Блат Йосип Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Блат Йосип Михайлович | зображення = | розмір_зображення = 200 пкс | дата_народження = | місце_народження = | дата_смерті = | місце_смерті = | поховання = | громадянство = | підданство = | національніст...
 
Немає опису редагування
Рядок 31: Рядок 31:
У лютому — червні 1919 року — завідувач продовольчого відділу житлового відділу Катеринославської ради робітничих і солдатських депутатів. Член [[РКП(б)]] з червня 1919 року.
У лютому — червні 1919 року — завідувач продовольчого відділу житлового відділу Катеринославської ради робітничих і солдатських депутатів. Член [[РКП(б)]] з червня 1919 року.


З липня 1919 року служив у Червоній армії. У липні — серпні 1919 року — черговий політичний комісар телеграфу штабу 14-ї армії. У серпні 1919 — січні 1920 року — слідчий, член колегії революційного військового трибуналу 14-ї армії. У лютому — червні 1920 року — старший слідчий, начальник слідчої частини особливого відділу ВЧК 14-ї армії. З 2 по 26 червня 1920 року — уповноважений юридичної комісії 14-ї армії з особового складу.
З липня 1919 року служив у Червоній армії. У липні — серпні 1919 року — черговий політичний комісар телеграфу штабу 14-ї армії. У серпні 1919 — січні 1920 року — слідчий, член колегії революційного військового трибуналу 14-ї армії. У лютому — червні 1920 року — старший слідчий, начальник слідчої частини особливого відділу ВНК 14-ї армії. З 2 по 26 червня 1920 року — уповноважений юридичної комісії 14-ї армії з особового складу.


З 26 червня по 1 серпня 1920 — т.в.о. начальника, з 1 серпня 1920 по 21 березня 1921 року — начальник Особливого прикордонного відділення № 1 охорони румунського кордону при особливому відділі ВЧК 14-ї армії в місті Тирасполі.
З 26 червня по 1 серпня 1920 — т.в.о. начальника, з 1 серпня 1920 по 21 березня 1921 року — начальник особливого прикордонного відділення № 1 охорони румунського кордону при особливому відділі ВНК 14-ї армії в місті Тирасполі.


21 березня — 11 червня 1921 року — начальник загально-адміністративної частини особливого відділу ВЧК Київського військового округу. З 6 квітня 1921 року — голова Центральної трійки з реевакуації полонених на Правобережній Україні від Революційної військової ради Харківського військового округу та особливого відділу ВЧК Київського військового округу.
21 березня — 11 червня 1921 року — начальник загально-адміністративної частини особливого відділу ВНК Київського військового округу. З 6 квітня 1921 року — голова Центральної трійки з реевакуації полонених на Правобережній Україні від Революційної військової ради Харківського військового округу та особливого відділу ВНК Київського військового округу.


11 червня — 16 липня 1921 року — т.в.о. заступника начальника особливого відділу ВЧК Київського військового округу. З 16 липня по листопад 1921 року — голова особливої ​​комісії з інспектування та утворення прикордонних особливих відділів ВЧК на польському та румунському кордонах. Одночасно з липня 1921 року — голова виїзної сесії 7-го революційного військового трибуналу Київського військового округу для розслідування та суду в прикордонній полосі.
11 червня — 16 липня 1921 року — т.в.о. заступника начальника особливого відділу ВНК Київського військового округу. З 16 липня по листопад 1921 року — голова особливої ​​комісії з інспектування та утворення прикордонних особливих відділів ВНК на польському та румунському кордонах. Одночасно з липня 1921 року — голова виїзної сесії 7-го революційного військового трибуналу Київського військового округу для розслідування та суду в прикордонній полосі.


19 листопада 1921 — 27 травня 1922 року — заступник начальника особливого відділу ВЧК-ДПУ Київського військового округу. Одночасно 29 грудня 1921 — 27 травня 1922 року — начальник секретно-оперативної частини особливого відділу ВЧК-ДПУ Київського військового округу.
19 листопада 1921 — 27 травня 1922 року — заступник начальника особливого відділу ВНК-ДПУ Київського військового округу. Одночасно 29 грудня 1921 — 27 травня 1922 року — начальник секретно-оперативної частини особливого відділу ВНК-ДПУ Київського військового округу.


