штампом, що не ставив під сумнів правильність ленінської позиції і того, що І. В. Сталін та його найближчі соратники поділяли позицію В. І. Леніна»[22].

Кульмінації сталіністська концепція внутрішньопартійної дискусії про Берестейський мир досягла в «Короткому курсі історії ВКП(б)»: викладена в «канонізованій»[59] книзі схема відтворювалася в радянській історіографії аж до другої половини 1950-х. Дискусія подавалася читачам як боротьба з єдиним антипартійним угрупуванням «зрадників», що включало Троцького та Бухаріна; вплив «лівих» комуністів у партії значно зменшувався. Крім того, ідея «мирного співіснування» з Заходом з'являлася в арсеналі більшовиків вже в 1918 році. Також «звеличувалася» роль Сталіна у виробленні берестейської тактики, незважаючи на те, що його «Твори» містили лише кілька сторінок з цього питання[60] [61][62].

Середина 50-х — 1991 рік

Для радянської історіографії з середини 50-х до кінця 80-х років було характерне накопичення значної кількості досліджень з історії як самого Берестейського миру, так і про внутрішньопартійну дискусію навколо нього, що включали серед іншого і роботи зі становища в регіональних партійних організаціях, що змінили уявлення про незначність впливу «лівих» комуністів у місцевих партійних організаціях[63][64][65] у момент вирішення питання про війну та мир. Після смерті Сталіна відбулася також і відмова[66][67][68] від принципу «двох вождів» революції[69]. Зокрема в цей період — у 1954 році — була випущена книга Івана Коблякова[70], яка активно використовувалася і німецькими авторами[1].

Після 1953 року в радянській історіографії знову виявилася точка зору на берестейську партійну дискусію як на теоретичну суперечку однодумців[71][72]: що, однак, не знайшло значної підтримки в літературі, яка виходила на території СРСР[73][74][75][76][77] — перевага залишилася за дослідженнями, що характеризували Троцького та Бухаріна як «прихованих ворогів Радянської влади». При цьому тільки в 1963 Олександр Чубар'ян у своїй брошурі «Берестейський мир»[78] дав більш розгорнуту характеристику процесу підписання самого договору і описав його наслідки: з того моменту в СРСР було прийнято вважати, що історія Берестейського миру в принципі вичерпана. У самій книзі приділялася значну увагу курсу Антанти (і США) і не заперечувалося, що запропонована в лютому 1918 допомога Антанти була відкинута Леніним; Чубар'ян також підкреслював ленінське розуміння тимчасового характеру берестейської угоди, але не домовляв про додаткову угоду від 27 серпня 1918[4]. На думку Каплунівської, із завершенням періоду «відлиги» — з 1970-х до початку 1980-х років — у радянській історіографії Берестя[79][80][81] знову почали «чітко простежуватися неосталіністичні тенденції»[82][22].

Наприкінці 1980-х років у СРСР з'явилися низка робіт[83][84][85], автори яких намагалися по-новому поглянути на зміст дискусії про Берестейський мир, долаючи усталені на той момент стереотипи. Зокрема, Гнат Горєлов у біографії Бухаріна[86] намагався зрозуміти мотиви дій радянського лідера під час дискусії, наголошуючи надію Бухаріна на майбутню світову революцію та його бажання протиставити «союзу імперіалістів» міжнародний революційний фронт. Одночасно Віталій Старцев переглядав ставлення до гасла Троцького «ні миру, ні війни»[87], не відмовляючи даної позиції в логіці — на його думку, маневр Троцького зазнав краху через перебільшення наркомом революційних настроїв у Німеччині — а Олександр Панцов вперше в пізній радянській історіографії зазначав, що в поглядах Леніна та Троцького були й спільні моменти[88]. Початок перегляду питання про ставлення більшовиків до світової революції було покладене у статті Валерія Журавльова «Рубікон Берестя»[89], у якій автор намагався показати прихильність до цієї ідеї не тільки «лівих» комуністів, а й Леніна[90]: «Уявлення більшовиків про неминучість світової революції зіткнулися з жорстокою реальністю — міццю австро-німецького імперіалізму, який загрожував розчавити Радянську владу. Результатом цього зіткнення і став Берестейський мир»[88]. У 1991 року вийшла «ємна і насичена фактами»[91] книга Ігоря Ксенофонтова, у якій автор прагнув "показати справжню роль… як В. І. Леніна, але й… Л. Д. Троцького, Л. Б. Каменєва, Г .О. Зінов'єва, Й. В. Сталіна … "[92].

Російська історіографія

На самому початку пострадянського періоду світ побачила «велика за об'ємом і „рихла“ за змістом» монографія Юрія Фельштинського[93], що нагадувала Полтораку журналістське есе, у якому автор намагався довести, що Берестейський договір став результатом некомпетентності та невмілих дій Леніна та його прихильників. У «ґрунтовній» монографії Ольги Поршневої[94], що з'явилася у 2000 році, окремий розділ був присвячений вивченню ставлення широкого загалу населення до укладання миру — у книзі робився висновок, що наслідком прийняття документа стало розгортання широкомасштабної Громадянської війни та військової інтервенції. У 2007 році була опублікована монографія Ірини Міхутіної[95], у якій авторка суттєво змістила звичні акценти, намагаючись довести, що підписання договору було вдалим лише для української Центральної ради — і повторювала радянську версію про особисту ініціативу Троцького у проведенні політики «ні війни, ні світу»: Полторак вважав, що робота не сприяла розвитку історіографії на тему[22][96].

Історик В. В. Калашніков вважав ленінську позицію щодо Берестя наслідком реалістичного підходу до перспектив формування пост-імперської держави[97], розцінюючи сам мирний договір як своєрідний аналог пакту Молотова — Ріббентропа; аналогічно думки професора Ф. А. Селезньова[98], Калашніков звертав увагу на міжнародне значення переговорів у Бересті-Литовському. Одночасно, у XXI століття відбулося «множення числа інтерпретацій» подій: російські дослідники стали розглядати Берестя-Литовське і як ленінську «пастку» для Німеччини[99], і як демонстрацію провалу більшовицької зовнішньої політики[100], і навіть як «ганьба» Росії[101][102]. Полторак також зазначав, що одним із найслабших місць російської історіографії було незнання фахівцями зарубіжної історіографії з проблеми, особливо німецької та турецької. Станом на 2015 рік Берестейському миру не було присвячено жодного докторського дисертаційного дослідження[22] .

Українська та болгарська історіографія

До 1961 року з «українського питання» в Бересті було опубліковано низку ключових мемуарів[103][16]: до них належали спогади голови уряду УНР Винниченка[104], записки першого голови делегації української Ради Любинського, що давали докладне уявлення про складну тактику ведення переговорів[105][106] ; також були опубліковані і замітки члена української делегації Севрюка[107], які проливали світло на територіальні питання, пов'язані зі статусом Холмщини та Східної Галичини[1]. Вторинні джерела на тему[108][109] давали як огляд умов та безпосередніх наслідків Українського Берестейського миру[110][111], так і довгострокових наслідків договору для подальшого розвитку української держави[112][113][114]; при цьому тон деяких робіт[115] мав антиавстрійські компоненти[1].

Берест-литовська конференція, як і Перша світова війна в цілому, станом на 2017 рік була слабо відображена в болгарській історіографії: чотири опубліковані дослідження — дві журнальні статті[116][117] та два книжкові розділи[118][119] — демонстрували єдність як у методології, так і в аргументації, акцентуючи увагу читачів на передбачуваному віроломстві «невдячних» союзників Болгарії в дотриманні раніше даних обіцянок[120]. Крім того прем'єр-міністр Болгарії Васил Радославов[121] писав про питання, що були ключовими для його країни в Бересті-Литовському — насамперед про неприйняття формули світу «без анексій та контрибуцій» і про бажання Болгарії приєднати регіон Добруджа та частину Македонії[121]. Крім того, свою версію подій виклав і військовий радник болгарської делегації, полковник Ганчев, який активно працював над військовими проблемами Східного фронту[122]. Загалом дослідники зазначали, що болгарська позиція не мала істотного впливу на переговори в Бересті-Литовському[123][1], хоча — «вперто» відмовляючись протягом двох днів схвалити спільну відповідь Центральних держав на шість пунктів Іоффе — болгарські представники поставили під загрозу цілісність всього альянсу, виявивши зростаючі в ньому «тріщини», пов'язані з тотальною війною та виснаженням ресурсів сторін[124].

Німецька історіографія

У 1961 була опублікована стаття Йодайта, що містила перелік зі 135 робіт про Берестейський мир — переважно, німецькою мовою[3][125]. При цьому навіть станом на 2015 рік значні масиви архівних документів — зокрема, багато документів з Політичного архіву міністерства закордонних справ Німеччини (нім. Politisches Archiv Auswartiges Amt) — ще не були введені в науковий обіг[22]. Висвітлення теми в німецьких джерелах не було зосереджено виключно на історії самих переговорів у Бересті-Литовському, але також торкалося територіальних проблем цілої низки областей: від Балтії та Східної Галичини, до Закавказзя[1].

