Фольксґемайншафт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 16: Рядок 16:


== Розвиток ==
== Розвиток ==
Слово {{Lang-de|Volksgemeinschaft|lit=}}, ймовірно, вперше було використано в перекладі Готлоба Августа Тіттеля 1791 року з тексту [[Джон Лок|Джона Лока]], який переклав вираз "у будь-якому [конкретному] місці, взагалі" ({{Lang-en|in any [particular] place, generally}}).<ref>John Locke, ''Vom menschlichen Verstande. Zu leichtem und fruchtbarem Gebrauch zergliedert und geordnet von Gottlob August Tittel'', Mannheim 1791, p. 41f.; cf. John Locke, ''Works'', vol. 1, London 1751, p. 17.</ref> Серед дослідників 19 століття слово використовували [[Фрідріх Шляєрмахер]], [[Вільгельм Вундт]], [[Вільгельм Дільтей]], [[Герман Шульце-Деліч]], [[Фрідріх Карл фон Савіньї]], [[Йоганн-Каспар Блюнчлі]] та [[Карл Теодор Велькер]].<ref>{{Cite book
Слово {{Lang-de|Volksgemeinschaft|label=none}}, ймовірно, вперше було використано в перекладі [[Готлоб Август Тіттель|Готлоба Августа Тіттеля]] 1791 року з тексту [[Джон Лок|Джона Лока]], який переклав вираз «у будь-якому [конкретному] місці, взагалі» ({{Lang-en|in any [particular] place, generally}}).<ref>John Locke, ''Vom menschlichen Verstande. Zu leichtem und fruchtbarem Gebrauch zergliedert und geordnet von Gottlob August Tittel'', Mannheim 1791, p. 41f.; cf. John Locke, ''Works'', vol. 1, London 1751, p. 17.</ref> Серед дослідників 19 століття слово використовували [[Фрідріх Шляєрмахер]], [[Вільгельм Вундт]], [[Вільгельм Дільтей]], {{Iw|Герман Шульце-Деліч|3=en|4=Franz Hermann Schulze-Delitzsch}}, [[Фрідріх Карл фон Савіньї]], [[Йоганн-Каспар Блюнчлі]] та {{Iw|Карл Теодор Велькер|3=en|4=Carl Theodor Welcker}}.<ref>{{Cite book
|url=https://www.academia.edu/8711847
|url=https://www.academia.edu/8711847
|title=Ungleiche Geschwister: die Konstruktion von nationalsozialistischer Volksgemeinschaft und schwedischem Volksheim
|title=Ungleiche Geschwister: die Konstruktion von nationalsozialistischer Volksgemeinschaft und schwedischem Volksheim
Рядок 27: Рядок 27:
|location=Baden-Baden
|location=Baden-Baden
|isbn=978-3-7890-7410-3
|isbn=978-3-7890-7410-3
}}</ref> Найбільш впливовою була, мабуть, теорія [[Фердинанд Тьонніс|Фердинанда Тьонніса]], викладена в його праці "Громада і суспільство" ({{Lang-de|Gemeinschaft and Gesellschaft}}) 1887 року.<ref>Francis Ludwig Carsten, Hermann Graml. ''The German resistance to Hitler''. Berkeley and Los Angeles, California, USA: University of California Press. p. 93</ref> Десятиліття потому, у 1932 році, Тьонніс приєднався до [[Соціал-демократична партія Німеччини|Соціал-демократичної партії Німеччини]], щоб протистояти зростанню нацизму і протестувати проти використання його концепції. Його позбавили звання почесного професора, коли [[Machtergreifung|до влади прийшли нацисти]].<ref>Ferdinand Tönnies, José Harris. ''Community and civil society''. Cambridge University Press, 2001 (first edition in 1887 as ''Gemeinschaft und Gesellschaft''). Pp. xxxii-xxxiii.</ref>
}}</ref> Найбільш впливовою була, мабуть, теорія [[Фердинанд Тьонніс|Фердинанда Тьонніса]], викладена в його праці «Громада і суспільство» ({{Lang-de|Gemeinschaft and Gesellschaft}}) 1887 року.<ref>Francis Ludwig Carsten, Hermann Graml. ''The German resistance to Hitler''. Berkeley and Los Angeles, California, USA: University of California Press. p. 93</ref> Десятиліття потому, у 1932 році, Тьонніс приєднався до [[Соціал-демократична партія Німеччини|Соціал-демократичної партії Німеччини]], щоб протистояти зростанню нацизму і протестувати проти використання його концепції. Його позбавили звання почесного професора, коли [[Machtergreifung|до влади прийшли нацисти]].<ref>Ferdinand Tönnies, José Harris. ''Community and civil society''. Cambridge University Press, 2001 (first edition in 1887 as ''Gemeinschaft und Gesellschaft''). Pp. xxxii-xxxiii.</ref>

