Михайло Ратомський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Створена сторінка: {{Othernames|Ратомський}} {{Державний діяч | ім'я = Михайло Ратомський | оригінальне ім'я = | герб = | підпис герба = | титул = Остерський староста | прапор = Royal banner of the Grand Duchy of Lithuania.svg | періодпочаток = 1594 | періодкінець = 1626<ref nam... Мітки: суміш розкладок у тексті Посилання на сторінки неоднозначності |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
== Родина == |
== Родина == |
||
Мав трьох доньок — Софію, Марину та Гелену |
Мав трьох доньок — Софію, Марину та Гелену.<ref name="kondratyev" /> |
||
== Коментарі == |
== Коментарі == |
||
Версія за 17:51, 25 червня 2024
| Михайло Ратомський | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1594 — 1626[1] | |||
| Попередник: | Лаврін Ратомський | ||
| Наступник: | Ереміан Залеський[a] | ||
| Національність: | русин[2] | ||
| Релігія: | православний[3] | ||
| Рід: | Ратомські | ||
Михайло Лавринович Ратомський гербу Столобот[b] (пом. 1626) — остерський староста.[5][6][7]
Біографія
Народився в родині остерського старости Лаврина Ратомського та його першої дружини Софії Тишкевич. 3 липня 1593 року той за підтримки гетьмана Криштофа Радзивілла отримав королівський привілей згідно якого «староство Острское зо всими того староства приналежностями» переходило його сину Михайлу. Втім 15 травня 1594 р. король вирішив віддати староство своєму дворянинові Себастьяну Собеському, яке мало відійти йому після смерті Лавріна. Але втримати його той не зміг, і врешті староство все ж відійшло Михайлу, який з перестороги в майбутньому королівські отримував підтвердження права.[1]
Обійнявши уряд той мав у себе боярина Юрія Рожиновського в якого його батько Лаврін відібрав Рожни за участь в повстанні Косинського. Скориставшись довірою нового старости, той в 1595 р. викрав документи Половців-Рожиновських і за допомогою них зміг фальсифікувати своє походження аби через суд домогтись отримати у власність колишні князівські володіння.[1] Попри судові позови старости проти новоявленого князя, вони виявились безуспішними.[8]
За його старостування на однойменній річці було осаджене містечко Бобровиця. Аби уникнути оподаткування, він пізніше в 1601–1602 рр. зробив це вдруге побудувавши невеликий замок «за чим и провентовъ не прычини и Москва кґрунтов заграничоных одыймовать не будетъ».[1][9]
Родина
Мав трьох доньок — Софію, Марину та Гелену.[1]
Коментарі
Примітки
- ↑ а б в г д е Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь
- ↑ Napływ szlachty polskiej na Ukrainę, 1569-1648
- ↑ Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини 1569-1649 рр. / Пер. з польської. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2015. — 616 с. ISBN 978-966-378-430-4
- ↑ Однороженко О. Українська родова геральдика доби середньовіччя та раннього модерну (ХІV–ХVІІІ ст.)
- ↑ Adam Boniecki. Poczet rodów w Wielkim Księstwie Litewskim w XV i XVI w.
- ↑ Kiev Voivodship During the Reign of Sigismund III Vasa. Study of Settlement and Estate Relations
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 7
- ↑ Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики: 1569–1573 рр.: Студії з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. — Острог; Л., 2002
- ↑ АЮЗР. — Ч.VІІІ. — Т.V. — С.297–299.