Список матерів султанів Османської імперії: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Рядок 43: Рядок 43:
|Еміне-хатун{{sfn|Alderson|1956|p=83}}||Emine Hâtûn||Еміне(?)||Дочка правителя бейліка [[Зулькадар]] [[Сулі Шабан-бег]]а або, що менш вірогідно, його батька Мухаммада Насіра ад-діна{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXV (прим. 4)}}||[[Мурад II]]||Ймовірно, померла до сходження сина на престол{{sfn|Alderson|1956|p=83 (прим.)}}
|Еміне-хатун{{sfn|Alderson|1956|p=83}}||Emine Hâtûn||Еміне(?)||Дочка правителя бейліка [[Зулькадар]] [[Сулі Шабан-бег]]а або, що менш вірогідно, його батька Мухаммада Насіра ад-діна{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXV (прим. 4)}}||[[Мурад II]]||Ймовірно, померла до сходження сина на престол{{sfn|Alderson|1956|p=83 (прим.)}}
|-
|-
|Хюма-хатун||Hüma Hâtûn||Стелла(Естелла) або Естер<ref>{{Cite book |author=Franz Babinger |title=Mehmed the Conqueror and His Time |publisher=Princeton University Press |year=1992 |isbn=978-0-691-01078-6 |pages=11–12}}</ref>||Рабиня грецького, слов'янського{{sfn|Lowry|2012|p=153}}, італійського або єврейського походження<ref>Franz Babinger (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Princeton University Press. pp. 11–12. <nowiki>ISBN 978-0-691-01078-6</nowiki>.</ref>||[[Мехмед II]]||Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан{{sfn|Akyıldız|2012|p=494}}
|Хюма-хатун{{sfn|Alderson|1956|p=83}}{{sfn|Peirce|1993|p=52}}<br><small>(пом. у вересні 1449{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXVI}})</small>||Hüma Hâtûn||Стелла(Естелла) або Естер<ref>{{Cite book |author=Franz Babinger |title=Mehmed the Conqueror and His Time |publisher=Princeton University Press |year=1992 |isbn=978-0-691-01078-6 |pages=11–12}}</ref>||Рабиня грецького, слов'янського{{sfn|Lowry|2012|p=153}}, італійського або єврейського походження<ref>Franz Babinger (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Princeton University Press. pp. 11–12. <nowiki>ISBN 978-0-691-01078-6</nowiki>.</ref>||[[Мехмед II]]||Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан{{sfn|Akyıldız|2012|p=494}}
|-
|-
|Еміне Гюльбахар-хатун||Emine Gülbâhar Hâtûn||Невідомо||Албанка<ref>{{Cite book |last=Lyigun |first=Murat |url=https://books.google.com/books?id=wTHJBwAAQBAJ&pg=PA119 |title=War, Peace, and Prosperity in the Name of God: The Ottoman Role in Europe's Socioeconomic Evolution |publisher=University of Chicago Press |year=2015 |location=London |pages=119 |isbn=9780226388434 |quote=Beyazit II... Gülbahar Hatun... Albanian...}}</ref>, понтійська грекиня<ref>{{Cite book |last1=Ostovich |first1=Helen |url=https://books.google.com/books?id=UdLFAaLI49oC&pg=PA60 |title=The Mysterious and the Foreign in Early Modern England |last2=Silcox |first2=Mary V. |last3=Roebuck |first3=Graham |date=2008 |publisher=Associated University Presse |isbn=978-0-87413-954-9 |pages=60 |language=en |quote=Mehmed's eldest son was Bayezid or Beyazid II, whose mother, Gülbahar, was probably a Greek concubine.}}</ref>, туркеня{{sfn|Alderson|1956|p=83}} або слов'янка{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXVII (прим. 9)}}||[[Баязид II]]||Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан{{sfn|Bahadıroğlu|2007|p=129}}{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXX}}{{sfn|Akyıldız|2012|p=494}}
|[[Еміне Гюльбахар-хатун]]{{sfn|Alderson|1956|p=83}}{{sfn|Peirce|1993|p=52}}<br><small>(пом. до 1492{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXVII}})</small>||Emine Gülbâhar Hâtûn||Невідомо||Албанка<ref>{{Cite book |last=Lyigun |first=Murat |url=https://books.google.com/books?id=wTHJBwAAQBAJ&pg=PA119 |title=War, Peace, and Prosperity in the Name of God: The Ottoman Role in Europe's Socioeconomic Evolution |publisher=University of Chicago Press |year=2015 |location=London |pages=119 |isbn=9780226388434 |quote=Beyazit II... Gülbahar Hatun... Albanian...}}</ref>, понтійська грекиня<ref>{{Cite book |last1=Ostovich |first1=Helen |url=https://books.google.com/books?id=UdLFAaLI49oC&pg=PA60 |title=The Mysterious and the Foreign in Early Modern England |last2=Silcox |first2=Mary V. |last3=Roebuck |first3=Graham |date=2008 |publisher=Associated University Presse |isbn=978-0-87413-954-9 |pages=60 |language=en |quote=Mehmed's eldest son was Bayezid or Beyazid II, whose mother, Gülbahar, was probably a Greek concubine.}}</ref>, туркеня{{sfn|Alderson|1956|p=83}} або слов'янка{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXVII (прим. 9)}}||[[Баязид II]]||Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан{{sfn|Bahadıroğlu|2007|p=129}}{{sfn|Alderson|1956|loc=table XXX}}{{sfn|Akyıldız|2012|p=494}}
|-
|-
|Айше Гюльбахар-хатун||Ayşe Gülbâhar Hâtûn||Невідомо||[[Грекиня|Понтійська грекиня]] з Вайвари <ref name=":4">{{Cite web|title=Manastırlar|url=http://www.macka.gov.tr/manastirlar|url-status=live|access-date=2021-06-24|website=www.macka.gov.tr|language=tr}}</ref><ref>{{Cite book |last=Bahadıroğlu |first=Yavuz |url=https://www.worldcat.org/oclc/235010971 |title=Resimli Osmanlı tarihi |date=2007 |publisher=Nesil yayınları |isbn=978-975-269-299-2 |edition=[10.baskı : Eylül 2007] |location=İstanbul |pages=157 |oclc=235010971}}</ref><ref>Leslie P. Peirce (1993). The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. Oxford University Press. pp. 106–107. <nowiki>ISBN 978-0-19-508677-5</nowiki>.</ref>||[[Селім I]]||Ймовірно, померла до сходження сина на престол{{sfn|Alderson|1956|p=83 (прим.)}}
|Айше Гюльбахар-хатун||Ayşe Gülbâhar Hâtûn||Невідомо||[[Грекиня|Понтійська грекиня]] з Вайвари <ref name=":4">{{Cite web|title=Manastırlar|url=http://www.macka.gov.tr/manastirlar|url-status=live|access-date=2021-06-24|website=www.macka.gov.tr|language=tr}}</ref><ref>{{Cite book |last=Bahadıroğlu |first=Yavuz |url=https://www.worldcat.org/oclc/235010971 |title=Resimli Osmanlı tarihi |date=2007 |publisher=Nesil yayınları |isbn=978-975-269-299-2 |edition=[10.baskı : Eylül 2007] |location=İstanbul |pages=157 |oclc=235010971}}</ref><ref>Leslie P. Peirce (1993). The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. Oxford University Press. pp. 106–107. <nowiki>ISBN 978-0-19-508677-5</nowiki>.</ref>||[[Селім I]]||Ймовірно, померла до сходження сина на престол{{sfn|Alderson|1956|p=83 (прим.)}}