25 серпня 1922 — 1923 року — начальник адміністративно-організаційної частини (управління) ДПУ при РНК Української СРР. З серпня 1922 по 1930 рік — член колегії ДПУ при РНК Української СРР.


18 лютого 1924 — серпень 1930 року — начальник економічного управління ДПУ при РНК Української СРР.
У 1922-1923 pp. начальник Адміністративно-організаційної частини управління ГПУ при РНК Української РСР. У 1922-1930 pp. член колегії ГПУ при РНК Української РСР. У 1924-1930 pp. начальник Економічного управління ГПУ при РНК Української РСР. У 1925-1928 pp. начальник Південного окружного транспортного відділу ОДПУ. У 1928-1930 pp. начальник Харківського округовідділу ГПУ. У 1930-1931 pp. начальник Донецького (2 Сталінського) оперативного сектору ГПУ. У 1931-1934 pp. повноважний представник ОГПУ у Західній області. У 1934-1936 pp. начальник Управління НКВС у Західній області.У 1936—1937 pp. начальник Управління НКВС у Челябінській області. Цей період відзначений входженням до складу особливої ​​трійки УНКВС, створеної за наказом НКВС СРСР від 30.07.1937 № 00447[1], та активною участю у сталінських репресіях


Одночасно з 29 травня 1925 по 25 липня 1928 року — начальник Південного окружного транспортного відділу ОДПУ в Харкові.


25 липня 1928 — 1 жовтня 1930 року — начальник Харківського окружного відділу ДПУ при РНК Української СРР.
член коллегии ГПУ УССР 08.22—1930; нач. АОЧ—АОУ ГПУ УССР 25.08.22—1923; нач. ЭКУ ГПУ УССР 18.02.24—08.30; нач. Южного ОКТО ОГПУ, Харьков 29.05.25—25.07.28; нач. Харьковского окр. отд. ГПУ 25.07.28—01.10.30; нач. Донецкого (2 Сталинского) опер. сектора ГПУ 13.12.30—10.10.31; полпред ОГПУ по Западной обл. 10.31—10.07.34; нач. УНКВД Западной обл. 15.07.34—10.09.36; нач. УНКВД Челябинской обл. 10.09.36—29.07.37.


13 грудня 1930 — 10 жовтня 1931 року — начальник Донецького (2-го Сталінського) оперативного сектору ДПУ при РНК Української СРР.


У жовтні 1931 — 10 липня 1934 року — повноважний представник ОДПУ СРСР по Західній області. 15 липня 1934 — 10 вересня 1936 року — начальник Управління НКВС СРСР по Західній області.
⚫
13 липеня 1937 року заарештований органами НКВС у місті Челябінську. 15 листопада 1937 року засуджений до страти в «особливому порядку», того ж дня розстріляний в Москві, похований на Донському цвинтарі. Не реабілітований.

10 вересня 1936 — 29 липня 1937 року — начальник Управління НКВС СРСР по Челябінській області. Цей період відзначений активною участю Блата у сталінських репресіях.

⚫
13 липня 1937 року заарештований органами НКВС у місті Челябінську. 15 листопада 1937 року засуджений до страти в «особливому порядку», того ж дня розстріляний в Москві, похований на Донському цвинтарі. Не реабілітований.

== Звання ==
* [[старший майор державної безпеки]] (29.11.1935)

== Нагороди та відзнаки ==
* [[орден Червоного Прапора]] (3.04.1930, позбавлений ордену посмертно Указом Президії Верховної ради СРСР від 7.12.1939)
* знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ (V)» (13.11.1924)
* знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ (XV)» (20.12.1932)


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 21:28, 7 серпня 2023

Блат Йосип Михайлович
Народився1894[1]
Полтава, Російська імперія
Помер15 листопада 1937(1937-11-15)[1]
Москва, СРСР
Національністьєврей
Діяльністьмеханік, технік
Військове званнястарший майор державної безпеки
ПартіяВКП(б)
Нагороди
орден Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блат.

Йосип Михайлович (Йось-Герш Міхелевич) Блат (1894(1894), місто Полтава, тепер Полтавської області — розстріляний 15 листопада 1937, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів державної безпеки.

Біографія

Народився в єврейській родині дрібного торговця. У 1916 році закінчив міське вище початкове училище у Могилеві-Подільському, в 1916 році — технічні курси в Катеринославі.

