Пагорби Риму: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
м →Висота 7 пагорбів Рима: правопис |
Немає опису редагування Мітка: Скасовано |
||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Файл:Roma Ante condita.png|thumb|right|250px|Карта території стародавнього Рима із сімома пагорбами]] |
[[Файл:Roma Ante condita.png|thumb|right|250px|Карта території стародавнього Рима із сімома пагорбами]] |
||
'''Пагорби |
'''Пагорби Рима''' ({{lang-it|Colli di Roma}}) або '''Сім пагорбів Рима''' ({{lang-la|Septem montes Romae}}, {{lang-it|Sette colli di Roma}}) — географічний осередок [[Рим]]у, який тісно пов'язаний з історією його заснування у [[753 до н. е.]] |
||
== Географія == |
== Географія == |
||
Центр римської системи [[пагорб]]ів становить [[Палатин]] ({{lang-la|mons Palatinus}}, 43 м над рівнем [[Тибр]]у). Він зовсім ізольований, круто обривається з півдня, сходу та заходу, і тільки на північ поступово спускається (Velia). Його оточують з півдня [[Авентін]] ({{lang-la|mons Aventinus}} — 39 м; цим ім'ям називався в давнину тільки пагорб, який круто спускається до Тибру, а не весь пагорб, що носить це ім'я тепер), з північного заходу [[Капітолій (пагорб)|Капітолій]] ({{lang-la|mons Capitolinus}} — 43 м), з півночі і північного сходу гірські відроги [[Квіринал]]у ({{lang-la|Quirinalis}}, 48 м), [[Вімінал]] ({{lang-la|Viminalis}}, 48 м), Ціспій ({{lang-la|Cispius}}, 46 м) і Оппій (Oppius, 79 м); останні два об'єднуються ім'ям [[Есквілін]] ({{lang-la|Esquilinus}}); на південному сході лежить [[Целій]] ({{lang-la|Caelius}}, 48 м). Всі ці пагорби відокремлені один від одного глибокими долинами, з крутими схилами, звичайно невеликого розміру, тільки на північному заході, де Тибр робить глибоке коліно, утворилася велика долина — так зване ''Campus Martius'' ([[Марсове поле (Рим)|Марсове поле]]) і ''Campus Flaminius'' (Фламінієве поле). |
Центр римської системи [[пагорб]]ів становить [[Палатин]] ({{lang-la|mons Palatinus}}, 43 м над рівнем [[Тибр]]у). Він зовсім ізольований, круто обривається з півдня, сходу та заходу, і тільки на північ поступово спускається (Velia). Його оточують з півдня [[Авентін]] ({{lang-la|mons Aventinus}} — 39 м; цим ім'ям називався в давнину тільки пагорб, який круто спускається до Тибру, а не весь пагорб, що носить це ім'я тепер), з північного заходу [[Капітолій (пагорб)|Капітолій]] ({{lang-la|mons Capitolinus}} — 43 м), з півночі і північного сходу гірські відроги [[Квіринал]]у ({{lang-la|Quirinalis}}, 48 м), [[Вімінал]] ({{lang-la|Viminalis}}, 48 м), Ціспій ({{lang-la|Cispius}}, 46 м) і Оппій (Oppius, 79 м); останні два об'єднуються ім'ям [[Есквілін]] ({{lang-la|Esquilinus}}); на південному сході лежить [[Целій]] ({{lang-la|Caelius}}, 48 м). Всі ці пагорби відокремлені один від одного глибокими долинами, з крутими схилами, звичайно невеликого розміру, тільки на північному заході, де Тибр робить глибоке коліно, утворилася велика долина — так зване ''Campus Martius'' ([[Марсове поле (Рим)|Марсове поле]]) і ''Campus Flaminius'' (Фламінієве поле). |
||
З півночі цю долину обмежує ізольований пагорб, нині [[Пінціо]], |
З півночі цю долину обмежує ізольований пагорб, нині [[Пінціо]], у давнину ''collis hortorum'' (50 м), що не входив до складу стародавнього міста. На правому березі Тибру підноситься [[Янікул]] — ізольований гірський кряж (77 м); проти Марсового поля він повертає на захід, оминаючи [[Ватиканський пагорб]] ({{lang-la|mons Vaticanus}}). |
||
[[Рим]] був заснований на лівому березі річки Тибру, за 25 км від моря і майже на такій же відстані від гірського кряжу [[Апенніни|Апеннін]], |
