Хана Орлова: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м Категорія |
Немає опису редагування |
||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
У 1910 році виїхала в [[Париж]] з метою вивчення моделювання одягу, але вступила до скульптурного класу Школи декоративних мистецтв («Російська академія» [[Васильєва, Марія Іванівна (художниця) | Марії Васильєвої]]). Вже з 1912 року самостійно зайнялася скульптурою і в 1913 році вперше виставила дві роботи в осінньому [[Паризький салон | Паризькому салоні]]. |
У 1910 році виїхала в [[Париж]] з метою вивчення моделювання одягу, але вступила до скульптурного класу Школи декоративних мистецтв («Російська академія» [[Васильєва, Марія Іванівна (художниця) | Марії Васильєвої]]). Вже з 1912 року самостійно зайнялася скульптурою і в 1913 році вперше виставила дві роботи в осінньому [[Паризький салон | Паризькому салоні]]. |
||
Була знайома з [[Пабло Пікассо|П. Пікассо]], [[Жан Кокто|Ж. Кокто]], [[Гійом Аполлінер|Г. Аполлінером]], приятелювала з [[Амедео Модільяні|А. Модільяні]], в 1920 виконала його [[Посмертна маска|посмертну маску]]. |
Була знайома з [[Пабло Пікассо|П. Пікассо]], [[Жан Кокто|Ж. Кокто]], [[Гійом Аполлінер|Г. Аполлінером]], [[Марк Шагал|М. Шагалом]], приятелювала з [[Амедео Модільяні|А. Модільяні]], в 1920 виконала його [[Посмертна маска|посмертну маску]]. |
||
У 1916 році одружилася з Арі Юстманом, поетом родом з Варшави. Народила сина. Чоловік помер під час епідемії «[[Іспанський грип|іспанського грипу]]» в 1919 році. |
У 1916 році одружилася з Арі Юстманом, поетом родом з Варшави. Народила сина. Чоловік помер під час епідемії «[[Іспанський грип|іспанського грипу]]» в 1919 році. |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
== Творчість == |
== Творчість == |
||
Творчий спадок Хани Орлової складає біля 500 скульптпур, ранні роботи майже не збереглися<ref>Якунина Е. Хана Орлова. Галерея «Валуа», Париж, 2.05—31.07 [о выставке работ в Париже] / Елена Якунина // Искусство. — 2005. — № 3. — С. 102 : ил. — ([[Російська мова|рос.]]). </ref>. Працювала в дереві. мармурі, бронзі, цементі. Творам художниці властива типова для художників [[Паризька школа|паризької школи]] [[Експресіонізм|експресивність]]. У багатьох її роботах наявні риси [[Кубізм|кубізму]]. Улюбленим жанром був [[портрет]] — декоративний і, водночас, психологічно точний. Виконувала невеликі скульптури тварин і птахів. |
|||
Працювала в дереві. мармурі, бронзі, цементі. Улюбленим жанром був [[портрет]] — декоративний і, водночас, психологічно точний. Виконувала невеликі скульптури тварин і птахів. |
|||
У 1921 р. створила серію графічних портретів (41 рисунок) відомих представників мистецтва: Пабло Пакассо, [[Жорж Брак|Жоржа Брака]], [[Анрі Матісс|Анрі Матісса]]. Розпочинав серію портрет [[Архипенко Олександр Порфирович|Олександра Архипенка]]<ref>Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939. — Київ : Родовід, 2010. — С. 92.</ref>. |
У 1921 р. створила серію графічних портретів (41 рисунок) відомих представників мистецтва: Пабло Пакассо, [[Жорж Брак|Жоржа Брака]], [[Анрі Матісс|Анрі Матісса]]. Розпочинав серію портрет [[Архипенко Олександр Порфирович|Олександра Архипенка]]<ref>Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939. — Київ : Родовід, 2010. — С. 92.</ref>. |
||
== Вибрані твори == |
== Вибрані твори == |
||
Скульптури: «Пророк» (1911), «Торс» (1912), «Амазонки», «Вагітна» (обидва — 1913), «Портрет Ж. Ебютерн» (1915), «Портрет художника-єврея» (1919), «Дама з віялом» (1920), «Єва», «Жінка з гітарою», «Жінка, яка сидить», «Голова дитини», «Мій син» (усі — 1923), «Материнство» (1924, 1957), «Індик» (1925), «Атлет», «Дівчина з кошиком» (обидва — 1927), «Собака» (1936), «Альбатрос», «Павич» (обидва —1939); серія малюнків «Повернення» (1946); монумент «Поранена пташка» (1963) |
Скульптури: «Пророк» (1911), «Торс» (1912), «Амазонки», «Вагітна» (обидва — 1913), «Портрет Ж. Ебютерн» (1915), «Портрет художника-єврея» (1919), «Дама з віялом» (1920), «Єва», «Жінка з гітарою», «Жінка, яка сидить», «Голова дитини», «Мій син», «Іда Шагал» (усі — 1923), «Материнство» (1924, 1957), «Індик» (1925), «Атлет», «Дівчина з кошиком» (обидва — 1927), «Собака» (1936), «Альбатрос», «Павич» (обидва —1939); серія малюнків «Повернення» (1946); монумент «Поранена пташка» (1963). |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 10:53, 17 листопада 2023
![]() | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка Ганна Макаренко (внесок, журнали) о 10:53 UTC (342420 хвилин тому). |
Хана Орлова | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народження | 12 липня 1888[1][2][…] Царекостянтинівка, Царекостянтинівська волость, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія[4] | |||
Смерть | 18 грудня 1968[1][2][…] (80 років) | |||
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль | ||||
Країна | ![]() ![]() | |||
Релігія | юдаїзм[5] | |||
Жанр | фігуративізм | |||
Діяльність | скульпторка, колекціонерка мистецтва | |||
Роки творчості | 1913[1] — 1968[1] | |||
Брати, сестри | Цві Нішрі | |||
Роботи в колекції | Художній інститут Чикаго, Nahum Gutman Museum of Artd, Музей Ізраїлю, Herzliya Museum of Contemporary Artd, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Ateliers-musée Chana Orloffd[6], Музей витончених мистецтв Парижаd і Музей Бойманса - ван Бенінгена[7] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() | ||||
Хана Орлова (фр. Chana Orloff; 12 липня 1888, Старокостянтинів — 18 грудня 1968, Тель-Авів) — французька скульпторка і графікеса українського походження. Представниця Паризької школи. Одна з перших жінок-скульпторів, яка здобула світової слави. Кавалерка ордена Почесного Легіону (1925).