У 1914 році, на початку Першої світової війни, імператор [[Вільгельм II (німецький імператор)|Вільгельм II]] проголосив у [[Рейхстаг (Німецька імперія)|Рейхстазі]] {{Iw|Burgfrieden|3=en|4=Burgfrieden}} («мир у замку» або «перемир'я в замку», свого роду «єдність в обложеному замку» на час конфлікту), оголосивши, що відтепер усі регіональні відмінності між різними [[Німецька імперія#Адміністративний поділ|землями імперії]], між [[Вищий клас|багатими]], [[Середній клас|середнім класом]] і [[Бідність|бідними]], між [[Римо-католицька церква|римо-католиками]] і [[Протестантизм|протестантами]], між селом і містом більше не існують, і що [[німецький народ]] є одним цілим на час війни.

Після Першої світової війни ідея фольксґеймантшафту використовувалася для інтерпретації економічних катастроф і труднощів, з якими зіткнулися німці за часів [[Веймарська республіка|Веймарської республіки]], як спільного досвіду німецької нації, а також для аргументації необхідності німецької єдності задля відновлення та подолання кризи. На неї посилалися єврейські {{Iw|Соціальний анархізм|соціал-анархісти|en|Social anarchism}} [[Густав Ландауер|Ґустав Ландауер]] (вбитий за участь у [[Баварська Радянська Республіка|Баварській радянській республіці]]) та [[Еріх Мюзам]] (загинув у {{Iw|Оранієнбург (концентраційний табір)|концтаборі Оранієнбурґ|en|Oranienburg concentration camp}}), формулюючи своє бачення мирного, вільного від примусу суспільства взаємодопомоги. Однак згодом вона була взята на озброєння [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|нацистською партією]] для виправдання дій [[Голокост|проти євреїв]], спекулянтів, [[Марксизм|марксистів]] і [[Союзники в Першій світовій війні|союзників Першій світовій війни]], яких нацисти звинувачували в перешкоджанні німецькому національному відродженню, що призвело до національної дезінтеграції в 1918 році і поразки Німеччини в Першій світовій війні.{{sfn|Fritzsche|2008|с=39}}

Серед істориків триває дискусія про те, чи був успішно створений фольксґеймантшафт в період між 1933 і 1945 роками. Це особливо суперечлива тема дискусії з етичних і політичних міркувань, яка ускладнюється неоднозначною мовою, яку використовували нацисти, коли говорили про нього.

