Станіслав Вигура: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Ilya114 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| Рядок 66: | Рядок 66: | ||
Селище [[Милославичі]] на лівому березі Дніпра належало до київського староства, доходи з якого йшли [[Київський воєвода|київському воєводі]]. Після нападу [[Теодор Фрідрих Тишкевич|Фрідріха Тишкевича з Лагойска]] на Милославичі вони були дотла знищені. Вигура поскаржився на це до коронного трибуналу у Любліні і відновив поселення, заснувавши там садибу ([[фільварок]]). Оскільки попереднє село було знищено, король видав у 1613 році новий привілей Вигурі і його дружині Полонії Черемівні на довічне володіння Милославичами і [[Муромець|островом Муромцем]] разом з правом виходу в річку [[Супій (притока Дніпра)|Супій]]. В 1628 р. землі перейшли у користування племінникові Семенові Вигурі. |
Селище [[Милославичі]] на лівому березі Дніпра належало до київського староства, доходи з якого йшли [[Київський воєвода|київському воєводі]]. Після нападу [[Теодор Фрідрих Тишкевич|Фрідріха Тишкевича з Лагойска]] на Милославичі вони були дотла знищені. Вигура поскаржився на це до коронного трибуналу у Любліні і відновив поселення, заснувавши там садибу ([[фільварок]]). Оскільки попереднє село було знищено, король видав у 1613 році новий привілей Вигурі і його дружині Полонії Черемівні на довічне володіння Милославичами і [[Муромець|островом Муромцем]] разом з правом виходу в річку [[Супій (притока Дніпра)|Супій]]. В 1628 р. землі перейшли у користування племінникові Семенові Вигурі. |
||
Після смерті Станіслава Вигури 1638 року посада київським управителем став |
Після смерті Станіслава Вигури 1638 року посада київським управителем став його Семен Вигура. |
||
== Герб == |
== Герб == |
||
Версія за 21:08, 31 жовтня 2023
| Станіслав Вигура | |
|---|---|
| Помер | 1638 |
| Діяльність | Городничий Києва |
| Суспільний стан | шляхта |
| Рід | Вигура |
 Печатка з гербом Київського городничого Станіслава Вигури | |
Станіслав Вигура — городничий Києва, засновник Вигурівщини.
Життєпис
Походить з шляхетного православного роду, що володів селом Вигуричі на Волині.
30 травня 1607 року король Сигізмунд III Ваза надав Станіславові Вигурі посаду упровителя королівського замку в Києві.[1]
Селище Милославичі на лівому березі Дніпра належало до київського староства, доходи з якого йшли київському воєводі. Після нападу Фрідріха Тишкевича з Лагойска на Милославичі вони були дотла знищені. Вигура поскаржився на це до коронного трибуналу у Любліні і відновив поселення, заснувавши там садибу (фільварок). Оскільки попереднє село було знищено, король видав у 1613 році новий привілей Вигурі і його дружині Полонії Черемівні на довічне володіння Милославичами і островом Муромцем разом з правом виходу в річку Супій. В 1628 р. землі перейшли у користування племінникові Семенові Вигурі.
Після смерті Станіслава Вигури 1638 року посада київським управителем став його Семен Вигура.
Герб
Зберігся відбиток печатки з гербом. В полі печатки іспанський щит, на якому підкова кінцями додолу в супроводі двох хрестиків. Над щитом три страусові пера, навколо щита намет (герб Люба), згори літери SW.[2]
Примітки
- ↑ Додаток 1. Довідка Інституту історії Польської академії наук щодо С. Вигури. www.myslenedrevo.com.ua. Процитовано 16 грудня 2022.
- ↑ Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV—XVII століття за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008. — 200 с. — С.20