Позиція керівництва Німеччини

Позиція уряду Німеччини в період укладання миру в основному пояснювалася двома ключовими роботами безпосередніх учасників переговорів: спогадами Ріхарда Кюльмана[126], опублікованими лише в 1948 році, і збірником документів про німецьку політику в Бересті-Литовському, VII розділ якого містив безліч раніше не опублікованих документів, і який був вперше надрукований також тільки після Другої світової війни — у 1958[127]. У спогади Кюльмана входив великий 51-сторінковий розділ про Берестя-Литовське, у якому обговорювалася і реакція на «пропагандистську, революційно-теоретичну полеміку» Троцького: німецькі критики часто звинувачували Кюльмана в тому, що він ув'язався в полеміку з Троцьким; сам Кюльманн писав, що хотів заплутати Троцького «в суто академічної дискусії про право народів на самовизначення», щоб підготувати ґрунт до територіальних поступок із боку Радянської республіки[126].

Окрім того, ще в 1919 були опубліковані матеріали Гертлінга, що проливали світло на основні протиріччя в позиції політичного і військового керівництва Німецької імперії в період переговорів[128]. Думка військового командування була опублікована в цілій серії робіт[129][105][130][131], успішно підсумованих у 1936[132]. Зокрема, генерал Людендорф відмовлявся розуміти укладений договір як «анексіоністський мир»[131], а генерал Гофман розповідав про свій конфлікт із Людендорфом у зв'язку із попередженням Гофмана про небезпеку збільшення частки польськомовних жителів у Німеччині. Гофман також писав, що ще під час переговорів усвідомлював те, наскільки світ зміцнить (консолідує) позиції більшовиків у Росії — але основним його міркуванням на той час була ситуація на Західному фронті[1].

Одразу після укладання миру низка провідних публіцистів і парламентаріїв Німеччини опублікували свої короткі статті та замітки[133][134][135][136][137][138][139][140][141][142][143][144][145][146][147][148]: тільки деякі з них критично дивилися на досягнуті домовленості[149], водночас як основна маса висловлює «захоплене або помірне схвалення». Це повністю відповідало рішенню Рейхстагу, у якому всі партії — від німецьких консерваторів до Прогресивної народної партії — підтримали договір (і лише СДПН утрималася, а НСДПН відхилила його); підтримка парламенту була докладно розібрана в цілій низці повоєнних німецьких робіт[150][151][152][153][154][1][155][156]. При цьому ряд думок окремих депутатів був опублікований тільки в 1959 році[157] і конфлікти всередині самих партій із питання про Берестейський мир не були повністю розкриті в джерелах[1].

Німецькою мовою з ракурсу, близького до радянського, описував хід переговорів історик Фріц Клейн[158] у 1953 році: йому належала теза про те, що пролетарські маси Німеччини, натхненні ідеями Жовтневої революції, змусили німецьку державу прийняти радянську пропозицію про мир. При цьому Клейн повністю ігнорував мирні ініціативи, що надходили від Тимчасового уряду з березня до жовтня 1917 року. Більш «збалансований» опис переговорів загалом — і радянської позиції зокрема — у 1955 році запропонував читачам Георг Раух[159][1].

Позиція керівництва Австро-Угорщини

Ціла низка німецькомовних робіт про Берестя був пов'язаний із вивченням позиції австро-угорського уряду[160][161][162][163][164][165]: серед них найбільш важливою була робота самого Черніна[166], опублікована в 1919 році і заснована на його особистих записах у період переговорів — позиція Черніна була піддана жорсткій критиці як Буріаном (його попередником і наступником на посаді міністра),[167] так і Людвігом Польцером[de], який вважав, що Центральним державам слід було брати Петербург і скидати більшовицький режим[160]. Окрім того, тісний зв'язок австро-угорської позиції щодо миру з продовольчою кризою в країні була продемонстрована в роботі Гратца, який був тимчасовим економічним експертом у Бересті-Литовському[168][1].

Три роботи[169][170][171] розкривали позицію австро-угорських військових про мир, показуючи — на контрасті з Німеччиною — відсутність значних протиріч із цивільним керівництвом країни. Позиції політиків та громадськості[172][173][174][175] були присвячені як робота Едмунда Глайзе фон Горстенау[176], що розкривала передісторію переговорів, так і дисертація Кока[177], що досліджувала позицію преси в даний період і показ і партії, і громадські групи в основному виступали за договір — хоча у них і були різні причини для миру[1].

Територіальні питання: Прибалтика та Польща

Уже до 1961 питання про появу/відновлення в 1917/1918 трьох прибалтійських держав висвітлювався в цілій низці досліджень і есе, п'ять із яких[178][179][180][181][182] докладно зупинялися на «прибалтійській проблемі» в Бересті-Литовському. Тематика робіт помітно відрізнялася: якщо Гослер у 1918 році[179] закликав до реалізації умов Берестейського договору щодо країн Балтії, то Клімас[178] фокусувався на труднощах виникнення незалежної Литви; історик Хен у 1956 році[181][183] обговорював взаємозв'язок між Берестейським договором і спробою формування всіх балтійських держав[1].

Поступка Україні області Холм, що викликала «бурю протесту» серед польськомовних жителів Центральної Європи, також стала предметом цілої низки публікацій. Точка зору незгодних із цим рішенням описувалася як до[184][185][186][187][188][189][190][191], так і після Другої світової війни[192][193][194]: думка польськомовних жителів самого Холму, які вимагали відміни пункту договору про передачу регіону, була опублікована майже відразу після укладання миру з Україною[195][196][197][198]; вдалий історичний огляд проблеми був у 1958 році представлений Конзе[199], а українська точка зору була описана Хораком[112][1].

Націонал-соціалістичні дослідження

Незважаючи на переважно пропагандистський характер робіт, опублікованих після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів, низка німецьких досліджень 1930-х років була цінною і у XXI столітті. Зокрема, роботу «Берестя-Литовське: переговори та мирні угоди на Сході, 1917—1918»[106] — опубліковану в 1937 році і фокусовану на більшовицьких «схемах» під час переговорів — відрізняло додаток низки цінних документів із Державного архіву у Відні та добротна бібліографія; станом на 1961 рік вона залишалася єдиним значним німецьким спеціальним дослідженням на тему. Водночас, робота Теодора Крегера «Берестя-Литовське. Початок і наслідки всесвітнього більшовицького обману»[200], що критикувала «жахливі» наслідки революції в Росії, містила ряд рідкісних фотоматеріалів[3][1].

Англійська та французька історіографії

У 1919 році рабином Юдой Магнесом[en], за підтримки члена Комуністичної партії США A. Трахтенберга, у Нью-Йорку було видано спеціальну збірку документів «Росія та Німеччина в Берест-Литовському. Документальна історія мирних переговорів»[201], що містив цитати з «Декрету про мир», ноти Радянського уряду країнам Антанти та США, а також матеріали про засідання самої мирної конференції. У 1920-1930-х роках у США та Великій Британії вийшла ціла низка книг[202][203], у яких тією чи іншою мірою порушувалися питання закінчення Першої світової війни — при цьому історія Берестейського миру розглядалася в них лише попутно[204].

У результаті основною англомовною роботою з Берестейського миру[205][206] до 2017 року залишалася книга Джона Беннетта «Берестейський мир. Перемоги та поразки радянської дипломатії», уперше опублікована в 1938 році, а потім перевидавалась у 1939, 1956, 1963, 1966 та 1971 роках. «Впливова» монографія — присвячена як самим переговорам, так і досягнутим домовленостям та їх наслідків (до листопада 1918 року) — було написано після прямого спілкування автора з низкою ключових учасників конференції у Бересті-Литовському: включаючи Троцького, Кульмана і Радека[207]; самі переговори були зображені як «поєдинок» між генералом Людендорфом та Леніним, жоден із яких фактично не був присутній у Бересті[208]. Крім того, переговори докладно розглядалися біографом Троцького Ісааком Дойчером[209] (див. трилогія Дойчера) та істориком Вартом[210], що фокусувався на реакції країн Антанти на радянські мирні ініціативи. Вільям Чемберлин[211] також приділив увагу договору в Бересті, активно наголошуючи на проміжній позиції Троцького в рамках внутрішньопартійної дискусії — позицію, яка врешті-решт перетворилася, на думку Чемберлина, на подібність до пасивного опору[1][212]. Радянські ж історики критикували своїх англомовних колег за те, що ті — зокрема Кеннан у «Росія виходить із війни» (1956)[213] — бачили «пропагандистські тенденції» у «Декреті про мир» та інші програмні документи Радянської держави[214].

До 1961 року французькою мовою був опубліковано роботи, спеціально присвяченої виходу Радянської Росії з війни чи самому Берестя-Литовському миру; проте тема розглядалася майже всіма авторами спільних робіт[215][216] [217][218][219][220] з історії Жовтневої революції та Громадянської війни[221]. На думку Дзеніскевич, спільною рисою даних робіт було уявлення про укладений мир як про тактичний «маневр», а також — приписування Леніну бажання укласти саме сепаратний (а не загальний) мир[222].