Версія за 10:22, 28 жовтня 2023

Список матерів султанів Османської імперії — хронологічний перелік матерів верховних правителів з династії Османів, яка правила в 1299—1924 роках.

Реконструкція однієї з кімнат гарему палацу Топкапи, в які селили валіде-султан — матерів султанів, які дожили до їх правління

Зі смертю султана або його усуненням з трону весь його гарем вирушав до Старого палацу, звідки після сходження на трон його наступника викликалася мати останнього, яка під час пишної церемонії валіде алайї отримувала титул «валіде-султан», очолювала гарем сина і шанувалася як «перша жінка держави»[1]. До введення титулу валіде-султан за сельджукською традицією використовувався титул валіде-хатун. Пізніше поряд з титулом валіде-султан використовувалися титули мехд-і ульа-йи салтанат[2] - «колиска великого султана»[3], валіде-і падишах[2] - «мати правителя»[4] та валіде-і саадетпенах[2] - "мати щасливого притулку"[5].

Протягом усього правління сина мати султана була найвпливовішою фігурою у гаремі. Вона користувалася великою повагою та впливом як у палаці, так і за його межами, часто активно втручаючись у державні справи. Що стосується того, якщо мати не доживала до правління сина чи помирала під час нього, частина її привілеїв, обов'язків, а іноді і титул валіде, покладалися на няню султана, хазнедар-уста (керуюча гаремом) чи прийомну мати правителя[1]. Найбільшого впливу у політиці матері султанів досягли в XVI-XVII століттях - в епоху «Жіночого султанату». Найважливішими фігурами цього періоду були Нурбану-султан (мати Мурада III), Сафіє-султан (мати Мехмеда III), Кесем-султан (мати Мурада IV та Ібрагіма I) та Турхан-султан (мати Мехмеда IV).

Історія Османської імперії налічує тридцять шість султанів та одного халіфа. Відомо про двадцять трьох матерів султанів, які дожили до їх правління[2]. У двох випадках султанами ставали повнорідні брати (Мурад IV та Ібрагім I/Мустафа II та Ахмед III), а їх матері, Махпейкер Кесем-султан та Еметуллах Рабія Гюльнуш-султан, двічі отримували титул валіде[1]. У разі її смерті обов'язки матері султана при дворі виконувала його мачуха — Пірісту Кадин-ефенді[6][7].

Матері правителів Османського бейліка

У перші роки існування Османської держави його правителі Осман I та Орхан I носили титул бей або емір, пізніше син Орхана Мурад I прийняв титул султан[8][9] і перетворив Османський бейлік на Османську імперію.

№ Ім'я
(роки життя) 		Син-бей
(роки правління) 		Походження Примітка
1. Халіме-хатун[10] Осман I
(1281—1326) 		Можливо, туркеня[11]
2. Мал-хатун[11]
(померла після 1324 року[12]) 		Орхан I
(1326—1359) 		Туркеня[11][13], донька Омер-бея[12][14]. Носила титул, рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан[2].

