Михайло Ратомський: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Korwinski (обговорення | внесок)
4332 редагування
Немає опису редагування
Korwinski (обговорення | внесок)
4332 редагування
Немає опису редагування
Рядок 25: Рядок 25:


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в родині остерського старости [[Лаврін Ратомський|Лаврина Ратомського]] та його першої дружини Софії Тишкевич. 3 липня 1593 року той за підтримки гетьмана [[Христофор Перун Радзивілл|Криштофа Радзивілла]] отримав королівський привілей згідно якого «староство Острское зо всими того староства приналежностями» переходило його сину Михайлу. Втім 15 травня 1594 р. король вирішив віддати староство своєму дворянинові [[Себастьян Собеський|Себастьяну Собеському]], яке мало відійти йому після смерті Лавріна. Але втримати його той не зміг, і врешті староство все ж відійшло Михайлу, який з перестороги в майбутньому королівські отримував підтвердження права.<ref name="kondratyev" />
Народився в родині остерського старости [[Лаврін Ратомський|Лаврина Ратомського]] та його першої дружини Софії Тишкевич. 3 липня 1593 року той за підтримки гетьмана [[Христофор Перун Радзивілл|Криштофа Радзивілла]] отримав королівський привілей згідно якого «староство Острское зо всими того староства приналежностями» переходило його сину Михайлу, і в тому числі:
{{quote|…пожитками, доходы, замокъ зъ местомъ Острскимъ и зо всею волостью, зъ фолварками, селами, селищами, боярами, людьми тяглыми и загородниками и зъ ихъ повинностями, чиншами, подачками, роботами, зъ городищами, урочищами, зъ лесами, дубровами, борами, гаями, зарослями, зъ млынами и ихъ вымелками, ставами, ставищами, реками, озерами, деревомъ бортнымъ, зъ ловами звериными, пташьими, рибными и бобровыми гоны…<ref name="kondratyev2">[https://shron1.chtyvo.org.ua/Kondratiev_Ihor/Livoberezhni_starostva_Kyivskoho_voievodstva_Velykoho_kniazivstva_Lytovskoho_ta_Rechi_Pospolytoi_sot.pdf? ЛІВОБЕРЕЖНІ СТАРОСТВА КИЇВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ: СОЦІАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ XIV&nbsp;— XVII СТ.]</ref>}}

Втім 15 травня 1594 р. король вирішив віддати староство своєму дворянинові [[Себастьян Собеський|Себастьяну Собеському]], яке мало відійти йому після смерті Лавріна. Точні причини на це невідомі, але імовірно це трапилось через заборгованості староства до корлівського скарбу.<ref name="kondratyev2" /> Але втримати його той не зміг, і врешті староство все ж відійшло Михайлу, який з перестороги в майбутньому королівські отримував підтвердження права.<ref name="kondratyev" />


Обійнявши уряд той мав у себе боярина [[Юрій Рожновський|Юрія Рожиновського]] в якого його батько Лаврін відібрав [[Рожни (Броварський район)|Рожни]] за участь в повстанні Косинського. Скориставшись довірою нового старости, той в 1595 р. викрав документи Половців-Рожиновських і за допомогою них зміг фальсифікувати своє походження аби через суд домогтись отримати у власність колишні князівські володіння.<ref name="kondratyev" /> Попри судові позови старости проти новоявленого князя, вони виявились безуспішними.<ref name="kulakovsky">''Кулаковський П''. [https://shron1.chtyvo.org.ua/Kulakovskyi_Petro/Kantseliariia_Ruskoi_Volynskoi_metryky_1569-1673_rr_Studiia_z_istorii_ukrainskoho_rehionalizmu_v_Rec.pdf? Канцелярія Руської (Волинської) метрики: 1569–1573 рр.: Студії з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій.]&nbsp;— Острог; Л., 2002</ref>
Обійнявши уряд той мав у себе боярина [[Юрій Рожновський|Юрія Рожиновського]] в якого його батько Лаврін відібрав [[Рожни (Броварський район)|Рожни]] за участь в повстанні Косинського. Скориставшись довірою нового старости, той в 1595 р. викрав документи Половців-Рожиновських і за допомогою них зміг фальсифікувати своє походження аби через суд домогтись отримати у власність колишні князівські володіння.<ref name="kondratyev" /> Попри судові позови старости проти новоявленого князя, вони виявились безуспішними.<ref name="kulakovsky">''Кулаковський П''. [https://shron1.chtyvo.org.ua/Kulakovskyi_Petro/Kantseliariia_Ruskoi_Volynskoi_metryky_1569-1673_rr_Studiia_z_istorii_ukrainskoho_rehionalizmu_v_Rec.pdf? Канцелярія Руської (Волинської) метрики: 1569–1573 рр.: Студії з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій.]&nbsp;— Острог; Л., 2002</ref>