== Нацистський фольксґеймантшафт ==
Після [[Листопадова революція|Листопадової революції 1918 року]], яка ознаменувала кінець Німецької імперії та початок Веймарської республіки, серед багатьох німців виникла сильна ворожість до Веймарської республіки та соціал-демократів, які підтримали її створення. Це поєднувалося з тривогою 1930-х років і важкою [[Велика депресія|економічною кризою в Німеччині та за її межами]], коли багато німців зіткнулися з безробіттям.{{sfn|Fritzsche|2008|с=39}} Така ситуація призвела до зростання популярності нацистської партії, в тому числі серед робітників, власників малого бізнесу та інших, хто бажав мати уряд, який би вирішив економічну кризу.{{sfn|Fritzsche|2008|с=41}} Прийшовши до влади, Гітлер обіцяв відновити віру в народ і принести цілісність, звинувачуючи інших політиків у розриві німецької єдності.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.co.uk/books?id=jASbCpN1CC8C&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false
|title=The Nazi Conscience
|last=Koonz
|first=Claudia
|date=2003
|publisher=[[Harvard University Press]]
|location=Cambridge
|pages=18
|language=en
|isbn=978-0-674-01172-4
}}</ref>

Прийшовши до влади в 1933 році, нацисти прагнули заручитися підтримкою різних елементів суспільства. Їхня концепція фольксґеймантшафту була расово уніфікованою та ієрархічно організованою.<ref>{{Britannica|632308}}</ref> Це передбачало містичну єдність, форму расової душі, що об'єднує всіх німців,<ref name="The Volk">[http://www.shoaheducation.com/volk.html The Volk]{{dead link|date=December 2017|bot=InternetArchiveBot|fix-attempted=yes}}</ref> в тому числі тих, хто живе за кордоном.<ref>Norbert Götz. [https://www.academia.edu/8717256 «German-Speaking People and German Heritage: Nazi Germany and the Problem of Volksgemeinschaft»]. ''The Heimat Abroad: The Boundaries of Germanness''. Krista O'Donnell, Renate Bridenthal, and Nancy Reagin (eds). Ann Arbor: The University of Michigan Press, 2005. 58–81.</ref> Тим не менш, ця душа вважалася пов'язаною з землею в доктрині «[[Кров і ґрунт|крові і ґрунту]]».<ref name="The Volk" /> Насправді, однією з причин «крові і землі» була віра в те, що [[землевласник]] і [[селянин]] живуть в органічній гармонії.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.co.uk/books?id=nWHmjHjUDawC&hl=uk&source=gbs_book_other_versions
|title=The Myth of the Master Race: Alfred Rosenberg and Nazi Ideology
|last=Cecil
|first=Robert
|date=1972
|publisher=Batsford
|pages=166
|language=en
|isbn=978-0-7134-1121-8
}}</ref> Німці «арійської крові», які мали сексуальні стосунки з ненімцями, були виключені з народної спільноти.<ref>Diemut Majer, Peter Thomas Hill, Edward Vance Humphrey. ''«Non-Germans» Under the Third Reich: The Nazi Judicial and Administrative System in Germany and Occupied Eastern Europe, with Special Regard to Occupied Poland, 1939—1945''. Texas Tech University Press, 2003. p. 369</ref>

Нацисти зміцнили підтримку серед націоналістів і консерваторів, представивши себе як союзників президента [[Пауль фон Гінденбург|Пауля фон Гінденбурга]], якого в Німеччині вважали героєм Першої світової війни.{{sfn|Fritzsche|2008|с=44—45}} 21 березня 1933 року відбулися урочистості з нагоди відкриття [[Рейхстаг]]у після [[Підпал Рейхстагу|пожежі]], і нацисти назвали цю подію Потсдамським днем. Потсдамський день використовувався для вшанування військових традицій, [[Пруссія|прусської]] [[Гогенцоллерни|династії Гогенцоллернів]], жертв Першої світової війни та «героя [[Битва під Танненбергом (1914)|Танненберґу]]», президента Гінденбурґа. Зображення Гітлера та Гінденбурга, які потискають руки, було відтворено на тисячах листівок, представляючи «об'єднання нової та старої Німеччини»&nbsp;— спосіб для нацистів зобразити себе як таких, що пов'язані з аристократичними традиціями минулого.{{sfn|Fritzsche|2008|с=44}}