Закавказзя. Вірменська та турецька історіографія

На думку Махмурян, перший «основоположний» аналіз Берестейського миру з погляду вірменського автора було зроблено вже у травні 1918 року у двох статтях Миколи Адонця: «Вірменське питання та німецькі плани»[223] та «Турецька нота та Турецька Вірменія»[224] — Містили «безсторонні» оцінки договору[4]. Регіональне вивчення результатів домовленостей у Бересті-Литовському було розпочато у працях, опублікованих російською та вірменською мовами у період існування Вірменської РСР[225][226][227][228][229]: у них містилась критика крайової незалежності — у тому числі, як «незалежність, не підкріплену оборонними зусиллями» — і зверталася увага[230][231][232][233] на ізоляцію Закавказзя від основних революційних подій силами Денікіна. Аналогічно Р. Ованнісян у монографії «Вірменія на шляху до незалежності»[234] зазначав, що «вагома дипломатична перемога» турків у Бересті-Литовському, а також виконання Закавказькою владою умов договору[235][236] за незадовільної політики позбавленого реальної незалежності крайового Сейму — призвели до додаткових значних втрат, яких, за припущенням автора, можна було уникнути за негайної капітуляції[237][22].

У 1989 році, аналізуючи результати Берестя, Джон Кіракосян[238] наголошував на безплідності курсу на умиротворення в Закавказзі[4]. Після розпаду Радянського союзу і Карабаської війни оцінки Берестейського миру змінилися[239][240][241]: автори стверджували, що виведення російських військ був чреватий небезпекою винищення вірменського населення регіону і що сам факт укладання миру не захищав від можливого османського наступу. Крім того, історики звертали увагу, що засідання політичних комісій російської та турецької делегацій, а також додаткова російсько-турецька угода, залишалися поза висвітленням радянськими авторами. Зокрема, Аветісян відзначав як спадкоємність берестейського перемир'я з перемир'ям у Ерзнку[242], що прийняло всі пункти радянського документа, так і факт того, що ініціатива турецького просування[243] в Малій Азії виходила з Берліна[244]. У 2004 році в Санкт-Петербурзі Ніна Єсаян захистила кандидатську дисертацію[245], у якій вказувала, що «політика Радянської Росії приносила в жертву інтереси вірменського народу заради загострення громадянської війни та інтернаціоналізації революційних процесів»[246]: але в результаті турецька дипломатія успішно «переграла»[247] радянську владу, зумівши «без допомоги зброї вирішити питання територіальних придбань, яких Туреччина не могла досягти під час військових дій»[248]. Т. Саакян[249] вважав, що в рамках договору «успіхи російської Східної політики обмінювалися на добрі відносини із Заходом», ігноруючи при цьому, що Карська область була 19 квітня 1919 повернута Республіці Вірменії, а потім повторно втрачена за півтора роки потому[237].

Дослідники зазначали, що турецька позиція в Бересті-Литовському була практично виключно обмежена закавказькими територіальними проблемами, а турецька делегація не намагалася діяти самостійно: зокрема, австрійський військовий аташе в Туреччині Джозеф Пом'янковський дав вдалий огляд як турецьких амбіцій і претензій на обширі райони Кавказу, так і відповідних зусиль уряду країни щодо їх реалізації[250][251]. Німецькі та турецькі інтереси, найчастіше суперечливі, були докладно розглянуті в роботі Цимке[252], що охоплювала події з 1914 до 1930 роки[1]. «Різко зневажливі» заяви про Берестейський договір низки провідних грузинських політиків містилися у збірнику офіційних документів[253], а збірник дипломатичних документів, що стосувалися відносин Німеччини та Республіки Вірменія [254], містив значну кількість матеріалів про вірмено-турецькі прикордонні конфлікти, що почалися із Берестя-Литовським договором. Серед інших робіт[255][256], вдале — хоч і явно «антитурецьке» — введення в проблеми народів Кавказу в період Першої світової війни було опубліковане Сандерсом[257] у 1942 році[1]. При цьом, у значний дослідницький матеріал, накопичений турецькими істориками[258][259][260][261][262][263][264][265][266][267][268][269][270], станом на 2015 рік практично не використовувався за межами самої Туреччини[22].