Версія за 13:30, 26 червня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ратомський.
Михайло Ратомський
Прапор
Прапор
 Остерський староста
1594 — 1626[1]
Попередник: Лаврін Ратомський
Наступник: Ереміан Залеський[a]
 
Національність: русин[2]
Релігія: православний[3]
Рід: Ратомські

Михайло Лавринович Ратомський гербу Столобот[b] (пом. 1626) — остерський староста.[5][6][7]

Біографія

Народився в родині остерського старости Лаврина Ратомського та його першої дружини Софії Тишкевич. 3 липня 1593 року той за підтримки гетьмана Криштофа Радзивілла отримав королівський привілей згідно якого «староство Острское зо всими того староства приналежностями» переходило його сину Михайлу, і в тому числі:

…пожитками, доходы, замокъ зъ местомъ Острскимъ и зо всею волостью, зъ фолварками, селами, селищами, боярами, людьми тяглыми и загородниками и зъ ихъ повинностями, чиншами, подачками, роботами, зъ городищами, урочищами, зъ лесами, дубровами, борами, гаями, зарослями, зъ млынами и ихъ вымелками, ставами, ставищами, реками, озерами, деревомъ бортнымъ, зъ ловами звериными, пташьими, рибными и бобровыми гоны…[8]

Втім 15 травня 1594 р. король вирішив віддати староство своєму дворянинові Себастьяну Собеському, яке мало відійти йому після смерті Лавріна. Точні причини на це невідомі, але імовірно це трапилось через заборгованості староства до корлівського скарбу.[8] Але втримати його той не зміг, і врешті староство все ж відійшло Михайлу, який з перестороги в майбутньому королівські отримував підтвердження права.[1]

Обійнявши уряд той мав у себе боярина Юрія Рожиновського в якого його батько Лаврін відібрав Рожни за участь в повстанні Косинського. Скориставшись довірою нового старости, той в 1595 р. викрав документи Половців-Рожиновських і за допомогою них зміг фальсифікувати своє походження аби через суд домогтись отримати у власність колишні князівські володіння.[1] Попри судові позови старости проти новоявленого князя, вони виявились безуспішними.[9]

За його старостування на однойменній річці було осаджене містечко Бобровиця. Аби уникнути оподаткування, він пізніше в 1601–1602 рр. зробив це вдруге побудувавши невеликий замок «за чим и провентовъ не прычини и Москва кґрунтов заграничоных одыймовать не будетъ».[1][10]

Родина

Мав трьох доньок — Софію, Марину та Гелену.[1]

Коментарі

  1. ↑ Також відомий як Ремігіан.[1]
  2. ↑ В німецькому щиті вміщено знак у вигляді перехрещеної подвійної стріли в стовп.[4]

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь
  2. ↑ Napływ szlachty polskiej na Ukrainę, 1569-1648
  3. ↑ Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини 1569-1649 рр. / Пер. з польської. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2015. — 616 с. ISBN 978-966-378-430-4
  4. ↑ Однороженко О. Українська родова геральдика доби середньовіччя та раннього модерну (ХІV–ХVІІІ ст.)
  5. ↑ Adam Boniecki. Poczet rodów w Wielkim Księstwie Litewskim w XV i XVI w.
  6. ↑ Kiev Voivodship During the Reign of Sigismund III Vasa. Study of Settlement and Estate Relations
  7. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 7
  8. ↑ а б ЛІВОБЕРЕЖНІ СТАРОСТВА КИЇВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ: СОЦІАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ XIV — XVII СТ.
  9. ↑ Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики: 1569–1573 рр.: Студії з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. — Острог; Л., 2002
  10. ↑ АЮЗР. — Ч.VІІІ. — Т.V. — С.297–299.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Ратомський&oldid=42894369