Матері султанів Османської імперії

Ім'я (роки життя) Оригінал імені Ім'я при народженні Походження Монарх Примітка
Нілюфер-хатун[11][15][16] Nilüfer Hâtûn Холофіра(Олівера)[17] Грекиня[11], донька текфура Ярхісара[18][13] Мурад I Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан [2][16]
Гюльчічек-хатун[11][19] Gülçiçek Hâtûn Грекиня[11][13] Баязид I Блискавичний Померла до сходження сина на престол[20]
Девлет-хатун[21][19][13] Devlet Hâtûn Невідомо Рабиня або місцева християнка, яка перейшла в ісламську віру[13] Мехмед I Ймовірно, померла до сходження сина на престол[2]
Еміне-хатун[11] Emine Hâtûn Еміне(?) Дочка правителя бейліка Зулькадар Сулі Шабан-бега або, що менш вірогідно, його батька Мухаммада Насіра ад-діна[22] Мурад II Ймовірно, померла до сходження сина на престол[20]
Хюма-хатун[11][19]
(пом. у вересні 1449[23])		 Hüma Hâtûn Стелла(Естелла) або Естер[24] Рабиня грецького, слов'янського[13], італійського або єврейського походження[25] Мехмед II Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан[2]
Еміне Гюльбахар-хатун[11][19]
(пом. до 1492[26])		 Emine Gülbâhar Hâtûn Невідомо Албанка[27], понтійська грекиня[28], туркеня[11] або слов'янка[29] Баязид II Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан[30][31][2]
Айше Гюльбахар-хатун Ayşe Gülbâhar Hâtûn Невідомо Понтійська грекиня з Вайвари [32][33][34] Селім I Ймовірно, померла до сходження сина на престол[20]
Айше Хафса-султан Ayşe Hafsa Sultân Невідомо Європейка[35],черкеска або туркеня[36] Сулейман І Валіде-султан[20][31][16][2]
Хюррем-султан (Роксолана) Hürrem Sultân Анастасія[37] або Олександра Була слов'янського походження [31][16] Селім ІІ Померла до сходження сина на престол [20]
Нурбану-султан Nurbânû Sultân Сесилія Веньєр-Баффо[38], Рахель[39] або Калі[40] Венеційка[41][38], грекиня з Корфу[42] або єврейка[43][44][45] Мурад III Валіде-султан[20][16][2]
Сафіє Рабіа-султан Sâfiye Rabia Sultân Софія Албанка з села Рези в Дукагінському нагір'ї[en][46][47] Мехмед III Мехд-і улья (валіде-султан)[20][16][2]
Хандан-султан Handan Sultân Хелен(Олена)[48] Боснійка[49] або грекиня[48] Ахмед I Валіде-султан[20][16][2]
Халіме-султан Halime Sultân Невідомо Абхазка[50] Мустафа I Валіде-султан[51][16][2]
Махфіруз Хадідже-султан Mâhfiruz Hadice Sultân Євдокія Черкеска[52], грекиня[53][54] або сербка[55][56] Осман II Згідно з версією сучасних істориків до моменту сходження Османа II на трон в 1618 Махфіруз була жива, проте всупереч традиціям вона не була переведена зі Старого палацу до палацу Топкапи і не отримала титул валіде[57][58]. Обов'язки матері султана при дворі виконувала няня Османа II [59]. За іншою версією, Махфіруз померла до сходження на престол сина[60][20]
Махпейкер Кесем-султан Mâh-Peyker Kösem Sultân Анастасія(?) Грекиня[61] або боснійка[62] Мурад IV
Ібрагім I		 Валіде-султан при обох синах[20][63][16][2], регент Османської імперії у перші роки правління Мурада IV. Після повалення і смерті Ібрагіма I усунула від влади Турхан-султан - мати султана Мехмеда IV [64]. Задушена прихильниками Турхан[65]