Див. також

Коментарі

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Jodeit, 1961.
  2. ↑ а б Каплуновская, автореф., 1990, с. 7.
  3. ↑ а б в Smele, 2006, с. 205.
  4. ↑ а б в г Махмурян, 2012.
  5. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 8.
  6. ↑ Garthoff, 1952, с. 85.
  7. ↑ VII съезд, 1923.
  8. ↑ Пролетарская революция, 1928.
  9. ↑ Савельев, 1929.
  10. ↑ Ключников, Сабанин, 1926.
  11. ↑ Штейн, 1923.
  12. ↑ Иоффе, 1920.
  13. ↑ Ильин-Женевский, 1929.
  14. ↑ Сокольников, 1920.
  15. ↑ Иоффе, 1927, с. 137—146.
  16. ↑ а б Кедрин, 1928.
  17. ↑ Троцкий, 1930.
  18. ↑ Фокке, 1930.
  19. ↑ «Инструкции, циркуляры и приказы», 1918.
  20. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 13—15.
  21. ↑ Дернберг и др., 1968.
  22. ↑ а б в г д е ж и к л м Полторак, 2015.
  23. ↑ Иоффе, Меринг, 1918.
  24. ↑ Каменев, 1918.
  25. ↑ Чичерин, 1920.
  26. ↑ Майский, 1923.
  27. ↑ Штейнберг, 1918.
  28. ↑ Земледелец, 1918.
  29. ↑ Чубарьян, 1962, с. 164.
  30. ↑ Деникин, 1933.
  31. ↑ Mirkine-Guetzevitch, 1929, с. 10—24.
  32. ↑ Овсянников, 1922.
  33. ↑ Павлович (Вельтман), 1923.
  34. ↑ Покровский, 1923.
  35. ↑ Сорин, 1925.
  36. ↑ Волковичер, 1928.
  37. ↑ Ильин-Женевский, 1928.
  38. ↑ Старчаков, 1928.
  39. ↑ Рахметов, 1929.
  40. ↑ Павлович (Вельтман), 1918.
  41. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 15—17.
  42. ↑ Garthoff, 1952, с. 74—75.
  43. ↑ Минц, 1931.
  44. ↑ Бубнов, 1930.
  45. ↑ Кин, 1928.
  46. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 17—18.
  47. ↑ Garthoff, 1952, с. 67—68.
  48. ↑ Ленин, «О Брестском мире», 1924.
  49. ↑ «Ленин и Брестский мир», 1923.
  50. ↑ Ленин, 1940.
  51. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 9, 12.
  52. ↑ Сталин, 1931.
  53. ↑ Котович, 1934.
  54. ↑ Антонов, 1935.
  55. ↑ Березин, 1935.
  56. ↑ Шачнев, 1935.
  57. ↑ Городецкий, 1947, с. 58—82.
  58. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 18—19.
  59. ↑ Garthoff, 1952, с. 73.
  60. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 19.
  61. ↑ Bailey, 1955, с. 32—33.
  62. ↑ Garthoff, 1952, с. 76—78.
  63. ↑ Багаев, 1957.
  64. ↑ Багаев, 1961.
  65. ↑ Берлина, Горбунова, 1963.
  66. ↑ Неелов, 1958.
  67. ↑ Рыбаков, 1963.
  68. ↑ Никольников, 1966.
  69. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 19—20.
  70. ↑ Кобляков, 1954.
  71. ↑ Ознобишин, 1966.
  72. ↑ Черных, 1969.
  73. ↑ Майоров, 1957.
  74. ↑ Никольников, 1957.
  75. ↑ Тёмкин, 1957.
  76. ↑ Чубарьян, 1964.
  77. ↑ Сламихин, 1968.
  78. ↑ Чубарьян, 1963.
  79. ↑ Муравьёв, 1978.
  80. ↑ Андронов, 1980.
  81. ↑ Минц, 1982.
  82. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 20—21.
  83. ↑ Волкогонов, 1988.
  84. ↑ Журавлев, Наумов, 1988.
  85. ↑ Бордюгов, Козлов, 1988.
  86. ↑ Горелов, 1988.
  87. ↑ Старцев, 1989.
  88. ↑ а б Панцов, 1990.
  89. ↑ Журавлев, 1990.
  90. ↑ Каплуновская, автореф., 1990, с. 21—23.
  91. ↑ Уилер-Беннет, 2009, комм. перев. на с. 96.
  92. ↑ Ксенофонтов, 1991.
  93. ↑ Фельштинский, 1992.
  94. ↑ Поршнева, 2000.
  95. ↑ Михутина, 2007.
  96. ↑ Chernev, 2017, с. 27, 183, 228—232, 235—236.
  97. ↑ Калашников, 2008.
  98. ↑ Селезнев, 2014.
  99. ↑ Бутаков, 2012.
  100. ↑ Макаренко, 2010.
  101. ↑ Уткин, 2004.
  102. ↑ Chernev, 2017, с. 27.
  103. ↑ Рубач, 1926, с. 7—35.
  104. ↑ Винниченко, 1920.
  105. ↑ а б Hoffmann, 1929.
  106. ↑ а б John, 1937.
  107. ↑ Севрюк, 1927, с. 1—16.
  108. ↑ Borsdiak, 1934.
  109. ↑ Borsdiak, 1929.
  110. ↑ Hrusevskyj, 1941.
  111. ↑ Reshetar, 1952, с. 102—117, 281—316.
  112. ↑ а б Horak, 1955.
  113. ↑ Markus, 1956.
  114. ↑ Warvariv, 1956.
  115. ↑ Horak, 1949.
  116. ↑ Владева, 1996, с. 47—61.
  117. ↑ Камбуров, 1971, с. 48—58.
  118. ↑ Александров, 2009, с. 191—220.
  119. ↑ Марков, 2006, с. 143—186.
  120. ↑ Chernev, 2017, с. 198—199.
  121. ↑ а б Radoslawoff, 1923.
  122. ↑ Ганчев, 1937.
  123. ↑ Недев, 1927.
  124. ↑ Chernev, 2017, с. 224.
  125. ↑ Gunzenhäuser, 1970.
  126. ↑ а б Kühlmann, 1948.
  127. ↑ Michaelis, Schraepler, 1958.
  128. ↑ Hertling, 1919.
  129. ↑ Hoffmann, 1923.
  130. ↑ Ludendorff, 1919.
  131. ↑ а б Ludendorff, 1922.
  132. ↑ Walz, 1936.
  133. ↑ Zimmermann, 1918.
  134. ↑ Stresemann, «Die Mittelmächte», 1918.
  135. ↑ Stresemann, «Zur politischen», 1918.
  136. ↑ Rohrbach, «Wendung», 1918.
  137. ↑ Rohrbach, «Brest-Litowsk», 1918.
  138. ↑ Loewenstein, 1918.
  139. ↑ Cleinow, «Friedensschluß», 1918.
  140. ↑ Cleinow, «Brest-Litowsk», 1918.
  141. ↑ «Der Friede von Brest-Litowsk», 1918.
  142. ↑ «Friede in Osteuropa», 1918.
  143. ↑ «Friede mit Rußland», 1918.
  144. ↑ «Friede im Osten», 1918.
  145. ↑ Export-Revue, 1918.
  146. ↑ Cleinow, «In und um Brest-Litowsk», 1918.
  147. ↑ Cleinow, «Randglossen», 1918.
  148. ↑ Cleinow, «Der Schlußakt», 1918.
  149. ↑ Ledebour, Kohn, 1918.
  150. ↑ Volkmann, 1931.
  151. ↑ Bredt, 1926.
  152. ↑ Rosenberg, 1928.
  153. ↑ Deuerlein, 1955.
  154. ↑ Milatz, 1949.
  155. ↑ Fischer F., 1961.
  156. ↑ Hahlweg, 1960.
  157. ↑ Matthias, Morsey, 1959.
  158. ↑ Klein, 1953.
  159. ↑ Rauch, 1955.
  160. ↑ а б Polzer-Hoditz, 1928.
  161. ↑ Wiesner, 1923.
  162. ↑ Seidler, Toggenburg, 1918.
  163. ↑ Czernin, «Frieden», 1918.
  164. ↑ Czernin, «Friedensverhandlungen», 1918.
  165. ↑ Kreppel, 1918.
  166. ↑ Czernin, 1919.
  167. ↑ Burián, 1923.
  168. ↑ Gratz, Schüller, 1925.
  169. ↑ Arz von Straußenburg, 1924.
  170. ↑ Landwehr, 1931.
  171. ↑ Bardolff, 1938.
  172. ↑ «Um Friede, Freiheit und Recht», 1918.
  173. ↑ Politische und volkswirtschaftliche Chronik, 1918.
  174. ↑ Fester, 1925.
  175. ↑ Menczel, 1932.
  176. ↑ Glaise-Horstenau, 1929.
  177. ↑ Kock, 1937.
  178. ↑ а б Klimas, 1919.
  179. ↑ а б Gossler, 1918.
  180. ↑ Jackson, 1948, с. 131—137.
  181. ↑ а б Hehn, 1956.
  182. ↑ Colliander, 1935.
  183. ↑ Hehn, Rimsha, Weiss та 1971—1977.
  184. ↑ Halecki, 1918.
  185. ↑ Roth, Stein, 1919.
  186. ↑ Bilinski, 1924.
  187. ↑ Кревецький, 1925, с. 19—24.
  188. ↑ Smogorzewski та 1930—1931.
  189. ↑ Podleski, 1933.
  190. ↑ Hutten-Czapski, 1936.
  191. ↑ Costes, 1937, с. 274—278.
  192. ↑ Skrzypek, 1948.
  193. ↑ Studnicki, 1953.
  194. ↑ Staruch, 1948.
  195. ↑ Barwinskij, «Cholmer Land», 1918.
  196. ↑ Barwinskij, «Cholmer Frage», 1918.
  197. ↑ Wasilewski, 1918.
  198. ↑ Wasilewski, 1919.
  199. ↑ Conze, 1958.
  200. ↑ Kröger, 1937.
  201. ↑ Magnes, 1919.
  202. ↑ Fischer L., 1951.
  203. ↑ Dennis, 1924, с. 21—51.
  204. ↑ Чубарьян, 1962, с. 159, 162.
  205. ↑ Shub, 1948, с. 292—302.
  206. ↑ Proceedings of the Brest-Litovsk, 1918.
  207. ↑ Smele, 2006, с. 206.
  208. ↑ Chernev, 2017, с. 25.
  209. ↑ Deutscher, «The Prophet armed», 1954, с. 359—393.
  210. ↑ Warth, 1954, с. 196—242.
  211. ↑ Chamberlin, 2014, с. 389—413.
  212. ↑ Чубарьян, 1962, с. 163.
  213. ↑ Kennan, 1956, с. 219—241.
  214. ↑ Чубарьян, 1962, с. 164—165.
  215. ↑ Monzie, 1931, с. 112.
  216. ↑ Persky, 1919.
  217. ↑ Welter, 1936, с. 69—70.
  218. ↑ Moulis, Bergonier, 1937.
  219. ↑ Rollin, 1931, Vol. I, p. xx; Vol. II, pp. xxi, 217—218.
  220. ↑ Niessel, 1940.
  221. ↑ Дзенискевич, 1961, с. 64.
  222. ↑ Дзенискевич, 1961, с. 74.
  223. ↑ Адонц, «Армянский вопрос», 1918.
  224. ↑ Адонц, «Турецкая нота», 1918.
  225. ↑ Эльчибекян, 1954.
  226. ↑ Эльчибекян, 1957.
  227. ↑ Саркисян, 1962.
  228. ↑ Հարությունյան, 1984, էջ. 91, 149.
  229. ↑ «Հայ Ժողովրդի Պատմություն», 1967, էջ. 35.
  230. ↑ Галоян, 1969.
  231. ↑ Галоян, 1977.
  232. ↑ Գալոյան, 1999, էջ. 45—47.
  233. ↑ Погосян, 1983, с. 200—203, 210.
  234. ↑ Hovannisian, 1969, с. 134, 151, 156, 161—163, 167, 169, 173, 222—225, 244.
  235. ↑ Yengoyan, 2010, с. 38.
  236. ↑ Микаелян, 1995, с. 485—486, 513, 582—584.
  237. ↑ а б Махмурян, 2012, с. 61.
  238. ↑ Киракосян, 1989, с. 223—224, 226—229, 243.
  239. ↑ Аветисян, 1994, с. 3—5, 7, 11—15, 23, 31—33, 42, 64, 69—70, 121.
  240. ↑ Սարգսյան, 1995, էջ. 204.
  241. ↑ Ավետիսյան, 1997, էջ. 18, 28, 31—32, 35, 41, 80—81, 103—105, 179—180, 288, 400.
  242. ↑ Барсегов, 2005, с. 195—205.
  243. ↑ Казанджян, Азнаурян, Григорян, 2005, с. 48—60.
  244. ↑ Махмурян, 2012, с. 57—58.
  245. ↑ Есаян, 2004.
  246. ↑ Махмурян, 2012, с. 60.
  247. ↑ Махмурян, 2012, с. 60—61.
  248. ↑ Есаян, 2004, с. 8–9.
  249. ↑ Սահակյան, 2007, էջ. 43, 55, 97.
  250. ↑ Wegner, 1921.
  251. ↑ Pomiankowski, 1928.
  252. ↑ Ziemke, 1930.
  253. ↑ Правительство Грузинской Республики, 1919, с. 164, 168, 171, 293—342.
  254. ↑ Lepsius, 1919.
  255. ↑ Avalishvili, 1940.
  256. ↑ Kazemzadeh, 1951.
  257. ↑ Sanders-Nikuradse, 1944.
  258. ↑ Lestien, Cere, 1966, I. 1914—1918.
  259. ↑ Kurat, 1967.
  260. ↑ Kurat, 1990.
  261. ↑ Ülman, 1973.
  262. ↑ Renouvin, 1969.
  263. ↑ Taş, 1995.
  264. ↑ Kılıç, 1998.
  265. ↑ Yerasimos, 2000.
  266. ↑ Gülboy, 2004.
  267. ↑ Sander, 2006.
  268. ↑ Sander, 2008.
  269. ↑ Sander, 2013.
  270. ↑ Armaoğlu, 2012.

