Джордж Робертсон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
 
Рядок 25: Рядок 25:
{{!)}}
{{!)}}
}}
}}
'''Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський''', {{lang-en|George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen}}; {{н}} [[12 квітня]] [[1946]], Порт-Еллен, [[Аргайл-і-Б'ют]], [[Шотландія]], [[Велика Британія]]) — британський політик, 10-й генеральний секретар [[НАТО]], голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Сполученого Королівства в [[1997]]—[[1999]].
'''Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський''', {{lang-en|George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen}}; {{н}} [[12 квітня]] [[1946]], Порт-Еллен, [[Аргайл-і-Б'ют]], [[Шотландія]], [[Велика Британія]]) — британський політик, 10-й генеральний секретар [[НАТО]], голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Сполученого Королівства в [[1997]]—[[1999]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився в [[1946]] в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 (вивчав економіку), отримав ступінь магістра мистецтв. У університеті за часів війни у [[В'єтнам]]і майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.
Народився в [[1946]] в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 (вивчав економіку), здобув ступінь магістра мистецтв. В університеті за часів війни у [[В'єтнам]]і майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.


Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робітників винокурень.
Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робітників винокурень.


== Кар'єра ==
== Кар'єра ==
У 1978, після кончини в Лондоні депутата палати общин від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.
У 1978, після смерті в Лондоні депутата палати громад від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.


Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату общин. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.
Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату громад. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.


З 1979 Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр [[Джон Мейджор]] призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.
З 1979 Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр [[Джон Мейджор]] призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.


При складанні в 1993 тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.
При складанні в 1993 тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.
Рядок 43: Рядок 43:
Після загальних виборів у Великій Британії в травні 1997 призначений міністром оборони.
Після загальних виборів у Великій Британії в травні 1997 призначений міністром оборони.


З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею [[Тоні Блер]]а про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям в своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.
З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею [[Тоні Блер]]а про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям у своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.


== Генсек НАТО ==
== Генсек НАТО ==
На посаду генерального секретаря НАТО вступив [[14 жовтня]] [[1999]]. Його кандидатура на пост генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО схвалена 2 серпня 1999 на неформальній зустрічі в [[Брюссель|Брюсселі]] представниками 19 країн — членів НАТО.
На посаду генерального секретаря НАТО вступив [[14 жовтня]] [[1999]]. Його кандидатура на посаду генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО схвалена 2 серпня 1999 на неформальній зустрічі в [[Брюссель|Брюсселі]] представниками 19 країн — членів НАТО.


У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретаря НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це „формально і за духом“ зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».
У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це «формально і за духом» зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».


Також заявив таке: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великої Британії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо [[Упертість|упертості]], щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».
Також заявив таке: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великої Британії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо [[Упертість|упертості]], щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».

Поточна версія на 18:34, 22 лютого 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прізвище.
Джордж Айла МакНіл Робертсон
англ. George Robertson
Джордж Айла МакНіл Робертсон
Джордж Айла МакНіл Робертсон
Барон Порт-Еллен
Нині на посаді
На посаді з24 серпня 1999
МонархЄлизавета II
НАТО 10-й Генеральний секретар НАТО
11 жовтня 1999 — 5 січня 2004
ПопередникХав'єр Солана
НаступникЯап де Гооп Схеффер
Народився12 квітня 1946(1946-04-12)[1][2][…] (78 років)
Port Ellend
Відомий якполітик
КраїнаВелика Британія[4]
Alma materУніверситет Данді і Dunoon Grammar Schoold
Політична партіяЛейбористська партія
БатькоGeorge Philip Robertsond[3]
МатиMarion I. MacNeilld[3]
У шлюбі зSandra Wallaced
ДітиMalcolm Robertsond[3], Martin Robertsond[3] і Rachael Robertsond[3]
Нагороди
Орден Будяка
Орден Будяка
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Орден Хреста землі МаріїdefaultКавалер ордена Хреста землі Марії 1 класу
Орден Хреста землі МаріїdefaultКавалер ордена Хреста землі Марії 1 класу
Кавалер Великого хреста ордена Оранських-Нассау
Кавалер Великого хреста ордена Оранських-Нассау
Президентська медаль Свободи
Президентська медаль Свободи
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
 Медіафайли у Вікісховищі

Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський, англ. George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen; нар. 12 квітня 1946, Порт-Еллен, Аргайл-і-Б'ют, Шотландія, Велика Британія) — британський політик, 10-й генеральний секретар НАТО, голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Сполученого Королівства в 1997—1999.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1946 в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 (вивчав економіку), здобув ступінь магістра мистецтв. В університеті за часів війни у В'єтнамі майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.

Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робітників винокурень.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1978, після смерті в Лондоні депутата палати громад від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.

Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату громад. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.

З 1979 Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр Джон Мейджор призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.

При складанні в 1993 тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.

Після загальних виборів у Великій Британії в травні 1997 призначений міністром оборони.

З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею Тоні Блера про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям у своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.

Генсек НАТО

[ред. | ред. код]

На посаду генерального секретаря НАТО вступив 14 жовтня 1999. Його кандидатура на посаду генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО схвалена 2 серпня 1999 на неформальній зустрічі в Брюсселі представниками 19 країн — членів НАТО.

У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це «формально і за духом» зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».

Також заявив таке: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великої Британії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо упертості, щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.

Джерела

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
CONOR.SI: 84897635 · Freebase: /m/0191bn · GND: 112723434X · GTAA: 146635 · ISNI: 0000000109767425 · LCCN: n2002038817 · MAK: 9810670066905606 · NLP: a0000001847624 · NTA: 327937378 · NUKAT: n2004016224 · SUDOC: 126737398 · VIAF: 58437259
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джордж_Робертсон&oldid=41823334