Організувавши Потсдамський день, щоб заручитися підтримкою консерваторів, нацисти намагалися заручитися підтримкою робітників, оголосивши [[Першотравень]], день, що відзначається [[Робітничий рух|робітничим рухом]], оплачуваним святом під назвою «День національної праці», і влаштували 1 травня 1933 року урочистості на честь німецьких робітників. Режим вважав, що єдиний спосіб уникнути повторення катастрофи 1918 року&nbsp;— це заручитися підтримкою робітників для німецького уряду.{{sfn|Fritzsche|2008|с=45}} Режим також наполягав через пропаганду на тому, щоб усі німці брали участь у першотравневих святкуваннях, а не лише робітники, сподіваючись, що це допоможе подолати класову ворожнечу між робітниками та [[Бюргерство|бюргерами]]. Пісні на честь праці та робітників лунали по державному радіо протягом усього 1 травня 1933 року, а також під час авіашоу в Берліні та феєрверків.{{sfn|Fritzsche|2008|с=46}} Нацисти додали до святкувань яскраво виражену націоналістичну тематику, а Гітлер говорив про робітників як про патріотів, які створили індустріальну міць Німеччини і з честю служили на війні, стверджуючи при цьому, що вони зазнали утисків за часів [[Економічний лібералізм|економічного лібералізму]].{{sfn|Fritzsche|2008|с=47}} Гітлер вихваляв чесноти праці, а у [[Фелькішер Беобахтер]] цитували його слова: «Я визнаю лише одне благородство&nbsp;— це праця».<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.co.uk/books?redir_esc=y&hl=uk&id=MdJVAAAAYAAJ&focus=searchwithinvolume&q=I+only+acknowledge+one+nobility%E2%80%94that+of+labour.
|title=The 12-year Reich: A Social History of Nazi Germany, 1933-1945
|last=Grunberger
|first=Richard
|date=1979
|publisher=Holt, Rinehart and Winston
|pages=47
|language=en
|isbn=978-0-03-048226-7
}}</ref> Захід виявився переконливим, оскільки наступного дня газета «Берлінер Морґенпост», яка в минулому асоціювалася з лівими політичними силами, вихваляла першотравневі святкування режиму.{{sfn|Fritzsche|2008|с=47}} Водночас нацисти прагнули знищити незалежні організації робітничого класу, вбачаючи в них несумісність із міжкласовою єдністю фольксґеймантшафту. 2 травня 1933 року, наступного дня після святкувань, профспілковий рух було заборонено, а «штурмовики закрили і перебрали на себе діяльність соціалістичних Вільних профспілок і включили їх у так званий Німецький робітничий фронт».{{sfn|Fritzsche|2008|с=46}}


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 15:24, 2 лютого 2024

Фольксґемайншафт[1] (нім. Volksgemeinschaft, дос. «народна спільнота»,[2] також «національна спільнота»[3] або «расова спільнота»,[4] залежно від перекладу складового терміну нім. Volk; нім. вимова: [ˈfɔlksɡəˌmaɪnʃaft] ( прослухати)) — німецький вираз, який став популярним під час Першої світової війни, коли німці об'єдналися на підтримку війни, і багато хто відчув «полегшення від того, що одним махом всі соціальні та політичні розбіжності можуть бути вирішені у великому національному рівнянні».[5] Ідея фольксґеймантшафту ґрунтувалася на ідеї об'єднання людей, попри класові відмінності, для досягнення національної мети[6], і надії на те, що національна єдність «знищить усі конфлікти — між роботодавцями і найманими працівниками, містом і селом, виробниками і споживачами, промисловістю і ремеслом».[5]

Після поразки Німеччини у Першій світовій війні концепція фольксґеймантшафту залишалася популярною, особливо на правому крилі німецької політики, на противагу класовій боротьбі, яку пропагували марксистські партії, такі як соціал-демократи та комуністи. Німецька консервативна партія стала Німецькою національною народною партією, а Націонал-ліберальна партія реорганізувалася в Німецьку народну партію, причому нові назви частково мали на меті відсилати до концепції фольксґеймантшафту.[7]

