Міста Одеської області: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
мНемає опису редагування |
м Text Wallder перейменував сторінку з Міста і селища міського типу Одеської області на Міста і селища Одеської області: Офіційна зміна терміну 'селище міського типу' на 'селище' |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 01:06, 30 квітня 2024
До складу Одеської області входять 19 міст та 33 селищ, а загальна кількість їх становить 52 населених пункти. Найбільшим містом області є Одеса з населенням у 1 010 537 осіб за даними Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року[1]. Одеса є третім за чисельністю містом-мільйонником України.
Отримати статус міста в України мають право населені пункти, які мають населення понад 10 000 осіб. Цей статус мають чимало міст, які не задовольняють цій вимозі, виходячи з їхнього історичного, економічного або географічного значення. До міської території часто входять прилеглі поселення, які становлять з ним єдину соціальну, економічну та історичну спільність[2].
Статус міста можна отримати лише за окремим законом єдиного законодавчого органу України — Верховної Ради України, у якому зазначено, що «переважна більшість населення має бути зайнята в галузях поза сільським господарством»[2].
Статус селища в Україні мають право отримати населенні пункти, які мають державний житловий фонд з кількістю населення понад 2000 осіб, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей. В окремих випадках — містечка з кількістю людей менше як дві тисячі, але не менше як 500, якщо вони мають перспективу до економічного й соціального розвитку, зростання кількості населення[2].
У списку показані міста та селища міського типу Одеської області, офіційні назви українською мовою, їхня площа, населення (за даними перепису 2001 року й інформації Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року), географічні координати адміністративних центрів, мовний склад (зазначені мови, що становлять понад 1% від населення громади за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року), положення на карті області.
Міста України мають обласне та районне значення[2], в області налічується 9 міст обласного значення: Балта, Білгород-Дністровський, Біляївка, Ізмаїл, Одеса, Подільськ, Теплодар, Чорноморськ і Южне. Районного значення 10 міст: Ананьїв, Арциз, Березівка, Болград, Вилкове, Кілія, Кодима, Рені, Роздільна й Татарбунари. Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 року усі міста в Україні (в тому числі і обласні центри, і міста обласного значення) включені до складу районів[3].
Список міст і селищ міського типу
Міста
Назва | Зображення | Площа (км²) |
Населення (за роками перепису та державної статистики) |
Рідна мова (2001)[4] |
Карта | |
---|---|---|---|---|---|---|
2001[5] | 2022[6] | |||||
Ананьїв |
11,2 | 9 476 | 7 626 | українська — 87,88%
російська — 9,43% молдовська — 2,08% |
47°43′22″ пн. ш. 29°59′15″ сх. д. / 47.72278° пн. ш. 29.98750° сх. д. | |
Арциз |
17,728 | 16 370 | 14 355 | російська — 66,51%
українська — 22,57% болгарська — 7,90% молдовська — 1,48% |
45°59′40″ пн. ш. 29°25′56″ сх. д. / 45.99444° пн. ш. 29.43222° сх. д. | |
Балта |
22,97 | 19 962 | 17 854 | українська — 81,02%
російська — 17,41% молдовська — 0,99% |
47°56′24″ пн. ш. 29°37′19″ сх. д. / 47.94000° пн. ш. 29.62194° сх. д. | |
Березівка |
34,46 | 9 481 | 9 428 | українська — 92,72%
російська — 4,89% |
47°12′02″ пн. ш. 30°55′02″ сх. д. / 47.20056° пн. ш. 30.91722° сх. д. | |
Білгород-Дністровський |
19,103 | 51 890 | 47 727 | російська — 54,52%
українська — 42,08% болгарська — 1,66% |
