Лаврін Ратомський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
На часи правління Ратомського припала активізація діяльності місцевого боярства, які почали звертатись за старостинськими листами для осадження нових і на підтвердження старих володінь. Новий староста почав активно роздавати їх на численні остерські «пустки» боярам Шульгам, Толкачам, Жукинським, Яцковичам (Рожновським) та іншим. Крім місцевого боярства нові маєтності в Остерському старостві отримували та купували шляхтичі-переселенці з Польщі, [[Волинь|Волині]] та Київщини.<ref name="kondratyev" /><ref>[https://shron1.chtyvo.org.ua/Kondratiev_Ihor/Polska_kolonizatsiia_livoberezhnykh_starostv_Kyivskoho_voievodstva_u_pershii_polovyni_KhVII_st.pdf? Польська колонізація лівобережних староств Київського воєводства у першій половині ХVII ст.]</ref> |
На часи правління Ратомського припала активізація діяльності місцевого боярства, які почали звертатись за старостинськими листами для осадження нових і на підтвердження старих володінь. Новий староста почав активно роздавати їх на численні остерські «пустки» боярам Шульгам, Толкачам, Жукинським, Яцковичам (Рожновським) та іншим. Крім місцевого боярства нові маєтності в Остерському старостві отримували та купували шляхтичі-переселенці з Польщі, [[Волинь|Волині]] та Київщини.<ref name="kondratyev" /><ref>[https://shron1.chtyvo.org.ua/Kondratiev_Ihor/Polska_kolonizatsiia_livoberezhnykh_starostv_Kyivskoho_voievodstva_u_pershii_polovyni_KhVII_st.pdf? Польська колонізація лівобережних староств Київського воєводства у першій половині ХVII ст.]</ref> |
||
В 1580 р. під проводом князя [[Михайло Олександрович Вишневецький|Михайла Вишневецького]] |
В 1580 р. брав участь в карачевському поході під проводом князя [[Михайло Олександрович Вишневецький|Михайла Вишневецького]] на чернігово-сіверські та брянські землі, які тоді були під владою Москви.<ref>Володимир Голобуцький. [http://litopys.org.ua/holob/hol05.htm Запорозьке козацтво]</ref><ref>[https://shron1.chtyvo.org.ua/Vyrskyi_Dmytro/Vyshnevechchyna_pershi_peremohy_i_pershi_soratnyky_15551595_rr.pdf? Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555–1595 рр.)]</ref> Згаданий в жалобній поемі «[[Epicedion]]»: |
||
{{quote|Тож староста остерський зі своїми лицарями,</br>Він приєднався до князя в одне товариство,</br>Красою і хоробрістю, величний лицарський муж,</br>Старовинного роду, він Лаврин Ратомський. |
{{quote|Тож староста остерський зі своїми лицарями,</br>Він приєднався до князя в одне товариство,</br>Красою і хоробрістю, величний лицарський муж,</br>Старовинного роду, він Лаврин Ратомський. |
||
Версія за 14:10, 21 червня 2024
| Лаврін Ратомський | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1566 — 1593 | |||
| Попередник: | Філон Кміта | ||
| Наступник: | Михайло Ратомський | ||
| Національність: | русин[1] | ||
| Релігія: | православний[2] | ||
| Рід: | Ратомські | ||
Лаврін Костянтинович Ратомський гербу Столобот[a] (нар. перша пол. XVI ст. — пом. 1594[4][5]) — остерський староста.[6]
Біографія
Народився в родині остерського старости Костянтина Ратомського, який обіймав цю посаду в 1552–1562 рр., та його дружини княгині Соломирецької.[5] Після смерті батька її обійняв Філон Кміта, який за ратні заслуги отримав «вічне право» на Чорнобиль, а замість нього 20 березня 1566 р. на неї королівським привілеєм був призначений «дворанин и ротъмистр» Лаврін Ратомський.[6]
На часи правління Ратомського припала активізація діяльності місцевого боярства, які почали звертатись за старостинськими листами для осадження нових і на підтвердження старих володінь. Новий староста почав активно роздавати їх на численні остерські «пустки» боярам Шульгам, Толкачам, Жукинським, Яцковичам (Рожновським) та іншим. Крім місцевого боярства нові маєтності в Остерському старостві отримували та купували шляхтичі-переселенці з Польщі, Волині та Київщини.[6][7]
В 1580 р. брав участь в карачевському поході під проводом князя Михайла Вишневецького на чернігово-сіверські та брянські землі, які тоді були під владою Москви.[8][9] Згаданий в жалобній поемі «Epicedion»:
Тож староста остерський зі своїми лицарями,
Він приєднався до князя в одне товариство,
Красою і хоробрістю, величний лицарський муж,
Старовинного роду, він Лаврин Ратомський.Оригінальний текст (пол.)Więc Starosta Ostrzycki, k nim swoie Rycerstwo,
Przyłączyl ku Książęcem, w iedno towarzystwo,
Urodą y dzielnośćią, wielki mąż Ryceski,
Starożytnością domu, on Lawryn Ratomski.[10]
В 1593 р. позбавив Юрія Рожновського володінням яке надав його батьку за участь в повстанні Косинського, але водночас взяв його до себе на службу. Пізніше той скориставшись довірою його сина Михайла викраде документи представників згаслого роду Половців-Рожиновських, і фальсифікувавши засвідчувальні листи від імені Лавріна та інших шляхтичів оголосить себе нащадком князівського роду.[11]
3 липня того ж року Лаврін Ратомський за підтримки гетьмана Криштофа Радзивілла отримав королівський привілей згідно якого «староство Острское зо всими того староства приналежностями» переходило його сину Михайлу. Втім 15 травня 1594 р. король вирішив віддати староство своєму дворянинові Себастьяну Собеському, яке мало відійти йому після смерті Лавріна. Але втримати його той не зміг, і врешті воно повернулось назад до Михайла який володів ним до своєї смерті в 1626 р. Останній не мав синів, тому на ньому династія остерських старост Ратомських закінчилась.[6]
Похований в родинному гробівцю в Пречистенській церкві в Вільні.[5]
Маєтності
Володів селом Козари на кордоні з Московським царством.[6]
Родина
Двічі одружений. Перша дружина — Софія Тишкевич[b]; з нею мав сина Михайла. Друга дружина — княгиня Олена Друцька-Горська; з нею мав синів Костянтина й Григорія, а також кілька доньок.[5]
Коментарі
- ↑ В німецькому щиті вміщено знак у вигляді перехрещеної подвійної стріли в стовп. В пізніших версіях доповнений заборолом під короною і трьома страусовими перами в нашоломнику.[3]
- ↑ Донька берестейського воєводи Юрія Тишкевича-Логойського.[12]
Примітки
- ↑ Napływ szlachty polskiej na Ukrainę, 1569-1648
- ↑ Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини 1569-1649 рр. / Пер. з польської. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2015. — 616 с. ISBN 978-966-378-430-4
- ↑ Однороженко О. Українська родова геральдика доби середньовіччя та раннього модерну (ХІV–ХVІІІ ст.)
- ↑ Adam Boniecki. Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku
- ↑ а б в г Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 7
- ↑ а б в г д Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь
- ↑ Польська колонізація лівобережних староств Київського воєводства у першій половині ХVII ст.
- ↑ Володимир Голобуцький. Запорозьке козацтво
- ↑ Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555–1595 рр.)
- ↑ Стефан Баторий и днепровские казаки
- ↑ Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики: 1569–1573 рр.: Студії з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. — Острог; Л., 2002
- ↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 2014-08-10 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — S. 422. (пол.)