Література

  • Каплуновская Е. И.. {{{Заголовок}}}. — 100 прим.
    • Каплуновская Е. И.. {{{Заголовок}}}.
  • Бердута М. З.. {{{Заголовок}}}.
    • Брестський мир у радянській історіографії (1918 — середина 1930-х років) // Питання історії народів СРСР. — 1971. — Вип. 12. — С. 35—41.
    • Бердута М. З. Брестський мир у радянській історіографії (сер. 30-х — перша половина 50-х років) // Вісн. Харк. ун-ту. — 1972. — № 75 : Історія. — Вип. 6. — С. 22—28.
    • Бердута М. З. Брестський мир у радянській історіографії (1956—1968) // Вісн. Харк. ун-ту. — 1971. — № 62 : Історія. — Вип. 5. — С. 10—18.
    • Бердута М. З. Капіталістичні країни і Брестський мир у радянській історіографії (середина 50-х — 60-і роки) // Питання нової та новітньої історії. — 1972. — Вип. 15. — С. 137—145.
    • Бердута М. З. Выдающаяся победа ленинской политики мира // Красное знамя. — 1973. — 4 марта.
    • Бердута М. З. Висвітлення боротьби партії проти «лівих комуністів» і троцкістів у період Бреста в радянській історіографії 20-х — першої половини 30-х років [Архівовано 24 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Вісн. Харк. ун-ту. — 1975. — № 118 : Історія. — Вип. 9. — С. 3—9.
    • Бердута М. З. Брестський мир у працях В. І. Леніна // Вісн. Харк. ун-ту. — 1976. — № 145 : Деякі питання історії СРСР і загальної історії. — С. 3—10.
    • Бердута М. З. Брестський мир в радянській археографічній і мемуарній літературі // Вісн. Харк. ун-ту. — 1979. — № 182 : Історія. — Вип. 11. — С. 106—114.
  • Чубарьян А. О. Брестский мир в американской и английской буржуазной историографии // Вопросы истории. — 1962. — № 3.
  • Дзенискевич А. Р. {{{Заголовок}}}.
  • Полторак С. Н. {{{Заголовок}}}. — Т. 3. — ISBN 978-5-7629-1617-2.
  • Махмурян Г. Г. Брестский мир 1918 г. в оценке современников и армянской историографии : [арх. 24 жовтня 2018] // Պատմա-բանասիրական հանդես = Historical-Philological Journal. — 2012. — № 2. — С. 46—62. — ISSN 0135-0536.
  • Smele J.. {{{Заголовок}}}. — P. 204—206. — ISBN 9781441119926.
  • Sydney D. Bailey. Stalin's Falsification of History: The Case of the Brest-Litovsk Treaty : [арх. 23 грудня 2020] : [англ.] // The Russian Review. — 1955. — Vol. 14, no. 1 (January). — С. 24—35. — ISSN 1467-9434. — DOI:10.2307/126074.
  • Raymond L. Garthoff. The Stalinist Revision of History: The Case of Brest-Litovsk : [арх. 4 липня 2018] : [англ.] // World Politics. — 1952. — Vol. 5, no. 1 (October). — С. 66—85. — ISSN 1086-3338. — DOI:10.2307/2009088.
    • Raymond L. Garthoff. The Stalinist Revision of History: The Case of Brest-Litovsk : [англ.] // Problems of Communism. — 1953. — Vol. 2, № 3—4. — С. 34—41. — ISSN 1075-8216.
  • Jodeit K.. Literatur zum Frieden von Brest-Litowsk 1918 (9.2 und 3.3) : [нім.] // Jahresbibliographie. Bibliothek für Zeitgeschichte. — Stuttgart, Frankfurt am Main, 1961. — Bd. 33. — С. 567—587. — ISSN 0081-8992.
    • Max Gunzenhäuser. {{{Заголовок}}}.

Джерела про Берестейський мир

Російською, українською та болгарською мовами

Документи та мемуари
Дослідження

Англійською мовою

Вірменською та турецькою мовами

  • Հարությունյան Ա. Турецкая интервенция в Закавказье в 1918 г. и оборонительные бои = Թուրքական ինտերվենցիան Անդրկովկաս 1918 թ. և ինքնապաշտպանական կռիվները / Ա.Հ. Հարությունյան; Խմբ.՝Վ.Ն. Ղազախեցյան, Ե.Ղ. Սարգսյան; ՀՍՍՀ ԳԱ, Պատմ. ին-տ. — Երևան : ԳԱ հրատ, 1984. — P. 132, 145.
  • Գալոյան Գ. Армения и великие державы: 1917—1923 гг = Հայաստանը և մեծ տերությունները : 1917-1923թթ. / Գ.Ա. Գալոյան; Խմբ.՝ Վ. Ա. Միքայելյան; ՀՀ ԳԱԱ, Պատմ. ի-նտ. — Երևան : Գիտություն, 1999. — 540 p. — ISBN 5-8080-0407-1.
  • Ավետիսյան Հ. [1] = The Armenian Question in 1918 = Հայկական հարցը 1918 թվականին / ՀՀ ԳԱԱ Պատմութ. ին-տ. — Երևան : Բարձրագույն դպրոց, 1997. — 436 p. Архівовано з джерела 11 грудня 2021
    • Ստեփանյան, Ս. Ս. (1998) Հ. Ավետիսյան, Հայկական Հարցը 1918 թվականին, Երևան, «Բարձրագույն դպրոց» հրատ., 1997, 436 էջ:. Պատմա-բանասիրական հանդես, № 1—2. pp. 260—262. ISSN 0135-0536.
  • Սահակյան Տ.. Болезненные договоры = Ցավալի պայմանագրեր / Տ. Ղ. Սահակյան; Խմբ.՝ Վ. Այվազյան. — Երևան : Լուսակն, 2007. — 531 p. — ISBN 978-99941-48-61-5.
  • Սարգսյան Ե.[hy]. [2] = Դավադիր գործարք : Հայաստան-Ռուսաստան-Թուրքիա / Ե.Ղ. Սարգսյան; Խմբ.՝ Էդ. Գևորգյան, Ա. Կարապետյան. — Երևան : Հայաստան, 1995. — P. 91. — ISBN 5-540-01565-7. Архівовано з джерела 11 грудня 2021
  • Հոկտեմբերյան սոցիալիստական Մեծ Հեղափոխությունը և Սովետական իշխանության հաղթանակն ու ամրապնդումը Հայաստանում (1917—1921) // История армянского народа = Հայ Ժողովրդի Պատմություն / Խմբ. կոլ.` Հովհաննիսյան Ա. Գ., Աղայան Ց. Պ., Առաքելյան Բ. Ն., Բարխուդարյան Վ. Բ., Գալոյան Գ. Ա., Երեմյան Ս. Տ., Խաչիկյան Լ. Ս., Հասրաթյան Մ. Ս., Հովհաննիսյան Ա. Ռ., Ներսիսյան Մ. Գ., Սարգսյան Գ. Խ.: ՀՍՍՀ ԳԱ Պատմության ին-տ. — Երևան : ՀՍՍՀ ԳԱ հրատ, 1967. — Т. 7. — 655 p. — 12000 прим.
  • Georges Lestien, Roger Cere. İki Dünya Savaşı: I. 1914—1918, II. 1939—1945 / Çeviren: Nihal Önal. — İstanbul : Varlık Yayınları, 1966. — (Varlık yayınları, 1215; Varlık yayınları, Faydalı kitaplar, 56)
  • Kurat, Akdes Nimet. Brest-Litovsk'ta Türk ve Sovyet-Rus Heyetleriarasında müzakereler // Турция и Россия = Türkiye ve Rusya. — Kültür Bakanlığı, 1990. — (Kültür Bakanlığı, 1194; Kültür Eserleri Dizisi, 150) — ISBN 9789751707031.
  • A. Halûk Ülman. Birinci Dünya Savaşına Giden Yol ve Savaş. — Ankara, 1973. — (Ankara Üniversitesi Siyasal Bilgiler Fakültesi yayınları, no. 355; Basın ve Yayın Yüksek Okulu yayınları, no. 2; Cumhuriyetin 50. yılı yayınları, sayı 7)
    • A. Halûk Ülman. Birinci Dünya Savaşına giden yol ve savaş. — 3. baskı. — Ankara : İmge Kitabevi, 2002. — ISBN 9789755333687.
  • Renouvin P. Birinci Dünya Savaşı ve Türkiye (1914—1918) / dilimize çeviren Adnan Cemgil; Türkiye ile ilgili bölümleri inceleyen ve genişleten Niyazi Akşit. — İstanbul : Altın Kitaplar Yayınevi, 1969.
    • Renouvin P. Birinci Dünya Savaşı ve Türkiye 1914—1918 / Çeviren: Örgen Uğurlu. — İstanbul : Örgün, 2004. — ISBN 9789757651321.
  • Taş, Necati Fahri. Erzincan Mütarekesi ve Brest-Litovsk. — Ankara : Erzincan İli Merkez ilçe Köyler Birliği, 1995. — (Erzincan İli Merkez İlçe Köyler Birliği yayınları, 2) — ISBN 9789759498702.
  • Kılıç, Selami. Türk-Sovyet İlişkilerinin Doğuşu : Brest-Litovsk Barışı Ve Müzakereleri (22 Aralık 1917 — 3 Mart 1918). — İstanbul : Dergâh Yayınları, 1998. — (Tarih dizisi, 17; Dergâh Yayınları, 179) — ISBN 9757737356.
  • Yerasimos S.[tr]. Kurtuluş Savaşı'nda Türk-Sovyet İlişkileri (1917—1923). — 2. basım. — İstanbul : Boyut Kitapları, 2000. — (Boyut Kitapları araştırma dizisi) — ISBN 9789755214009.
  • Gülboy B. I. Dünya Savaşı Tarihi. — Ankara : Altın Kitaplar, 2004. — ISBN 9789752104600.
  • Sander O.[tr]. Siyasi Tarih : İlkçağlardan 1918'e. — Ankara : İmge Kitabevi, 2006. — ISBN 9789755330433.
  • Armaoğlu F.[tr]. 20. Yüzyıl Siyasi Tarihi (1914—1995) = Yirminci yüzyıl siyasî tarihi. — 18. bs. — İstanbul : Alkım, 2012. — ISBN 9789944148603.
  • Halil Bal. Brest-Litovsk Antlaşması'ndan Sonra Türkiye ve Ermeniler // Yakın Dönem Türkiye Araştırmaları. — Istanbul University, 2004. — Num. 5 (6 Ağustos). — S. 25—51. — ISSN 1304-9720. Архівовано з джерела 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.