Турхан Хатідже-султан Turhan Hatice Sultân Надія(?) Росіянка[66][67][68][69][70][11] Мехмед IV Валіде-султан[20][16][2]
Саліха Діл-Ашуб-султан Saliha Dil-Aşub Sultân Невідомо Сулейман II Валіде-султан[20][16][2]
Хатідже Муаззез-султан Hatice Muazzez Sultân Невідомо Невідомо[71] Ахмед ІІ Померла до сходження сина на престол[20][16]
Еметуллах Рабіа Гюльнуш-султан Emetullah Rabia Gülnuş Sultan Походила з грецької[36] або венеційської[72] сім'ї Верціцці[72][73][36][74] з острова Крит Мустафа II
Ахмед III		 Валіде-султан при обох синах[20][16][2]
Саліха Себкаті-султан Saliha Sebkati Sultan Єлизавета або Олександра[75] Грекиня[76] зі Стамбула або сербка[40] Махмуд I Мехд-і улья (валіде-султан)[20][77][16][2]
Шехсувар-султан Şehsuvar Sultan Марія[78] Росіянка[79] або сербка Осман III Мехд-і улья (валіде-султан)[20][77][16][2]
Міхрішах Кадин-ефенді Mihrişah Kadın Efendi Невідомо Невідомо Мустафа ІІІ Померла до сходження сина на престол[20][16]
Рабіа Шермі Кадин-ефенді Rabia Şerm-î Kadın Efendi Невідомо Невідомо[36] Абдул-Хамід І Померла до сходження сина на престол[20][16]
Міхрішах-султан Mihrişah Valide Sultan Агнес[80][81] Грузинка[82] Селім III Валіде-султан[20][16][2]
Айше Сінепервер-султан Ayşe Sineperver Sultan Грузинка або черкеска[83] Мустафа IV Валіде-султан[20][84][16][2]
Накшиділь-султан Nakşidil Sultan Грузинка або черкеска[35] Махмуд II Валіде-султан[20][16][2]
Безміалем-султан Bezmiâlem Valide Sultan Грузинка[85][86] або грузинська єврейка[87][88] Абдул-Меджид I Валіде-султан[20][89][2]
Пертевніял-султан Pertevniyal Sultan Ймовірно, черкеска[90] Абдул-Азіз Валіде-султан[20][89][2]
Шевкефза-султан Şevkefza Sultan Черкеска[11][7] Мурад V Валіде-султан[20][2]
Тірімюжган Кадин-ефенді Tirimüjgan Kadın Efendi; Невідомо Черкеска[11] із субетносу шапсугів[91] Абдул-Хамід ІІ Померла до сходження сина на престол[20][16]. Обов'язки матері султана виконувала черкеска із убихів[92] Пірісту Кадин-ефенді, яка виховувала Абдул-Хаміда після смерті Тірімюжган[6][7]. Пірісту офіційно носила титул матері султана[93][2] і стала останньою валіде-султан Османської імперії [2]
Гюльджемаль Кадин-ефенді Gülcemal Kadın Efendi Невідомо Боснійка[94] Мехмед V Померла до сходження сина на престол[20]. Після смерті Гюльджемаль її сина виховувала Серветсеза Кадин-ефенді, але і вона померла до сходження Мехмеда V на престол[73]
Гюлюсту Кадин-ефенді Gülüstu Kadın Efendi Фатма Чачба Черкеска[36] Мехмед VI Померла до сходження сина на престол[20]. Після смерті Гюлюсту її сина виховувала Шаесте Ханим-ефенді, але і вона померла до сходження Мехмеда VI на престол[73]
Хайраниділь Кадин-ефенді Hayranıdil Kadın Efendi Невідомо Черкеска[36][95] Абдул-Меджид ІІ Син Хайраниділь не був султаном і носив тільки титул халіфа Османської держави[96]. Сама Хайраниділь до моменту отримання сином титулу не дожила[73]