Ця концепція, як відомо, була сприйнята новоствореною Нацистською партією у 1920-х роках і зрештою стала тісно асоціюватися з нацизмом після приходу до влади Адольфа Гітлера. У нацистському баченні концепції, суспільство й надалі буде організоване на класи (на основі таланту, власності чи професії), але класового конфлікту не буде, оскільки спільна національна свідомість надихатиме різні економічні та соціальні класи на гармонійне співіснування та працю на користь нації.[8] Нацистська концепція фольксґеймантшафту також мала важливий расовий аспект: її членами могли бути тільки «люди арійської крові».[9]

Розвиток

Слово Volksgemeinschaft, ймовірно, вперше було використано в перекладі Готлоба Августа Тіттеля 1791 року з тексту Джона Лока, який переклав вираз «у будь-якому [конкретному] місці, взагалі» (англ. in any [particular] place, generally).[10] Серед дослідників 19 століття слово використовували Фрідріх Шляєрмахер, Вільгельм Вундт, Вільгельм Дільтей, Герман Шульце-Деліч[en], Фрідріх Карл фон Савіньї, Йоганн-Каспар Блюнчлі та Карл Теодор Велькер[en].[11] Найбільш впливовою була, мабуть, теорія Фердинанда Тьонніса, викладена в його праці «Громада і суспільство» (нім. Gemeinschaft and Gesellschaft) 1887 року.[12] Десятиліття потому, у 1932 році, Тьонніс приєднався до Соціал-демократичної партії Німеччини, щоб протистояти зростанню нацизму і протестувати проти використання його концепції. Його позбавили звання почесного професора, коли до влади прийшли нацисти.[13]

У 1914 році, на початку Першої світової війни, імператор Вільгельм II проголосив у Рейхстазі Burgfrieden[en] («мир у замку» або «перемир'я в замку», свого роду «єдність в обложеному замку» на час конфлікту), оголосивши, що відтепер усі регіональні відмінності між різними землями імперії, між багатими, середнім класом і бідними, між римо-католиками і протестантами, між селом і містом більше не існують, і що німецький народ є одним цілим на час війни.

Після Першої світової війни ідея фольксґеймантшафту використовувалася для інтерпретації економічних катастроф і труднощів, з якими зіткнулися німці за часів Веймарської республіки, як спільного досвіду німецької нації, а також для аргументації необхідності німецької єдності задля відновлення та подолання кризи. На неї посилалися єврейські соціал-анархісти[en] Ґустав Ландауер (вбитий за участь у Баварській радянській республіці) та Еріх Мюзам (загинув у концтаборі Оранієнбурґ[en]), формулюючи своє бачення мирного, вільного від примусу суспільства взаємодопомоги. Однак згодом вона була взята на озброєння нацистською партією для виправдання дій проти євреїв, спекулянтів, марксистів і союзників Першій світовій війни, яких нацисти звинувачували в перешкоджанні німецькому національному відродженню, що призвело до національної дезінтеграції в 1918 році і поразки Німеччини в Першій світовій війні.[6]

Серед істориків триває дискусія про те, чи був успішно створений фольксґеймантшафт в період між 1933 і 1945 роками. Це особливо суперечлива тема дискусії з етичних і політичних міркувань, яка ускладнюється неоднозначною мовою, яку використовували нацисти, коли говорили про нього.