У 1916 році працював репетитором. З 1916 по січень 1917 року — технік-механік.

У січні 1917 руку пішов добровольцем до російської 8-ї армії, де прослужив до жовтня 1917 року. Із травня по грудень 1917 року був членом РСДРП (інтернаціоналістів).

У жовтні — грудні 1917 року — секретар, заступник голови Могилів-Подільської ради робітничих і солдатських депутатів.

З грудня 1917 по грудень 1918 року навчався в політехнічному іституті в Катеринославі, закінчив перший курс.

У лютому — червні 1919 року — завідувач продовольчого відділу житлового відділу Катеринославської ради робітничих і солдатських депутатів. Член РКП(б) з червня 1919 року.

З липня 1919 року служив у Червоній армії. У липні — серпні 1919 року — черговий політичний комісар телеграфу штабу 14-ї армії. У серпні 1919 — січні 1920 року — слідчий, член колегії революційного військового трибуналу 14-ї армії. У лютому — червні 1920 року — старший слідчий, начальник слідчої частини особливого відділу ВНК 14-ї армії. З 2 по 26 червня 1920 року — уповноважений юридичної комісії 14-ї армії з особового складу.

З 26 червня по 1 серпня 1920 — т.в.о. начальника, з 1 серпня 1920 по 21 березня 1921 року — начальник особливого прикордонного відділення № 1 охорони румунського кордону при особливому відділі ВНК 14-ї армії в місті Тирасполі.

21 березня — 11 червня 1921 року — начальник загально-адміністративної частини особливого відділу ВНК Київського військового округу. З 6 квітня 1921 року — голова Центральної трійки з реевакуації полонених на Правобережній Україні від Революційної військової ради Харківського військового округу та особливого відділу ВНК Київського військового округу.

11 червня — 16 липня 1921 року — т.в.о. заступника начальника особливого відділу ВНК Київського військового округу. З 16 липня по листопад 1921 року — голова особливої ​​комісії з інспектування та утворення прикордонних особливих відділів ВНК на польському та румунському кордонах. Одночасно з липня 1921 року — голова виїзної сесії 7-го революційного військового трибуналу Київського військового округу для розслідування та суду в прикордонній полосі.

19 листопада 1921 — 27 травня 1922 року — заступник начальника особливого відділу ВНК-ДПУ Київського військового округу. Одночасно 29 грудня 1921 — 27 травня 1922 року — начальник секретно-оперативної частини особливого відділу ВНК-ДПУ Київського військового округу.

25 серпня 1922 — 1923 року — начальник адміністративно-організаційної частини (управління) ДПУ при РНК Української СРР. З серпня 1922 по 1930 рік — член колегії ДПУ при РНК Української СРР.

18 лютого 1924 — серпень 1930 року — начальник економічного управління ДПУ при РНК Української СРР.

Одночасно з 29 травня 1925 по 25 липня 1928 року — начальник Південного окружного транспортного відділу ОДПУ в Харкові.

25 липня 1928 — 1 жовтня 1930 року — начальник Харківського окружного відділу ДПУ при РНК Української СРР.

13 грудня 1930 — 10 жовтня 1931 року — начальник Донецького (2-го Сталінського) оперативного сектору ДПУ при РНК Української СРР.

У жовтні 1931 — 10 липня 1934 року — повноважний представник ОДПУ СРСР по Західній області. 15 липня 1934 — 10 вересня 1936 року — начальник Управління НКВС СРСР по Західній області.

10 вересня 1936 — 29 липня 1937 року — начальник Управління НКВС СРСР по Челябінській області. Цей період відзначений активною участю Блата у сталінських репресіях.

13 липня 1937 року заарештований органами НКВС у місті Челябінську. 15 листопада 1937 року засуджений до страти в «особливому порядку», того ж дня розстріляний в Москві, похований на Донському цвинтарі. Не реабілітований.

Звання

Нагороди та відзнаки

  • орден Червоного Прапора (3.04.1930, позбавлений ордену посмертно Указом Президії Верховної ради СРСР від 7.12.1939)
  • знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ (V)» (13.11.1924)
  • знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ (XV)» (20.12.1932)

Примітки

  1. ↑ а б в Who led the NKVD

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Блат_Йосип_Михайлович&oldid=40115238