Список матерів правителів Османського міжправління (1402—1413)

Після полону і смерті султана Баязида I в 1402 році троє його синів розділили уламки імперії: в Едірне проголосив себе султаном Румелії старший син Сулейман-челебі[97], який захопив владу над турецькими володіннями на Балканському півострові, в Бурсі(західна Анатолія) Іса-челебі[98], у східній Анатолії - молодший син Мехмед. Мехмед у 1405—1406 роках вів війну проти Іси, розбив брата і об'єднав під своєю владою Анатолію, після чого відправив старшого брата Мусу до Румелії боротися із Сулейманом. Муса досяг успіху, але сам оголосив себе султаном і захопив європейські володіння османів[99]. В 1411 Мехмед включився в боротьбу за Румелію і в 1413 розбив армію Муси, який утік у Валахію і незабаром загинув. Усі османські володіння знову об'єдналися під владою султана — Мехмеда I[100].

№ Ім'я
(роки життя) 		Син-султан
(роки правління) 		Походження Примітка
— Девлетшах-хатун[101]
(ум. 1411[99]) 		Іса-челебі
Султан (західної) Анатолії.
(1403—1406) 		Дочка правителя Герміяна Сулеймана-шаха[tr] і Абіде Мутаххара-хатун, онуки Джалаладдіна Румі[102].
— Фюлане-хатун[104][105] Сулейман-челебі
Перший султан Румелії.
(1402—1411) 		Дочка Константина Драгаша, правителя Кюстенділа[105].
— Девлет-хатун[21][19][13] Мехмед I
Султан (східної) Анатолії.
(1403—1406)
Султан Анатолії.
(1406—1413)
Султан Османської імперії.
(1413—1421) 		Рабиня або місцева християнка, яка перейшла в іслам[13]. Носила титул, рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан [2].
— Можливо[106]
Девлетшах-хатун[105] 		Муса-челебі
Другий султан Румелії .
(1411—1413) 		Дочка правителя Герміяна Сулейман-шаха і Мутаххари-хатун, онуки Джалаладдіна Румі[102].