[[Рим]] був заснований на лівому березі річки Тибру, за 25 км від моря і майже на такій же відстані від гірського кряжу [[Апенніни|Апеннін]], у долині, що спускається від Апеннін до моря. Уся ця долина — вулканічного походження; її центр — альбанський вулкан, діяльність якого припинилася тільки тоді, коли рівнина [[Лацій|Лація]] (тепер Campagna romana) була вже заселена. Виверження вулканів, коли Лацій був ще покритий водою, утворили шар туфу (на 30-40 м глибини), поверх якого нашарувалися, як результат дії альбанського вулкана, сірий sperone (lapis Gabinus) і крапчастий піперін (lapis piperinus), a також лава. Ці кам'яні породи служили і служать головним будівельним матеріалом у Римі та околицях; особливо споживані найдешевша і нетривка з цих порід — туф; сотні років Рим майже не знав іншого матеріалу для своїх монументальних споруд; sperone і піперін пішли в хід тільки тоді, коли Рим вже почав ставати великим населеним центром; лава завжди вживалася для [[бруківка|мощення вулиць]]. У період повного розквіту Рима ці породи в монументальних будівлях були витіснені щільним білим вапняком із Тібура — [[травертин]]ом (lapis tiburtinus), який походить з відкладів притоки Тибру, Аніо (нині Тевероне, ''Teverone''). |
||
Вода, що стікає з гір, глибоко порізала весь Лацій, легко руйнуючи пористий туф; утворився ряд пагорбів, розділених глибокими ярами з крутими берегами. На таких пагорбах і виник Рим. Просочення водою ґрунту всього Лація і застій води в ярах між горбами роблять місцевість вкрай нездоровою, сприяючи постійній лихоманці. Римська система пагорбів знаходилася ще в гірших санітарних умовах, ніж решта |
Вода, що стікає з гір, глибоко порізала весь Лацій, легко руйнуючи пористий туф; утворився ряд пагорбів, розділених глибокими ярами з крутими берегами. На таких пагорбах і виник Рим. Просочення водою ґрунту всього Лація і застій води в ярах між горбами роблять місцевість вкрай нездоровою, сприяючи постійній лихоманці. Римська система пагорбів знаходилася ще в гірших санітарних умовах, ніж решта Лація: звуження русла Тибру там, де він огинає Марсове поле, вело до постійних повеней, які затопляли не тільки рівнину Марсового поля, а й яри між пагорбами. Це незручність урівноважувалася, однак, сприятливими для розвитку міста умовами: зручністю захисту крутих пагорбів, близькістю до моря, судноплавної річки як між містом і морем, так і між містом і верхів'ями річки, і, нарешті, сусідством з культурною і багатою [[Етрурія|Етрурією]]. |
||
Найкраще поняття про загальну будову місцевості на якій виник Рим, дають теперішні околиці міста, де форма пагорбів, будова долин і умови розподілу вологи залишилися тими ж, якими вони були і в давнину. Обличчя самої міської території зазнало великих змін: рівень долин піднісся, постійними нашаруваннями, майже на 10 м; схили пагорбів з крутих майже скрізь стали пологі; каналізація виносить ґрунтову і дощову воду; повені Тибру, завдяки регулюванню його русла, стали якщо не неможливими, то вкрай рідкісними; виникла низка підвищень там, де їх не було (наприклад, monte Testaccio, 35 м висоти, на південь від |
Найкраще поняття про загальну будову місцевості на якій виник Рим, дають теперішні околиці міста, де форма пагорбів, будова долин і умови розподілу вологи залишилися тими ж, якими вони були і в давнину. Обличчя самої міської території зазнало великих змін: рівень долин піднісся, постійними нашаруваннями, майже на 10 м; схили пагорбів з крутих майже скрізь стали пологі; каналізація виносить ґрунтову і дощову воду; повені Тибру, завдяки регулюванню його русла, стали якщо не неможливими, то вкрай рідкісними; виникла низка підвищень там, де їх не було (наприклад, monte Testaccio, 35 м висоти, на південь від Авентина, що складається з черепків посуду, в якому привозили продукти в Рим. Про формування місцевості стародавнього Рима можна судити також по незаселенних або слабозаселенних місцевостях близько Палатина і Авентина; перші розкопки останніх років майже повернули його древній вигляд. |
||
== Висота 7 пагорбів |
== Висота 7-ми пагорбів Рима == |
||
* [[Авентин]], 47 м |
* [[Авентин]], 47 м |
||
Версія за 05:14, 27 травня 2024
| Пагорби Риму | ||||
.jpg) | ||||
|
| ||||
| Країна |
 Італія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Рим | |||
| Тип | група пагорбівd | |||
 | ||||
 Пагорби Риму у Вікісховищі | ||||
Пагорби Рима (італ. Colli di Roma) або Сім пагорбів Рима (лат. Septem montes Romae, італ. Sette colli di Roma) — географічний осередок Риму, який тісно пов'язаний з історією його заснування у 753 до н. е.