Нацистський фольксґеймантшафт

Після Листопадової революції 1918 року, яка ознаменувала кінець Німецької імперії та початок Веймарської республіки, серед багатьох німців виникла сильна ворожість до Веймарської республіки та соціал-демократів, які підтримали її створення. Це поєднувалося з тривогою 1930-х років і важкою економічною кризою в Німеччині та за її межами, коли багато німців зіткнулися з безробіттям.[6] Така ситуація призвела до зростання популярності нацистської партії, в тому числі серед робітників, власників малого бізнесу та інших, хто бажав мати уряд, який би вирішив економічну кризу.[14] Прийшовши до влади, Гітлер обіцяв відновити віру в народ і принести цілісність, звинувачуючи інших політиків у розриві німецької єдності.[15]

Прийшовши до влади в 1933 році, нацисти прагнули заручитися підтримкою різних елементів суспільства. Їхня концепція фольксґеймантшафту була расово уніфікованою та ієрархічно організованою.[16] Це передбачало містичну єдність, форму расової душі, що об'єднує всіх німців,[17] в тому числі тих, хто живе за кордоном.[18] Тим не менш, ця душа вважалася пов'язаною з землею в доктрині «крові і ґрунту».[17] Насправді, однією з причин «крові і землі» була віра в те, що землевласник і селянин живуть в органічній гармонії.[19] Німці «арійської крові», які мали сексуальні стосунки з ненімцями, були виключені з народної спільноти.[20]

Нацисти зміцнили підтримку серед націоналістів і консерваторів, представивши себе як союзників президента Пауля фон Гінденбурга, якого в Німеччині вважали героєм Першої світової війни.[21] 21 березня 1933 року відбулися урочистості з нагоди відкриття Рейхстагу після пожежі, і нацисти назвали цю подію Потсдамським днем. Потсдамський день використовувався для вшанування військових традицій, прусської династії Гогенцоллернів, жертв Першої світової війни та «героя Танненберґу», президента Гінденбурґа. Зображення Гітлера та Гінденбурга, які потискають руки, було відтворено на тисячах листівок, представляючи «об'єднання нової та старої Німеччини» — спосіб для нацистів зобразити себе як таких, що пов'язані з аристократичними традиціями минулого.[22]