Документи та мемуари

  • Die völkerrechtlichen Urkunden des Weltkrieges / hrsg. Theodor Niemeyer. — München : Duncker & Humblot, 1922. — (Jahrbuch des Völkerrechts, 8)
    • Die völkerrechtlichen Urkunden des Weltkrieges / hrsg. Theodor Niemeyer. — Fb&c Limited, 2017. — (Classic Reprint) — ISBN 9780282043339.
  • Kühlmann R. Der Frieden von Brest-Litowsk // Erinnerungen. — Heidelberg : Schneider, 1948.
  • VII // Ursachen und Folgen. Vom deutschen Zusammenbruch 1918 und 1945 bis zur staatlichen Neuordnung Deutschlands in der Gegenwart. Eine Urkunden und Dokumentensammlung zur Zeitgeschichte / hrsg. von H. Michaelis, E. Schraepler. — Berlin : Wendler, 1958.
  • Karl von Hertling. Friede mit Russland // Ein Jahr in der Reichskanzlei. Erinnerungen an die Kanzlerschaft meines Vaters. — Freiburg i. Br. : Herder, 1919.
  • Ludendorff E. Der Waffenstillstandvertrag mit Rußland vom 15. Dezember 1917 // Urkunden der Obersten Heeresleitung über ihre Tätigkeit 1916—1918. — 4. Aufl. — Berlin : Mittler, 1922.
    • Ludendorff E. Die Friedensverhandlungen in Brest-Litowsk // Meine Kriegserinnerungen. — Berlin : Ernst Siegfried Mittler, 1919.
      • Людендорф Э. Мои воспоминания о войне. Первая мировая война в записках германского полководца. 1914—1918. М.: Центрополиграф, 2007. С. 242—251.
  • Hoffmann M. Der Frieden von Brest-Litowsk // Der Krieg der versäumten Gelegenheiten. — München : Verl. f. Kulturpolitik, 1923.
    • Hoffmann M. Der Frieden von Brest-Litowsk // Der Krieg der versäumten Gelegenheiten. — Leipzig, 1929.
      • Гофман М. «Война упущенных возможностей» 2017
    • Hoffmann M. [Brest-Litowsk] // Ehe Aufzeichnungen des Generalmajors Max Hoffmann / Hrsg. von K. F. Nowak. — Berlin : Verl. f. Kulturpolitik, 1929.
  • Kreppel J.[de]. [3] — Wien : Der Tag, 1918. Архівовано з джерела 11 грудня 2021
    • Spectator. Der Friede im Osten / Red. J. Kreppel[de] // Jüdische Korrespondenz : wochenblatt für jüdische Interessen. — Wien, 1918. — Bd. 4, Nr. 7, (2). — S. 1. Архівовано з джерела 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Deutschland und Armenien 1914—1918: Sammlung diplomatischer Aktenstücke / hrsg. J. Lepsius. — Potsdam : Tempel, 1919.