Примітки

  1. ↑ а б в Alderson, 1956, с. 81.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Akyıldız, 2012, с. 494.
  3. ↑ Alderson, 1956, с. 117.
  4. ↑ Alderson, 1956, с. 118—119.
  5. ↑ Alderson, 1956, с. 119.
  6. ↑ а б Bahadıroğlu, 2007, с. 519.
  7. ↑ а б в Brookes, 2010, с. 128.
  8. ↑ Тверитинова, 1953, с. 13.
  9. ↑ Lowry, 2012, с. 37.
  10. ↑ Söğüt, 1988, с. 130.
  11. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Alderson, 1956, с. 83.
  12. ↑ а б Alderson, 1956, с. 163.
  13. ↑ а б в г д е ж и Lowry, 2012, с. 153.
  14. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 34.
  15. ↑ Peirce, 1993, с. 51.
  16. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Süreyya, 1 Cild, 1996.
  17. ↑ Emecen, 2007.
  18. ↑ Alderson, 1956, с. 165.
  19. ↑ а б в г д Peirce, 1993, с. 52.
  20. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Alderson, 1956, с. 83 (прим.).
  21. ↑ а б Alderson, 1956, XXIV (прим. 9).
  22. ↑ Alderson, 1956, table XXV (прим. 4).
  23. ↑ Alderson, 1956, table XXVI.
  24. ↑ Franz Babinger (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Princeton University Press. с. 11—12. ISBN 978-0-691-01078-6.
  25. ↑ Franz Babinger (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Princeton University Press. pp. 11–12. ISBN 978-0-691-01078-6.
  26. ↑ Alderson, 1956, table XXVII.
  27. ↑ Lyigun, Murat (2015). War, Peace, and Prosperity in the Name of God: The Ottoman Role in Europe's Socioeconomic Evolution. London: University of Chicago Press. с. 119. ISBN 9780226388434. Beyazit II... Gülbahar Hatun... Albanian...
  28. ↑ Ostovich, Helen; Silcox, Mary V.; Roebuck, Graham (2008). The Mysterious and the Foreign in Early Modern England (англ.). Associated University Presse. с. 60. ISBN 978-0-87413-954-9. Mehmed's eldest son was Bayezid or Beyazid II, whose mother, Gülbahar, was probably a Greek concubine.
  29. ↑ Alderson, 1956, table XXVII (прим. 9).
  30. ↑ Bahadıroğlu, 2007, с. 129.
  31. ↑ а б в Alderson, 1956, table XXX.
  32. ↑ Manastırlar. www.macka.gov.tr (тур.). Процитовано 24 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  33. ↑ Bahadıroğlu, Yavuz (2007). Resimli Osmanlı tarihi (вид. [10.baskı : Eylül 2007]). İstanbul: Nesil yayınları. с. 157. ISBN 978-975-269-299-2. OCLC 235010971.
  34. ↑ Leslie P. Peirce (1993). The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. Oxford University Press. pp. 106–107. ISBN 978-0-19-508677-5.
  35. ↑ а б Sakaoğlu, 2008.
  36. ↑ а б в г д е Sakaoğlu, 2015.
  37. ↑ Roxolana in European Literature… — P. 49.
  38. ↑ а б Peirce, 1993, с. 92.
  39. ↑ Çağatay Uluçay, Padişahların Kadınları ve Kızları p.68, citing Kadınlar Saltanatı I p.95
  40. ↑ а б Thys-Senocak, Lucienne (2017). Ottoman Women Builders: The Architectural Patronage of Hadice Turhan Sultan. Routledge. p. 58. ISBN 978-1-351-91315-7.
  41. ↑ Alderson, 1956, table XXXI.
  42. ↑ Arbel, Benjamin. Nur Banu (c. 1530—1583): A Venetian Sultana? (англ.) // Turcica. — 1992. — Vol. 24. — P. 241—259. Архівовано 23 червня 2020 року.
  43. ↑ Shaw & Shaw, 1976, с. 178.
  44. ↑ Altınay, 2013, с. 95.
  45. ↑ Uluçay, 2011, с. 68.
  46. ↑ Peirce, 1993, с. 94.
  47. ↑ Lisa Jardine. Gloriana Rules the Waves: Or, the Advantage of Being Excommunicated (And a Woman). — Transactions of the Royal Historical Society, 2004. — Vol. 14, no. 6 (December). — P. 218. — ISSN 0080-4401. — DOI:10.1017/S0080440104000234.
  48. ↑ а б Sakaoğlu, 2008, с. 219.
  49. ↑ Börekçi, Günhan. Factions and favorites at the courts of sultan Ahmed I (r. 1603—17) and his immidiate predessors. — P. 92. Архівовано з джерела 15 березня 2018.
  50. ↑ Börekçi, 2009, с. 409.
  51. ↑ Bahadıroğlu, 2007, с. 245.
  52. ↑ Tezcan, 2007, с. 350.
  53. ↑ Meram, 1977, с. 279.
  54. ↑ Metin, 2010, с. 179.