46°11′32″ пн. ш. 30°20′00″ сх. д. / 46.19222° пн. ш. 30.33333° сх. д. | |
Біляївка |
17,422 | 14 294 | 12 355 | українська — 82,97%
російська — 14,45% |
46°28′57″ пн. ш. 30°12′05″ сх. д. / 46.48250° пн. ш. 30.20139° сх. д. | |
Болград |
11,70 | 17 353 | 14 818 | російська — 48,70%
болгарська — 32,65% українська — 13,92% гагаузька — 2,0% молдовська — 1,12% |
45°40′02″ пн. ш. 28°36′46″ сх. д. / 45.66722° пн. ш. 28.61278° сх. д. | |
Вилкове |
4,6 | 9 260 | 7 712 | російська — 83,46%
українська — 15,34% |
45°23′57″ пн. ш. 29°35′37″ сх. д. / 45.39917° пн. ш. 29.59361° сх. д. | |
Ізмаїл |
53,5 | 84 815 | 69 932 | російська — 74,24%
українська — 18,04% болгарська — 4,58% молдовська — 1,81% |
45°21′04″ пн. ш. 28°50′41″ сх. д. / 45.35111° пн. ш. 28.84472° сх. д. | |
Кілія |
22,345 | 22 594 | 18 745 | російська — 55,50%
українська — 39,56% молдовська — 2,93% болгарська — 1,17% |
45°28′03″ пн. ш. 29°14′16″ сх. д. / 45.46750° пн. ш. 29.23778° сх. д. | |
Кодима |
10,53 | 9 634 | 8 404 | українська — 92,95%
російська — 6,32% |
48°05′36″ пн. ш. 29°07′30″ сх. д. / 48.09333° пн. ш. 29.12500° сх. д. | |
Одеса |
236,9 | 1 029 049 | 1 010 537 | російська — 64,75%
українська — 30,41% |
46°29′08″ пн. ш. 30°44′36″ сх. д. / 46.48556° пн. ш. 30.74333° сх. д. | |
Подільськ |
25,44 | 40 718 | 39 220 | українська — 70,32%
російська — 26,54% молдовська — 2,25% |
47°44′31″ пн. ш. 29°32′06″ сх. д. / 47.74194° пн. ш. 29.53500° сх. д. | |
Рені |
15,24 | 20 481 | 17 736 | російська — 70,54%
молдовська - 13,31% українська — 12,50% гагаузька - 1,52% болгарська - 1,35% |
45°27′27″ пн. ш. 28°16′16″ сх. д. / 45.45750° пн. ш. 28.27111° сх. д. | |
Роздільна |
9,77 | 17 754 | 17 441 | українська — 66,67%
російська — 31,68% |
46°51′07″ пн. ш. 30°04′28″ сх. д. / 46.85194° пн. ш. 30.07444° сх. д. | |
Татарбунари |
8,07 | 10 797 | 10 836 | українська — 84,64%
російська — 7,85% болгарська — 3,58% молдовська — 2,45% |
45°50′49″ пн. ш. 29°36′40″ сх. д. / 45.84694° пн. ш. 29.61111° сх. д. | |
Теплодар |
7,737 | 8 830 | 9 958 | українська — 55,80%
російська — 42,43% |
46°30′13″ пн. ш. 30°19′28″ сх. д. / 46.50361° пн. ш. 30.32444° сх. д. | |
Чорноморськ |
21,244 | 54 151 | 57 983 | російська — 60,57%
українська — 38,23% |
46°18′06″ пн. ш. 30°39′25″ сх. д. / 46.30167° пн. ш. 30.65694° сх. д. | |
Южне |
10,42 | 23 977 | 32 677 | російська — 53,71%
українська — 44,76% |
46°37′25″ пн. ш. 31°06′04″ сх. д. / 46.62361° пн. ш. 31.10111° сх. д. |
Селища міського типу
Примітки
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року, 2022, с. 35.
- ↑ а б в г Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X, 1981.
- ↑ ЦВК України, 2020.
- ↑ а б Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Одеська область : [укр.] // Державна служба статистики України. — Дата звернення: 22 жовтня 2021 року.
- ↑ а б Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю, 2001.
- ↑ а б Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року, 2022, с. 35-36.
Джерела
- Законодавство
- Верховна Рада Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X. — 1981. Архівовано з джерела 12 травня 2021.
- Першоджерела
- Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. — Київ, 2022. — С. 45—46. Архівовано з джерела 11 серпня 2022
- До уваги представників політичних партій та їх місцевих організацій! // ЦВК України. — 2020. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
- Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Одеська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
- Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Одеська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії. |