Географія
Центр римської системи пагорбів становить Палатин (лат. mons Palatinus, 43 м над рівнем Тибру). Він зовсім ізольований, круто обривається з півдня, сходу та заходу, і тільки на північ поступово спускається (Velia). Його оточують з півдня Авентін (лат. mons Aventinus — 39 м; цим ім'ям називався в давнину тільки пагорб, який круто спускається до Тибру, а не весь пагорб, що носить це ім'я тепер), з північного заходу Капітолій (лат. mons Capitolinus — 43 м), з півночі і північного сходу гірські відроги Квіриналу (лат. Quirinalis, 48 м), Вімінал (лат. Viminalis, 48 м), Ціспій (лат. Cispius, 46 м) і Оппій (Oppius, 79 м); останні два об'єднуються ім'ям Есквілін (лат. Esquilinus); на південному сході лежить Целій (лат. Caelius, 48 м). Всі ці пагорби відокремлені один від одного глибокими долинами, з крутими схилами, звичайно невеликого розміру, тільки на північному заході, де Тибр робить глибоке коліно, утворилася велика долина — так зване Campus Martius (Марсове поле) і Campus Flaminius (Фламінієве поле).
З півночі цю долину обмежує ізольований пагорб, нині Пінціо, у давнину collis hortorum (50 м), що не входив до складу стародавнього міста. На правому березі Тибру підноситься Янікул — ізольований гірський кряж (77 м); проти Марсового поля він повертає на захід, оминаючи Ватиканський пагорб (лат. mons Vaticanus).
Рим був заснований на лівому березі річки Тибру, за 25 км від моря і майже на такій же відстані від гірського кряжу Апеннін, у долині, що спускається від Апеннін до моря. Уся ця долина — вулканічного походження; її центр — альбанський вулкан, діяльність якого припинилася тільки тоді, коли рівнина Лація (тепер Campagna romana) була вже заселена. Виверження вулканів, коли Лацій був ще покритий водою, утворили шар туфу (на 30-40 м глибини), поверх якого нашарувалися, як результат дії альбанського вулкана, сірий sperone (lapis Gabinus) і крапчастий піперін (lapis piperinus), a також лава. Ці кам'яні породи служили і служать головним будівельним матеріалом у Римі та околицях; особливо споживані найдешевша і нетривка з цих порід — туф; сотні років Рим майже не знав іншого матеріалу для своїх монументальних споруд; sperone і піперін пішли в хід тільки тоді, коли Рим вже почав ставати великим населеним центром; лава завжди вживалася для мощення вулиць. У період повного розквіту Рима ці породи в монументальних будівлях були витіснені щільним білим вапняком із Тібура — травертином (lapis tiburtinus), який походить з відкладів притоки Тибру, Аніо (нині Тевероне, Teverone).
Вода, що стікає з гір, глибоко порізала весь Лацій, легко руйнуючи пористий туф; утворився ряд пагорбів, розділених глибокими ярами з крутими берегами. На таких пагорбах і виник Рим. Просочення водою ґрунту всього Лація і застій води в ярах між горбами роблять місцевість вкрай нездоровою, сприяючи постійній лихоманці. Римська система пагорбів знаходилася ще в гірших санітарних умовах, ніж решта Лація: звуження русла Тибру там, де він огинає Марсове поле, вело до постійних повеней, які затопляли не тільки рівнину Марсового поля, а й яри між пагорбами. Це незручність урівноважувалася, однак, сприятливими для розвитку міста умовами: зручністю захисту крутих пагорбів, близькістю до моря, судноплавної річки як між містом і морем, так і між містом і верхів'ями річки, і, нарешті, сусідством з культурною і багатою Етрурією.
Найкраще поняття про загальну будову місцевості на якій виник Рим, дають теперішні околиці міста, де форма пагорбів, будова долин і умови розподілу вологи залишилися тими ж, якими вони були і в давнину. Обличчя самої міської території зазнало великих змін: рівень долин піднісся, постійними нашаруваннями, майже на 10 м; схили пагорбів з крутих майже скрізь стали пологі; каналізація виносить ґрунтову і дощову воду; повені Тибру, завдяки регулюванню його русла, стали якщо не неможливими, то вкрай рідкісними; виникла низка підвищень там, де їх не було (наприклад, monte Testaccio, 35 м висоти, на південь від Авентина, що складається з черепків посуду, в якому привозили продукти в Рим. Про формування місцевості стародавнього Рима можна судити також по незаселенних або слабозаселенних місцевостях близько Палатина і Авентина; перші розкопки останніх років майже повернули його древній вигляд.
Висота 7-ми пагорбів Рима
Посилання
- Samuel Ball Platner: The Septimontium and the Seven Hills у: Classical Philology. Vol. 1, 1906, ст. 69-80. (англ.)