Організувавши Потсдамський день, щоб заручитися підтримкою консерваторів, нацисти намагалися заручитися підтримкою робітників, оголосивши Першотравень, день, що відзначається робітничим рухом, оплачуваним святом під назвою «День національної праці», і влаштували 1 травня 1933 року урочистості на честь німецьких робітників. Режим вважав, що єдиний спосіб уникнути повторення катастрофи 1918 року — це заручитися підтримкою робітників для німецького уряду.[23] Режим також наполягав через пропаганду на тому, щоб усі німці брали участь у першотравневих святкуваннях, а не лише робітники, сподіваючись, що це допоможе подолати класову ворожнечу між робітниками та бюргерами. Пісні на честь праці та робітників лунали по державному радіо протягом усього 1 травня 1933 року, а також під час авіашоу в Берліні та феєрверків.[24] Нацисти додали до святкувань яскраво виражену націоналістичну тематику, а Гітлер говорив про робітників як про патріотів, які створили індустріальну міць Німеччини і з честю служили на війні, стверджуючи при цьому, що вони зазнали утисків за часів економічного лібералізму.[25] Гітлер вихваляв чесноти праці, а у Фелькішер Беобахтер цитували його слова: «Я визнаю лише одне благородство — це праця».[26] Захід виявився переконливим, оскільки наступного дня газета «Берлінер Морґенпост», яка в минулому асоціювалася з лівими політичними силами, вихваляла першотравневі святкування режиму.[25] Водночас нацисти прагнули знищити незалежні організації робітничого класу, вбачаючи в них несумісність із міжкласовою єдністю фольксґеймантшафту. 2 травня 1933 року, наступного дня після святкувань, профспілковий рух було заборонено, а «штурмовики закрили і перебрали на себе діяльність соціалістичних Вільних профспілок і включили їх у так званий Німецький робітничий фронт».[24]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Стецько, Я. (1967). 30 червня 1941 р. – проголошення відновлення державности України (PDF). Торонто: Ліґа Визволення України. с. 297.
  2. ↑ Fritzsche, 2008, с. 38.
  3. ↑ Timothy W. Mason. Social Policy in the Third Reich: The Working Class and the National Community. Berg Publishers, 1993. Editor's Note, p. xvii.
  4. ↑ Joseph W. Bendersky. A Concise History of Nazi Germany. Rowman & Littlefield Publishers, 2014. p. 32.
  5. ↑ а б Richard Grunberger, A Social History of the Third Reich, London: Weidenfeld and Nicolson, 1971, p. 44.
  6. ↑ а б в Fritzsche, 2008, с. 39.
  7. ↑ Conan Fischer. The Rise of the Nazis. Manchester University Press, 1995. p. 36.
  8. ↑ Joseph W. Bendersky. A Concise History of Nazi Germany. Rowman & Littlefield Publishers, 2014. p. 35.
  9. ↑ Diemut Majer, Peter Thomas Hill, Edward Vance Humphrey. «Non-Germans» Under the Third Reich: The Nazi Judicial and Administrative System in Germany and Occupied Eastern Europe, with Special Regard to Occupied Poland, 1939—1945. Texas Tech University Press, 2003. p. 49-50
  10. ↑ John Locke, Vom menschlichen Verstande. Zu leichtem und fruchtbarem Gebrauch zergliedert und geordnet von Gottlob August Tittel, Mannheim 1791, p. 41f.; cf. John Locke, Works, vol. 1, London 1751, p. 17.
  11. ↑ Götz, Norbert (2001). Ungleiche Geschwister: die Konstruktion von nationalsozialistischer Volksgemeinschaft und schwedischem Volksheim. Die kulturelle Konstruktion von Gemeinschaften im Modernisierungsprozeß (вид. 1. Aufl). Baden-Baden: Nomos-Verl.-Ges. ISBN 978-3-7890-7410-3.
  12. ↑ Francis Ludwig Carsten, Hermann Graml. The German resistance to Hitler. Berkeley and Los Angeles, California, USA: University of California Press. p. 93
  13. ↑ Ferdinand Tönnies, José Harris. Community and civil society. Cambridge University Press, 2001 (first edition in 1887 as Gemeinschaft und Gesellschaft). Pp. xxxii-xxxiii.
  14. ↑ Fritzsche, 2008, с. 41.
  15. ↑ Koonz, Claudia (2003). The Nazi Conscience (англ.). Cambridge: Harvard University Press. с. 18. ISBN 978-0-674-01172-4.
  16. ↑ Фольксґемайншафт в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
  17. ↑ а б The Volk[недоступне посилання з 01.12.2017]
  18. ↑ Norbert Götz. «German-Speaking People and German Heritage: Nazi Germany and the Problem of Volksgemeinschaft». The Heimat Abroad: The Boundaries of Germanness. Krista O'Donnell, Renate Bridenthal, and Nancy Reagin (eds). Ann Arbor: The University of Michigan Press, 2005. 58–81.
  19. ↑ Cecil, Robert (1972). The Myth of the Master Race: Alfred Rosenberg and Nazi Ideology (англ.). Batsford. с. 166. ISBN 978-0-7134-1121-8.
  20. ↑ Diemut Majer, Peter Thomas Hill, Edward Vance Humphrey. «Non-Germans» Under the Third Reich: The Nazi Judicial and Administrative System in Germany and Occupied Eastern Europe, with Special Regard to Occupied Poland, 1939—1945. Texas Tech University Press, 2003. p. 369
  21. ↑ Fritzsche, 2008, с. 44—45.
  22. ↑ Fritzsche, 2008, с. 44.
  23. ↑ Fritzsche, 2008, с. 45.
  24. ↑ а б Fritzsche, 2008, с. 46.
  25. ↑ а б Fritzsche, 2008, с. 47.
  26. ↑ Grunberger, Richard (1979). The 12-year Reich: A Social History of Nazi Germany, 1933-1945 (англ.). Holt, Rinehart and Winston. с. 47. ISBN 978-0-03-048226-7.

Джерела

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фольксґемайншафт&oldid=41671001