  55. ↑ İnal, 2005, с. 27.
  56. ↑ Iyigun, 2015, с. 119.
  57. ↑ Peirce, 1993, с. 232—233.
  58. ↑ Piterberg, 2003, с. 15.
  59. ↑ Piterberg, 2003, с. 18.
  60. ↑ Della Valle, 1843, с. 53—54.
  61. ↑ İlgürel 2002; Tezcan 2008; Britannica.
  62. ↑ Somel, 2003, с. 158.
  63. ↑ Alderson, 1956, table XXXIV.
  64. ↑ Peirce, 1993, с. 250.
  65. ↑ Peirce, 1993, с. 252.
  66. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 245.
  67. ↑ Barzilai-Lumbroso, 2008, с. 206.
  68. ↑ Baer, 2011, с. 35.
  69. ↑ Cooke, Göknar, Parker, 2008, с. 214.
  70. ↑ Carsten, 1961, с. 505.
  71. ↑ A.D. Alderson, The Structure of the Ottoman Dynasty, Clarendon Press, Oxford, 1955, p.83
  72. ↑ а б İpşirli, 1996.
  73. ↑ а б в г Uluçay, 2011.
  74. ↑ Alderson, 1956, table XXXVIII (note 2).
  75. ↑ Mahmut I's mother Aleksandra or Saliha Sultan (Günseli İnal, Semiramis Arşivi, Semiramis: Sultan'ın Gözünden Şenlik, Yapı Kredi Yayınları, 2005 , ISBN 9789750809286, p. 27.)
  76. ↑ KOLAY, Arif (30 листопада 2017). Osmanlı Saray Hayatından Bir Kesit: Ali Akyıldız ve Mümin ve Müsrif Bir Padişah Kızı Refia Sultan. Mavi Atlas. с. 678—687. doi:10.18795/gumusmaviatlas.357963. ISSN 2148-5232. Процитовано 1 листопада 2020.
  77. ↑ а б Alderson, 1956, table XL.
  78. ↑ Günseli İnal, Semiramis Arşivi. Semiramis: Sultan'ın gözünden şenlik. — 2005. — С. 27.. — «Osman’in annesi Sirp Mari yani §ehsiivar Sultan».
  79. ↑ Godfrey Goodwin. Topkapi Palace: an illustrated guide to its life & personalities (англ.). — Saqi Books, 1999.
  80. ↑ H. Mirgül Eren Griffe (2005). Galip Ali Paşa Rızvanbegovic-Stocevic. Babil. с. 55. ISBN 9789756360415. Ortodoks bir Gürcü papazın kızı olan Mihrişah
  81. ↑ Y. İzzettin Barış (2002). Osmanlı padişahlarının yaşamlarından kesitler, hastalıkları ve ölüm sebepleri. Bilimsel Tıp Yayınevi. с. 184. ISBN 978-975-6986-17-2. Selim'in annesi olan Mihrişah, Gürcistan'dan kaçırılan bir papazın kızıydı
  82. ↑ Ágoston, Gábor,; Masters, Bruce Alan, 1950- (2009). Encyclopedia of the Ottoman Empire. New York, NY: Facts On File. ISBN 978-1-4381-1025-7. OCLC 435911915. Архів оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  83. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 354.
  84. ↑ Alderson, 1956, table XLIV (прим. 2).
  85. ↑ Bezmi Alem Valide Sultan, Gürcistan Dostluk Derneği. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 17 лютого 2013.
  86. ↑ Bezmiâlem Valide Sultan, Bezmiâlem Vakıf Üniversitesi Tıp Fakültesi Hastanesi [Архівовано 2012-06-06 у Wayback Machine.]
  87. ↑ The Private World of Ottoman Women by Godfrey Goodwin, 2007, p.157
  88. ↑ Palmer, Alan, The Decline and Fall of the Ottoman Empire, p.106 [Архівовано 2014-07-03 у Wayback Machine.]. Barnes & Noble Publishing, 1992. ISBN 1-56619-847-X
  89. ↑ а б Süreyya,1 Cild, 1996.
  90. ↑ Akyıldız, 2007.
  91. ↑ Brookes, 2010, с. 127.
  92. ↑ Brookes, 2010, с. 128, 130.
  93. ↑ Davis, 1986, с. 6.
  94. ↑ Açba, 2007.
  95. ↑ Alderson, 1956, table XLVIII.
  96. ↑ Alderson, 1956, с. 116.
  97. ↑ Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 42.
  98. ↑ Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 19.
  99. ↑ а б в г Alderson, 1956, table XXIV.
  100. ↑ Alderson, 1956, table XXV.
  101. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 63.
  102. ↑ а б Alderson, 1956, table XXIV (прим. 8).
  103. ↑ Gül, 2010.
  104. ↑ Ім'я Фюлане використовувалося в якості екземпліфікатива для позначення жінок, чиє ім'я невідомо[103]. Справжнє ім'я Фюлане невідомо[99].
  105. ↑ а б в Öztuna, 2005.
  106. ↑ У султана Баязида I було двоє синів з іменем Муса[99], матір'ю одного з них була Девлетшах, але невідомо якого.

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_матерів_султанів_Османської_імперії&oldid=40794286