Біографія
Народилася 12 липня 1888 в Старокостянтинів Хмельницької області України, в єврейської сім'ї. Рідний брат — Цві Нішрі (1878—1973).
У 1905 році разом з сім'єю переїхала до Палестини. Деякий час жила в Яффі, заробляючи шиттям. Була членкинею робітничого руху Ха-Поель ха-Цаіру. Після п'яти років перебування в країні стала вчителькою крою та шиття в гімназії «Герцлія».
У 1910 році виїхала в Париж з метою вивчення моделювання одягу, але вступила до скульптурного класу Школи декоративних мистецтв («Російська академія» Марії Васильєвої). Вже з 1912 року самостійно зайнялася скульптурою і в 1913 році вперше виставила дві роботи в осінньому Паризькому салоні.
Була знайома з П. Пікассо, Ж. Кокто, Г. Аполлінером, М. Шагалом, приятелювала з А. Модільяні, в 1920 виконала його посмертну маску.
У 1916 році одружилася з Арі Юстманом, поетом родом з Варшави. Народила сина. Чоловік помер під час епідемії «іспанського грипу» в 1919 році.
У 1926 році Хана Орлова отримала французьке громадянство. До війни багато працювала і виставлялася. З приходом до Франції фашистів Орлова з сином виїхала до Швейцарії. Після закінчення війни вони повернулися в Париж, де за воєнні роки значна частина робіт Орлової була викрадена чи знищена.
Після створення держави Ізраїль Хана Орлова часто бувала там, виконавши багато скульптур і проводячи власні виставки. У 1961 році в музеях Ізраїлю відбулася ретроспективна виставка творів Орлової, створених нею за 50 років творчості.
Померла 18 грудня 1968 в Тель-Авіві, приїхавши до Ізраїлю для участі у виставці, присвяченій її ювілею[8].
Творчість
Творчий спадок Хани Орлової складає біля 500 скульптпур, ранні роботи майже не збереглися[9]. Працювала в дереві. мармурі, бронзі, цементі. Творам художниці властива типова для художників паризької школи експресивність. У багатьох її роботах наявні риси кубізму. Улюбленим жанром був портрет — декоративний і, водночас, психологічно точний. Виконувала невеликі скульптури тварин і птахів.
У 1921 р. створила серію графічних портретів (41 рисунок) відомих представників мистецтва: Пабло Пакассо, Жоржа Брака, Анрі Матісса. Розпочинав серію портрет Олександра Архипенка[10].
Вибрані твори
Скульптури: «Пророк» (1911), «Торс» (1912), «Амазонки», «Вагітна» (обидва — 1913), «Портрет Ж. Ебютерн» (1915), «Портрет художника-єврея» (1919), «Дама з віялом» (1920), «Єва», «Жінка з гітарою», «Жінка, яка сидить», «Голова дитини», «Мій син», «Іда Шагал» (усі — 1923), «Материнство» (1924, 1957), «Індик» (1925), «Атлет», «Дівчина з кошиком» (обидва — 1927), «Собака» (1936), «Альбатрос», «Павич» (обидва —1939); серія малюнків «Повернення» (1946); монумент «Поранена пташка» (1963).
Примітки
- ↑ а б в г RKDartists
- ↑ а б Chana Orloff — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ http://www.alefmagazine.com/pub5144.html
- ↑ https://www.lootedart.com/news.php?r=WFDFWS611911
- ↑ Pionnières, Artistes dans le Paris des années folles — 2022. — С. 208.
- ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
- ↑ ОРЛОВА Хана
- ↑ Якунина Е. Хана Орлова. Галерея «Валуа», Париж, 2.05—31.07 [о выставке работ в Париже] / Елена Якунина // Искусство. — 2005. — № 3. — С. 102 : ил. — (рос.).
- ↑ Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939. — Київ : Родовід, 2010. — С. 92.
Джерела
Сусак В. Хана Орлова // Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939. — Київ : Родовід, 2010. — С. 91—93 : фот.
Посилання
- Орлова Хана / С. І. Очеретянко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-76052
- Орлова Хана
- Chana Orloff (1888—1968) (англ.)
|