Дослідження

  • Walz E. Reichsleitung und Heeresleitung in der Periode des Friedens von Brest-Litowsk. — Düsseldorf : Nolte, 1936. — (Phil. Diss. Berlin.)
  • Sanders-Nikuradse A. Kaukasien, Nordkaukasien, Aserbeidschan, Armenien, Georgien. Geschichtlicher Umriss. — 2. Aufl. — Hoheneidien-Verl : München, 1944. — (Schriften z. kontinentaleurop. Forschung, Bd. 1)
  • Cleinow G. Brest-Litowsk, Zweiter Akt /2. Akt/ // Die Grenzboten : Zeitschrift für Politik, Literatur und Kunst. — 1918. — Bd. 77, Nr. 3 (Erstes Vierteljahr). — S. 74—80. Архівовано з джерела 20 жовтня 2020. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Cleinow G. Nach dem ersten Friedensschluß des Weltkrieges : die neue Front // Die Grenzboten : Zeitschrift für Politik, Literatur und Kunst. — 1918. — Bd. 77, Nr. 8 (Erstes Vierteljahr). — S. 226—229. Архівовано з джерела 5 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Ledebour G., Kohn O. Die unabhängige Sozialdemokratie und der «Brotfriede» mit der Ukraine : Amtliches Stenogramm der Reichstagsreden des Abg. Ledebour in der 130. Sitzung vom 20. Februar 1918 und des Abg. Cohn in der 131. Sitzung vom 22. Februar 1918. — Berlin : Schmiedecke, 1918.
  • Loewenstein, F. Prinz zu. Was würde der Friede von Brest-Litowsk dem deutschen Volke kosten? / [Adolf Grabowsky] // Das neue Deutschland. — Berlin, 1918. — Bd. 6 (6 August). — S. 443—446.
  • Rohrbach P. Brest-Litowsk und die Entente // Nord und Süd. — 1918. — Bd. 44 (6 August). — S. 71—78.
  • Rohrbach P. Wendung in den Friedensverhandlungen von Brest-Litowsk // Deutsche Politik. — Weimar, 1918. — Bd. 3 (6 August). — S. 35—38.
  • Stresemann G. Zur politischen Lage und zum Friedensvertrag mit der Ukrainischen Volksrepublik. (Reichstagsrede vom 20.2.1918) // Deutsche Stimmen. — 1918. — Bd. 30 (6 August). — S. 144—155.
  • Stresemann G. Die Mittelmächte und der Ostfriede // Deutsche Stimmen. — 1918. — Bd. 30 (6 August). — S. 397—411.
  • Zimmermann A. Was erwartet das deutsche Volk vom Frieden mit Rußland?. — Halle/S. : Mühlmann, 1918. — (Der deutsche Friede. H. 1.)
  • Der Friede von Brest-Litowsk // Historisch-politische Blätter für das katholische Deutschland. — 1918. — Bd. 161 (6 August). — S. 258—266.
  • Friede in Osteuropa // Historisch-politische Blätter für das katholische Deutschland. — 1918. — Bd. 161 (6 August). — S. 493—503.
  • Friede mit Rußland // Historisch-politische Blätter für das katholische Deutschland. — 1918. — Bd. 161 (6 August). — S. 629—640.
  • Friede im Osten. Denkschrift der Deutschen Friedensgesellschaft u. anderer pazifistischer Organisationen an den Reichstag 15.2.1918. — Berlin, 1918.
  • Handelspolitische Abmachungen im Friedens vertrag mit Rußland // Export-Revue. Dt. Wochenzeitung. — 1918. — Nr. 11 (6 August).
  • Cleinow G. In und um Brest-Litowsk // Die Grenzboten : Zeitschrift für Politik, Literatur und Kunst. — 1918. — Bd. 77, Nr. 4 (Erstes Vierteljahr). — S. 104—107. Архівовано з джерела 5 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Cleinow G. Randglossen zu Brest-Litowsk // Die Grenzboten : Zeitschrift für Politik, Literatur und Kunst. — 1918. — Bd. 77, Nr. 1 (Erstes Vierteljahr). — S. 26—29. Архівовано з джерела 26 жовтня 2020. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Cleinow G. Brest-Litowsk, Schlußakt : Rückblick // Die Grenzboten : Zeitschrift für Politik, Literatur und Kunst. — 1918. — Bd. 77, Nr. 7 (Erstes Vierteljahr). — S. 202—207. Архівовано з джерела 20 вересня 2020. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Klein F. [Brest-Litowsk] // Die diplomatischen Beziehungen Deutschlands zur Sowjetunion 1917—1932. — 2. Aufl. — Berlin : Rütten u. Loening, 1953.
  • Bredt J. V. Der Deutsche Reichstag im Weltkrieg. (Sachverständigengutachten.). — Berlin : Dt. Verlagsgesellsch. f. Politik u. Geschichte, 1926. — (Das Werk des Untersuchungsausschusses … des Dt. Reichstages 1919—1928. 2. Abt., R. 4, Bd 8.)
  • Volkmann E. Die Annexionsfragen des Weltkrieges. — Berlin : Dt. Verlagsgesellsch. f. Politik u. Geschichte, 1931. — (Das Werk des Untersuchungsausschusses … des Dt. Reichstages 1919—1928. 2. Abt., R. 4, Bd 12.)
  • Rosenberg A. Kapitel Die Diktatur des Generals Ludendorff // Die Entstehung der Deutschen Republik 1871—1918. — Berlin : Ernst Rowohlt, 1928.
  • Milatz, A. Der Friede von Brest-Litowsk und die deutschen Parteien. Phil. Diss. — Hamburg, 1949.
  • Deuerlein, Ernst. [Brest-Litowsk] // Der Bundesratsausschuß für die auswärtigen Angelegenheiten, 1870—1918. — Regensburg : Habbel, 1955.
  • John, Volkwart. Brest-Litowsk: Verhandlungen und Friedensverträge im Osten 1917 bis 1918. — Stuttgart : W. Kohlhammer, 1937. — (Beiträge z. Gesdi. d. nachbismarckischen' Zeit u. des Weltkrieges, H. 35)
  • Kröger, Theodor. Brest-Litowsk. Beginn und Folgen des bolschewistischen Weltbetrugs. — Berlin : Ullstein, 1937.
  • Matthias E., Morsey R. Der Interfraktionelle Ausschuß 1917/18. — Düsseldorf : Droste-Verl, 1959. — (Quellen z. Gesch. d. Parlamentarismus u. d. polit. Parteien. Bd 1, I u. 1, II.)
  • Hahlweg W.[de]. Der Diktatfriede von Brest-Litowsk 1918 und die bolschewistische Weltrevolution. — Münster : Aschendorff, 1960. — (Schriften d. Gesellsch. z. Förderung d. Friedrich-Wilhelms-Universität zu Münster. H. 44.)
  • Fischer F. Griff nach der Weltmacht. — Düsseldorf : Droste-Verl, 1961.
    • Фишер Ф. Рывок к мировому господству. Политика военных целей кайзеровской Германии в 1914—1918 гг / пер. Л. В. Ланник. — М. : Политическая энциклопедия, 2017. — 896 с. — (Современная немецкая историография) — 800 прим. — ISBN 978-5-8243-2054-1.
  • Czernin O. Friedensverhandlungen in Brest-Litowsk // Bonifazius-Korrespondenz. — Prag, 1918. — Bd. 12 (6 August). — S. 2—8.
  • Czernin O. Frieden von Brest // Polit, u. volkswirtschaftl. Chronik d. österr.-ungar. Monarchie. — Wien, 1918. — 6 August. — S. 69.
  • Seidler von Feuchtenegg E., Toggenburg F.[de]. Friede von Brest-Litowsk. [Reichsratsreden] // Parlamentarische Chronik. — Wien, 1918. — 6 August. — S. 1—25.
  • Czernin O. Brest-Litowsk // В дни мировой войны = Im Weltkriege. — Berlin, Wien : Ullstein, 1919.
    • Чернин О. Брест-Литовск // [4] = Im Weltkriege / Перевод с немецкого М. Константиновой, пред. М. Павловича. — М.-Пг. : Гиз, 1923. — С. 230—275. — (Библиотека современных мемуаров) — 7000 прим. Архівовано з джерела 11 грудня 2021
  • Wiesner F. Treppenwitze General Hoffmanns // Neues Wiener Journal. — 1923. — . — 10.
  • Burián St. Die polnische Lösung // Drei Jahre. Aus der Zeit meiner Amtsführung im Kriege. — Berlin, Wien : Ullstein, 1923.
  • Gusztáv Gratz, Richard Schüller. Die polnische Frage // Die äußere Wirtschaftspolitik Österreich-Ungarns. Mitteleuropäische Pläne. — Wien : Pichler-Tempsky, 1925.
  • Polzer-Hoditz A.[de]. Verhandlungen in Brest // Kaiser Karl. Aus der Geheimmappe seines Kabinettchefs. — Wien, Leipzig : Amalthea-Verl, 1928.
    • Polzer-Hoditz A.[de]. Verhandlungen in Brest // Kaiser Karl: aus der Geheimmappe seines Kabinettchefs / mit einer Einleitung von Wolfdieter Bihl. — 2. Aufl. — Wien : Amalthea, 1980. — ISBN 3-85002-122-X.
  • Arz von Straußenburg A. Zur Geschichte des großen Krieges 1914—18. — Wien : Rikola-Verl, 1924.
  • Landwehr O. Hunger. Die Erschöpfungsjahre der Mittelmächte 1917/18. — Zürich, Leipzig : Amalthea-Verl, 1931.
  • Bardolff, Carl. Die Revolution in Russland anfange 1917 // Soldat im alten Österreich. — Jena : Diederichs, 1938.
  • Um Friede, Freiheit und Recht! Der Jännerausstand des innerösterreichischen Proletariats. — Wien : Wiener Volksbuchhandlung, 1918. — (Österreichs Erneuerung)
  • Friede von Brest-Litowsk // Politische und volkswirtschaftliche Chronik der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien, 1918. — 6 August. — S. 1—22.
  • Fester R. Zeugen über Brest-Litowsk // Die Politik Kaiser Karls und der Wendepunkt des Weltkrieges. — München : Lehmann, 1925.
  • Glaise-Horstenau E. Der Versucher in der Wüste // Die Katastrophe. Die Zertrümmerung Österreich-Ungarns und das Werden der Nachfolgestaaten. — Zürich, Leipzig, Wien : Amalthea-Verl, 1929.
  • Menczel, Filip (Philipp). Trügerische Lösungen. Erlebnisse und Betrachtungen eines Österreichers. — Stuttgart : Dt. Verlags-Anstalt, 1932.
  • Kock H. Die Friedens Verhandlungen von Brest-Litowsk im Spiegel der Wiener Presse. — Hamburg, 1937. — (Phil. Diss. Hamburg.)
  • Radoslawoff V. (Radoslavov Vasil). [Brest-Litowsk] // Bulgarien und die Weltkrise. — Berlin : Ullstein, 1923.
  • Der Prozeß Talaat Pascha. Stenographischer Prozeßbericht / Armin T. Wegner. — Berlin : Deutsche Verlagsgesellschaft für Politik und Geschichte, 1921.
  • Pomiankowski J. Der Friede von Brest-Litowsk und die Ereignisse im Kaukasus bis zur Konferenz in Batum // Der Zusammenbruch des Ottomanischen Reiches. Erinnerungen an die Türkei aus d. Zeit des Weltkrieges. — Zürich, Leipzig, Wien : Amalthea-Verl, 1928.
  • Ziemke K. [Brest-Litowsk] // Die neue Türkei. Politische Entwicklung 1914—1929. — Stuttgart : Dt. Verlagsanstalt, 1930.
  • Horak St. Der Brest-Litowsker Friede zwischen der Ukraine und den Mittelmächten vom 9. Febr. 1918 in seinen Auswirkungen auf die politische Entwicklung der Ukraine. — Erlangen, 1949. — (Phil. Diss.)
    • Horak St. Außenpolitische Auswirkungen des Brest-Litowsker Friedens zwischen der Ukraine und den Mittelmächten // Ukraine. Vergangenheit und Gegenwart. — 1955. — Bd. 4, Nr. 1 (6 August). — S. 14—22.
  • Rauch G. Der Frieden von Brest-Litowsk // Geschichte des bolschewistischen Rußland. — 3. Aufl. — Wiesbaden : Rhein. Verl.-Anstalt, 1955.
    • Rauch G. A history of Soviet Russia / Georg von Rauch; transl. by Peter and Annette Jacobsohn. — Rev. ed. — New York : Praeger, 1958. — xiii, 530 p.
  • Chamberlin W. H. The Russian Revolution, 1917—1921. — London : Macmillan, 1935. — Т. 1. — ix, 511 p.
    • Chamberlin W. H. Brest-Litovsk: The Struggle for Peace // The Russian Revolution. — Princeton University Press, 2014. — Т. I: 1917—1918. From the Overthrow of the Tsar to the Assumption of Power by the Bolsheviks. — 534 p. — (Princeton Legacy Library, Vol. 794) — ISBN 9781400858699.
      • Chamberlin W. H. Brest-Litowsk // Die Russische Revolution 1917—1921, 2. Bände / Harry Maor. — 2. Aufl. — Frankfurt am Main : Europäische Verlagsanstalt, 1958. — Т. 1.
  • Gossler A.. Der Frieden mit Rußland und die baltischen Provinzen. — Mitau, 1918.
  • Klimas P. [Brest-Litowsk] // Der Werdegang des litauischen Staates. Von 1915 bis zur Bildung der provisorischen Regierung im November 1918. — Berlin : Pass & Garleb, 1919.
  • Colliander, Börje Erland. Kap. 7 // Die Beziehungen zwischen Litauen und Deutschland während der Okkupation 1915—1918. — 1935. — (Phil. Diss.)
  • Jackson, John Hampden. The Melting Pot, 1914—18 // [5] — 2nd ed. — London : Allen & Unwin, 1948. — 272 p. Архівовано з джерела 12 серпня 2020
  • Von den baltischen Provinzen zu den baltischen Staaten / J. von Hehn[de], Hans von Rimsha, Hellmuth Weiss. — Herder-Institut, 1971—1977.
    • Hehn J.[de]. Die Entstehung der Staaten Lettland und Estland, der Bolschewismus und die Großmächte / Horst Jablonowski, Werner Philipp // Historische Veröffentlichungen. Forschungen zur osteuropäischen Geschichte. — Wiesbaden : Harrassowitz, 1956. — Bd. 4 (6 August). — S. 103—218. — ISSN 0067-5903.
  • Halecki O. Polens Ostgrenze im Lichte der Geschichte Ostgaliziens, des Chelmer Landes und Podlachiens. — Wien : Perles, 1918. — (Polens Grenzprobleme, Bd. 1)
  • Barwinskij A. Der Vertrag von Brest-Litowsk und das Cholmer Land // Österreichische Rundschau [Zeit]. — Wien : Carl Konegen, 1918. — Bd. 55 (6 August). — S. 200—207. Архівовано з джерела 9 серпня 2018. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Wasilewski L. Der Kampf um das Chelmerland. — Wien : Perles, 1919. — (Polens Grenzprobleme, Bd. 2)
  • Roth P.[de], Stein W. Frieden mit der Ukraine // Die politische Entwicklung in Kongreßpolen während der deutschen Okkupation. — Leipzig : K. F. Koehler, 1919.
  • Bilinski L. [6] — Warszawa : Hoesick, 1924. Архівовано з джерела 11 грудня 2021
  • Smogorzewski K. Russie et Pologne. III. Brest-Litowsk et la politique polonaise des Soviets jusqu’à la défaite allemande / Association France-Pologne // La Pologne [et la guerre mondiale] : ежемесячный журнал. — Paris, . — Vol. 1, 2.
  • Podleski F.. Układy pokojowe w Brześciu Litewskim 1918. — Żelibory : Dom Książki Polskiej, 1933.
    • Podleski F.. Das 'ukrainische' Problem auf Grund d. österr. Verhältnisse = Zagadnienia 'ukraiṅskie' na tle stosunków austriackich. — Lwow, Warszawa : Poloniecki, 1933.
  • Hutten-Czapski B.[de]. Der Frieden von Brest-Litowsk und seine Auswirkungen // [7] — Berlin : Mittler, 1936. Архівовано з джерела 11 грудня 2021
  • Skrzypek St.[pl]. The Problem of Eastern Galicia. — London : Polish Association for the South-Eastern Provinces, 1948.
  • Studnicki W.[pl]. Das östliche Polen. — Kitzingen : Holzner, 1953. — (Göttinger Arbeitskreis: Veröffentlichung, Bd. 79)
  • Conze W. Neuer Austropolonismus die Krise von Brest-Litowsk // Polnische Nation und deutsche Politik im ersten Weltkrieg. — Köln, Graz, Wien : Böhlau, 1958. — (OmeVG, Bd. 4)
  • Bogdan Staruch. Der Kampf der galizischen Ukrainer um ihr Selbstbestimmungsrecht im alten Österreich : 1772—1918. — Innsbruck : Leopold-Franzens Universität zu Innsbruck, 1948. — (Phil. Diss.)
  • Baumgart W.[de]. Die Friedensverhandlungen von Brest-Litowsk // [8] — Wien, München : R. Oldenbourg Verlag, 1966. Архівовано з джерела 11 грудня 2021
  • Czubiński A.[pl]. Historia powszechna XX wieku. — Wyd. 3. — Poznań : Wydawnictwo Poznańskie, 2011. — ISBN 978-83-7177-808-7.
  • Krummacher F. A., Lange H. Krieg und Frieden. Geschichte der deutsch-sowjetischen Beziehungen. Von Brest-Litowsk zum Unternehmen Barbarossa. — München : Bechtle, 1970.
  • Königsberg. Reisebücher von Anno dazumal. — Rautenberg, 1991. — ISBN 9783792104712.
  • Krumeich G. Die 101 wichtigsten Fragen: Der erste Weltkrieg. — München : C. H. Beck, 2015. — ISBN 978-3406659416.
  • Ritter G. Staatskunst und Kriegshandwerk : das Problem des «Militarismus» in Deutschland. — 2., neu durchges. Aufl. — München : Oldenbourg, 1968.
    • Ritter G. The Sword and the Scepter: The Problem of Militarism in Germany. — Coral Gables : University of Miami Press, 1973. — Т. 4: The Reign of German Militarism and the Disaster of 1918. — 496 p. — ISBN 9780870242359.
  • Borsdiak E. La paix ukrainienne de Brest-Litowsk // Le Monde Slave. — Paris, 1929. — No 1, 2 (6 août).
    • Borsdiak E. Traité de la paix à Brest-Litowsk // Le Monde Slave. — Paris, 1934. — 6 août.
  • Vasyl Markus. L’Ukraine soviétique dans les relations internationales et son statut en droit international : 1918—1923 / préface de Charles Rousseau. — Paris : Les Editions internationales, 1956. — 256 p. — (Thèse Droit.)
  • Mirkine-Guetzevitch B. La paix de Brest-Litowsk / Prof. B. Mirkine-Guetzevitch, Secrétaire général de l'Institut International de Droit Public; ed. A. Costes[fr] // Revue d'histoire de la guerre mondiale. — Paris, 1929. — Vol. 7, no 1 (6 août). — P. 10—24. Архівовано з джерела 9 серпня 2018. Процитовано 11 грудня 2021.
  • Persky S. De Nicolas II à Lénine (1917—1918). — Paris : Payot, 1919. — 368 p.
  • Monzie A. Petit manuel de la Russie nouvelle. — Paris : Firmin-Didot, 1931. — 338 p.
  • Gustave Welter. [9] / deux cartes dans le texte. — Paris : Payot, 1936. — 200 p. — (Collection de mémoires, études et documents pour servir à l'histoire de la guerre mondiale) Архівовано з джерела 11 грудня 2021
  • La guerre entre les alliés et la Russie (1918—1920): Documents réunis / E. Moulis, E. Bergonier. — Librairie générale de droit et de jurisprudence, 1937. — 209 p.
  • Henry Rollin. La Révolution russe: ses origines, ses résultats. — Delagrave, 1931. — Т. 1, 2. — 300, 400 p. — (Bibliothèque d'histoire et de politique)
  • Niessel H. A. Le triomphe des Bolchéviks et la paix de Brest-Litowsk. Souvenirs 1917—1918. — Paris : Plon, 1940. — x, 381 p.
  • Le Protocole secret de Brest-Litowsk sur la Galicie Orientale, 8 lévrier 1918 / ed. A. Costes[fr] // Revue d'histoire de la guerre mondiale. — Paris, 1937. — Vol. 15 (4). — P. 274—278.
  • Wasilewski L. La paix avec l’Ukraine, Podlachie et Chelm. — Genève : Atar, 1918. — 48 p.

Німецькою, польською та угорською мовами

Документи та мемуари

  • {{{Заголовок}}}.
  • Kühlmann R. {{{Заголовок}}}.
  • {{{Заголовок}}}.
  • Karl von Hertling. {{{Заголовок}}}.
  • Ludendorff E. {{{Заголовок}}}.
    • Ludendorff E. {{{Заголовок}}}.
      • Людендорф Э. Мои воспоминания о войне. Первая мировая война в записках германского полководца. 1914—1918. М.: Центрополиграф, 2007. С. 242—251.
  • Hoffmann M. {{{Заголовок}}}.
    • Hoffmann M. {{{Заголовок}}}.
      • Гофман М. «Война упущенных возможностей» 2017
    • Hoffmann M. {{{Заголовок}}}.
  • Kreppel J.[de]. {{{Заголовок}}}.
    • Spectator. Der Friede im Osten : [арх. 11 грудня 2021] : [нім.] // Jüdische Korrespondenz : Wochenblatt für jüdische Interessen. — Wien, 1918. — Bd. 4, № 7 (28 Februar). — С. 1.
  • {{{Заголовок}}}.

Дослідження

Французькою мовою

  • Borsdiak E. La paix ukrainienne de Brest-Litowsk : [фр.] // Le Monde Slave. — Paris, 1929. — № 1, 2.
    • Borsdiak E. Traité de la paix à Brest-Litowsk : [фр.] // Le Monde Slave. — Paris, 1934.
  • Vasyl Markus. {{{Заголовок}}}. — 256 p.
  • Mirkine-Guetzevitch B. La paix de Brest-Litowsk : [арх. 9 серпня 2018] : [фр.] // Revue d’histoire de la guerre mondiale. — Paris, 1929. — Т. 7, № 1. — С. 10—24.
  • Persky S. {{{Заголовок}}}. — 368 p.
  • Monzie A. {{{Заголовок}}}. — 338 p.
  • Gustave Welter. {{{Заголовок}}}. — 200 p.
  • {{{Заголовок}}}. — 209 p.
  • Henry Rollin. {{{Заголовок}}}. — Vol. 1, 2. — 300, 400 p.
  • Niessel H. A. {{{Заголовок}}}. — x, 381 p.
  • Le Protocole secret de Brest-Litowsk sur la Galicie Orientale, 8 lévrier 1918 : [фр.] // Revue d’histoire de la guerre mondiale. — Paris, 1937. — Т. 15 (avril). — С. 274—278.
  • Wasilewski L. {{{Заголовок}}}. — 48 p.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Історіографія_Берестейського_миру&oldid=39739818